Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №133/3280/25 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №133/3280/25

12.10.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді – Дем`янової Ж.М.,

секретаря судових засідань – Бірюкової Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятин заочний розгляд цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.01.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 836915446, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 21 600,00 грн.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі строком до 1857 днів, із кінцевою датою повернення кредиту 20.02.2029 відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію». Перед його укладенням відповідач зареєструвалася на веб-сайті первісного кредитора, надала необхідні персональні дані, пройшла процедури ідентифікації та верифікації, ознайомилася з умовами кредитування та прийняла пропозицію щодо укладення кредитного договору.

Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора XJQV-7286.

Перед укладенням кредитного договору відповідач самостійно через мережу Інтернет перейшла на офіційний сайт первісного кредитора, зареєструвалася в особистому кабінеті, заповнила та подала заявку на отримання кредиту із зазначенням своїх персональних даних, пройшла процедуру верифікації, ознайомилася з умовами кредитування та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору та Правилами надання грошових коштів у кредит. Після отримання на вказаний у заявці номер телефону персонального одноразового ідентифікатора відповідач використала його для підписання кредитного договору.

Позивач посилається на те, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та 21.01.2024 перерахував відповідачу кредитні кошти у сумі 21 600,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , зазначену відповідачем у заявці. Факт перерахування коштів, підтверджується платіжним дорученням про перерахування коштів № 38afbc5b-29a5-4999-843c-207080c51bce, довідкою з ідентифікатором платіжної операції: 2417550109 та письмовими поясненнями первісного кредитора.

З метою додаткового підтвердження належності платіжної картки відповідачу, факту перерахування та зарахування кредитних коштів, а також належності відповідачу номера телефону адвокатом позивача було направлено адвокатський запит до банку-емітента карткового рахунку. У наданні запитуваної інформації адвокату було відмовлено. У зв`язку з цим позивач просить витребувати відповідні докази в порядку статті 84 ЦПК України.

Позивач зазначає, що 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. На виконання цього договору 27.02.2024 між сторонами підписано Реєстр прав вимоги № 273, за яким до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 836915446.

У подальшому, 31.07.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 31/0724-01. На виконання цього договору підписано Реєстр прав вимоги № 2 від 31.07.2024, за яким право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».

Позивач зазначає, що 08.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Згідно з Реєстром боржників від 08.07.2025 до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 87 361,12 грн. Факт переходу права вимоги підтверджується актом приймання-передачі Реєстру боржників та платіжною інструкцією.

Позивач посилається на положення статей 512, 514, 1077, 1078 ЦК України та зазначає, що до нього перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу таких прав. Позивач вважає, що договори факторингу та відповідні реєстри прав вимоги підтверджують безперервний ланцюг переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти у передбачений договором строк не повернула та проценти за користування кредитом не сплатила. При цьому ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором, а в період перебування права вимоги у зазначених кредиторів відповідач погашення заборгованості не здійснювала.

Згідно з розрахунком позивача, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 836915446 становить 87 361,12 грн, з яких 21 600,00 грн — заборгованість за тілом кредиту та 65 761,12 грн — заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом. Заборгованість за штрафними санкціями, пенею та штрафами відсутня.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 836915446 від 21.01.2024 у розмірі 87 361,12 грн, а також судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Представник позивача просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача.

Відомості щодо подання відповідачем відзиву на позов, її позиції щодо заявлених позовних вимог, а також причин неявки у матеріалах справи відсутні.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 16.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті справи.

Крім того, зазначеною ухвалою витребувано докази у банку-емітента – АТ «ПУМБ», необхідні для встановлення обставин щодо належності відповідачу платіжної картки та перерахування на неї кредитних коштів.

Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, не заперечує, щодо винесення заочного рішення.

Відповідач був повідомленим про розгляд справи належним чином, на його адресу направлявся рекомендований лист з повідомленням, який повернувся не врученим з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

На виконання ухвали до суду 30.09.2025 надійшла відповідь АТ «ПУМБ», відповідно до якої банк підтвердив, що платіжну картку, зазначену в ухвалі суду, емітовано на ім`я відповідача, а також надав інформацію про зарахування на зазначений картковий рахунок грошових коштів, перерахованих за кредитним договором.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням рішення.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 21.01.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 836915446, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 21 600,00 грн.

Факт укладення кредитного договору та його умови підтверджуються копією кредитного договору № 836915446 від 21.01.2024, наданою позивачем.

Відповідно до умов кредитного договору строк кредитування визначено до 1857 днів, а згідно з пунктом 7.3 договору кінцевою датою погашення кредиту є 20.02.2029.

При цьому пунктом 7.1 договору визначено 24.01.2024 як рекомендовану дату дострокового повного повернення кредиту, тобто дату закінчення первісного дисконтного періоду. Разом з тим зазначена дата не визначена договором як кінцева дата повернення кредиту та не змінює встановленого пунктом 7.3 договору строку кредитування.

Згідно з пунктом 9.1.1.7 кредитного договору у разі прострочення позичальником сплати процентів щонайменше на один місяць кредитор має право вимагати дострокового повернення споживчого кредиту, строк повернення якого ще не настав, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору. Умовами договору також передбачено, що договір вважається достроково припиненим з моменту направлення такого повідомлення позичальнику.

Таким чином, умовами укладеного між сторонами договору передбачено спеціальний порядок дострокового припинення договору та зміни строку повернення кредиту у випадку прострочення сплати процентів, який передбачає обов`язкове повідомлення позичальника про дострокове припинення договору.

Судом також встановлено, що 21.01.2024 первісним кредитором на платіжну картку позичальника перераховано кредитні кошти у розмірі 21 600,00 грн, що підтверджується наданими позивачем платіжними документами.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 здійснено платежі на загальну суму 80,00 грн, а саме: 27.01.2024 — 35,00 грн, 04.02.2024 — 35,00 грн, 12.02.2024 — 5,00 грн та 20.02.2024 — 5,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором, станом на 27.02.2024 заборгованість за кредитним договором визначена у розмірі 41 461,12 грн, з яких 21 600,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту та 19 861,12 грн — проценти.

27.02.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу, за яким до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 836915446.

Надалі право вимоги за вказаним кредитним договором відступалося на підставі договорів факторингу, у тому числі 31.07.2024 — ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а 08.07.2025 — ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС».

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунки, відповідно до яких загальний розмір заборгованості визначено у сумі 87 361,12 грн, з яких 21 600,00 грн — основна сума кредиту та 65 761,12 грн — проценти.

Разом з тим, з наданих позивачем доказів судом не встановлено факту направлення ОСОБА_1 повідомлення про дострокове припинення кредитного договору та дострокове повернення кредиту у порядку, передбаченому пунктом 9.1.1.7 договору.

Сам по собі розрахунок заборгованості, визначення у ньому суми основного боргу та процентів, а також подальше відступлення права вимоги не підтверджують факту дострокового припинення кредитного договору та настання строку дострокового повернення всієї суми кредиту.

Отже, з урахуванням умов кредитного договору суд встановив, що кінцевий строк повернення кредиту визначений 20.02.2029, а доказів належного дострокового припинення договору та зміни встановленого ним строку виконання зобов`язання позивачем не надано.

Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли з кредитного договору, за яким первісним кредитором надано відповідачці кредитні кошти, а право вимоги за договором у подальшому перейшло до позивача. При цьому позивач заявив до стягнення всю суму заборгованості, виходячи з дострокового настання строку виконання кредитного зобов`язання, однак обставини, які відповідно до умов договору є підставою для такого дострокового стягнення, належними та допустимими доказами не підтверджені.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі – ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у ньому мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а тому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 21.01.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 836915446, відповідно до якого відповідачці надано кредит у розмірі 21 600,00 грн.

Згідно з пунктом 7.3 кредитного договору кінцевою датою повернення (виплати) кредиту визначено 20.02.2029.

При цьому пунктом 7.1 договору визначено рекомендовану, але не обов`язкову, дату дострокового повного повернення всієї суми кредиту — 24.01.2024. Отже, зазначена дата не є кінцевим строком виконання позичальником обов`язку щодо повернення всієї суми кредиту.

Водночас пунктом 9.1.1.7 кредитного договору передбачено право кредитодавця у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору. При цьому сторони погодили, що договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, у тому числі на електронну пошту позичальника.

Отже, умовами кредитного договору передбачено спеціальний порядок реалізації кредитодавцем права на дострокове повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, — шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору.

З наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості вбачається, що за кредитним договором відповідачці 21.01.2024 надано 21 600,00 грн. При цьому відповідачкою здійснено платежі на загальну суму 80,00 грн, а проценти за користування кредитом нараховувалися щоденно. Станом на 27.02.2024 за розрахунком ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» заборгованість становила 41 461,12 грн, з яких 21 600,00 грн — тіло кредиту та 19 861,12 грн — проценти.

Разом з тим наведені обставини свідчать про наявність прострочення виконання грошових зобов`язань, однак самі по собі не підтверджують факту дострокового припинення кредитного договору.

Так, з розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», яке набуло право вимоги за кредитним договором 27.02.2024, вбачається, що після цієї дати ним продовжувалося нарахування процентів у розмірі 540,00 грн за кожен день. Станом на 22.05.2024 заборгованість визначена у розмірі 87 361,12 грн, з яких 21 600,00 грн — тіло кредиту та 65 761,12 грн — проценти.

Однак ні зазначений розрахунок заборгованості, ні зазначення в ньому дати придбання права вимоги, ні подальше відступлення права вимоги самі по собі не підтверджують направлення відповідачці повідомлення про дострокове припинення кредитного договору в порядку, передбаченому пунктом 9.1.1.7 договору.

Судом також враховується, що відповідно до пункту 7.19 кредитного договору кредитодавець розпочинає дії, спрямовані на реалізацію свого права вимагати повернення кредиту, строк повернення якого настав, не пізніше дня, наступного за датою повернення (виплати) кредиту, визначеною договором. При цьому кінцева дата повернення кредиту за пунктом 7.3 договору визначена 20.02.2029.

Таким чином, на момент відступлення права вимоги та формування заявленої до стягнення заборгованості строк остаточного повернення кредиту за договором не настав.

За таких обставин для дострокового стягнення всієї суми кредиту позивач мав довести наявність передбаченої договором підстави для дострокового припинення договору та факт направлення відповідачці відповідного повідомлення.

Проте доказів направлення ОСОБА_1 повідомлення про дострокове припинення кредитного договору відповідно до пункту 9.1.1.7 договору матеріали справи не містять.

Сам факт прострочення сплати процентів не може ототожнюватися з фактом дострокового припинення договору, оскільки відповідно до його умов наявність прострочення надає кредитодавцю право вимагати дострокового повернення кредиту, однак реалізація такого права пов`язана з повідомленням позичальника про дострокове припинення договору.

Відтак позивачем не доведено, що до настання визначеної договором кінцевої дати повернення кредиту — 20.02.2029 — у відповідачки виник обов`язок достроково повернути всю суму кредиту в розмірі 21 600,00 грн.

Крім того, заявлена позивачем сума процентів у розмірі 65 761,12 грн нарахована за період після 27.02.2024 та до 22.05.2024, тобто до настання передбаченої договором кінцевої дати повернення кредиту. За відсутності доказів належного дострокового припинення договору правові підстави для стягнення такої суми процентів у заявленому розмірі також не доведені.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами настання строку виконання відповідачкою зобов`язання щодо дострокового повернення всієї суми кредиту та сплати нарахованих процентів у заявленому розмірі.

З огляду на викладене позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 836915446 від 21.01.2024 задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрату справі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Оскільки у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Витрати на професійну правничу допомогу, заявлені позивачем у розмірі 7 000,00 грн, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову також не підлягають стягненню з відповідачки.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 259, 263–265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 836915446 від 21.01.2024 - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем, залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956, адреса: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА