Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №560/17058/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/17058/26

РІШЕННЯ

іменем України

12 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 з 01.05.2025 соціальної пільги за користування комунальними послугами відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити виплату ОСОБА_1 з 01.06.2025 пільги щодо 50-відсоткової знижки плати за житлово-комунальні послуги відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII без застосування вимог пункту 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX і постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 №1553 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. №389».

Ухвалою суду від 07.09.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 07.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/11441/25.

Іншою ухвалою від 07.10.2026 суд залишив без руху позовну заяву в частині позовних вимог, спрямованих на захист права позивача на отримання пільги у вигляді 50-відсоткової знижки плати за житлово-комунальні послуги за період з 01.06.2025 до 26.02.2026 включно, та надав позивачу строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду і доказів поважності причин його пропуску.

Після подання позивачем заяви про усунення недоліків суд дійшов висновку, що наведені у ній доводи не спростовують пропуск строку звернення до суду та не підтверджують поважності причин його пропуску щодо періоду з 01.06.2025 до 26.02.2026 включно.

У зв`язку з цим позовні вимоги за цей період ухвалою суду від 12.10.2026 залишено без розгляду.

Отже, цим рішенням суд вирішує спір по суті лише в тій частині позовних вимог, яка залишилася предметом судового розгляду, а саме щодо правомірності ненадання позивачу пільги з 27.02.2026 і надалі.

Вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення пільги з 01.05.2025 оцінюється судом у цьому рішенні лише в тій частині, у якій мотив відповідача щодо застосування доходного критерію продовжує впливати на ненадання позивачу пільги з 27.02.2026.

Суд не вирішує по суті позовні вимоги за період з 01.06.2025 до 26.02.2026 включно, оскільки ці вимоги залишені без розгляду.

Залишення позовних вимог у цій частині без розгляду не є відмовою в позові та не означає встановлення судом правомірності чи протиправності дій відповідача за відповідний період.

Відповідно, вирішення судом по суті позовних вимог, які залишилися предметом розгляду, не є частковим задоволенням позову внаслідок залишення іншої частини вимог без розгляду.

Суд надає правову оцінку лише тій частині спору, яка підлягає вирішенню по суті в цьому рішенні.

Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з таких підстав.

Зазначає, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до категорії 2, та має право на пільгу у вигляді 50-відсоткової знижки плати за житлово-комунальні послуги відповідно до Закону №796-XII.

Вказує, що до 30.04.2025 отримував відповідну пільгу, однак з 01.05.2025 відповідач припинив її надання.

Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки Закон №796-XII є спеціальним законом у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На думку позивача, пункт 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX та постанова Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 №1553 не можуть бути правовою підставою для припинення пільги, оскільки вони фактично встановили додаткову умову для реалізації права на пільгу - неперевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї на одну особу величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Позивач наголошує, що Закон №796-XII не був змінений у частині умов надання особам, віднесеним до категорії 2, пільги у вигляді 50-відсоткової знижки плати за житлово-комунальні послуги.

Також позивач посилається на статтю 71 Закону №796-XII, за якою дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Позивач вважає, що закон про Державний бюджет України та постанова Кабінету Міністрів України не можуть звужувати обсяг соціальних гарантій, установлених спеціальним законом для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно із відзивом на позов, відповідач проти позову заперечує та просить відмовити повністю з огляду на таке.

Зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за вислугу років як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до категорії 2.

Вказує, що з 01.05.2025 позивачу припинено надання пільги у зв`язку з перевищенням середньомісячного сукупного доходу сім`ї позивача в розрахунку на одну особу величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

На обґрунтування своєї позиції відповідач, серед іншого, посилається на пункт 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX та на Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 №1553.

Відповідач наводить такий розрахунок доходу сім`ї позивача: пенсія позивача за шість місяців - 135073,92 грн; пенсія члена сім`ї ОСОБА_2 за шість місяців - 27039,54 грн; сукупний дохід сім`ї за шість місяців - 162113,46 грн; середньомісячний сукупний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу - 13509,46 грн; гранична величина доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у 2025 році, - 4240,00 грн.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що підстави для поновлення позивачу пільги відсутні, та просить відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на позов ГУ ПФУ в Хмельницькій області заявлене клопотання провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін та повідомити про час та місце розгляду справи з метою участі в судовому засіданні представника управління.

Вирішуючи клопотання відповідача, суд виходить із такого.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 5-7 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд вказує на те, що справа № 560/17058/26 відноситься до справ, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України.

Окрім того, із матеріалів справи вбачається, що фактичні обставини у цій справі підтверджуються письмовими доказами, наявними в справі.

Необхідності в отриманні додаткових доказів, які могли б бути здобуті лише шляхом проведення судового засідання з заслуховуванням усних пояснень учасників справи, судом не встановлено.

Відповідач у клопотанні не зазначив жодних конкретних обставин, які неможливо було б з`ясувати в письмовому провадженні та які вимагали б обов`язкового проведення судового засідання.

Разом з тим, суд вказує на те, що у спрощеному позовному провадженні права сторін не обмежені: вони можуть подавати письмові пояснення, докази, клопотання, заперечення тощо, реалізуючи свої процесуальні права, передбачені статтями 44, 47, 159 КАС України.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета доказування, а також того, що всі істотні обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, суд доходить висновку, що для повного та всебічного встановлення обставин справи не вимагається проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене, клопотання відповідача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до категорії 2.

Такий статус підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідач не заперечує статусу позивача як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до категорії 2, та не заперечує того, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

До 30.04.2025 позивачу надавалася пільга у вигляді 50-відсоткової знижки плати за житлово-комунальні послуги.

Ця обставина підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, який зазначає, що пільгу припинено саме з 01.05.2025.

З 01.05.2025 відповідач припинив надання позивачу відповідної пільги.

Підставою припинення пільги відповідач визначив застосування доходного критерію, передбаченого пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX та постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 №1553 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. №389»

Позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення пільги.

Листом від 17.08.2026 №22525-21338/П-04/8-2200/26 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для поновлення пільги, пославшись на перевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї позивача над граничною величиною доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Мотивом припинення та подальшого непоновлення позивачу пільги було саме застосування доходного критерію.

Інших мотивів припинення чи непоновлення позивачу пільги, крім застосування доходного критерію, матеріали справи не містять.

Відповідач у відзиві також не навів інших самостійних правових підстав, які були покладені ним в основу припинення або непоновлення позивачу пільги.

Отже, між сторонами виник спір щодо правомірності дій територіального органу Пенсійного фонду України з припинення та непоновлення позивачу пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, з мотивів перевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї позивача.

Зміст спірних правовідносин полягає у перевірці того, чи мав відповідач право застосувати до позивача доходний критерій, установлений пунктом 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX та постановою Кабінету Міністрів України №389 у редакції постанови №1553, як підставу для припинення та подальшого ненадання пільги, передбаченої спеціальним Законом №796-XII.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суд застосовує Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII) у редакції, чинній у спірний період.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 20 Закону №796-XII, особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема: 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності, в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 Закону №796-XII, особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема: пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20.

За статтею 71 Закону №796-XII, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Суд застосовує Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX (далі – Закон №4059-IX ) у редакції, чинній протягом бюджетного періоду 2025 року, зокрема станом на 01.05.2025.

Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX установлено, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені: абзацом п`ятим частини п`ятої статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 22, ст. 262 із наступними змінами); пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, передбачених пунктом 11 частини першої статті 20, і пунктом 14 частини першої статті 22 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 із наступними змінами); абзацами першим і другим пункту 5 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 15, ст. 190 із наступними змінами); пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6, Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 40 - 41, ст. 249 із наступними змінами); пунктами 4 - 6 частини першої статей 61 та 62 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 24, ст. 182 із наступними змінами); абзацом третім частини десятої статті 6 Закону України "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., N 26, ст. 896).

Суд також враховує постанову Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї» у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 №1553 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 389», чинній у 2025 році.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 №1553 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 389» до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї» внесено пункт 1-1, згідно із яким, установлено, що у 2025 році: 1) пільги, передбачені абзацом п`ятим частини п`ятої статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років" (реабілітованим особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами), пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, передбачених пунктом 11 частини першої статті 20, і пунктом 14 частини першої статті 22 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1; особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 2; дружинам (чоловікам) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або опікунам (на час опікунства) дітей померлих; дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт), абзацами першим і другим пункту 5 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; батькам і членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби), пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, Бюро економічної безпеки, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, Бюро економічної безпеки, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації), пунктами 4 - 6 частини першої статей 61 і 62 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків; колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин), абзацом третім частини десятої статті 6 Закону України "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою" (депортованим особам, які досягли пенсійного віку або є особами з інвалідністю), надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою; 2) положення підпункту 1 цього пункту застосовується: з 1 січня 2025 р. - для осіб, які звернулися за наданням пільг починаючи з 1 січня 2025 р.; після закінчення опалювального сезону 2024/25 року - для осіб, які отримували пільги у період до 31 грудня 2024 р. включно.

Щодо меж ретроспективної перевірки дій відповідача у спірних правовідносинах, суд зазначає про таке.

Так, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє правомірність поведінки суб`єкта владних повноважень ретроспективно - з огляду на ті фактичні та правові обставини, які існували на момент прийняття рішення або вчинення дії.

При цьому, суд оцінює не абстрактну можливість відповідача ухвалити інше рішення, а ті мотиви, які фактично були покладені відповідачем в основу припинення та непоновлення позивачу пільги.

Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а зазначив, що адміністративний суд при оцінці дій і рішень суб`єкта владних повноважень перевіряє їх відповідність критеріям, закріпленим у статті 2 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 у справі №825/1496/17 сформулював підхід, за яким рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, як правило, оцінюються з урахуванням норми права, чинної на момент прийняття відповідного рішення або вчинення дії таким суб`єктом.

У цій справі матеріали справи підтверджують, що відповідач припинив та не поновив позивачу пільгу саме з мотивів застосування доходного критерію, передбаченого пунктом 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX та постановою Кабінету Міністрів України №389 у редакції постанови №1553.

Відповідач не послався на втрату позивачем статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2; не заперечив факт попереднього отримання позивачем пільги; не зазначив про припинення права позивача на пільгу за спеціальним Законом №796-XII з інших підстав.

Тому суд перевіряє правомірність дій відповідача саме в межах мотиву, покладеного відповідачем в основу спірної поведінки: застосування доходного критерію до пільги, передбаченої спеціальним Законом №796-XII.

Із приводу розподілу між сторонами тягаря доказування у цій справі, суд вказує на таке.

З огляду на частини першу та другу статті 77 КАС України позивач повинен довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен довести правомірність своїх дій.

Отже, у цій справі позивач мав довести: наявність у нього статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до категорії 2; факт попереднього отримання пільги; факт припинення або ненадання пільги; порушення свого права на соціальний захист; належність обраного способу захисту.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та частково визнаються самим відповідачем.

Зокрема, відповідач не заперечує статусу позивача, перебування його на обліку та факт припинення пільги з 01.05.2025.

Визнані сторонами обставини суд бере до уваги відповідно до частини першої статті 78 КАС України, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності або добровільності такого визнання.

У свою чергу, відповідач мав довести: що у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України; що мав законну підставу припинити або не поновити позивачу пільгу; що доходний критерій міг бути правомірно застосований як підстава для припинення та непоновлення позивачу пільги, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 21 у взаємозв`язку з пунктом 11 частини першої статті 20 Закону №796-XII; що розрахунок доходу був проведений правильно та саме він був покладений в основу припинення і непоновлення пільги; що оскаржувані дії відповідають критеріям частини другої статті 2 КАС України.

Так, відповідач довів факт здійснення розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї позивача.

Водночас, для вирішення спору визначальним є не сам розрахунок, а правомірність застосування доходного критерію до пільги, прямо передбаченої спеціальним Законом №796-XII.

Щодо дії закону в часі в спірних правовідносинах, суд виходить з таких міркувань.

Суд виходить із того, що правомірність припинення пільги з 01.05.2025 оцінюється за законодавством, чинним на цю дату.

Правомірність відмови у поновленні пільги, викладеної у листі відповідача від 17.08.2026, оцінюється за обставинами та правовим регулюванням, на які відповідач послався при наданні такої відмови.

Водночас, оскільки частина позовних вимог за період з 01.06.2025 до 26.02.2026 включно залишена без розгляду, суд у цьому рішенні суду надає оцінку позовним вимогам позивача лише з 27.02.2026 і надалі.

Так, пункт 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX був нормою закону про Державний бюджет України на 2025 рік, тобто мав спеціальну темпоральну прив`язку до бюджетного періоду 2025 року.

У той же час, навіть у межах 2025 року ця норма не змінювала тексту пункту 11 частини першої статті 20 та пункту 1 частини першої статті 21 Закону №796-XII і не була законом про внесення змін до Закону №796-XII.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не навів іншого мотиву або іншої правової підстави, чинної з 27.02.2026, яка б самостійно обґрунтовувала ненадання позивачу пільги, передбаченої Законом №796-XII.

Тому в межах ретроспективної перевірки суд оцінює саме той мотив, який був покладений відповідачем в основу спірних дій, - застосування доходного критерію, установленого пунктом 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX та постановою №1553.

Верховний Суд у постанові від 25.06.2024 у справі №300/3435/21 при вирішенні спору щодо застосування Закону №796-XII виходив з необхідності враховувати дію закону в часі та спеціальний характер соціальних гарантій, установлених цим Законом для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Із приводу співвідношення Закону №796-XII, Закону №4059-IX та постанови №1553, суд виходить із таких міркувань.

Закон №796-XII є спеціальним законом, який визначає статус, соціальні гарантії, пільги та компенсації осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач як особа, віднесена до категорії 2, має право на пільги, передбачені пунктом 1 частини першої статті 21 Закону №796-XII.

Ця норма відсилає, зокрема, до пункту 11 частини першої статті 20 Закону №796-XII, яким передбачено 50-відсоткову знижку плати за користування житлом та комунальними послугами.

Закон №4059-IX є законом про Державний бюджет України на 2025 рік.

Його предметом є визначення бюджетних показників, доходів і видатків, а також особливостей бюджетного фінансування на відповідний бюджетний період.

Такий закон не є спеціальним законом у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Одночасно суд враховує, що пункт 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX установив на 2025 рік доходний критерій для надання низки пільг, зокрема пільг за пунктом 11 частини першої статті 20 та пунктом 1 частини першої статті 21 Закону №796-XII.

Проте ця норма не внесла змін до самого Закону №796-XII.

Постанова Кабінету Міністрів України №1553, якою внесено зміни до постанови №389, також запровадила застосування доходного критерію до пільг, передбачених, зокрема, пунктом 11 частини першої статті 20 та пунктом 1 частини першої статті 21 Закону №796-XII.

Однак Кабінет Міністрів України як суб`єкт нормотворчої діяльності не може підзаконним нормативно-правовим актом змінювати умови реалізації права, прямо встановленого законом, якщо такі зміни не передбачені самим законом.

Додатково суд враховує статтю 71 Закону №796-XII, яка прямо встановлює, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

У той же час, судом не встановлено чинної редакції пункту 11 частини першої статті 20 або пункту 1 частини першої статті 21 Закону №796-XII, яка б ставила право особи, віднесеної до категорії 2, на відповідну пільгу в залежність від середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціального Закону №796-XII, а не підзаконне регулювання в частині встановлення додаткової доходної умови, не передбаченої цим Законом.

При цьому, суд враховує висновки Конституційного Суду України, викладені у Рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018, у якому зазначено, що Закон №796-XII ухвалено на виконання статті 16 Конституції України та що він передбачає додаткові гарантії соціального захисту для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.

Конституційний Суд України також наголосив, що рівень соціального захисту таких осіб має забезпечувати їм гідне життя і не повинен залежати від майнового стану їх сімей.

Цей висновок застосовано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 25.06.2024 у справі №300/3435/21.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 25.06.2024 у справі №300/3435/21 виходив із того, що Закон №796-XII є спеціальним законом, ухваленим на виконання статті 16 Конституції України, та має застосовуватися з урахуванням особливого характеру соціальних гарантій для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У постанові від 04.11.2025 у справі №580/5022/24 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду наголосила на особливому характері соціальних гарантій, закріплених Законом №796-XII, для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд зазначає, що хоча ця постанова стосується пенсійних прав, її загальний висновок щодо конституційного значення гарантій Закону №796-XII є релевантним для цієї справи.

Суд також бере до уваги рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.02.2026 у зразковій справі №440/11441/25, у якому Верховний Суд аналізував співвідношення спеціального закону, пункту 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України №389 у редакції постанови №1553.

У цьому рішенні Верховний Суд дійшов висновку, що зміни порядку надання пільг, які фактично встановлюють додаткову умову щодо розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї, були введені не у спеціальному законі, а через положення Закону про Державний бюджет та підзаконний нормативно-правовий акт, тому застосуванню підлягають положення спеціального закону.

Суд враховує, що справа №440/11441/25 стосувалася іншої категорії пільговиків - ветеранів служби за Законом №203/98-ВР, а тому не є типовою для цієї справи.

Водночас, правовий висновок Верховного Суду щодо співвідношення спеціального закону, Закону №4059-IX і постанови №1553 є релевантним для цього спору, оскільки правовий механізм є подібним: закон про Державний бюджет України та підзаконний акт установили додаткову доходну умову для реалізації пільги, передбаченої спеціальним законом.

Також суд бере до уваги також те, що Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19.03.2026 відкрила апеляційне провадження за скаргою ГУ ПФУ в Полтавській області на рішення КАС ВС від 11.02.2026 у зразковій справі №440/11441/25.

Тому суд не розглядає це рішення як обов`язкове для цієї справи у значенні типового застосування, але враховує його як актуальний правовий висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо аналогічного співвідношення спеціального закону, Закону №4059-IX та постанови №1553.

Надаючи оцінку доводам відповідача, суд вказує на таке.

Так, відповідач обґрунтовує правомірність своїх дій тим, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї позивача в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Суд не ставить під сумнів сам факт здійснення відповідачем відповідного розрахунку доходу, оскільки такий розрахунок наведений у матеріалах справи та у відзиві відповідача.

Водночас, цей розрахунок не доводить правомірності припинення або ненадання позивачу пільги, оскільки відповідач повинен був довести не лише факт перевищення доходу, а й правомірність застосування доходного критерію до позивача як особи, яка має право на пільгу за спеціальним Законом №796-XII.

Суд не встановив у Законі №796-XII норми, яка б у відповідній редакції передбачала доходний критерій як умову реалізації права особи, віднесеної до категорії 2, на пільгу у вигляді 50-відсоткової знижки плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідач не обґрунтував правомірності застосування такого критерію попри відсутність відповідної умови у спеціальному Законі №796-XII.

Довід відповідача про чинність пункту 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України №1553 не змінює висновку суду, оскільки ці акти не є законами про внесення змін до Закону №796-XII у розумінні статті 71 цього Закону.

Постанова Кабінету Міністрів України №1553 є підзаконним нормативно-правовим актом.

При цьому, у разі суперечності між підзаконним актом та законом суд застосовує акт вищої юридичної сили - закон.

Такий підхід прямо випливає з частини третьої статті 7 КАС України.

Отже, відповідач не довів правомірності застосування до позивача доходного критерію як підстави для припинення та непоновлення пільги, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 21 у взаємозв`язку з пунктом 11 частини першої статті 20 Закону №796-XII.

Надаючи оцінка доводам позивача, суд виходить із таких міркувань.

Доводи позивача про те, що його право на пільгу визначається спеціальним Законом №796-XII, є обґрунтованими.

Суд погоджується з позивачем, що зміна умов реалізації пільги, передбаченої Законом №796-XII, має здійснюватися шляхом внесення змін до цього Закону, а не шляхом установлення додаткової умови в законі про Державний бюджет України чи підзаконному нормативно-правовому акті.

Посилання позивача на статтю 71 Закону №796-XII є релевантним, оскільки ця норма прямо забороняє призупинення дії положень Закону №796-XII іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Разом із тим, суд не вирішує по суті позовні вимоги за період з 01.06.2025 до 26.02.2026 включно, оскільки ці вимоги залишені без розгляду.

Тому суд надає захист лише з 27.02.2026 і надалі, тобто в межах тієї частини позовних вимог, яка залишилася предметом розгляду по суті.

Такий підхід не змінює змісту встановленого порушення та не означає часткового задоволення розглянутих по суті вимог.

Він лише визначає процесуальні межі судового захисту в цій справі.

Із приводу належного способу захисту, суд зазначає про таке.

Позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо припинення пільги та зобов`язати відповідача поновити її виплату.

Суд враховує, що спірна пільга за своєю природою є пільгою на оплату житлово-комунальних послуг, яка може реалізовуватися через надання, нарахування та виплату у відповідному порядку.

У резолютивній частині суд визнає протиправними саме дії відповідача щодо застосування доходного критерію як підстави для ненадання позивачу з 27.02.2026 пільги, передбаченої Законом №796-XII.

Такий спосіб формулювання відповідає предмету спору та первісній вимозі позивача про визнання протиправними дій відповідача.

Суд застосовує формулу «надання, нарахування та виплата», оскільки вона забезпечує ефективне поновлення порушеного права позивача на пільгу.

З огляду на залишення частини позовних вимог без розгляду, суд не зобов`язує відповідача поновити пільгу з 01.06.2025, як просив позивач у первісній позовній заяві.

Належним способом захисту в межах цієї справи є зобов`язання відповідача поновити позивачу пільгу саме з 27.02.2026.

Таке визначення дати поновлення пільги не є частковим задоволенням вимог, які розглядаються по суті, а є наслідком того, що вимоги за попередній період залишені без розгляду і не є предметом вирішення в цьому рішенні.

Суд також зазначає, що у цій справі відсутня необхідність зобов`язувати відповідача повторно розглянути заяву позивача.

Так, відповідач не заперечує статусу позивача, не заперечує факт попереднього отримання ним пільги та не навів інших мотивів відмови, крім застосування доходного критерію.

Суд визнав цей мотив неправомірним.

Тому ефективним способом захисту є саме зобов`язання відповідача поновити надання, нарахування та виплату пільги.

Такий спосіб захисту відповідає статті 245 КАС України, оскільки забезпечує реальне відновлення порушеного права позивача і не підміняє дискреційні повноваження відповідача: після усунення неправомірного доходного критерію у відповідача не залишається іншого мотиву, який був покладений ним в основу припинення чи непоновлення пільги.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що позивач довів наявність у нього статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до категорії 2, факт попереднього отримання пільги та факт припинення її надання відповідачем.

Відповідач довів факт здійснення розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї позивача, але не довів правомірності застосування такого доходного критерію до пільги, передбаченої спеціальним Законом №796-XII.

Спеціальний Закон №796-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення цього рішення, не містить доходного критерію як умови реалізації права особи, віднесеної до категорії 2, на пільгу у вигляді 50-відсоткової знижки плати за житлово-комунальні послуги.

Пункт 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX та постанова Кабінету Міністрів України №1553 не є законами про внесення змін до Закону №796-XII, а тому не можуть бути підставою для звуження або припинення права позивача на пільгу, передбачену спеціальним законом.

З огляду на частину другу статті 19 Конституції України, частину другу статті 2, частину третю статті 7, статті 77, 78, 90, 245 КАС України, пункт 11 частини першої статті 20, пункт 1 частини першої статті 21 та статтю 71 Закону №796-XII, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо застосування до ОСОБА_1 доходного критерію, установленого пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX та постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 №1553 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. №389», як підстави для ненадання з 27.02.2026 пільги у вигляді 50-відсоткової знижки плати за житлово-комунальні послуги відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 у взаємозв`язку з пунктом 11 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити ОСОБА_1 з 27.02.2026 виплату пільги у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 у взаємозв`язку з пунктом 11 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, без застосування вимог пункту 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 №1553 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. №389».

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя Є.В. Печений