Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №930/1730/26 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1730/26

Провадження №2/930/1339/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05.10.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельному О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» Сапсай А.П. звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24 лютого 2021 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг та, встановивши мобільний додаток monobank, отримала платіжну картку № НОМЕР_1 .

Згідно з умовами анкети-заяви, вона разом з Умовами обслуговування, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилася з указаними документами, отримала їх примірники в мобільному додатку та зобов`язалася виконувати передбачені ними умови. Крім того, відповідно до пункту 11 анкети-заяви відповідач погодилася на здійснення листування щодо договору через мобільний додаток або інші дистанційні канали зв`язку.

Позивач зазначив, що 24 лютого 2021 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір, за умовами якого відповідачеві встановлено кредитний ліміт на платіжну картку в розмірі до 400 000,00 грн із можливістю його коригування. За користування кредитними коштами передбачалося нарахування процентів у розмірі 3,1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, що становить 37,2 % річних, а за користування кредитом у разі виникнення простроченої заборгованості — у розмірі 6,2 % на місяць, що становить 74,4 % річних.

За твердженням позивача, банк виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, надавши відповідачеві можливість користуватися кредитними коштами в межах установленого кредитного ліміту. Водночас відповідач належним чином не виконувала своїх зобов`язань щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості, сплати процентів та інших передбачених договором платежів, зокрема не вносила щомісячні мінімальні платежі.

Позивач послався на пункт 5.11 розділу II Умов обслуговування, відповідно до якого відповідач зобов`язалася щомісяця сплачувати мінімальний платіж у розмірі та в строки, визначені в мобільному додатку. У разі несплати такого платежу договором передбачено застосування відповідних санкцій згідно з Тарифами.

Як зазначено в позовній заяві, прострочення виконання відповідачем зобов`язань зі сплати щомісячного мінімального платежу перевищило 90 днів, у зв`язку із чим, відповідно до підпункту 5.16 пункту 5 розділу II Умов обслуговування, настало істотне порушення умов договору, а вся заборгованість за кредитом стала простроченою.

28 січня 2026 року банк надіслав відповідачеві push-повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості. Однак, за твердженням позивача, відповідач заборгованість не погасила, у зв`язку із чим, відповідно до пунктів 5.18 та 5.19 Умов обслуговування, кредит став таким, що підлягає поверненню на вимогу банку.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 3 травня 2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24 лютого 2021 року становить 40 919,44 грн, з яких: 38 534,80 грн — заборгованість за тілом кредиту; 0,00 грн — заборгованість за процентами; 2 384,64 грн — заборгованість за пенею та комісією; 0,00 грн — заборгованість за порушення грошового зобов`язання.

Позивач стверджує, що відповідач продовжує не виконувати взяті на себе договірні зобов`язання та не погашає заборгованість, чим порушує права та законні інтереси банку. На підтвердження заявлених вимог позивач надав розрахунок заборгованості та виписки з рахунку відповідача.

Посилаючись на наведені обставини та положення статей 509, 526, 629, 1054 Цивільного кодексу України, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь АТ «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, 23) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24 лютого 2021 року станом на 3 травня 2026 року в розмірі 40 919,44 грн, у тому числі 38 534,80 грн заборгованості за тілом кредиту та 2 384,64 грн заборгованості за пенею та комісією.

Крім того, позивач зазначив, що судові витрати складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн, стягнення якого також просив здійснити з відповідача.

Ухвалою від 09.07.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду шляхом надсилання повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщенням оголошення на офіційному сайті суду відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, правом на подання відзиву по справі не скористалася, будь-яких клопотань та заяв не надіслала, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.

Представник позивача в позовній заяві просить розглянути справу за його відсутності, а в разі неявки відповідача в судове засідання не заперечує проти заочного розгляду справи.

З урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг «Monobank».

Відповідно до положень зазначеної анкети-заяви відповідач підтвердила, що ознайомилася з умовами та правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк», тарифами, паспортом споживчого кредиту та іншими документами, які становлять договір про надання банківських послуг, погодилася з їх змістом і зобов`язалася виконувати його умови.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4, 2.5, 2.7 розділу ІІ Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» підписанням анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг «Monobank», за яким банк відкриває клієнту поточний рахунок, надає платіжну картку та забезпечує здійснення розрахунків за операціями, проведеними з її використанням, відповідно до умов договору.

Пунктами 5.5, 5.6 розділу ІІ Умов визначено, що кредит надається у формі поновлюваного кредитного ліміту (кредитної лінії), який може використовуватися для отримання готівкових коштів та здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги, з урахуванням вартості послуг банку відповідно до тарифів.

Згідно з пунктами 5.10, 5.10.2 розділу ІІ Умов погашення кредиту та процентів здійснюється клієнтом щомісяця після завершення пільгового періоду, зокрема шляхом внесення коштів у розмірі щомісячного мінімального платежу в порядку та строки, визначені договором.

Згідно з наданою позивачем випискою за картковим рахунком відповідача за період із 24 лютого 2021 року до 03 травня 2026 року відображено операції за рахунком, а також операції, пов`язані з винесенням заборгованості на прострочення та її частковим погашенням. Станом на 03 травня 2026 року залишок заборгованості за тілом кредиту становить 38 534,80 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» станом на 03 травня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 40 919,44 грн, з яких 38 534,80 грн — заборгованість за тілом кредиту, 2 384,64 грн — заборгованість за пенею та комісією. Заборгованість за відсотками у розрахунку зазначена в розмірі 0,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом, АТ «Універсал Банк» зазначило, що відповідач не виконувала належним чином своїх зобов`язань за договором, не здійснювала своєчасного погашення щомісячних мінімальних платежів, у зв`язку із чим утворилася заборгованість.

За доводами позивача, прострочення виконання відповідачем зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу перевищило 90 днів, у зв`язку із чим відповідно до пункту 5.16 розділу ІІ Умов уся заборгованість за кредитом стала простроченою. Позивач також зазначив, що 28 січня 2026 року направив відповідачу через мобільний додаток повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не погасила заборгованість добровільно, у зв`язку із чим просить стягнути з неї заборгованість за договором у загальному розмірі 40 919,44 грн.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених вимог, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, укладення між сторонами договору про надання банківських послуг та використання відповідачем кредитних коштів зумовлювали виникнення у неї обов`язку повернути фактично використані кредитні кошти відповідно до погоджених умов договору.

Оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, зокрема анкету-заяву, Умови та правила обслуговування, тарифи, паспорт споживчого кредиту, виписки за рахунками та розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що факт виникнення кредитних правовідносин між сторонами, використання відповідачем кредитних коштів та наявність непогашеної заборгованості за тілом кредиту підтверджуються матеріалами справи.

Відповідач доказів погашення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 38 534,80 грн, спростування наданого позивачем розрахунку в цій частині або наявності інших обставин, які б свідчили про припинення відповідного зобов`язання, суду не надала.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 38 534,80 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом із тим суд не погоджується з вимогою позивача про стягнення заборгованості за пенею та комісією в розмірі 2 384,64 грн з огляду на таке.

Як убачається з виписки за рахунком, наданої позивачем, зазначена сума складається з нарахувань, відображених 02 жовтня 2025 року та 30 листопада 2025 року, із призначенням платежів «нарахування штрафів/пені згідно договору № 26206313574066 від 24.02.2021». Зокрема, 02 жовтня 2025 року відображено нарахування в розмірі 10,19 грн та 592,75 грн, а 30 листопада 2025 року — 1 781,70 грн, що в сукупності становить 2 384,64 грн.

Отже, первинні банківські документи відображають спірну суму саме як нарахування штрафів та пені. Водночас окремого розрахунку комісії із зазначенням її виду, підстави нарахування та відповідних операцій, за які вона нарахована, позивачем не надано.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цим же пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання або часткового виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Крім того, відповідно до пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час розгляду справи, споживач за договором про споживчий кредит, укладеним до визначеної цією нормою дати, звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за таким договором у передбачений законом період, зокрема від обов`язку сплати неустойки та інших платежів, передбачених договором за таке прострочення.

Оскільки договір між сторонами укладено 24 лютого 2021 року, а нарахування, які позивач просить стягнути, відображені в банківській виписці за жовтень і листопад 2025 року, такі нарахування припадають на період, щодо якого законодавством установлено звільнення позичальника від обов`язку сплачувати неустойку за прострочення кредитного зобов`язання.

За таких обставин положення договору та тарифів щодо відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання не можуть бути підставою для стягнення сум штрафів і пені, нарахованих усупереч зазначеним законодавчим обмеженням.

Крім того, позивач не надав окремого належного обґрунтування того, що частина спірної суми в розмірі 2 384,64 грн є саме комісією за надання конкретної банківської послуги, а не платежами за порушення строків виконання зобов`язань. З огляду на зміст виписки за рахунком, у якій усі відповідні нарахування позначені як штрафи/пеня, підстав для стягнення цієї суми як окремої комісії суд не вбачає.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2 384,64 грн пені та комісії задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки судом задоволено позовні вимоги в частині стягнення 38 534,80 грн із заявлених 40 919,44 грн, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2 507,24 грн.

Отже, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» підлягає частковому задоволенню: з відповідача належить стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 38 534,80 грн та судовий збір у розмірі 2 507,24 грн, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 280-284 ЦПК України, згідно ст.ст. 11, 509, 512, 514, 516, 525,526,530,551,599,610,611,615, 625 629,1050,1054 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором від 24 лютого 2021 року в розмірі 38 534 (тридцять вісім тисяч п`ятсот тридцять чотири) гривні 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 2 507 (дві тисячі п`ятсот сім) гривень 24 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М. Алєксєєнко