Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №133/4018/21 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

справа №133/4018/21

26.08.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Пєтухової Н.О.,

за участі секретаря судових засідань Даневської О.С.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Козятин у порядку загального позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-центр» про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Сігнет-центр" в якому, просив: скасувати запис про проведену 03.11.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області права оренди (номер запису про інше речове право: 11922424) земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,967 га, кадастровий номер земельної ділянки 0521486000:03:003:0052 та повернути вищевказану земельну ділянку в користування власнику ОСОБА_1 . Стягнути з ТОВ «Сігнет-Центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір та документально підтвердженні судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.12.2012 року було укладено договір оренди землі між ОСОБА_1 та відповідачем строком на 5 років, а отже до 12.12.2017 року, жодного іншого договору позивач не підписував.

10.06.2021 року звернувшись до реєстратора речових прав на нерухоме майно дізнався, що належна йому земельна ділянка, на підставі Додаткового договору оренди землі від 12.12.2012 року, перебуває в оренді ТОВ «Сігнет-Центр» (надалі відповідач) строком на 14 років від 12.12.2012 р. до 12.12.2026 року на підставі Додаткового Договору №2 про внесення змін та доповнень до договору оренди землі №б/н від 12.12.2012 року.

Щодо так званого Додаткового договору №2 про внесення змін та доповнень до договору оренди землі №б/н від 12.12.2012 р., то даний документ отримав у реєстратора та ознайомившись із ним побачив чужий підпис у графі Орендодавець. Позивач не визнає даний документ, що ніяким чином не пов`язаний та не відповідає його волі та бажанні щодо розпорядження своїм майном та стверджує, що не підписував додатковий договір, а дізнався про його існування випадково, що і стало причиною звернення до суду.

Ухвалою суду від 06.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та встановлено строк на подання відзиву на позов.

24.05.2022 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Вказав, що на підставі договору оренди землі від 12.12.2012 року в оренді ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» перебуває земельна ділянка площею 2,967 га (кадастровий номер 0521486000:03:003:0052), що належить ОСОБА_1 .

Додатковою угодою № 1 від 10.11.2014 сторонами було пролонговано строк оренди до 11.12.2022 року, та збільшено розмір орендної плати до 5% від нормативної грошової оцінки. Що також підтверджується інформаційною довідкою №54669712 від 07.03.2016.

Додатковим договором №2 від 05.01.2016 сторонами було пролонговано строк оренди до 12.12.2026 року, та збільшено розмір орендної плати до 7% від нормативної грошової оцінки. Що також підтверджується інформаційною довідкою №70563406 від 16.10.2016.

Як підставу для витребування земельної ділянки Позивач вказує на відсутність прав Відповідача на користування земельною ділянкою через не укладення (не підписання) правочинів з Відповідачем. Проте, протягом усього строку дії договору Позивач отримував оренду плату та йому було відомо про користування ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" земельною ділянкою, що підтверджується довідкою нарахування та виплат орендної плати за 2013-2022 роки №161 від 13.05.2022.

Хоча позивач стверджує, що з 2017 року договірні відносини між ним і ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" припинені, проте збільшену оренду плату він отримав і за 2018, 2019, 2020, 2021 роки. Тобто про договірні відносити обом сторонам відомо, та останні виконуються.

Вважає, що дії Позивача суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди, договору оренди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісними, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що докази понесених витрат будуть надані суду після ухвалення судом рішення.

Ухвалою суду від 13.01.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, а також заявив клопотання щодо подання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, жодних заяв та клопотань на адресу суду не надходило, причин неявки суду не повідомив.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 2,967 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Пиковецької сільської ради, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності серії ВН №8-1012 від 22.05.2001.

12.12.2012 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Сігнет-Центр» (орендар) укладено договір оренди землі, згідно якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,967 га., кадастровий номер 0521486000:03:003:0052. Відповідно до п. 8 строк дії договору - 5 років. Згідно п. 43 Договору, - цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір укладено у трьох примірниках (а.с. 10-11).

Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку вказану у Договорі (а.с. 13).

З витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, сформованого 05.11.2015 року, вбачається, що 03.11.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області Явною С.Г. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25900325 від 05.11.2015 року, було зареєстровано право оренди земельної ділянки, підставою виникнення якого є договір оренди землі б/н від 12.12.2012 року між ТОВ «Сігнет-Центр» та ОСОБА_1 . Строк дії: 5 років, з правом пролонгації. Об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка площею 2,967 га, кадастровий номер 0521486000:03:003:0052, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Пиковецької с/ради Козятинського району Вінницької області (а.с. 14).

Згідно додаткової угоди № 1 від 10.11.2014 року, про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 12.12.2012 року, було збільшено розмір орендної плати та строк дії договору оренди земельної ділянки продовжено додатково на 5 років, строком до 11.12.2022 (а.с. 42).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, сформованого 07.03.2016 року, вбачається, що на підставі вказаної додаткової угоди було зареєстровано вказані зміни (а.с.43-45)

Згідно додаткової угоди № 2 від 05.01.2016 року, про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 12.12.2012 року, було збільшено розмір орендної плати та строк дії договору оренди земельної ділянки продовжено строком до 12.12.2026 (а.с. 46).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, сформованого 16.10.2016 року, вбачається, що на підставі вказаної додаткової угоди було зареєстровано вказані зміни (а.с.47-49)

Факт отримання позивачем від ТОВ «Сігнет-Центр» в повному обсязі орендної плати за договором оренди землі з 2013 року по 2021 рік не заперечується стороною позивача. Даний факт також підтверджується відомостями з довідки про нарахування та виплату орендної плати за 2013-2022 роки.

Відповідно до висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістчного центру МВС України №СЕ-19/102-24/25487-ПЧ від 11.02.2025, підпис від імені Орендодавця ОСОБА_1 в графі (підпис) Додаткового договору №2 (про внесення змін та доповнень до договору оренди землі №б/н від 12.12.2012) від 05.01.2016, виконаний не гр. ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За положеннями ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин 1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є, відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, договори та інші правочини.

При вирішенні справи необхідно враховувати як права власника земельної ділянки щодо розпорядження своєю власністю, так і права орендаря, який має право на стабільні та визначені правовідносини протягом певного, визначеного законом чи домовленістю сторін права користування чужою власністю.

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою.

Отже, чинність договору оренди та строк його дії є істотними для правильного вирішення справи обставинами, що обов`язково входять до предмета доказування.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон № 161-XIV «Про оренду землі» та Земельний кодекс України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

На час підписання договору оренди, частина 4 статті 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Стаття 125 цього Кодексу визначала, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а згідно із частиною п`ятою статті 126 ЗК України у відповідній редакції право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України. Згідно з цим законом з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключили положення про державну реєстрацію правочинів, а із Закону № 161-XIV - статті 18 і 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Державній реєстрації відповідно до закону (частина п`ята статті 6 Закону № 161-XIV у редакції від 01 січня 2013 року) підлягає право оренди земельної ділянки.

Частина 1 ст. 93 ЗК України визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Використання земельної ділянки неможливе без державної реєстрації права оренди, оскільки відсутні правові підстави для цього (частина друга статті 182 ЦК України, стаття 125 ЗК України, частина п`ята статті 6 Закону № 161-XIV).

Сторони в пункті 43 договору оренди узгодили, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, проте не розподілили обов`язок реєстрації договору.

Після скасування законодавчої вимоги про необхідність реєстрації договору оренди та введення вимоги реєструвати право оренди, орендар згідно чинного законодавства відповідне право зареєстрував.

Ні текст Закону № 161-XIV, ні розділ ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України не містять заборони проведення реєстрації права оренди за підписаним до 01.01.2013 договором. Відсутня така заборона в ЦК України та ЗК України.

Власник земельної ділянки ОСОБА_1 , як орендодавець, та ТОВ «Сігнет-Центр», як орендар, підписали Договір оренди земельної ділянки від 12.12.2012 року, що визнається та не заперечується сторонами. Вказаний договір оренди земельної ділянки було зареєстровано орендарем 03.11.2015, номер запису 11922424.

Згодом між сторонами укладено Додатковий договір №1 до вказаного Договору від 10.11.2014 року, яким внесли зміни у частині орендної плати та визначили що договір діє до 11.12.2022. На підставі вказаного додаткового договору було внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, 05.01.2016 між сторонами укладено Додатковий договір №2 до Договору оренди земельної ділянки від 12.12.2012 року, яким внесли зміни у частині орендної плати та визначили що договір діє до 12.12.2026. На підставі вказаного додаткового договору було внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач заперечує щодо підписання будь якого договору між сторонами, окрім Договору оренди земельної ділянки від 12.12.2012 року.

На підставі ухвали суду було проведено судову почеркознавчу експертизу. Згідно висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістчного центру МВС України №СЕ-19/102-24/25487-ПЧ від 11.02.2025, підпис від імені Орендодавця ОСОБА_1 в графі (підпис) Додаткового договору №2 (про внесення змін та доповнень до договору оренди землі №б/н від 12.12.2012) від 05.01.2016, виконаний не гр. ОСОБА_1 , а іншою особою.

Щодо проведення почеркознавчої експертизи Додаткового договору №1 від 10.11.2014 року, клопотання не заявлялось, та дослідження не проводилось.

Отже, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що позивач не підписував Додатковий договір № 2, а тому останній не може підтверджувати факт продовження строку дії договору оренди земельної ділянки. Відтак між сторонами існували правовідносини на підставі Договору оренди земельної ділянки від 12.12.2012 та Додаткового договору № 1 від 10.11.2014 до нього, відповідно до умов яких строк дії договору оренди визначено до 11.12.2022.

Щодо проведення почеркознавчої експертизи Додаткового договору №1 від 10.11.2014 року, слід зазначити, що стороною позивача було подано клопотання від 18.01.2023 про витребування доказів, в тому числі і Додаткової угоди №1, а тому стороні позивача було достеменно відомо про наявність такого договору, однак клопотання про проведення експертизи щодо нього не заявлялось, та дослідження не проводилось. У позовній заяві позивач не вказує про наявність такої угоди. Разом з тим, й не заперечує її дійсність. Правом надати відповідь на відзив, до якого надана копія такої угоди, позивач не скористався. Заперечення щодо факту укладення такої угоди не висловив.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.

В свою чергу положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою щодо скасування запису про проведену 03.11.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області реєстрації права оренди (номер запису про інше речове право: 11922424) земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,967 га, кадастровий номер земельної ділянки 0521486000:03:003:0052, та повернення вищевказаної земельної ділянки в користування власнику. Тобто фактично хоче скасувати запис про реєстрацію Договору оренди земельної ділянки б/н від 12.12.2012.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що підставою для надання судового захисту є встановлення факту порушення, невизнання або оспорювання прав чи законних інтересів особи, за захистом яких вона звернулася до суду. При цьому особа, яка звертається до суду, повинна довести, яке саме її право порушено, у чому полягає таке порушення та яким чином задоволення заявлених позовних вимог забезпечить відновлення відповідного права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.08.2023 року у справі № 910/5958/20.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 не заперечує факту укладення з ТОВ «Сігнет-Центр» Договору оренди земельної ділянки від 12.12.2012 року, право оренди за яким було зареєстровано 03.11.2015 року за номером запису № 11922424. Отже, державну реєстрацію права оренди, скасування якої є предметом заявлених позовних вимог, було проведено на підставі договору, факт укладення якого позивач визнає та не оспорює.

Обставини, встановлені за результатами експертного дослідження Додаткового договору № 2, самі по собі не підтверджують порушення прав позивача внаслідок проведення державної реєстрації первісного договору оренди, укладення якого ним визнається.

З огляду на викладене, суд зауважає, що встановлені обставини не підтверджують наявності підстав для висновку про те, що саме державна реєстрація первісного Договору оренди земельної ділянки від 12.12.2012 року порушує права позивача. Сам факт непідписання Додаткового договору № 2 не спростовує правомірності виникнення права оренди на підставі первісного договору та не є самостійним доказом порушення прав позивача оспорюваним записом про державну реєстрацію. Правомірність використання земельної ділянки після 2017 року підтверджується Додатковою угодою №1.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, встановлення відсутності порушеного права або законного інтересу позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові. За таких обставин суд не повинен переходити до оцінки інших питань, які не впливають на встановлення наявності чи відсутності порушеного права, зокрема до оцінки правомірності спірного правочину по суті.

Ураховуючи, що позивач не довів порушення його прав та законних інтересів саме внаслідок державної реєстрації права оренди на підставі Договору оренди земельної ділянки від 12.12.2012, суд доходить висновку про відсутність установлених підстав для надання судового захисту в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин у задоволенні позову належить відмовити з підстав недоведеності порушення прав та законних інтересів позивача.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в позові, понесені позивачем судові витрати слід залишити за ним.

Представник відповідача – адвокат Кравчук М.О. у відзиві на позовну заяву заявив щодо подачі доказів понесених судових витрат протягом 5-ти днів після ухвалення судом рішення.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне встановити стороні відповідача строк у п`ять днів після отримання рішення суду для подання суду доказів на підтвердження витрат, які вони понесли у зв`язку з розглядом справи.

Керуючись ст.ст. 2-15, 81,89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-центр» про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору, - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України представнику відповідача надати можливість протягом п`яти днів після отримання рішення подати докази щодо розміру витрат, які сторона понесла у зв`язку з розглядом справи.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його постановлення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його постановлення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА