Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №932/1740/24 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Суд: Шевченківський районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про поновлення на роботі, з них

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №932/1740/24

Суддя: Ярощук О. В.

Справа 932/1740/24

Провадження № 2/932/903/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57

веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua

телефон приймальні судді 056 720 32 21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Ярощук О.В.

за участю секретаря судового засідання Фещенко К.О.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Малютова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпро за правилами загального позовного провадження із повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів та виробів»

про поновлення на роботі–

установив:

Короткий опис справи

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів та виробів» (далі Відповідач) про поновлення на роботі.

В обґрунтування вимог вказав, що 15.02.2022 був прийнятий на посаду головного фахівця відділу експортного контролю до ДП «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів та виробів».

16 березня 2022 року був переведений на посаду начальника органу (1-го відділу) режимно-секретного органу (1-го відділу).

ДП «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів та виробів» 16.03.2022 було переутворено у товариство.

03 квітня 2023 року позивач був звільнений через виявлену невідповідність обіймайній посаді внаслідок скасування допуску до державної таємниці якщо виконання покладених обов`язків вимагає допуску до неї (п. 2 ст. 40 КЗпП України).

Копію наказу про звільнення не отримував. Попереджень про звільнення не отримував.

Зазначив, що у зв`язку із введенням воєнного стану 16.03.2022 керівник підприємства своїм наказом надав йому доступ до державної таємниці під особисте зобов`язання та призначив на посаду начальника РСО без узгодження із СБУ, що було вимушеною дією у тих умовах.

Позивачем неодноразово направлялися документи до СБУ для оформлення допуску до державної таємниці, але отримував відмови.

Роботодавцем не здійснювалися будь-які дії щодо повторного направлення вмотивованого запиту до СБУ щодо оформлення позивачу допуску до державної таємниці.

Прохав поновити його на посаді начальника органу (1-го відділу) режимно-секретного органу (1-го відділу) Товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів та виробів».

Також прохав поновити строк на звернення до суду, зазначивши, що пропустив вказаний строк із поважних причин. Наказу про звільнення не отримував. Окрім того, проходив лікування, що не дозволяло йому своєчасно звернутися до суду.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Кудрявцевої Т.О. від 28.02.2024 відкрито загальне позовне провадження /а.с.27/.

Ухвалою суду від 10.09.2024 закрите підготовче судове засідання /а.с.173/.

Ухвалою суду від 02.02.2026 справу прийнято до свого провадження суддею Ярощук О.В. /а.с.193/.

Позиції сторін

Відповідачем 01.04.2024 до суду подано відзив на позовну заяву. Прохав відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтував тим, що посада начальника органу (1-го відділу) режимно-секретного органу (1-го відділу) передбачає отримання допуску до державної таємниці від СБУ. Позивача було призначено за спрощеною процедурою на посаду. У подальшому позивачем подавалися документи на отримання допуску до СБУ кілька разів, однак позитивної відповіді отримано не було. 10 січня 2023 року Позивачу було відмовлено СБУ в допуску до державної таємниці на підставі п. 87 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних установах, органах місцевого самоврядування на підприємствах в установах і організаціях затвердженого Постановою КМУ N? 939 від 18.12.2013р. та п.1ч. 2 ст. 23 Закону України «Про державну таємницю», а саме повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе. Враховуючи вказані вимоги на підставі наказу N? 92-К від 03.04.2023р. Позивача було звільнено на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. В день звільнення було ознайомлено з наказом та переліком вакантних посад, які йому пропонувалися, що підтверджується підписом Позивача, а також проведено повний розрахунок, що підтверджується розрахунковим листком за квітень 2023р., що спростовує заяву Позивача, що копія наказу йому не надавалась та не було запропоновано роботодавцем іншої роботи. Відповідач заперечував щодо поновлення строку на звернення до суду. /а.с.34-36/.

Щодо поновлення строків на звернення до суду.

Відповідно до ст. 233 КЗпПУ із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Частиною першою статті 234 КЗпП України визначено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк, встановлений для звернення до суду, поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (з урахуванням практика її застосування Європейським судом з прав людини) передбачено обов`язок мотивувати судове рішення про поновлення пропущених строків на оскарження. Зокрема, Європейський суд з прав людини спеціально і однозначно висловився стосовно того, що національний суд зобов`язаний мотивувати поновлення строку на оскарження і пересвідчитись, що підстави для поновлення строку виправдовують втручання у принцип res judicata (параграф 47 рішення у справі "Устименко проти України", параграф 41 рішення у справі "Пономарьов проти України").

Крім того, відповідно до параграфа 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Сама концепція "поважних причин", згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою. За таких обставин для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на порушення, які допускали українські суди внаслідок необґрунтованості причин втручання у принцип res judicata. Як зазначено вище, окрему увагу ним було приділено випадкам, коли судді поновлювали строк без надання будь-яких додаткових пояснень про "поважні причини".

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року). У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Відповідно до записів трудової книжки Позивача 15.02.2022 прийнято на посаду головного фахівця відділу експертного контролю ТОВ (до перейменування ДП) «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів та виробів». Наказом №31-к від 6 березня 2022 року переведений на посаду начальника органу (1-го відділу) режимно-секретного органу (1-го відділу). Наказом №92-к від 03.04.2023 звільнений через виявлену невідповідність обійманій посаді внаслідок скасування допуску до державної таємниці, якщо покладення обов`язків вимагає допуску до неї (п. 2 ст. 40 КЗпПУ) /а.с.19-20/.

До суду позивач подав заяву 27.02.2024 року, отже Позивач звернувся до суду майже через рік після звільнення.

Позивачем в обґрунтування пропущеного строку надано до суду свідоцтво про хворобу №3261 від 25.01.2019 //а.с.14-15/, водночас вказана історія не засвідчує факт поважної причини пропуску строку із 03.04.2023 по 27.02.2024.

Що стосується виписки із медичної картки амбулаторного хворого від 22.01.2024, позивач має гіпертонічну хворобу близько 19 років. Рекомендовано позивачу контроль АТ 2 рази на добу, регулярний прийом гіпотензивної терапії, уникання стресових ситуацій /а.с.22/.

Отже, позивач не підтвердив медичними документами, що він упродовж 10 місяців не міг звернутися до суду за станом здоров`я.

Що стосується не отримання копії заяви про звільнення, то вказані доводи позивача спростовуються матеріалами справи. Так, відповідно до наказу №92-к Позивача було звільнено на підставі п. 2 ст.40 КЗпПУ. Згідно із додатком до наказу від 03.04.2023 щодо Інформації вакантних посад станом на 31.03.2023 , Позивач особисто ознайомлений, під розпис із вказаним додатком. /а.с.70-71/.

Окрім того, у квітні 2023 року із позивачем було проведено повний розрахунок на час звільнення /а.с.77/.

Судом встановлено, що про наявність наказу про звільнення з посади позивачу було відомо у день звільнення 03.04.2023 року.

Суд критично відноситься до пояснень позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду із дня звільнення 03.04.2023 року по день звернення до суду із позовом 27.02.2024. Позивач пояснив суду, що ним пропущений строк звернення до суду з позовом, вважає причини поважними, тому що він за станом здоров`я не міг звернутися до суду. Однак із тих медичних документів, що надані суду не встановлено, що позивач не мав фізичної можливості звернутися до суду із 03.04.2023 по 27.02.2024.

Відповідно до Постанови Верховного суду України від 05.07.2017 року по справі № 6-1033цс17 Верховного Суду України, норма ст.233 КЗпП України щодо порушення місячного строку звернення до суду є імперативною і підлягає застосуванню незалежно від клопотання будь якої сторони про її застосування чи незастосування. Нормі ЦК України на вказані правовідносини , які є трудовими і врегульовані спеціальним законом КЗпП України не поширюються . Строк для звернення до суду обчислюється з дня , коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, ст. 233 КЗпП України конкретизує це правило стосовно звільнення працівника. В цьому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки із записом про звільнення. Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, встановлених ст. 233 цього кодексу, суд може поновити ці строки. Разом з тим , якщо строк звернення до суду , встановлений ст.233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

Судом встановлено, та підтверджено, що позивач був ознайомлений з наказом про звільнення 03.04.2023 30.10.2017 року та у той самий день йому було надано інформацію щодо вакантних посад станом на 31.03.2023. на запропоновані посади позивач не погодився.

Таким чином Позивач дізнався про своє порушене право 03.04.2023, а отже до суду із позовною заявою про поновлення на роботі він мав звернутися у строк до 04.05.2023.

Приймаючи до уваги вищезазначене, обставини справи, суд прийшов до висновку, що оскільки позовну заяву позивачем подано із пропуском встановленого ст.233 КЗпП України строку для звернення до суду, доказів поважності причин пропуску цього строку позивач суду не надав, у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 260,263 ЦПК України, ст.ст.232,233,234 КЗпП України, суд -

ухвалив:

У задоволенні позовних ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів та виробів» про поновлення на роботі, поновленні строків звернення до суду в зв`язку з їх пропуском із поважних причин, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів та виробів», ЄДРПОУ 00152135, м. Дніпро, вул. Бориса Кротова, 24-а

Повний текст рішення ухвалено 12.10.2026 року.

Суддя Оксана ЯРОЩУК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua