Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №133/3301/25 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №133/3301/25

12.10.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді – Дем`янової Ж.М.,

секретаря судових засідань – Бірюкової Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятин заочний розгляд цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.05.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 876523329 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. За умовами кредитного договору відповідачу було надано кредит у сумі 9 000,00 грн.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію». Перед укладенням договору відповідач зареєструвалася на офіційному веб-сайті первісного кредитора, створила особистий кабінет, заповнила заявку на отримання кредиту із зазначенням необхідних персональних даних, пройшла процедури верифікації, ознайомилася з умовами кредитування та підписала кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора MNV839AQ.

Первісний кредитор, за твердженням позивача, належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та 30.05.2021 перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 9 000,00 грн на платіжну картку № 4149-50ХХ-ХХХХ-4072, зазначену відповідачем при оформленні кредиту. Факт перерахування кредитних коштів, за твердженням позивача, підтверджується платіжним дорученням про перерахування коштів № 83d14fed-cda1-4c7c-84e7-6e15bf74f10b, довідкою з ідентифікатором платіжної операції: B953D0876F16015AE053AC112B0D7153 та письмовими поясненнями первісного кредитора.

Позивач зазначає, що з метою додаткового підтвердження належності платіжної картки відповідачу, факту перерахування та зарахування кредитних коштів, а також належності відповідачу номера телефону адвокатом було направлено адвокатський запит до банку-емітента карткового рахунку. Відповідь на адвокатський запит отримана не була. У зв`язку з цим позивач просить суд витребувати відповідні докази в порядку статті 84 ЦПК України.

Щодо переходу права вимоги позивач зазначає, що 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, на виконання якого 03.08.2021 сторони підписали Реєстр прав вимоги № 145, відповідно до якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 876523329.

Позивач зазначає, що факт передачі права вимоги за договором факторингу також підтверджується витягом із Реєстру прав вимоги, актом звірки взаємних розрахунків та протоколом узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

У подальшому, 30.10.2023 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 30/1023-01. На виконання цього договору сторонами підписано Реєстр прав вимоги № 1 від 30.10.2023, відповідно до якого до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 876523329. Факт переходу права вимоги, за твердженням позивача, підтверджується витягом із Реєстру прав вимоги та платіжною інструкцією.

Позивач також зазначає, що 08.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 876523329.

На виконання зазначеного договору факторингу сторонами 08.07.2025 підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників, а відповідно до Реєстру боржників від 08.07.2025 до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 29 458,00 грн. Факт переходу права вимоги, за твердженням позивача, також підтверджується витягом із Реєстру боржників та платіжною інструкцією щодо перерахування коштів попередньому кредитору.

Позивач посилається на те, що відповідно до статей 512, 514, 1077, 1078 ЦК України до нього перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу таких прав. При цьому позивач зазначає, що договори факторингу передбачали можливість відступлення як існуючих, так і майбутніх прав грошової вимоги, а відповідні права вимоги за кредитним договором переходили до нового кредитора з моменту підписання відповідних реєстрів прав вимоги.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти у встановлений договором строк не повернула та проценти за користування кредитом не сплатила.

Позивач зазначає, що ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» нарахувань за кредитним договором не здійснювали, а заборгованість сформована первісним кредитором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відповідач платежів на погашення заборгованості не здійснювала. Станом на дату подання позову на рахунки позивача також не надходило платежів на погашення заборгованості.

Згідно з розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку за період з 08.07.2025 по 31.07.2025 загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 876523329 становить 29 458,00 грн, з яких 9 000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту, 20 458,00 грн — заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом. Заборгованість за штрафними санкціями, пенею та штрафами відсутня.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 876523329 від 30.05.2021 у розмірі 29 458,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Представник відповідача позов визнав частково, погодившись із заборгованістю у розмірі 13 590 грн, з яких 9 000 грн – сума основного боргу та 4 590 грн – проценти за 30 днів користування кредитом. В іншій частині позовних вимог заперечував, зазначаючи, що після закінчення 30-денного строку кредитування підстав для нарахування процентів не було. Також заперечував проти стягнення 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу як неспівмірних із складністю справи.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на укладення відповідачем кредитного договору, отримання кредитних коштів та їх неповернення. Зазначив, що проценти за користування кредитом нараховані відповідно до умов договору, у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача 29 458 грн заборгованості.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 16.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті справи.

Крім того, зазначеною ухвалою витребувано докази у банку-емітента – АТ «Райффайзен Банк», необхідні для встановлення обставин щодо належності відповідачу платіжної картки та перерахування на неї кредитних коштів.

До суду 02.10.2026 надійшла відповідь на виконання ухвали суду, якою підтверджено належність банківської картки відповідачу ОСОБА_1 . Відповідно до виписки про рух коштів також підтверджено факт зарахування на рахунок відповідача кредитних коштів у розмірі 9 000,00 грн.

До суду 21.10.2026 надійшла заява адвоката Сімчука Ігоря Анатолійовича про вступ у справу як представника відповідача. Зазначивши, що його повноваження підтверджуються ордером та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, представник просив залучити його до участі у справі як представника відповідача та надати доступ до матеріалів електронної справи в підсистемі «Електронний суд».

До суду 22.10.2025 надійшла заява адвоката Сімчука Ігоря Анатолійовича про ознайомлення з матеріалами справи з можливістю виготовлення та отримання копій матеріалів справи.

До суду 12.11.2025 представник відповідача адвокат Сімчук Ігор Анатолійович подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що відповідач частково визнає позовні вимоги в сумі 13 590,00 грн, з яких 9 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 4 590,00 грн – проценти за користування кредитом за 30 днів. В іншій частині, а саме щодо стягнення 15 868,00 грн процентів, відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на відсутність доказів продовження строку кредитування та безпідставність нарахування процентів після спливу визначеного договором 30-денного строку кредитування.

Також представник відповідача заперечив проти стягнення заявлених позивачем 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх завищеними, неспівмірними зі складністю справи та такими, що не відповідають критеріям реальності, необхідності й розумності. Просив врахувати наведені заперечення під час розгляду справи.

До суду 17.11.2025 представник позивача подав додаткові пояснення, у яких заперечив доводи представника відповідача щодо необґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором. Зазначив, що відповідач особисто уклала кредитний договір, була ознайомлена з його умовами та правилами кредитування, отримала кредитні кошти, а також здійснила частковий платіж у рахунок погашення заборгованості, що, на думку позивача, підтверджує визнання нею договору та його умов.

Позивач вказав, що нарахування процентів здійснювалося відповідно до умов кредитного договору, у тому числі після закінчення строку кредитування, та вважає такі проценти платою за неправомірне користування чужими коштами відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Просив стягнути з відповідача заборгованість у повному обсязі – 29 458,00 грн, з яких 9 000,00 грн – тіло кредиту та 20 458,00 грн – проценти.

Також представник позивача заперечив проти доводів відповідача щодо завищення витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що їх розмір підтверджений договором, додатковою угодою та актом приймання-передачі виконаних робіт. Просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення по справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності та вирішуючи питання, чи підлягає позов задоволенню, суд ураховує таке.

Судом встановлено, що 30.05.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 876523329, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 9 000,00 грн. Кредит надано у формі кредитної лінії зі строком кредитування 30 календарних днів.

Факт укладення кредитного договору підтверджується копією договору, долученою до матеріалів справи.

Кредитний договір укладено в електронній формі. Перед його укладенням відповідач зареєструвалася на офіційному веб-сайті первісного кредитора, надала необхідні персональні дані, пройшла процедури встановлення особи та її верифікації, ознайомилася з умовами кредитування та умовами кредитного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач прийняла умови кредитування та підписала кредитний договір одноразовим ідентифікатором MNV839AQ, що відповідно до умов договору та законодавства підтверджує її волевиявлення на укладення електронного правочину.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору 30.05.2021 первісний кредитор перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 9 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . Факт перерахування кредитних коштів, за твердженням позивача, підтверджується платіжним дорученням про перерахування коштів № 83d14fed-cda1-4c7c-84e7-6e15bf74f10b, довідкою з ідентифікатором платіжної операції: B953D0876F16015AE053AC112B0D7153 та письмовими поясненнями первісного кредитора.

Крім того, з метою підтвердження належності платіжної картки відповідачу та факту зарахування кредитних коштів судом витребувано відповідні докази у банківської установи.

З відповіді, яка надійшла до суду 02.10.2026, убачається, що платіжна картка, на яку було перераховано кредитні кошти, належить відповідачу ОСОБА_1 , а випискою з банківського рахунку підтверджується зарахування на її рахунок 9 000,00 грн.

Таким чином, факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 9 000,00 грн підтверджується не лише документами первісного кредитора щодо здійснення переказу, а й відомостями банківської установи про належність платіжної картки відповідачу та зарахування на неї кредитних коштів.

Умовами кредитного договору передбачено строк кредитування 30 календарних днів. За користування кредитом протягом так званого дисконтного періоду, визначеного договором, застосовувалася процентна ставка у розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами. Пунктом 1.12.2 договору передбачено застосування після закінчення дисконтного періоду процентної ставки у розмірі 2,30 % за кожен день користування кредитом.

Судом також встановлено, що 02.07.2021 відповідач здійснила платіж у розмірі 2 555,00 грн на виконання зобов`язань за кредитним договором, що підтверджується доводами позивача та відповідними матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що первісний кредитор відступив право вимоги за кредитним договором № 876523329 від 30.05.2021 іншій юридичній особі, а надалі право вимоги неодноразово передавалося за договорами факторингу.

Так, 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01. На виконання його умов право вимоги за спірним кредитним договором включено до відповідного реєстру прав вимог № 145 від 03.08.2021.

Надалі 30.10.2023 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 30/1023-01, на підставі якого право грошової вимоги за спірним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».

У подальшому 08.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, на виконання якого сторони підписали відповідний реєстр боржників та акт приймання-передачі прав вимоги, згідно з якими до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 876523329 від 30.05.2021.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника), що передбачено частиною першою статті 1077 ЦК України.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, матеріалами справи підтверджується перехід до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 876523329 від 30.05.2021 на підставі договору факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 та відповідних документів про передачу права вимоги.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредит у визначений договором строк не повернула, а нараховані проценти сплатила не в повному обсязі.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 876523329 від 30.05.2021 визначено у сумі 29 458,00 грн, з яких 9 000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту та 20 458,00 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом.

Водночас представник відповідача у поданих до суду додаткових поясненнях частково визнав позовні вимоги у розмірі 13 590,00 грн, з яких 9 000,00 грн — сума основного боргу та 4 590,00 грн — проценти за користування кредитом за 30 днів, виходячи з установленої договором процентної ставки 1,70 % на день. В іншій частині, а саме щодо 15 868,00 грн процентів, відповідач заперечує, посилаючись на закінчення визначеного договором 30-денного строку кредитування та відсутність доказів його продовження.

Позивач, у свою чергу, наполягає на стягненні всієї заявленої суми заборгованості, посилаючись на умови кредитного договору, відповідно до яких після закінчення дисконтного періоду передбачено нарахування процентів у розмірі 2,30 % за кожен день користування кредитними коштами. Також позивач зазначає, що здійснення відповідачем 02.07.2021 платежу у розмірі 2 555,00 грн свідчить про визнання нею факту укладення кредитного договору та наявності відповідного зобов`язання.

Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі укладеного в електронній формі кредитного договору № 876523329 від 30.05.2021. Первісний кредитор виконав свій обов`язок щодо надання відповідачу кредитних коштів, факт їх отримання відповідачем підтверджений матеріалами справи, у подальшому право грошової вимоги за вказаним договором перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» на підставі договорів факторингу.

Отже, судом встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі укладеного в електронній формі кредитного договору № 876523329 від 30.05.2021, за яким відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 9 000,00 грн, однак належним чином зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів не виконала. Право вимоги за вказаним кредитним договором у встановленому законом та договором порядку перейшло до позивача.

Предметом спору у цій справі є розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, зокрема правомірність нарахування процентів за користування кредитними коштами після закінчення передбаченого договором 30-денного строку кредитування.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі – ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а тому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, у свою чергу, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 30.05.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 876523329 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 9 000,00 грн. У подальшому право грошової вимоги за вказаним договором перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», яке просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 29 458,00 грн, з яких 9 000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту та 20 458,00 грн — проценти за користування кредитом.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, визнавши заборгованість у розмірі 13 590,00 грн, з яких 9 000,00 грн — тіло кредиту та 4 590,00 грн — проценти за користування кредитом за встановлений договором 30-денний строк кредитування. В іншій частині вимог щодо стягнення 15 868,00 грн процентів заперечив, посилаючись на відсутність доказів продовження строку кредитування та безпідставність нарахування процентів після закінчення погодженого сторонами строку кредитування.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд доходить висновку, що доводи позивача щодо укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, переходу права вимоги до позивача та наявності у відповідача невиконаного грошового зобов`язання знайшли своє підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами.

Судом встановлено, що кредитний договір № 876523329 від 30.05.2021 укладено між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем в електронній формі. Відповідач погодилася з умовами кредитування та підписала договір одноразовим ідентифікатором MNV839AQ.

Відповідно до статей 205, 207, 627, 638 ЦК України сторони є вільними у виборі форми правочину та визначенні його умов, а правочин, укладений у встановленій законом формі, є підставою виникнення відповідних прав та обов`язків його сторін.

За змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а підписання електронного правочину може здійснюватися, зокрема, одноразовим ідентифікатором.

Отже, суд вважає доведеним факт укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору № 876523329 від 30.05.2021 та погодження сторонами його істотних умов.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 9 000,00 грн підтверджується платіжним дорученням про перерахування коштів № 83d14fed-cda1-4c7c-84e7-6e15bf74f10b, довідкою з ідентифікатором платіжної операції: B953D0876F16015AE053AC112B0D7153 та письмовими поясненнями первісного кредитора.

Крім того, відповіддю банка-емітента АТ «Райффайзен Банк» підтверджено належність зазначеної платіжної картки відповідачу та зарахування на неї 9 000,00 грн кредитних коштів.

Таким чином, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 9 000,00 грн.

Судом також встановлено, що право грошової вимоги за кредитним договором № 876523329 від 30.05.2021 у подальшому перейшло до позивача на підставі договорів факторингу, відповідних реєстрів прав вимоги та актів приймання-передачі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Доказів недійсності договорів факторингу, реєстрів прав вимоги чи актів приймання-передачі матеріали справи не містять. Отже, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» є належним кредитором за спірним зобов`язанням та має право вимагати його виконання.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом встановлено, що умовами кредитного договору строк кредитування визначено 30 календарних днів. За користування кредитом протягом цього періоду договором передбачено застосування процентної ставки у розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами.

Отже, за користування кредитом у розмірі 9 000,00 грн протягом погодженого сторонами 30-денного строку розмір процентів становить:

9 000,00 грн ? 1,70 % ? 30 днів = 4 590,00 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом у межах визначеного договором строку кредитування є обґрунтованою.

Разом із тим суд не погоджується з доводами позивача щодо можливості нарахування процентів за користування кредитом після закінчення встановленого договором строку кредитування.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом безпосередньо пов`язане із самим строком кредитування, оскільки такі проценти є платою саме за користування наданими позичальнику кредитними коштами.

Умовами кредитного договору № 876523329 від 30.05.2021 строк кредитування визначено тривалістю 30 календарних днів. При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів укладення сторонами додаткової угоди про продовження строку кредитування чи іншої домовленості, яка б змінювала погоджений сторонами строк користування кредитними коштами.

Саме посилання позивача на пункт 1.12.2 кредитного договору, яким передбачено процентну ставку у розмірі 2,30 % за кожен день користування кредитом після закінчення дисконтного періоду, не є достатньою підставою для нарахування процентів у такому розмірі безстроково після закінчення визначеного договором строку кредитування.

Суд виходить із того, що умова договору про застосування іншої процентної ставки після закінчення певного періоду не може сама по собі змінювати встановлений договором строк кредитування та створювати необмежене в часі право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом.

З огляду на положення статей 251, 252, 530, 631, 1048 ЦК України проценти, передбачені частиною першою статті 1048 ЦК України, нараховуються протягом погодженого сторонами строку користування кредитом.

Після закінчення строку кредитування правовідносини сторін не припиняються автоматично, оскільки на позичальнику залишається обов`язок повернути отриману суму кредиту, однак правова підстава для подальшого нарахування саме договірних процентів за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України відсутня, якщо інше належним чином не погоджено сторонами.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, відповідно до якої після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється.

Доводи позивача про те, що положення пункту 4.3 кредитного договору дозволяють стягувати проценти після закінчення строку кредитування як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд оцінює критично.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник, зокрема, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим позивач звернувся до суду саме з вимогою про стягнення 20 458,00 грн процентів за користування кредитом, нарахованих за умовами кредитного договору, а не з вимогою про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у порядку статті 625 ЦК України.

Посилання позивача на можливість застосування умов договору щодо процентів як встановленого договором розміру відповідальності за прострочення не змінює предмета заявленої позовної вимоги та не дає суду підстав вийти за межі позовних вимог.

При цьому позивачем не надано належного розрахунку заборгованості за статтею 625 ЦК України та не заявлено самостійної вимоги про стягнення таких платежів.

Таким чином, суд доходить висновку, що нарахування позивачем процентів за користування кредитом після закінчення погодженого сторонами 30-денного строку кредитування є необґрунтованим.

Посилання позивача на здійснення відповідачем 02.07.2021 платежу у розмірі 2 555,00 грн як на підтвердження визнання нею заборгованості суд бере до уваги лише в частині підтвердження факту виконання відповідачем певних дій на погашення зобов`язань за кредитним договором. Сам по собі зазначений платіж не свідчить про продовження сторонами строку кредитування та не є доказом погодження відповідачем подальшого безстрокового нарахування процентів за користування кредитом.

Отже, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 9 000,00 грн та процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами 30-денного строку кредитування у розмірі 4 590,00 грн.

У частині вимог про стягнення 15 868,00 грн процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування, у задоволенні позову слід відмовити, оскільки їх нарахування не ґрунтується на належній правовій підставі.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором № 876523329 від 30.05.2021, становить 13 590,00 грн, з яких 9 000,00 грн — основна сума кредиту та 4 590,00 грн — проценти за користування кредитом за 30 календарних днів.

В іншій частині позовні вимоги про стягнення процентів задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрату справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, на підтвердження понесення яких до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткову угоду до нього № 25770855126 від 11.09.2025 та акт прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

З огляду на відсутність підстав для зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, такі витрати підлягають відшкодуванню в заявленому та документально підтвердженому розмірі — 7 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позовні вимоги заявлено на загальну суму 29 458,00 грн, а задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 13 590,00 грн, що становить 46,13 % від заявлених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 117,54 грн (2 422,40 грн ? 46,13 %).

Витрати на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 7 000,00 грн також підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та становлять 3 229,10 грн (7 000,00 грн ? 46,13 %).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 1 117,54 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 229,10 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 206, 207, 263–265, 268, 273, 280 ЦПК України, статтями 205, 207, 251, 252, 509, 512, 514, 526, 530, 610, 625, 631, 638, 1048, 1054 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд, –

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 876523329 від 30.05.2021 у загальному розмірі 13 590 (тринадцять тисяч п`ятсот дев`яносто) грн 00 коп., з яких:

?9 000 (дев`ять тисяч) грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту;

?4 590 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто) грн 00 коп. - проценти за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 1 117 (одна тисяча сто сімнадцять) грн 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 229 грн (три тисячі двісті двавдцять дев`ять) грн. 10 коп.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення 15 868 (п`ятнадцяти тисяч восьмисот шістдесяти восьми) грн 00 коп. процентів за користування кредитом - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956, адреса: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА