Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №209/5316/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/5316/26

Провадження № 2/209/3162/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського

в складі: головуючого-судді Корнєєвої І.В.

за участю секретаря судового засідання Пиндик Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів , стягнутих на утримання неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувсядо суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів , стягнутих на утримання неповнолітніх дітей.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що позивач по справі є батьком двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюб з ОСОБА_2 та позивачем розірваний 11 листопада 2009 року. На теперішній час шлюбні відносини з ОСОБА_3 припинені, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 жовтня 2009 року з позивача на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 30 відсотків прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 27 серпня 2021 року і до досягнення дитиною віку повноліття (справа №2-2146/09).

Судовим наказом Дніпровського районного суду містка Кам`янського від 18 травня з позивача на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Неповнолітні син та донька зареєстровані за адресою реєстрації та проживання позивача : АДРЕСА_1 . Всі комунальні платежі,які нараховуються за цією адресою, в т.ч.і за комунальні послуги ,які постачаються централізовано , сплачує тільки позивач.

Позивач перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . Дохід позивача за останні шість місяців складає від 50 645,20 грн. до 59784,98 грн. Відрахівання з доходу в середньому на місяць складає 41 221,74 грн.

За судовим рішенням та судовим наказом з позивача утримуються аліменти у розмірі 1/ 2 частини (1 /4 + 1 /4) заробітної плати, що значно перевищує передбачений законом розмір стягнення з доходу позивача, залишаючи у користуванні позивача частину доходу, з якого позивач 8 місяців надає постійну матеріальну допомогу своєму батькові ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Батько позивача проходить тривале постійне лікування після політравми,яка відбулася 27 грудня 2025 року, внаслідок чого ОСОБА_6 отримав: відкриту проникаючу черепно-мозкову травму, забій головного мозку,забійну рану м/т лобної ділянки, спинки носа, множинні садна м/т голови, обличчя, перелом передньої та задньої стінки фронтальної пазухи справа, стінок гайморової пазухи зліва, пневмоцефалія, гемо синус, закрита травма грудної клітини, забій грудної клітини, правобічний гемоторакс малого об`єму, пневмомедіастінум, закрита хребтова травма, перелом тіла Th9 хребця, гематомієлія на рівні С3-С4 на тлі стенозу хребтового каналу , верхній парапарез, виражений у лівій верхній верхній кінцівці, помірний у праві верхній кінцівці, закритий перелом проксимального відділу лівої стегнової кістки зі зміщенням СПО (27.12.2025), монтаж СПСВ за бугристість лівої великогомілкової кістки, локакдьний тромбоз суральної вени у середній /3 гомілки без реканалізації праворуч, тромбоз МГВ та суральної вени без реканалізації ліворуч.

Батько на протязі 8 місяців двічі проходив лікування в КНТ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім.І.І. Мечникова» та КМР Дніпропетровської області КНП КМР «Міська лікарня № 9». Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста КП «Дніпропетровська обласна лікарня ім. І.І.Мечникова» від 09 червня 2026 року рекомендовано нагляд за м/м, продовження призначеної терапії. ОСОБА_6 періодично обстежується в кабінеті спіральної комп`ютерної томографії.

ОСОБА_6 є пенсіонером, його пенсія складає 3 725,00 грн., тому всі витрати на його лікування несе позивач. Вартість лікування на сьогоднішній день складає майже 80 000,00 грн., в середньому щомісяця біля 10 000,00 грн.

Стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в наказному провадженні не дало позивачу можливості заявити у суді свою правову позицію відносно наявності стягнень аліментів на іншу дитину . Про стягнення аліментів за судовим наказом позивачу стало відомо після відрахування їх з заробітної плати в подвійному розмірі, т.я. аліменти позивачем вже були сплачені в добровільному порядку.

Стягнення з позивача аліментів у розмірі частин його доходу значно погіршило його матеріальний стан. Частина його доходу в розмір частини не достатня для нормального існування, забезпечення найнеобхіднішим, в т.ч. забезпечення себе самостійно необхідними засобами для проходження військової служби під час спротиву російській агресії, сплати комунальних послуг , в т.ч. і за зареєстрованих за адресою реєстрації позивача неповнолітніх дітей. Крім того, останніх вісім місяців позивач постійно дадає своєму батькові матеріальну допомогу у вигляді сплати його лікування після політравми.

Надання позивачем матеріальної допомоги неповнолітнім дітям у вигляді аліментів в розмірі 1/3 частини його доходу, а саме по 1/6 частині на кожну дитину, не ущемить їх права на матеріальну підтримку позивача . Відповідно Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум на дитину до 6 років складає 2 817,00 грн., на дитину віком до 18 років – 3 512,00 грн. Запропонований позивачем розмір аліментів на одну дитину складає біля 10 000,00 грн. щомісячно, що майже в три рази перевищує прожитковий мінімум на дитину.

Позивач просить зменшити розмір аліментів, що стягуються нього на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26.07.2009 року по справі №2-2146/09, з 1/4 частини на 1/6 частину заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття, зменшити розмір аліментів, що стягуються нього на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за судовим наказом Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 18 травня 2026 року (справа № 209/2599/26) з 1/4 частини на 1/6 частину заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилася , про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином , надала заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності, своїм право на подачу відзиву на позовну заяву не скористалася.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з`явилася , про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином , надала до суду відзив на позовну заяву , відповідно до якого зазначила наступне. З позовними вимогами ОСОБА_1 не погоджується , вважає їх безпідставними та маніпулятивними та такими , що грубо порушують права її малолітньої доньки. ОСОБА_1 обгрунтовує вимогу про зменшення розміру аліментів до 1/6 частини фактом наявності двох неповнолітніх дітей. Проте ця обставина є тимчасовою і такою , що юридично вичерпає себе вже через місяць.

Сину позивача від першого шлюбу – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - ІНФОРМАЦІЯ_5 виповниться 18 років. З настанням цієї дати позивач матиме обов`язок утримувати лише одну неповнолітню дитину –доньку ОСОБА_5 , на яку за загальними правилами має стягуватися частина доходу.

Якщо суд задовольнить цей позов і зменшить аліменти , то вже 19 жовтня 2026 року ( наступного дня після повноліття першої дитини) у відповідача виникне беззаперечне право на звернення до суду з новим позовом про збільшення розміру аліментів назад до1/ 4 частини у зв`язку зі зміною обставин. Суд не повинен ухвалювати рішення,яке фактично втратить свою правову актуальність через 40 днів, провокуючи тим самим нові судові процеси та безпідставно навантажуючи судову систему .

Подання ОСОБА_2 про нібито «визнання позову» не є свідченням реального вирішення спору. Це очевидна узгоджена процесуальна поведінка (схема), оскільки ОСОБА_2 погоджується на зменшення виплат , розуміючи , що втрачає кошти лише на один неповний місяць. Мета цієї схеми –скориставшись короткочасним «вікном», штучно зафіксувати занижений розмір аліментів ( 1 /6 замість 1 /4) на п`ятирічну доньку відповдача аж до повноліття у 2039 році.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України суд не приймає визнання позову відповідачем ,якщо ці дії порушують права чи інтереси інших осіб, у даному випадку згода ОСОБА_2 на зменшення аліментів прямо та грубо порушує майнові права малолітньої дитини на належне фінансове забезпечення.

Отже, обставини,на які посилається ОСОБА_1 , не є сталими, позов подано виключно з метою обходу закону та безпідставного зменшення фінансового утримання малолітньої доньки на майбутнє.

Другим аргументом позивача є нібито погіршення його матеріального стана через витрати на лікування батька ОСОБА_6 .. Цейаргумент є неспроможним і не підтвердженим належними доказами.

Додані до позову медичні виписки та знеособлені фіскальні чеки з аптеки підтверджують лише факт хвороби батька та вартість ліків. У матеріалах справи відсутні будь-які докази (банківські виписки, квитанції про оплату з карти позивача,які б підтверджували , що саме позивач несе ці витрати).

Позивач не надав доказів того, що він є єдиною дитиною в сім`ї та що відсутні інші родичі (дружина батька, інші брати чи сестри), які за законом зобов`язані брати участь у його утриманні. Перекладання 100% фінансового тягаря на себе за рахунок погіршення умов життя власних малолітніх дітей, є неприпустимим.

ОСОБА_6 отримує пенсію, тобто має власний дохід. Жодного рішення органів опіки або суду про призначення позивача особою, що здійснює постійний догляд , не існує.

Позивач стверджує, що стягнення 1 /2 частини доходу ставить його у скрутне матеріальне становище, не залишаючи коштів на власне існування, оплату комунальних послуг та придбання засобів для проходження військової служби. Однак ці твердження є маніпулятивними, юридично неспроможними та спростовуються наступним.

Математична безпідставність скарг на бідність. Як зазначає сам позивач у позові, його середній дохід становить приблизно 59 784,98 грн. Навіть з урахуванням усіх утримань (включаючи податки та 50 % аліментів на двох дітей), у його розпорядженні залишається сума ,яка в кілька раз перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб. Позивач об`єктивно забезпечений коштами, достатніми для нормального існування , і його рівень життя залишається значно вищим за середній по країні.

Найголовніше- вже 18 жовтня 2026 року (через досягнення повноліття сином ОСОБА_4 ) загальне утримання з доходу ОСОБА_1 автоматично зменьшиться з до 1 /4 частини. Тобто його щомісячний «вільний» залишок коштів миттєво зросте на суму близько 15 000 грн. За таких умов вимога назавжди позбавити малолітню ОСОБА_5 законної 1 /4 частини доходу і звести її утримання до 1 /6 частини виглядає виключно як цинічна спроба зекономити на дитині, прикриваючись тимчасовими фінансовими незручностями.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

30 вересня 2026 року позивач ОСОБА_1 надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначив наступне.

Відповідач ОСОБА_3 вважає наявність у позивача двох неповнолітніх дітей «тимчасовою обставиною і такою, що юридично вичерпає себе вже через місяць». Можливо , це для зазначеного учасника справи наявність дітей тичасова обставина ,яка може колись вичерпатися, але не для позивача. Позивач почувався та буде почуватися відповідальним батьком, який виконує свої батьківські обов`язки незалежно від віку дитини.

Що стосується юридичної сторони питання віку старшого сина позивача ОСОБА_4 , то у нього є право затребувати з позивача матеріальне забезпечення , а у позивача обов`язок матеріально утримувати повнолітнього сина ,який продовжує навчання у Відокремленому структурному підрозділі Технологічного фахового коледжу Дніпровського Державного технічного університету на 3 курсі.

Позивачу відомо, що він , досягши повноліття , скористується правом, яке йому надано ст. 198-200 СК України , для вирішення цього питання у судовому порядку.

На теперішній час суд не тільки не має законних питань, в і будь-яких підстав для обговорювання питання матеріального утримання сина позивача ,яке вирішено у судовому порядку.

Всі викладені ОСОБА_3 припущення відносно позиції відповідача ОСОБА_2 стосовно пред`явленого до неї позову, якихось придуманих позивачем «схем» мають цинічний характер. Знаходячись на передовій по захисту нашої країни, позивач не має ні часу, ні бажання винаходити якісь «схеми», щоб ухилитися від свого батьківського обов`язку по утриманню обох дітей.

Звертає увагу суду та те, що відповідач ОСОБА_3 не надала суду ніяких відомостей стосовно того , яким чином і в якому розмірі вона матеріально утримує їх неповнолітню доньку. Натомість , вона робить припущення,яка ситуація буде після того , як ОСОБА_7 досягне повноліття, забуваючи при цьому про його законне право на матеріальне утримання з боку батьків на час його навчання , але не більше ,як виповнення йому 23 років.

Наявність у позивача батька –інваліда 2 групи,якому позивач надає матеріальну допомогу на його лікування. Відповідач ОСОБА_3 називає «аргументом неспроможним і не підтвердженим належними доказами».

Така позиція відповідача можливо пов`язана з тим, що їй невідомий обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків , встановлений ст. 202-206 Сімейного кодексу України. Позивачу ж такий обов`язок не тільки відомий , а і постійно ним виконується.

Так сталось, що позивач єдина близька людина батька ,яка вважає своїм обов`язком надавати йому матеріальну допомогу в лікуванні. Батько не має дружини , його пенсія в розмірі 3 725 грн. не дає можливості не тільки сплачувати його вартісне лікування, а і комунальні послуги, харчування, придбання необхідних засобів гігієни для людини з інвалідністю, якому 05.08.2-26 року офіційно встановлена інвалідність.

Виконуючи тривалий час свій громадський обов`язок по захисту України, позивач не мав можливості зберегти всі докази по переказу , передачі грошових коштів особисто на всі форми лікування довіреній особі,яка знаходилась біля батька під час його стаціонарного лікування і в подальшому. Медична необхідність та фактичне придбання ліків для ОСОБА_6 підтверджена доказами , доданими до позовної заяви.

Відповідач наголошує про відсутність «Жодного рішення органів опуки або суду про призначення позивача особою, яка здійснює постійний догляд» . В своєму позові позивач не ставив питання про те, що він є особа, яка здійснює постійний догляд за батьком. Позивач особа, яка кожен день захищає всіх громадян країни, навіть тих,яким за допомогою свїм батькам необхідні рішення опіки чи суду. З огляду на позицію відповідача про відношення дорослих людей до своїх батьків ,які потребують їх допомги, позивач наголошує, що для надання допомоги батькові-інваліду позивачу не потрібні ні рішення органів опіки , ні суду.

Загальне посилання відповідача ОСОБА_3 на практику Верховного Суду не може ніяким чином підтвердити правове розуміння неможливості урахування судом добровільного волевиявлення по матеріальному утриманню нужденного батька. Позивач,як дорослий син, розуміє свій обов`язок нести матеріальні витрати, на рівні з тими же матеріальними витратами ,які позивач зобов`язаний нести ,як батько неповнолітніх дітей.

Таким чином , позивач просить суд урахувати його позицію щодо зменшення розміру аліментів на обох неповнолітніх дітей, не як спосіб погіршення матеріального стану доньки, а як безумовну необхідність надавати матеріальну допомогу в лікаванні батьку-інваліду і постійного придбання особисто собі,як воюючому на передовій військовослужбовцю необхідних засобів захисту .

Позивач просить задовольнити його позовні вимоги та зменшити розмір аліментів на утримання дітей.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в раз якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач по справі є батьком двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.13,14) .

Шлюб з ОСОБА_2 та позивачем розірваний 11 листопада 2009 року (а.с.11). Як зазначає позивач на теперішній час шлюбні відносини з ОСОБА_3 припинені, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. Рішення суду сторонами не надано (а.с12).

Рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 жовтня 2009 року з позивача на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 30 відсотків прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 27 серпня 2021 року і до досягнення дитиною віку повноліття (справа №2-2146/09)(а.с.15-16).

Судовим наказом Дніпровського районного суду містка Кам`янського від 18 травня з позивача на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття(а.с.17-18).

Неповнолітні син та донька зареєстровані за адресою реєстрації та проживання позивача : АДРЕСА_1 . Всі комунальні платежі,які нараховуються за цією адресою, в т.ч. і за комунальні послуги ,які постачаються централізовано , сплачує позивач , що підтверджується наданими позивачем квитанціями та чеками (а.с.19,21).

Позивач перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.20). Дохід позивача за останні шість місяців складає від 50 645,20 грн. до 59784,98 грн.(а.с.22) Відрахування з доходу на сплату аліментів з лютого 2026 р. по червень 2026 становить 1 /4 частку -14 687,63 грн. на місяць, з липня 2026 року складає 41 221,74 грн.- аліменти на сина та аліменти на утримання доньки та заборгованість по аліментам на утримання доньки з часу винесення судового наказу з 18.05.2026 року, що підтверджується довідкою військової частини ( а.с. 22).

Судом також встановлено , що позивач 8 місяців надає постійну матеріальну допомогу своєму батькові ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько позивача проходить тривале постійне лікування після політравми,яка відбулася 27 грудня 2025 року, внаслідок чого ОСОБА_6 отримав: відкриту проникаючу черепно-мозкову травму, забій головного мозку,забійну рану м/т лобної ділянки, спинки носа, множинні садна м/т голови, обличчя, перелом передньої та задньої стінки фронтальної пазухи справа, стінок гайморової пазухи зліва, пневмоцефалія, гемо синус, закрита травма грудної клітини, забій грудної клітини, правобічний гемоторакс малого об`єму, пневмомедіастінум, закрита хребтова травма, перелом тіла Th9 хребця, гематомієлія на рівні С3-С4 на тлі стенозу хребтового каналу , верхній парапарез, виражений у лівій верхній верхній кінцівці, помірний у праві верхній кінцівці, закритий перелом проксимального відділу лівої стегнової кістки зі зміщенням СПО (27.12.2025), монтаж СПСВ за бугристість лівої великогомілкової кістки, локакдьний тромбоз суральної вени у середній /3 гомілки без реканалізації праворуч, тромбоз МГВ та суральної вени без реканалізації ліворуч. Батько на протязі 8 місяців двічі проходив лікування в КНТ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім.І.І. Мечникова» та КМР Дніпропетровської області КНП КМР «Міська лікарня № 9». Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста КП «Дніпропетровська обласна лікарня ім. І.І.Мечникова» від 09 червня 2026 року рекомендовано нагляд за м/м, продовження призначеної терапії. ОСОБА_6 періодично обстежується в кабінеті спіральної комп`ютерної томографії. ОСОБА_6 є пенсіонером, його пенсія складає 3 725,00 грн., тому витрати на його лікування несе позивач. Вартість лікування на сьогоднішній день складає майже 80 000,00 грн., в середньому як зазначає позивач щомісяця біля 10 000,00 грн., що підтверджується наданими квитанціями та чеками ( а.с.10,,23,24-48 ).

Доказів зворотньому судом не отримано від сторін у справі.

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст.191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Враховуючи зміст ст.181,192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У відповідності до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено, що з 1 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму на дітей: віком до 6 років - 2817 гривні; віком від 6 до 18 років – 3 512 гривень.

Прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів і мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Тобто обсяг прожиткового мінімуму містить два елементи - фізіологічний та соціальний. Фізіологічний мінімум - це вартісне вираження матеріальних цінностей, конче необхідних для існування людини та соціальну частину - певний набір духовних цінностей мінімально прийнятого рівня життя.

Закон України «Про прожитковий мінімум» відповідно до ст. 46 Конституції України дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Отже, законодавець визначив вартісну величину, яка є мінімально достатньою, в даному випадку, для дитини з урахуванням її віку.

Судом прийнято до уваги, що аліменти на утримання дітей необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для їх життя. Розмір аліментів, зокрема, обумовлюється фінансовими можливостями обох батьків, які в рівній мірі зобов`язані утримувати дитину, забезпечувати її потреби необхідні для її віку, розвитку тощо. При цьому, чинне сімейне законодавство передбачає достатнім розмір аліментів на утримання обома батьками однієї неповнолітньої дитини в сумі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Крім того, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України), а стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів.

Так як за вищевказаними судовими рішеннями з позивача стягуються аліменти на утримання дітей в розмірі половини його доходу, що погіршує матеріальний стан останнього, тому відповідно до положень ст.192 СК України є підставою для зменшення розміру аліментів.

Але при вирішенні спору , суд зазначає, що у разі задоволення судом позовної заяви про зменшення розміру аліментів, зміна розміру відбудеться після набрання рішенням суду законної сили та на момент набрання рішенням суду про зменшення розміру аліментів законної сили (07 листопада 2026 року ) дитина ОСОБА_4 досягне повноліття ІНФОРМАЦІЯ_7 (досяг 18 років), обов`язок зі сплати аліментів припиняється взагалі, оскільки батьки зобов`язані утримувати дитину лише до її повноліття (стаття 180 Сімейного кодексу України).

З дня досягнення дитиною 18 років виплата аліментів припиняється (якщо немає інших підстав, наприклад, сплати аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, за окремим позовом).

Оскільки зміна розміру аліментів відбувається лише з дня набрання рішенням суду законної сили, а на цей момент дитина ОСОБА_4 буде повнолітнім, позов про зменшення розміру аліментів та рішення суду про зменшення розміру аліментів фактично втрачають свій практичний сенс.

Аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто судовим рішенням у передбаченому статтями 182-184 СК України розмірі.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку утриманням та лікуванням батька. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою (аналогічна правова позиція викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року, справа № 565/2071/19).

Суд звертає увагу позивача, що його дитина від другого шлюбу має рівні з іншою дитиною позивача права на його утримання незалежно від того, проживає з нею батько чи ні.

Суд зазначає, що добровільне взяття позивачем на себе додаткових цивільно-правових чи майнових зобов`язань перед третіми особами не належить до об`єктивних обставин, які істотно змінюють його майновий стан поза його волею.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд дійшов висновку, що витрати на лікування батька в даному випадку не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Судом не встановлено, що витрати на лікування батька протягом 8 місяців , які були понесені позивачем й до винесення судом судового наказу про стягнення аліментів на утримання доньки ,призвели до погіршення його матеріального становища, а розмір його доходу не дозволяє йому забезпечувати достатній рівень свого життя.

Судом встановлено, що сплата позивачем аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 /4 частини доходу не ставить позивача в скрутне матеріальне становище. Також суд вважає, що в даному конкретному випадку зменшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суперечитиме її інтересам, може призвести до погіршення її становища на належний рівень матеріального забезпечення.

Згідно з ч.8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE,№ 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Суд не бере до уваги доводи позивача , що після досягнення повноліття ОСОБА_4 буде звертатися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на час навчання, бо стягнення у майбутньому аліментів на утримання повнолітньої дитини не є предметом даного спору та буде вирішуватися у іншій справі.

Такий розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,не є надмірним та є об`єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, здатний забезпечити гідний рівень життя, а також повноцінний розвиток дитини , водночас, не ставитиме позивача у скрутне матеріальне становище.

З огляду на викладене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами істотної зміни його матеріального або сімейного стану, яка б виправдовувала зменшення розміру аліментів, встановленого рішенням суду.

За таких обставин, враховуючи принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4,12,76-81,83,258,259,265,268,272-273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменьшення розміру аліментів , стягнутих на утримання неповнолітніх дітей -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 12 жовтня 2026 року.

Суддя І.В. Корнєєва