Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №201/13495/24 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/13495/24

Провадження № 2/201/361/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Рясної А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ-ВІННЕР» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «СКАЙ-ВІННЕР» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що вона, ОСОБА_1 , з 03.11.2022 року по 14.08.2024 року працювала у ТОВ «СКАЙ-ВІННЕР» (комерційне найменування - Центр сімейного здоров`я та реабілітації «Геліос») на посаді логопеда-афазіолога.

Наказом № 353/к/тр від 14.08.2024 року її було звільнено з посади логопеда- афазіолога відділення реабілітації з ліжками цілодобового стаціонару. При звільненні відповідач не здійснив з нею повний розрахунок за липень 2024 року та серпень 2024 року, що є протиправним. Крім того, відповідач не компенсував їй невикористану щорічну основну відпустку за весь період роботи.

Позивач вказувала, що була змушена користуватись Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-7) та виписками з банку, щоб вирахувати середній заробіток та заборгованість.

09.08.2024 року, діючи в інтересах клієнта, адвокатом Погрібняком О.М. було направлено до відповідача адвокатський запит № 198 від 08.08.2024 року з проханням протягом п`яти робочих днів надати інформацію щодо виплати їй, ОСОБА_1 , заробітної плати за червень та липень 2024 року. Натомість відповідь на адвокатський запит не надійшла.

Адвокатським запитом № 213 від 16.08.2024 року було затребувано у відповідача повний розрахунок при звільненні 14.08.2024 року (наказ № 353/к/тр від 14.08.2024 р.), довідку по заборгованості заробітної плати та надати інформацію про кількість днів невикористаної щорічної відпустки та додаткових оплачуваних (за наявності), інформацію про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за червень-серпень 2024 року, копію письмового повідомлення про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми при звільненні або копії такого розрахунку, копію наказів про надання відпустки ОСОБА_1 протягом її роботи у ТОВ «СКАЙ-ВІННЕР».

16.09.2024 року адвокатом було отримано лист відповідача вих. № 139 від 11.09.2024 року, до якого було додано лише розрахунок відпустки та розрахунок виплат за підписом бухгалтера ОСОБА_2 , копію заяви ОСОБА_1 про надання відпустки та копію наказу про надання відпустки у 2023 році.

Згідно розрахунку оплати відпустки, який було надано відповідачем, заробітна плата за червень складала 8700 грн.

Позивач повідомила суд, що відповідач перерахував їй у червні лише 3878, 86 грн., що підтверджується випискою з банку з рахунку НОМЕР_1 . Тобто за червень 2024 року відповідач не доплатив їй 4821,14 грн.

Натомість не можна погодитися із заробітною платою і за липень 2024 року в розмірі 796,42 грн., оскільки нею було відпрацьовано весь місяць.

Позивач вказувала, що за липень вона взагалі не отримала заробітної плати. Тому за липень 2024 року її заробітна плата також повинна складати 8700 грн., і дана сума дорівнює боргу по заробітній платі за липень 2024 р. Станом на день звільнення 14 серпня 2024 року відповідач також не виплатив заробітну плату за 10 робочих днів у серпні, тобто борг за серпень складає 4142,85 грн. (8700 грн. -^21 робочий день у серпні = 441,28 грн. за 1 робочий день). Тому на момент звільнення нею було виявлено, що відповідач не виплатив їй належну заробітну плату у розмірі 17663,99 грн. (червень 2024 - 4821,14 грн., липень 2024 р. - 8700 грн., серпень 2024 р. - 4142,85 грн.).

Згідно заяви від 04.07.2023 року позивач просила відповідача надати їй 56 днів щорічної відпустки. Натомість у резолюції роботодавця було вказано, що керуючись законодавством під час воєнного стану надається лише 24 календарні дні. Зважаючи на те, що вона була прийнята основним працівником 03.11.2022 року, то 03.11.2023 року щорічна відпустка за даний період складала 56 календарних дні. Тому за період з 03.11.2022 року по 03.11.2023 року відповідач повинен був компенсувати їй ще 32 календарні дні за невикористану щорічну оплачувану відпустку.

ОСОБА_1 вказувала, що з 04.11.2023 року по дату звільнення 14.08.2024 року (9 міс. 10 днів.) вона заробила 42 дні календарної щорічної відпустки (56 днів річної відпустки 12 місяців = 4,66 дня за відпрацьований місяць, 4,66 х 9 міс + 41.94 дні). Середній заробіток для підрахунку відпускних за період з 04.11.2023 р. по 14.08.2024 р. (284 дні) складає 275,17 грн. Загальна заробітна плата за даний період: листопад 2023 р. - 7900 грн., грудень 2023 року. - 7900 грн., січень 2024 року - 7900 грн., лютий 2024 року - 7900 грн., березень 2024 року - 7606,47 грн.; квітень 2024 року -8700 грн., травень 2024 року - 8700 грн., червень 2024 року - 8700 грн., липень 2024 року - 8700 грн., серпень 2024 року (по 14.08.2024 р.) - 4142,85 грн. Загальна сума: 78149 грн. 32 коп. 78149 грн. 32 коп. : 284 дні = 275,17 грн. Тому заборгованість за невикористані щорічні основні відпустки за 74 календарні дні (32 календарні дні за період з 03.11.2022 р. по 03.11.2023 р., 42 4 * календарні дні за період з 04.11.2023 по 14.08.2024 р.) складає 20362 гривні 58 копійок (74 х 275,17 грн. =20362,58). Згідно до довідки про розрахунок оплати відпустки та розрахунку виплат відповідачем нараховано компенсацію за 18 днів. Не зрозуміло чому відповідач рахував компенсацію за невикористану відпустку та дні невикористаної відпустки з серпня 2023 року, а не з дати прийняття на роботу (03.11.2022 р) , а також не зрозуміло чому відповідач вказує, що у липні 2024 року нараховано заробітну плату лише 796,42 грн. Тому такий підрахунок відповідача є необгрунтованим. Повідомляла, суд, що навіть вказану у розрахунку за підписом бухгалтера ОСОБА_2 суму компенсації за невикористану відпустку в розмірі 3910,35 грн. за 18 днів відповідач не здійснив і не перерахував на її рахунок.

Крім того, відповідачем з його вини допущено невиплату належних їй сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а тому відповідач зобов`язаний виплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 21446 грн. 45 коп.

З наведених підстав позивач просила стягнути з ТОВ «СКАЙ-ВІННЕР на свою користь грошові кошти в сумі 59473 грн., що складаються з: компенсації за невикористану відпустку в розмірі 20362,58 грн.; за невиплачену заробітну плату в розмірі 17663,99 грн.; середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 21446 грн. 45 коп., а також просила стягнути відповідаач на свою користь компенсацію витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 8000 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 29 жовтня 2024 року позовна заява передана для розгляду судді Куць О.О. (т.1, а.с.38).

Ухвалою судді від 04 листопада 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено її до розгляду по суті (а.с.42).

25 листопада 2024 року представником ТОВ «СКАЙ-ВІННЕР» – Коваленко В.В. подано відзив на позовну заяву, в якому остання вказувала, що вимоги позивача відповідачем не визнаються з огляду на наступне.

Так 03.11.2022 року ОСОБА_3 була прийнята на посаду логопеда-афазіолога Відділення фізичної реабілітації ТОВ «Скай-Віннер» з посадовим окладом 7 900 грн.

01 грудня 2022 року ОСОБА_3 була переведена з посади логопеда-афазіолога Відділення фізичної реабілітації ТОВ «Скай-Віннер» на посаду логопеда – афазіолога Відділення реабілітації з ліжками цілодобового стаціонару з посадовим окладом 8 700 грн.

Згідно бухгалтерської документації ТОВ «Скай-Віннер» ОСОБА_3 за червень місяць було нараховано заробітню плату у розмірі 8700 грн. (без вирахування податків).

14 червня 2024 року ОСОБА_3 було перераховано на її заробітну картку аванс за червень 2024 року у розмірі 3878,86 грн., а залишок заробітної плати, а саме 3124,64 грн. (з вирахуванням податків) згідно бухгалтерської документації було перераховано 28.06.2024 року на її заробітну картку.

Разом з тим, як було встановлено після ознайомлення з позовною заявою та внутрішньої перевірки на ТОВ «Скай-Віннер» з технічних причин, а саме через відключення світла у червні 2024 року, у програмі бухгалтерії виник збій, через який друга частина заробітної плати, ОСОБА_3 , хоча і була нарахована, однак не була виплачена останній на її картку. Оскільки вказані обставини були встановлені вже після звільнення ОСОБА_3 та наразі ТОВ «Скай-Віннер» не має відомостей щодо банківських реквізитів останньої, ТОВ «Скай-Віннер» було направлено лист за останньою відомою адресою проживання ОСОБА_3 щодо надання банківських реквізитів для виплати нарахованої у червні 2024 року, однак з технічних причин не виплаченої, другої частини заробітної плати, а саме 3124,64 грн. (з вирахуванням податків). Наразі відповідь на вказаний лист отримано не було.

Що стосується доводів позивача щодо неправильного нарахування їй заробітної плати за липень та серпень 2024 року, зазначали, що як слідує з позовної заяви та не заперечується відповідачем ОСОБА_1 за липень 2024 року було нараховано заробітну плату у розмірі 796,42 грн., за серпень – 419,26 грн. (заробітна плата) та 4 438, 26 грн. (компенсація відпустки). Вказані суми обгрунтовуються наступним.

Так 30 червня 2024 року у зв`язку із зменшенням зайнятості логопеда-афазіолога ОСОБА_3 та недостатньою кількістю пацієнтів останню наказом директора ТОВ «Скай-Віннер» ОСОБА_4 було переведено на 0,1 ставки. З цим наказом ОСОБА_3 з урахуванням положень ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» було ознайомлено не пізніш як до запровадження нових істотних умов праці та оплати праці, а саме 01 липня 2024 року під підпис. У зв`язку з чим, починаючи з 01 липня 2024 року заробітна плата ОСОБА_3 за повністю відпрацьований місяць складала 0,1 від ставки 8 700 грн. За липень 2024 року ОСОБА_3 було нараховано заробітну плату у розмірі 796,42 грн. та з урахування податків виплачено 641,11 грн.

12 серпня 2024 року ОСОБА_3 було подано заяву про звільнення з посади та наказом керівника підприємства №353/к/тр від 14 серпня 2024 року останню було звільнено з виплатою нарахованої за серпень 2024 року заробітної плати у розмірі 414,83 грн. та компенсації за 18 днів відпустки у розмірі 4 438,26 грн. Викладене свідчить про безпідставність посилань позивача на неправильне нарахування їй заробітної плати за червень, липень та серпень 2024 року у зв`язку з чим позовна заява ОСОБА_3 в цій частині не підлягає задоволенню.

Також не погоджувались з вимогами позивача в частині неправильного підрахунку кількості днів відпустки ОСОБА_3 та у зв`язку з цим неправильного нарахування компенсації їй невикористаної відпустки. Так, згідно ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

28.11.2024 4 Посада "логопед закладу охорони здоров`я" дійсно належать до посад педагогічних працівників, установлених Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 р. № 963. Однак, Порядком надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівникам, працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 р. № 346, надання логопеду поліклініки щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів не передбачено. Ураховуючи зазначене, щорічна основна відпустка практичному психологові та логопеду поліклініки має надаватися на загальних підставах тривалістю 24 календарних дні.

Як і було в даному випадку здійснено підприємством ТОВ «Скай-Віннер». Так, зважаючи на те, що ОСОБА_3 була прийнята на роботу 03.11.2022 року, періоди нарахування їй відпустки 24 дні рахувались з 03.11.2022 року по 02.11.2023 року та з 03.11.2023 року по 0211.2024 року. Як слідує з наказу керівника підприємства №092-в/тм від 10.07.2023 року ОСОБА_3 було надано щорічну основну відпустку тривалістю 24 дні за період роботи з 03.11.2022 року по 02.11.2023 року. За період роботи з 03.11.2023 року по 02.11.2024 року ОСОБА_3 у щорічній основній відпустці не перебувала та оскільки звільнилась до 02.11.2024 року (а саме 14.08.2024 року) кількість днів невикористаної нею відпустки становило 18 днів (24:12=2 дні відпустки нараховується за один робочий місяць, з 03.11.2023 року по 14.08.2024 року пройшло 9 місяців 9 днів). Та як слідує з бухгалтерської документації ТОВ «Скай-Віннер» та не заперечується позивачем товариством було виправлено компенсацію відпустки ОСОБА_3 саме за 18 днів відпустки, а тому її доводи про неправильний підрахунок кількості днів відпустки ОСОБА_3 та у зв`язку з цим неправильне нарахування компенсації їй невикористаної відпустки є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.

Крім того, звертали увагу суду, що у частині першій статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX при його прийнятті було вказано, що у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні. Після внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX (набрав чинності 19 липня 2022 року) частиною першою статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Щодо вимог позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн. вказували, що в даній справі, на переконання відповідача, наявне завищення позивачем розміру суми судових витрат на професійну правничу допомогу (т.1, а.с. 90-99).

У відповіді на відзив від 12 грудня 2024 року позивач вказувала, що при звільненні вона не отримала повний розрахунок та письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні.

Сторона позивача погоджується, що 14.08.2024 року на рахунок надійшло 4230,90 грн., як компенсація за невикористану відпустку, це підтверджено довідкою, яка є в матеріалах справи і було виявлено при моніторингу картки.

Відповідач повідомив у відзиві, що ця сума це компенсація за 18 днів зідпустки (4438,26 грн.). Зважаючи на це нею буде уточнено позовну заяву в частині компенсації за невикористану частину відпустки, шляхом надання заяви про зменшення розміру позовних вимог. Натомість підтвердження компенсації за 18 днів невикористаної відпустки, свідчить лише про те, що Відповідач ще не компенсував їй за невикористану щорічну основну відпустку за 56 днів.

Позивач не погоджується з аргументами відповідача, що її відпустка на рік складала 24 календарні дні. Так згідно до трудової книжки вона працювала на посаді логопеда-афазіолога у відділенні реабілітації з ліжками цілодобового стаціонару. Згідно до заяви від 04.07.2023 року вона просила відповідача надати їй 56 днів щорічної відпустки. Натомість у резолюції роботодавця було вказано, що керуючись законодавством під час воєнного стану мені було надано лише 24 календарні дні. Таке формулювання відповідача підтверджує її доводи, що відпустка складає 56 календарних дні, тому що роботодавець, надаючи відпустку обмежив її спеціальною нормою закону, а не відмовив у наданні відпустки повної тривалості через інші причини. Тому заборгованість за невикористані щорічні основні відпустки за 56 календарні дні (32 календарні дні за період з 03.11.2022 р. по 03.11.2023 р., невідгуляні та не компенсовані 24 календарні дні за період з 04.11.2023 по 14.08.2024 р.) складає 15409 гривні 52 копійки (56 х 275,17 грн. = 15409,52).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону від 15 березня 2022 року № 2136-ІХУ дійсно у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Натомість дана норма не звільняє відповідача при звільненні працівника від обов`язку виплатити компенсацію за невикористані відпустки щорічної основної відпустки, яка складає більше ніж 24 календарні дні. Тому посилання Відповідача у відзиві на ст. 12 Закону від 15 березня 2022 року № 2136-ІХУ, як на підставу нездійснення компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, яка перевищує 24 календарні дні, є хибною.

Щодо заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку вказувала, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Відповідач не виплатив до сих пір заробітну плату за період роботи з 15 червня по 14 серпня 2024 року. Відповідач вказує, що у липні 2024 року їй нараховано заробітну плату інше 796,42 грн. Такий підрахунок Відповідача є необгрунтованим. Повідомляла суд, що постійно виходила на роботу і виконувала свої обов`язки.

Відповідач надав суду копію наказу про переведення працівника на іншу роботу № 269/10/к/тр від 30.06.2024 року, згідно до якого її нібито перевели на 0,1 ставки. Фактично це наказ про зміну істотних умов праці, а не про переведення з одної посади на іншу. Позивач поставила під сумнів даний наказ та пояснила це наступним. Відповідно до ч. 2 ст. З Закону від 15 березня 2022 року № 2136-ІХУ у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну мов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов. Між тим, 30 червня 2024 року - це неділя (вихідний день), а тому відповідач не міг прийняти такий наказ. Вважає, що цей наказ ймовірно було сфабриковано саме для того, щоб приховати факт невиплати заробітної плати за повну ставку та зменшити суму боргу. Вона не пам`ятає, щоб 01.07.2024 року їй надавали такий наказ такого змісту для підпису. Про це свідчить й той факт, що якби відповідач і змінив умови праці (оплату праці, режим роботи), то ці істотні зміни б настали не в день ознайомлення працівника з наказом, яким вносяться істотні умови праці. Тобто за таких умов заробітна плата за 01.07.2024 року повинна була б бути нарахована у попередньому розмірі, але відповідач одразу ж з 01.07.2024 р. здійснив розрахунок за денний заробіток від 0,1 ставки. При цьому дата ознайомлення з наказом надрукована, що також підтверджує сумніви у достовірності цього наказу та факту ознайомлення.

Згідно до Коментаря Мінекономіки до Закону України від 15 березня 2022 р. № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 23.03.2024 р. працівники можуть бути попереджені про зміну істотних умов праці відразу після прийняття роботодавцем відповідного рішення про таку зміну, але не пізніше допуску до роботи зі зміненими умовами праці. Тобто день ознайомлення працівника зі зміною істотних умов праці є днем для завчасного повідомлення, бо особа вже приступила до роботи, а нові істотні умови настають на наступний день. Крім того, Відповідач не перерахував їй навіть ту суму заробітної плати за липень 2024 року, про яку він вказує у відзиві. Звертала увагу суду, що відповідач свідомо не перераховує ці кошти і не надав суду жодного доказу, які б свідчили про зворотне. Надання розрахункового листка за липень 2024 року не є належним доказом фактичної оплати заробітної плати, бо цей документ формує сам відповідач. Жодного банківського документу відповідач не надав.

Відповідач повністю проігнорував питання заробітної плати за серпень 2024 року і не пояснює взагалі, чому ж він не здійснив оплату по 14 серпня 2024 року. Відповідач умисно затримував заробітну плату, у тому числі і за червень 2024 року. Йому ніхто не заважав це здійснити при звільненні так і після звільнення, бо йому були відомі мої банківські реквізити для сплати заробітної плати. Ці реквізити є дійсними і наразі (UА663005280000000262052498978) (т.1, а.с. 146-151).

23 грудня 2024 року до суду надійшла позивача, в якій ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, просила стягнути з ТОВ «СКАЙ-ВІННЕР» на свою користь грошові кошти у сумі 70705,96 грн., компенсацію за невикористану відпустку — 15409,52 грн., за невиплачену заробітну плату — 17663,99 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні — 37632,45 грн. Решту позовних вимог просила залишити без змін (т.1, а.с.158-160).

26 грудня 2024 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких ТОВ «СКАЙ-ВІННЕР» вказували, що посада позивача («логопед-афазіолог у відділенні реабілітації») не входить до визначеного Постановою КМУ № 346 переліку посад педагогічних працівників, які мають право на тривалу відпустку до 56 днів.

Отже, відпустка має надаватися на загальних підставах — 24 календарні дні, що й було виконано. Вказували, що Наказ від 30.06.2024 року про переведення позивача на 0,1 ставки з 1 липня є законним та відповідає вимогам ст. 3 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Позивачка ознайомилась із ним під підпис 01.07.2024 р.

Видання наказу в неділю є законним, оскільки медичний центр працює щодня, і для працівників це був звичайний робочий день. Розрахункові листи та відомості підтверджують, що заробітна плата за липень та серпень 2024 року була повністю виплачена відповідно до фактичного навантаження (0,1 ставки). Щодо затримки виплати за червень 2024 року

вказували, що другу частину зарплати за червень не було перераховано вчасно через форс-мажорні обставини — вимкнення електроенергії внаслідок російських обстрілів критичної інфраструктури м. Дніпра. Позивач не надала доказів, які б це спростовували.

Ухвалою суду від 11 вересня 2025 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу.

Ухвалою від 28 травня 2026 року поновлено провадження у даній цивільній справі та призначено її до розгляду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник – адвокат Погрібняк О.М. підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача – Пиріч Н.А. просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом № 232к/тр від 03.11.2022 року була прийнята на посаду логопеда-афазіолога Відділення фізичної реабілітації ТОВ «СКАЙ-ВІННЕР» з посадовим окладом 7 900 грн. (а.с.11).

Наказом відповідача № 266/23к/тр від 01 грудня 2022 року ОСОБА_3 була переведена з посади логопеда-афазіолога Відділення фізичної реабілітації ТОВ «Скай-Віннер» на посаду логопеда – афазіолога Відділення реабілітації з ліжками цілодобового стаціонару з посадовим окладом 8 700 грн.

Наказом відповідача № 353/к/тр від 14 серпня 2024 року позивача звільнено з посади логопеда — афазіолога на підставі п.1 ст. 36 КЗпП, про що зроблено запис № 34 у її трудовій книжці ( т.1, а.с.11 зворот).

Частиною першою статті 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до положень частини першої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Працівник є слабшою ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (така позиція викладена в пунктах 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18)).

У відзиві на позовну заяву ТОВ «СКАЙ-ВІННЕР» вказували, що згідно бухгалтерської документації ТОВ «Скай-Віннер» ОСОБА_3 за червень місяць було нараховано заробітню плату у розмірі 8700 грн. (без вирахування податків).

14 червня 2024 року ОСОБА_3 було перераховано на її заробітну картку аванс за червень 2024 року у розмірі 3878,86 грн., а залишок заробітної плати, а саме 3124,64 грн. (з вирахуванням податків) згідно бухгалтерської документації було перераховано 28.06.2024 року на її заробітну картку. Разом з тим, як вказував відповідач у відзиві на позовну заяву, з технічних причин, а саме через відключення світла у червні 2024 року, у програмі бухгалтерії виник збій, через який друга частина заробітної плати, ОСОБА_3 , хоча і була нарахована, однак не була виплачена останній на її картку.

Таким чином відповідач у відзиві на позовну заяву визнав факт нарахування, але невиплати залишку заробітної плати за червень 2024 року в розмірі 3 124,64 грн (податки з цієї суми вирахувані).

Твердження про технічний збій та відсутність реквізитів для перерахування коштів суд оцінює критично, оскільки в день звільнення відповідач перерахував позивачу інші кошти (компенсацію відпустки), отже реквізити рахунку НОМЕР_1 були йому відомі. Належних доказів виплати вказаної суми заборгованості за червень 2024 року суду не надано. Таким чином, сума 3 124,64 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Що стосується заборгованості за липень та серпень 2024 року, а також переведення на 0,1 ставки суд зауважує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи наказом № 269/10/к/тр від 30.06.2024 року постановлено зменшити зайнятість позивача на 0,1 ставки через недостатню кількість пацієнтів (т.2, а.с. 90).

Згідно ч.2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Як було зазначено вище, наказ датований 30.06.2024 року, дата ознайомлення — 01.07.2024 року є машинописною, а не виконаною власноруч позивачем.

Ухвалою від 11 вересня 2025 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу на вирішення експертів поставити запитання:

- чи виконаний підпис в наказі (розпорядженні) про переведення працівника на іншу роботу № 269/10/к/р від 30 червня 2024 року особисто ОСОБА_1 чи іншою особою?

- Якщо іншою особою, чи є ознаки наслідування (імітації) підпису позивача ОСОБА_1 .?

Згідно висновку експерта № 5364 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 12 травня 2026 року підпис в наказі (розпорядженні) про переведення працівника на іншу роботу № 269/10/к/р від 30 червня 2024 року, розташований в рядку «з наказом (розпорядженням) працівник ознайомлений _01 липня 2024 року виконаний ОСОБА_1 .

Разом із цим, ознайомлення з наказом відбулося в день запровадження змін, ОСОБА_1 не була завчасно попереджена (до моменту допуску до роботи) з новими умовами, що не відповідає ч.2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене, суд визнає зміну істотних умов праці неправомірною.

Згідно довідки вих. № 15-01/2025 від 15 січня 2025 року, підписаної директором ТОВ «СКАЙ-ВІННЕР» Вікторією Коваленко, ОСОБА_1 в період з 15 червня 2024 року по 12 серпня 2024 року заняття та консультації у стаціонарі та в амбулаторії клініки медичного центру «Геліос» не проводились, про що також надані табелі обліку використання рабочого часу (т.1, а.с.197, 198, 199).

Разом із цим, згідно відповіді Національної служби здоров`я (НСЗУ) № 11490/7-17-25 від 20 березня 2025 року, наданої Службою на запит представника позивача — адвоката Погрібняка О.М., позивачем здійснювались процедури, надані по програмі НСЗУ № 11490/7-17-25 (перелік процедур зазначений у додатку).

Зокрема, вказано, що ОСОБА_1 як працівником ТОВ «СКАЙ-ВІННЕР» 21 червня 2024 року та 24 червня 2024 року надавалась послуга, а саме процедура «Навчання навичок побіжності мовлення» (т.2, а.с. 23, 24).

Таким чином вказана інформація спростовує позицію сторони відповідача, що після 15 червня 2024 року позивач не надавала жодних медичних послуг.

Крім того, позивачем надані мовленеві картки від 19.06.2024 року, 20.06.2024 року, 24.06.2024 року, 08.07.2024 року та логопедичні висновки від 18.06.2024 року, 29.07.2024 року, 05.08.2024 року, 12.08.2024 року, які також свідчать про здійснення ОСОБА_1 відповідних посадових обов`язків (т.2, а.с.11-18).

Посилання відповідача на підробку позивачем медичних документів і бланків не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідач не надав беззаперечних доказів зменшення робочих годин позивача, натомість позивач стверджує, що виконувала посадові обов`язки в повному обсязі.

Таким чином, заборгованість за липень становить: 8700 грн - 796,42 грн (нараховано) = 7903,58 грн. За серпень (10 робочих днів): 4142,85 грн - 419,26 грн (нараховано) = 3723,59 грн. Всього до стягнення (без урахування податків та зборів) - 11 627,17 грн.

Відповідно до положень ст. 117 Кодексу законів про працю, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Враховуючи те, що позивача було звільнено 14.08.2024 року, то в розумінні положень ст. 117 КЗпП з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за 6 повних місяців.

Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати (404,65 грн.) на кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні.

Загальна сума середнього заробітку при звільненні за період з 15.08.2024 року по 23.12.2024 року складає 93 дні.

Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 37632,45 грн.

Слід зазначити, що вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з дата звільнення по день ухвалення судом рішення у справі, але не більш як за шість місяців, позивачем не заявлялось. Суд розглянув справу в межах позовних вимог (т.1, а.с. 160).

Звертаючись із позовною заявою, позивач наполягає на правомірності розрахунку відпустки тривалістю 56 днів.

Згідно ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Посада "логопед закладу охорони здоров`я" дійсно належать до посад педагогічних працівників, установлених Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 р. № 963 (далі - Порядок).

Порядком надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівникам, працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 р. № 346, передбачено, що відпустка тривалістю до 56 календарних днів надається:

- вчителю - логопеду закладу дошкільної освіти (крім дитячих будинків, закладів дошкільної освіти компенсуючого типу (спеціальні та санаторні);

- вчителю – логопеду інших закладів освіти та установи, що провадять освітню діяльність;- логопеду психіатричних (психоневрологічних), туберкульозних (протитуберкульозних) дитячих лікувально-профілактичних та санаторно-курортних закладів, відділень, палат, кабінетів;

- логопеду лікувально-профілактичних та санаторно-курортних закладів, будинків дитини, відділень, палат, кабінетів для дітей з розладами мови та слуху, з ураженням центральної нервової системи та розумово відсталих дітей;

- логопеду наркологічних, лепрозних (протилепрозних) дитячих лікувально профілактичних та санаторно-курортних закладів, відділень, палат, кабінетів;

- логопеду інших дитячих лікувально-профілактичних та санаторно-курортних закладів, будинків дитини, відділень, палат, кабінетів;

- логопеду центрів (відділень, відділів, кабінетів) професійної, медичної, фізичної та соціальної реабілітації осіб з інвалідністю; ранньої реабілітації дітей з інвалідністю.

ТОВ «СКАЙ-ВІННЕР» згідно витягу з ЄДРЮОФОП здійснює свою основну діяльність за КВЕД: 86.10 Діяльність лікарняних закладів; 86.22 Спеціалізована медична практика; 86.23 Стоматологічна практика; 86.90 Інша діяльність у сфері охорони здоров`я; 47.74 Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах.

ТОВ «СКАЙ-ВІННЕР» надає послуги амбулаторно та стаціонарно, а згідно трудової книжки Позивач працювала на посаді логопеда - афазіолога у відділенні реабілітації з ліжками цілодобового стаціонару.

Отже, позивач перебувала на посаді, яка не передбачена Порядком, а тому надання позивачу щорічної основної відпустки тривалістю 56 календарних днів не передбачено. Ураховуючи зазначене, щорічна основна відпустка Позивачу як логопеду ТОВ «СКАЙ-ВІННЕР» має надаватися на загальних підставах тривалістю 24 календарних дні.

Наведене спростовує доводи позивача щодо наявності в неї права на щорічну основну відпустку тривалістю 56 календарних днів та компенсації за невикористану відпустку.

За перший рік позивачем відпустку використано повністю (24 дні). За другий рік (з 03.11.2023 по 14.08.2024) пропорційно відпрацьованому часу нараховано 18 днів. Сума компенсації у розмірі 4 438,26 грн (за вирахуванням податків — 4230,90 грн) була фактично виплачена позивачу 14.08.2024 року. Таким чином, у задоволенні вимог про стягнення додаткової компенсації за відпустку виходячи з розрахунку 56 днів слід відмовити.

Отже позовну заяву слід задовольнити частково.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) ; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача ОСОБА_1 у даній цивільній справі представляв адвокат Погрібняк О.М.

З матеріалів справи вбачається, що 31 липня 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Погрібняком О.М. було укладено договір № 250 про надання правничої допомоги (т.1, а.с. 24-25), а також укладено додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги № 205 від 31 липня 2024 року, яким погоджено розмір гонорару за правову допомогу, який становить 8000 грн.

22 жовтня 2024 року адвокат та клієнт підписали акт виконаних робіт (т.1, а.с.29).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 73 від 22 жовтня 2024 року ОСОБА_1 сплачено 8000 грн. згідно договору про надання правничої допомоги № 205 від 31 липня 2024 року (т.1, а.с.30).

Отже, витрати на правничу допомогу у сумі 8000 грн. документально підтверджені позивачем.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 5927 грн.

Крім того, з відповідача на користь Держави слід стягнути судовий збір у сумі 897, 35 грн.

Витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи, з огляду на результати проведення вказаного експертного дослідження, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ-ВІННЕР» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ-ВІННЕР» (ЄДРПОУ 39336307) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) недоплачену заробітну плату заборгованість із заробітної плати за червень 2024 року в розмірі 3 124 грн 64 коп. (сума вказана після вирахування податків); заборгованість із заробітної плати за липень та серпень 2024 року в загальному розмірі 11 627 грн 17 коп. (з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при виплаті) та середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 37632 грн. 45 коп.

В решті позову — відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ-ВІННЕР» (ЄДРПОУ 39336307) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5927 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ-ВІННЕР» (ЄДРПОУ 39336307) на користь держави судовий збір у сумі 897 грн. 35 коп.

Рішення підлягає негайному виконанню в межах місячного платежу у сумі 8700 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О.Куць