Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №522/3589/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3589/26-Е

Провадження № 2/522/6199/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суду м. Одеси у складі:

головуючої – судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання – Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Споживче товариство «БУДОВА-АРТ» про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у якій позивач просить суд:

- визнати майнові права за договором асоційованого членства в споживчому товаристві від 19.03.2021 року №2/47, укладеного між СТ «БУДОВА-АРТ» та ОСОБА_2 об`єктом спільної сумісної власності подружжя;

- в порядку поділу майна подружжя здійснити поділ майнових прав, набутих на підставі договору асоційованого членства в споживчому товаристві від 19.03.2021 року №2/47 на рівні частки шляхом визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 1/2 частку майнових прав за кожним.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

07 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача – адвоката Іванової Ганни Степанівни про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 09 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження у змішаній формі (паперовій та електронній). Надано відповідачеві 15-ти денний строк для подання відзиву. Клопотання представника позивача – Іванової Ганни Степанівни про витребування доказів – задоволено. Витребувано у СТ «БУДОВА-АРТ» наступні відомості: інформацію про правовий статус договору, а саме: чи є договір чинним та у разі припинення або розірвання договору, витребувати інформацію про дату, форму та підстави такого розірвання або припинення; інформацію щодо виконання фінансових зобов`язань за договором, а саме: наявність або відсутність заборгованості; наявність штрафних санкцій або пені; факт та підстави повернення грошових коштів (за наявності); щодо зміни реквізитів або контактних даних; інформацію щодо можливого відступлення (переуступки) прав та обов`язків за договором: чи здійснювалася уступка прав третім особам; особу, на користь якої здійснено уступку; дату та підставу такої уступки; інформацію щодо фактичного стану об`єкта будівництва, який є предметом договору: факт завершення будівництва; факт введення об`єкта в експлуатацію; факт присвоєння об`єкту поштової адреси; факт державної реєстрації права власності; належним чином засвідчені копії документів: договору асоційованого членства №2/47 від 19.03.2021 з усіма додатками та змінами; документів щодо здійснених платежів за договором; документів щодо припинення або розірвання договору (за наявності); договорів уступки прав та обов`язків (за наявності); документів щодо введення об`єкта в експлуатацію. Підготовче засідання по справі призначено на 06 травня 2026 року.

У підготовче засідання, призначене на 06 травня 2026 року з`явився представник позивача та представник відповідача. Оголошено перерву до 15 червня 2026 року задля отримання витребуваних доказів.

11 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, у якій позивачка просить суд стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію середньої ринкової вартості 1/2 частки т/з HYUNDAI, модель – SONATA, рік випуску – 2014, VIN – НОМЕР_1 , номер двигуна – НОМЕР_2 у розмірі 209 233,50 гривень.

15 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від СТ «БУДОВА-АРТ» надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 09.04.2026.

15 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_1 – адвоката Іванової Ганни Степанівни надійшла заява про розгляд справи без участі.

15 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_2 – адвоката Бикової Оксани Володимирівни надійшла заява про розгляд справи без участі.

У підготовче засідання, призначене на 15 червня 2026 року учасники справи – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року прийнято зустрічну позовну заяву. Встановлено відповідачеві за зустрічним позовом 15-ти денний строк для подання відзиву. Відкладено підготовчий розгляд справи на 07 липня 2026 року.

25 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому відповідач за первісним позовом заперечував проти його задоволення, просив відмовити.

Разом із відзивом надійшло клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Іванової Ганни Степанівни про залучення третьої особи, у якій заявник просив залучити до участі у справі за первісним позовом як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору СТ «БУДОВА-АРТ».

Разом із відзивом надійшло клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Іванової Ганни Степанівни про витребування доказів, у якому заявник просив витребувати у ГЦСІ ДПСУ інформацію про перетин державного кордону України громадянкою України – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 за період з 01 січня 2023 року по теперішній час, із зазначенням дат, напрямків перетину (в`їзду/виїзду), пунктів пропуску, а також транспортних засобів (за наявності відповідних відомостей), якими здійснювалися зазначені перетини.

06 липня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_2 – адвоката Бикової Оксани Володимирівни про витребування доказів, у якому заявник просив витребувати:

- у ТСЦ МВС №5151 інформацію про підставу зміни держаного номеру на транспортному засобі марки HYUNDAI модель SONATA, 2014 року випуску, vin ТЗ: НОМЕР_1 , номер двигуна ТЗ: G4KJEK333968 з НОМЕР_4 на НОМЕР_5 ;

- у ТСЦ МВС № 5151 копію договору купівлі-продажу від 06.07.2023 на транспортний засіб марки HYUNDAI модель SONATA, 2014 року випуску, vin ТЗ: НОМЕР_1 , номер двигуна ТЗ: G4KJEK333968 та копії документів, які послужили піставою для укладення угоди з відчудження майна;

- у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС Украни в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях інформацію про підставу державної реєстрації транспортного засобу марки HYUNDAI модель SONATA, 2014 року випуску, vin ТЗ: НОМЕР_1 , номер двигуна ТЗ: НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 з наданням копій документів на підставі яких була проведена державна реєстрація на цей транспртний засіб;

- у ІНФОРМАЦІЯ_2 та підпорядкованих йому органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_3 та НОМЕР_6 -й прикордонний загін ДПСУ копії підтверджуючих документів, які надавав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 під час перетину державного кордону України на в`їзд та виїзд в пункті пропуску Рені у період з 22.10.2023 по дату надання відповіді та пункі пропуску Маяки-Удобне у період з 06.12.2023 по сьогодення стосовно прав на переміщення через державний кордон транспортного засобу марки HYUNDAI модель SONATA, 2014 року випуску, дз НОМЕР_5 .

У підготовче засідання, призначене на 07 липня 2026 року з`явився представник ОСОБА_1 . Інші учасники справи у підготовче засідання – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року задоволено клопотання про залучення третьої особи, залучено в якості третьої у справі за первісним позовом СТ «БУДОВА-АРТ». Задоволено клопотання про витребування доказів. Підготовче засідання відкладено на 15 вересня 2026 року.

10 липня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від АДПС надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 07 липня 2026 року.

22 липня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 07 липня 2026 року.

24 липня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від Південного регіонального управління ДПСУ надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 07 липня 2026 року.

У підготовче засідання, призначене на 15 вересня 2026 року учасники справи – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 23 вересня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 23 вересня 2026 року з`явився представник ОСОБА_1 та представник Максименко Олександри Валентинівни. Інші учасники справи – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст рішення буде проголошено 29 вересня 2026 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Щодо первісного позову, суд зазначає наступне.

14 серпня 2012 року Київським ВДРАЦС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією рішення Київського районного суду м. Одеси від 31.07.2025 у справі№947/1742/25, яким шлюб між останніми розірвано.

В період перебування у шлюбі, а саме, 19 березня 2021 року між СТ «БУДОВА-АРТ» та ОСОБА_2 (пайовик) було укладено договір, за яким пайовик зобов`язався прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки в товариство, з метою забезпечення будівництва будинку за рахунок внесеного пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі цільового внеску як частини витрат, пов`язаних із утриманням товариства і реалізації статутних цілей і завдань, на умовах цього договору, а товариство зобов`язалося забезпечити будівництво будинку, і після здачі будинку в експлуатацію, передати пайовикові закріплений за ним об`єкт.

Згідно додатку №1 до Договору, об`єкт, який товариство зобов`язалося передати пайовику характеризується наступними ознаками:

- місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок: 2;

- поверх: 6;

- будівельний номер квартири: 47;

- загальна площа квартири: 96,9 кв.м.;

- кількість кімнат: 3 (три).

Звертаючись до суду із первісним позовом, ОСОБА_1 зазначає, що майнові права є самостійним об`єктом цивільних прав, який підлягає оцінці та поділу. Вказує, що договір було укладено ОСОБА_2 в інтересах сім`ї, кошти на його виконання вносилися зі спільного бюджету, що на думку позивача свідчить про виникнення прав та обов`язків за договором в обох із подружжя, у зв`язку з чим, позивач за первісним позовом вважає, що майнові права на квартиру підлягають поділу між учасниками справи.

Проте, з такими доводами позивача за первісним позовом суд не може погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з положеннями частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 4 Закону України від 18 вересня 1991 року № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність» об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об`єктів визначаються виключно законами.

Залучення коштів від фізичних та юридичних осіб для фінансування об`єктів житлового будівництва також відбувається шляхом укладення попереднього договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна; укладення договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна; укладення інвестиційного договору; участь у житловому кооперативі; укладення договору пайової участі; укладення договору купівлі-продажу деривативу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).

Відповідно до частини п`ятої статті 7 та статті 4 Закону № 1560-ХІІ інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартири в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Тлумачення вказаних норм дає можливість зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року N 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

У теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб`єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов`язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні - як суб`єктивне право, яке здатне бути самостійним об`єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.

Майнове право - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними у Постанові КЦС ВС від 18.09.2024 у справі № 761/44867/21

У постанові КЦС ВС від 12 березня 2025 року у справі № 752/5900/21 Верховний Суд зробив висновок про те, що вимога про поділ таких майнових прав є передчасною, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що інвестор у будь-який спосіб набула майнові права (тотожні праву власності) на спірні об`єкти нерухомості, обставини про наявність майнових прав як спільного майна подружжя є недоведеним.

Як вже було встановлено судом, за договором пайовик зобов`язався прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки в товариство, з метою забезпечення будівництва будинку за рахунок внесеного пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі цільового внеску як частини витрат, пов`язаних із утриманням товариства і реалізації статутних цілей і завдань, на умовах цього договору, а товариство зобов`язалося забезпечити будівництво будинку, і після здачі будинку в експлуатацію, передати пайовикові закріплений за ним об`єкт. Розмір частки, зазначений в п.2.1. Договору є остаточним і включає в себе витрати товариства на забезпечення будівництва будинку та виконання всіх необхідних дій для завершення будівництва будинку та його здачі в експлуатацію (паю), а також витрати на утримання товариства та реалізацію заданих цілей і завдань (цільовий внесок).

Тобто, основною умовою, за якої пайовику повинно було бути передано об`єкт нерухомого майна та за якої останній набуває майнове право на об`єкт будівництва, що закріплений за ним в специфікації є сплата пайових внесків у розмірі, визначеному п.2.1. Договору.

Згідно п.2.1. Договору, пайовик в порядку та на умовах, визначених договором зобов`язався внести частку у розмірі 101 745,00 Доларів США, що еквівалентно 2 818 337,00 гривень.

Згідно відповіді СТ «БУДОВА-АРТ», на виконання умова договору ОСОБА_2 сплатила в рахунок частки грошові кошти у розмірі 1 734 249,00 гривень.

Вказана обставина також підтверджується карткою рахунку НОМЕР_7 за період з січня 2021 по травень 2026 року, що додана до відповіді, та зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 сплатила в якості виконання умов договору від 19.03.2021 №2/47 грошову суму у розмірі 1 734 249,00 гривень.

При цьому, докази повної сплати грошової суми, визначеної п.2.1. Договору (у розмірі 2 818 337,00 гривень) учасники справи суду не надали ні під час подання заяви по суті справи, ні під час розгляду справи в цілому.

Тому, оскільки учасники справи не надали доказів сплати пайових внесків, розмір яких визначений п.2.1. Договору, підстави вважати, що ОСОБА_2 набула майнові права – відсутні, у зв`язку з чим, суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 є передчасною, та доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо зустрічної позовної заяви, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, 14 серпня 2012 року Київським ВДРАЦС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією рішення Київського районного суду м. Одеси від 31.07.2025 у справі№947/1742/25, яким шлюб між останніми розірвано.

28 травня 2019 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на т/з марки Hyundai, модель Sonata, VIN – НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_4 , що підтверджується відповіддю з РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, що надійшла до суду 22.07.2026.

06 липня 2023 року, тобто, в період перебування у шлюбі між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №5151/2024/4727135, за яким продавець зобов`язався передати у власність покупцеві т/з марки Hyundai, модель Sonata, VIN – НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_4 .

03 липня 2024 року т/з марки Hyundai, модель Sonata, VIN – НОМЕР_1 було перереєстровано на нового власниками – ОСОБА_3 .

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 посилається на те, що згоду на укладання договору купівлі-продажу від 06 липня 2023 року вона не надавала, зазначає, що на момент перереєстрації вона перебувала поза межами України, обставини та підстави реєстрації прав власності на транспортний засіб за матір`ю ОСОБА_1 їй не відомі. Позивачка зазначає, що ОСОБА_1 діяв умисно та недобросовісно, маючи на меті позбавити ОСОБА_2 права на спільне майно, а тому, з відповідача в якості компенсації частки вартості транспортного засобу підлягає стягненню грошова сума у розмірі 209 233,50 гривень.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності особа здійснює незалежно від волі інших осіб, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Прикладом спільного майна є спільне сумісне майно подружжя, яке набуте за час шлюбу та належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку та/або доходу (стаття 60 СК України). При цьому дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Також частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми сімейного права визначають не тільки право спільної власності подружжя на майно, а при його відчуженні й розмір їх часток у цьому майні та презумпцію згоди одного з подружжя на укладання від його імені іншим подружжям договорів про відчуження майна, що вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18.

У постанові ВП ВС від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 вказано, що у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.

Сторони правочинів повинні діяти добросовісно й у випадку порушення цього обов`язку вони позбавляються захисту (стаття 13 ЦК України). Зазначене свідчить, що відчуження одним із подружжя спільного подружнього майна за ціною, нижчою за ринкову вартість цього майна, без згоди на таку вартість іншого з подружжя є порушенням права цього подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни, а також є проявом недобросовісності відчужувача, що позбавляє останнього права виплатити компенсацію саме у визначеному договором розмірі.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Так, звертаючись до суду із позовом, як вже було зазначено, згоду ОСОБА_2 на відчуження майна - не надавала, зазначає, що на момент перереєстрації вона перебувала поза межами України, обставини та підстави реєстрації прав власності на транспортний засіб за матір`ю ОСОБА_1 їй не відомі.

Поряд з тим, згідно копії протоколу про адміністративне правопорушення, складене Регіональним відділом поліції м. Констанци Дорожньої служби Бюро дорожньо-транспортних пригод 02 жовтня 2022 року №44079, 02.10.2022 об 11:01 ОСОБА_6 керувала автомобілем марки Hyundai з реєстраційним номером НОМЕР_4 по смузі 2, на бульварі Аурел Влайку муніципалітету Констанца, від вулиці Кумпеней до вулиці Варфу-ку-Дор і доходячи до пішохідної розмітки перед блоком AV21, не дотрималася достатньої відстані від автомобіля Skoda Octavia з реєстраційним номером НОМЕР_8 , яким під керував ОСОБА_7 , який рухався в тому ж напрямку, який зупинився перед ним, щоб надати перевагу пішоходам. Внаслідок удару автомобіль Skoda Octavia викинуло вперед на пішохідну розмітку та травмувало Баламацє Хараламбіє, який звичайно переходив дорогу загального користування по пішохідному переходу, зліва від водія.

ОСОБА_1 зазначає, що саме він поніс витрати на ремонт вказаного транспортного засобу внаслідок ДТП, на підтвердження чого було надано відповідні платіжні документи.

Згідно додатків, доданих до відповіді з РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, внаслідок проведених державних реєстрації т/з марки Hyundai, модель Sonata, VIN – НОМЕР_1 , державний номерний знак було змінено з НОМЕР_4 на НОМЕР_5 .

Згідно з відповіді з АДПСУ, що надійшла до суду 10 липня 2026 року, та зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово перетинала державний кордон України на т/з марки Hyundai, модель Sonata, VIN – НОМЕР_1 із уже новим номерним знаком НОМЕР_5 , а саме:

- 22 жовтня 2023 року ОСОБА_2 виїхала за межі території України та 29 жовтня 2023 року в`їхала на територію України;

- 06 грудня 2023 року ОСОБА_2 в`їхала на територію України;

- 06 грудня 2023 року ОСОБА_2 виїхала за межі території України та 06 грудня 2023 року в`їхала на територію України;

- 25 квітня 2024 року ОСОБА_2 виїхала за межі території України та 28 квітня 2024 року в`їхала на територію України.

За загальним правилом, для перетину державного кордону України на транспортному засобі, особа, яка перетинає державний кордон повинна надати, в тому числі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Оскільки, ОСОБА_2 для перетину державного кордону на т/з марки Hyundai, модель Sonata, VIN – НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_5 повинна була надати органам, що здійснюють державний пропускний кордон свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, та у якому було зазначено нового власника транспортного засобу.

Більше того, з моменту відчуження транспортного засобу на користь ОСОБА_5 , до моменту розірвання шлюбу минув значний проміжок часу.

Вказане у сукупності свідчить про те, що ОСОБА_2 була обізнана про факт відчуження спільного транспортного засобу на користь третьої особи та усвідомлювала дані обставини, оскільки, активно користувалася вказаним транспортним засобом після його відчуження.

Тому, враховуючи те, що ОСОБА_2 не довела те, що спільний транспортний засіб було відчужено без її згоди, беручи до уваги те, що наявні у справі матеріали спростовують необізнаність останньої про факт відчуження транспортного засобу, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічної позовної заяви.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Споживче товариство «БУДОВА-АРТ» про поділ майна подружжя – залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30-ти днів з дати складання повного тексту рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12 жовтня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.