Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №522/11244/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11244/26-Е

Провадження № 2/522/9355/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суду м. Одеси у складі:

головуючої - судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи - Одеська міська рада, Департамент міського господарства Одеської міської ради про визнання частково недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання частково недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло та скасування державної реєстрації у праві спільної часткові власності,-

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третю особа - Департамент міського господарства Одеської міської ради про визнання частково недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання частково недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло та скасування державної реєстрації у праві спільної часткові власності, у якій позивач просить:

- визнати частково недійсним та скасувати Розпорядження органу приватизації №219997 від 17 червня 2014 року, видане Департаментом міського господарства Одеської міської ради про передачу в спільну часткову власність в рівних частках ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 73,70 кв.м., а саме в частині ОСОБА_1 ;

- визнати частково недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності на житло, яке видано 17 червня 2014 року Департаментом міського господарства Одеської міської ради стосовно права спільної часткової власності в рівних частках ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 73,70 кв.м., а саме в частині належності ОСОБА_1 , права спільної часткової власності на 1/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

- скасувати державну реєстрацію 1/3 частки у праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 73,70 кв.м.

- вважати ОСОБА_1 , таким, що не використав право на приватизацію державного житлового фонду.

За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

30 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшла заява на виконання ухвали, якою усі зазначені в ухвалі суду від 23.06.2026 недоліки - усунуто.

Ухвалою суду від 02 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження в змішаній формі (паперовій та електронній). Надано відповідачам 15-ти денний строк для подання відзиву. Підготовче засідання по справі призначено на 25 серпня 2026 року.

19 серпня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_2 про визнання позову, у якому відповідач визнав позову, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

20 серпня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_3 про визнання позову, у якому відповідачка визнала позову, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У підготовче засідання, призначене на 25 вересня 2026 року з`явився представник позивача. Інші учасники справи у підготовче засідання - не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою від 25 вересня 2026 року залучено в якості третьої особи Одеську міську раду. Відкладено підготовче засідання на 16 вересня 2026 року.

У підготовче засідання, призначене на 16 вересня 2026 року з`явився представник позивача. Інші учасники справи у підготовче засідання - не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду від 16 вересня 2026 року закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 24 вересня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 24 вересня 2026 року з`явився представник позивача. Інші учасники справи у підготовче засідання - не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст рішення буде проголошено 29 вересня 2026 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

17 червня 2014 року Орган приватизації прийняв розпорядження №219997, відповідно до якого прохання ОСОБА_2 задоволено, передано квартиру АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , у рівних частках.

На підставі вказаного розпорядження, 17 вересня 2014 року Департаментом міського господарства Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках було видано свідоцтво про право власності на житло, а саме, квартиру АДРЕСА_2 .

На підставі вказаних документів, за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у рівних частках (1/3) було зареєстровано право власності на квартиру квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП.

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначає про те, що на момент приватизації позивач був неповнолітнім, батьки його жодним чином не повідомляли про розпочату процедуру приватизації, наміри батьків приватизувати житло на всіх членів сім`ї не узгоджувалися з позивачем. Зазначає, що позивач в цілому не був обізнаний про те, що він є співвласником квартири, яка була приватизована.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло.

Абзацом першим статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження та видачі свідоцтва про право власності визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян від 16.12.2009 №396, приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (далі - орган приватизації).

Передача квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках які на момент набрання чинності Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" перебували у комунальній власності, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до п. 1ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (у редакції, чинній на момент прийняття розпорядження та видачі свідоцтва) до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

За змістом ч. 2 п. 1ст. 5 цього Закону, до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Згідно з п. 4 ст. 5 цього Закону, право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках), або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Відповідно до п. 2, 3 ст. 8 цього Закону, передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян від 16.12.2009 №396, за неповнолітніх членів сім`ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або піклувальники. Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини. Якщо дитина віком від 14 до 18 років (настає неповна цивільна дієздатність особи), додатково до заяви додається письмова нотаріально засвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Згідно ст.345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

З аналізу статей 13, 15, 16 Цивільного кодексу України слідує, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Одночасно суд зауважує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Розпорядження органу приватизації та відповідно видача свідоцтва про право власності здійснювалося 17 червня 2014 року.

На момент видачі розпорядження та свідоцтва, позивачеві - ОСОБА_1 випонилося 16 років і 8 місяців, тобто, ОСОБА_1 був неповнолітнім, а тому, його батьки дали згоду на його участь у приватизації квартири, а згода ОСОБА_1 відповідно до наведених вище приписів законодавства не була потрібна.

Звертаючись до суду із позовом, позивач надає до суду витяг з реєстру територіальної громади від 19.05.2026 №2026/008070949, відповідно до якої позивач - ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 починаючи з 08 червня 2011 року.

Тобто, на момент приватизації квартири ОСОБА_1 проживав з батьками, а тому, а тому будь-які підстави вважати, що батьки діяли всупереч інтересам дитини, у суду відсутні, оскільки, неповнолітній ОСОБА_1 був забезпечений житлом, в якому позивач і був зареєстрований щонайменш до 19 травня 2026 року (дата отримання витягу з реєстру територіальної громади).

Окрім того, згідно інформаційної довідки з ДРРП, державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, який було приватизовано була проведена щодо ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію 05 серпня 2016 року №30799118.

На момент проведення державної реєстрації ОСОБА_1 виповнилося вісімнадцять років.

Будь яких доказів того, що реалізація батьками позивача права на приватизацію житла в інтересах їх неповнолітнього сина суперечили його правам та інтересам, суду не надано.

Судом також не було встановлено обставин, які б могли свідчити про порушення органом приватизації вимог чинного законодавства під час процедури приватизації.

При цьому, свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, оскаржуване свідоцтво про право власності не породжує виникнення відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Таким чином, підставою для скасування свідоцтва про право власності на приватизоване майно має бути визнано недійсним та скасовано рішення органу приватизації на підставі якого було видано вказане свідоцтво.

Вказане кореспондується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 925/797/17 від 27 червня 2018 року.

Суд окремо зауважує, шо ОСОБА_1 оспорюючи розпорядження, прийняте відповідним органом приватизації, не залучає під час розгляду справи вказаний орган в якості відповідача.

Тому, враховуючи те, що ОСОБА_1 не доведено, а судом під час розгляду справи не встановлено тих обставин, що проведена приватизація була здійснена проти його волі та в супереч його інтересам, а будь-які порушення, вчинені органом приватизації - не встановлені, беручи до уваги те, що позивачем не залучено до участі у справі в якості відповідача відповідний орган приватизації (або його правонаступника), який прийняв оскаржуване розпорядження, суд вважає, що підстави для визнання частково недійсним та скасування розпорядження органу приватизації - відсутні, а оскільки, інші заявлені позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання частково недійсним та скасування розпорядження, у їх задоволенні також слід відмовити.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи - Одеська міська рада, Департамент міського господарства Одеської міської ради про визнання частково недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання частково недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло та скасування державної реєстрації у праві спільної часткові власності - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30-ти днів з дати складання повного тексту рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12 жовтня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.