Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №148/2618/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2618/26

Провадження №2-а/148/42/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 жовтня 2026 року м. Тульчин

Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,

за участю секретаря Семенової М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, який мотивований тим, що 12.08.2026 у застосунку «Резерв+» містилась інформація про порушення правил військового обліку позивачем із зазначенням причини: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», а також запропоновано подати заяву про визнання адміністративного правопорушення для подальшого винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за ст. 210-1 КУпАП. Після появи відповідного повідомлення 13.08.2026 позивачем подано заяву через застосунок «Резерв+».

У подальшому, 17.08.2026 в розділі «Деталі справи» застосунку «Резерв+» у позивача з`явився напис: «Постанова №696344 від 17.08.2026, Стаття порушення: ст. 210-1 КУпАП, частина 3, Постанову виніс: ТВО начальника ОСОБА_2 ».

У вказаній постанові зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

На переконання позивача, Постанова № R696344 від 17.08.2026 є необґрунтованою, протиправною, такою, що суперечить вимогам національного законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Позивач має чинну відстрочку у зв`язку з бронюванням, що виключає наявність підстав для направлення на медичний огляд у порядку, визначеному п. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою КМУ № 560. Підтвердженням є витяг з військово-облікового документа, з якого видно, що у позивача наявна відстрочка у зв`язку з бронюванням. Крім того, ОСОБА_1 не приймається на військову службу за контрактом, не був визнаний обмежено придатним та не проходив повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби і самостійно не виявив бажання пройти медичний огляд, отже відповідно до п. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою КМУ № 560, не підпадає під виключення щодо осіб, які зобов`язані пройти ВЛК.

Як зазначає позивач, повістка для виклику на медичний огляд, направлення на військово-лікарську комісію для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я під час мобілізації в особливий період, йому не вручалась.

Крім того, останній не був раніше визнаний обмежено придатним до військової служби та не подавав запит засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста щодо проходження ВЛК у відповідності до п. 74-3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, а також, позивач має чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з бронюванням.

Стосовно подання позивачем заяви через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста 13.08.2026 щодо неоспорення допущеного порушення та згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності відповідно до ст. 279-9 КУпАП, ОСОБА_1 зазначає, що сам факт визнання вини у вчиненому правопорушенні не може бути єдиною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Заява через додаток «Резерв+» подана 13.08.2026 у зв`язку з тим, що іншої можливості виключення запису з додатку «Резерв+» про розшук не існує. Подаючи цю заяву, позивач вважав, що відповідач винесе постанову про закриття провадження у справі, з огляду на відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення, та враховуючи, що останній був заброньований та не повинен був проходити ВЛК.

3 огляду на вищевикладене, позивач просить скасувати постанову № R696344 від 17.08.2026, винесену Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким мотивований наступним.

Відповідно до повістки №24700/01489, військовозобов`язаний ОСОБА_1 повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте виклик проігнорував та у зазначену в повістці дату, час та місце не прибув, тим самим порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було направлено звернення до органів, що входять до системи поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Реалізуючи своє право, визначене статтею 279-9 КУпАП, громадянин ОСОБА_1 13.08.2026 подав заяву, за змістом якої повідомляє, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Факти вчинення адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням заяви підтверджує, що ознайомлений зі статтею 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 336, 337 Кримінального кодексу України. За результатом розгляду заяви, 17.08.2026 тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №R696344 про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

У зв`язку із вищевикладеним представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що відповідач вказує, що нібито ОСОБА_1 не з`явився по повістці №24700/01489 та надає копію повістки по нібито виклик ОСОБА_1 на 06.03.2026 для проходження медичного огляду та надає акт відмови від отримання повістки від 06.03.2026, в якому вказано, що текст повістки про виклик на 10 годину 06.03.2026 в ІНФОРМАЦІЯ_4 було доведено (озвучено) позивачу о 10 годині 06.03.2026. Будь-яких підписів позивача ні акт, ні повістка не містить. До матеріалів позову не надано відеодоказів вручення повістки позивачу взагалі.

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП України, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Також, позивач зазначає, що з повістки наданої відповідачем про виклик позивача на 06.03.2026 для проходження ВЛК, саме 06.03.2026 слід вважати датою виявлення нібито вчиненого правопорушення, оскільки з цього моменту уповноваженим органом сформовано відповідні матеріали (акт відмови від отримання повістки від 06.03.2026) та ініційовано адміністративне реагування.

Водночас, постанова № R696344 винесена 17.08.2026, тобто значно пізніше тримісячного строку, передбаченого ч. 9 ст. 38 КУпАП України з моменту виявлення правопорушення, строк притягнення до адміністративної відповідальності сплив 06.06.2026, в зв`язку з чим станом на 17.08.2026 аідповідач мав винести постанову про закриття адміністративної справи, у зв`язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим, позивач підтримує свої позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Оскільки, розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до копії повістки №24700/01489 (а.с. зв.б. 34), ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 10:00 год 06.03.2026, для проходження медичного огляду при ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підпис ОСОБА_1 в даній повістці відсутній.

Згідно копії Акту відмови від отримання повістки від 06.03.2026, під час здійснення оповіщення громадянина ОСОБА_1 , останній відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Текст повістки про явку на 10:00 год 06.03.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 доведено (озвучено) о 10:00 год 06.03.2026 (а.с. 35).

Згідно копії заяви ОСОБА_1 , останній надіслав через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста заяву про те, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачено ст. 210-1 КУпАП. Факт вчинення ним правопорушення визнає та надає згоду на притягнення до відповідальності за його відсутності. (а.с. зв.б. 35).

Постановою Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 № R696344 від 17.08.2026, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 36).

Відповідно до військово-облікового документа «Резерв+», сформованого 12.08.2026 о 18:28 год встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (Піщанка), в нього наявна відстрочка «Бронювання» до 17.09.2026, та відображається статус «Наявна інформація про звернення ТЦК до Нацполіції», дата звернення 01.08.2026, причина звернення до Нацполіції «не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК» (а.с. 24).

Також, відповідно до військово-облікового документа «Резерв+», сформованого 18.08.2026 о 19:32 год, у ОСОБА_1 наявна відстрочка «Бронювання» до 24.02.2027 (а.с. 23).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

За змістом статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчиненого в особливий період.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно статті 235 КУпАП, розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні настав з 17.03.2014, з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

У подальшому, 24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, та діє до теперішнього часу.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ст. 298 КУпАП).

Крім того, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до норм інших законів чи підзаконних нормативно-правових актів, якими врегульовано, в даному випадку, правила військового обліку.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Відповідно до п. 28 Порядку №560, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Згідно з п.41 Порядку №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Так, у матеріалах справи міститься копія повістки №24700/01489 (а.с. зв.б. 34), згідно якої ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 10:00 год 06.03.2026, для проходження медичного огляду при ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підпис ОСОБА_1 в даній повістці відсутній.

Згідно копії Акту відмови від отримання повістки від 06.03.2026, під час здійснення оповіщення громадянина ОСОБА_1 , останній відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Текст повістки про явку на 10:00 год 06.03.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 доведено (озвучено) о 10:00 год 06.03.2026 (а.с. 35).

У п. 34-40 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. № 560 (далі - Порядок), визначено способи вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним.

Відповідно до п. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідач не надав суду доказів про те, що ОСОБА_1 був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 10:00 год 06.03.2026, у порядку, визначеному п. 41 Порядку.

Постановою Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 № R696344 від 17.08.2026, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 36).

В даній оскаржуваній постанові № R696344 від 17.08.2026, не розкрито суть правопорушення, його об`єктивну сторону, не зазначено конкретні дії, місце, дату та час, виявлення порушення правил військового обліку.

Разом з тим, відповідно до копії заяви ОСОБА_1 , останній надіслав через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста заяву про те, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачено ст. 210-1 КУпАП. Факт вчинення ним правопорушення визнає та надає згоду на притягнення до відповідальності за його відсутності (а.с. зв.б. 35).

Факт визнання вини не звільняє відповідача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається як на підставу для притягнення позивача до відповідальності. Визнання вини не може розцінюватися як безумовне підтвердження всіх фактичних даних, викладених у оскаржуваній постанові, оскільки доказування у справах про притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на принципах об`єктивності, повноти та достатності доказів.

Суд також звертає увагу, що принцип верховенства права передбачає необхідність забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справи, який неможливий без ретельного дослідження всіх доказів. Формальний підхід до встановлення факту вчинення правопорушення створює ризик ухвалення необґрунтованого рішення, що суперечить як вимогам законодавства, так і практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 та статті 24 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", бронювання військовозобов`язаних за підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації є законною підставою для надання їм відстрочки від призову на військову службу. Метою направлення особи на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) є визначення її придатності до військової служби для подальшого призову за мобілізацією.

Позивач станом на момент виникнення спірних правовідносин мав чинний та належним чином оформлений статус заброньованого працівника до 17.09.2026 (а.с. 23, 24), він не підлягав примусовому призову, а отже, вимога відповідача щодо проходження ВЛК є безпідставною. Законодавство у сфері мобілізаційної підготовки не передбачає правових підстав для примусового направлення на ВЛК осіб, які вже реалізували своє право на відстрочку через бронювання. За наявності чинної відстрочки від призову, проходження ВЛК для заброньованої особи може здійснюватися виключно на добровільних засадах (за власною ініціативою військовозобов`язаного) і не може виступати як імперативний (примусовий) обов`язок, невиконання якого тягне за собою адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи, правопорушення, яке інкримінується позивачу (відмова від отримання повістки для проходження ВЛК), виявлено та зафіксовано уповноваженими особами відповідача шляхом складання Акта про відмову від отримання повістки від 06.03.2026, таким чином, тримісячний строк для накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, розпочався з дня виявлення події, а саме з 06.03.2026 та закінчився 06.06.2026.

Проте, оскаржувану постанову про притягнення позивача до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП винесено відповідачем 17.08.2026, тобто з пропуском встановленого законом строку, отже, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд вважає доведеними обставини, на які посилається позивач, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в установленому порядку, має чинне та належним чином оформлене бронювання, що виключає можливість його примусового направлення на військово-лікарську комісію, відповідачем не доведено належного здійснення заходів оповіщення позивача та винесено оскаржувану постанову з порушенням передбачених ст. 38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення, тому суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в сумі 532,48 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який є суб`єктом владних повноважень.

Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, 38, 210-1, 288, 292, 293 КУпАП, ст. 72-77, 241-246, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов – задовольнити.

Скасувати постанову № R696344 від 17.08.2026 винесену Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в сумі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні сорок вісім копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: