Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/18743/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа №160/18743/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Харківській області від 19.11.2025 року №045550032703 про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу період її роботи на території рф у філіалі 6-го тролейбусного парку Державного унітарного підприємства "Мосміськтранс" з 2002 року по 2022 рік, а саме за періоди: з 09.04.2002 року по 08.10.2003 року; з 06.11.2003 року по 10.11.2004 року; з 26.11.2004 року по 24.11.2005 року; з 02.02.2006 року по 01.08.2007 року; з 07.09.2007 року по 28.06.2008 року; з 30.06.2008 року по 01.10.2008 року; з 01.11.2008 року по 27.06.2009 року; з 09.07.2009 року по 26.06.2010 року; з 27.07.2010 року по 13.07.2011 року; з 19.07.2011 року по 29.05.2012 року; з 02.07.2012 року по 10.05.2013 року; з 18.05.2013 року по 18.04.2014 року; з 02.05.2014 року по 21.03.2015 року; з 30.04.2015 року по 15.04.2016 року; з 28.05.2016 року по 26.04.2017 року; з 23.06.2017 року по 18.07.2017 року; з 26.07.2017 року по 23.12.2020 року; з 01.01.2021 року по 31.12.2022 року та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах згідно із п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням вказаних періодів з 19.11.2025 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 13.11.2025 позивач звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За принципом екстериторіальності зазначену заяву розглянуто Головним управлінням ПФУ в Харківській області, яке рішенням від 19.11.2025 №045550032703 відмовило у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку, передбаченого п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач не погоджується із зазначеним рішенням, оскільки відповідачем до її страхового та пільгового стажу не зараховано періоди роботи на території рф протягом 2002 - 2023 років у філії 6-го тролейбусного парку Державного унітарного підприємства "Мосміськтранс". За її підрахунками, тривалість неврахованого стажу становить щонайменше 19 років 6 місяців 21 день. Зазначає, що відповідні періоди роботи підтверджуються записами її трудової книжки серії НОМЕР_1 від 09.07.1990, страховим свідоцтвом обов`язкового пенсійного страхування, довідками про стаж роботи та заробітну плату, відомостями про страховий стаж до 31.12.2022, а також архівною довідкою про зміну назви підприємства. Вважаючи відмову протиправною та такою, що порушує її право на пенсійне забезпечення, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.

20.07.2026 до суду від відповідача разом із пенсійною справою надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що заяву позивача від 13.11.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах опрацьовано Головним управлінням ПФУ в Харківській області за принципом екстериторіальності. За результатами її розгляду прийнято рішення від 19.11.2025 № 045550032703 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням установленого пенсійного віку. Відповідач зазначив, що відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком на пільгових умовах жінкам, які працювали водіями міського пасажирського транспорту, призначається після досягнення 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі - не менше 10 років. Водночас на дату звернення вік позивача становив 53 роки 7 місяців 19 днів, страховий стаж - 13 років 7 місяців 1 день, а пільговий стаж роботи водієм міського пасажирського транспорту, за розрахунком відповідача, був відсутній. До страхового та пільгового стажу позивача не зараховано спірні періоди роботи на території рф протягом 2002 - 2020 років, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 09.07.1990 та довідці без номера. Так, Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 припинила дію для України 19.06.2023. Після припинення дії зазначеної Угоди до страхового стажу осіб, які працювали в республіках колишнього Союзу РСР, зараховуються лише періоди роботи або служби на відповідних територіях до 31.12.1991. З огляду на викладене відповідач вважає оскаржуване рішення правомірним, прийнятим у межах повноважень та відповідно до вимог законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

24.07.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вказано, що на час її роботи на території рф діяли міжнародні договори, які передбачали взаємне визнання трудового стажу, у тому числі набутого на пільгових умовах. Так, право на врахування відповідних періодів виникло під час здійснення трудової діяльності, а не на дату звернення за призначенням пенсії. Тому припинення дії міжнародної угоди для України 19.06.2023 не може позбавляти позивача раніше набутих прав, а застосування цієї обставини до попередніх періодів роботи суперечить принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі, закріпленому статтею 58 Конституції України. Відповідач не заперечує факту її роботи у спірні періоди, достовірності записів трудової книжки та належності поданих документів, а неврахування стажу обґрунтовує припиненням дії міжнародної угоди. Продовження роботи на території рф до кінця 2022 року було зумовлене об`єктивними життєвими обставинами та неможливістю негайного припинення трудових відносин після початку повномасштабного вторгнення. Проте, ці обставини не можуть бути підставою для позбавлення права на врахування набутого страхового стажу. З огляду на викладене, позивач просила суд задовольнити позов у повністю з підстав викладених у ньому.

01.09.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 13.11.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління ПФУ в Харківській області, який був уповноважений розглянути подану заяву.

Рішенням відповідача від 19.11.2025 № 045550032703 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказане рішення обґрунтовано тим, що на дату звернення вік позивача становив 53 роки 7 місяців 19 днів, страховий стаж - 13 років 7 місяців 1 день, а пільговий стаж роботи водієм міського пасажирського транспорту був відсутній. При цьому відповідач зазначив, що для призначення відповідної пенсії жінкам необхідно досягти 55-річного віку та мати страховий стаж не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі - не менше 10 років.

До страхового та пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи на території російської федерації, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 09.07.1990 та довідці без номера, а саме: з 09.04.2002 по 08.10.2003, з 06.11.2003 по 10.11.2004, з 26.11.2004 по 24.11.2005, з 02.02.2006 по 01.08.2007, з 07.09.2007 по 28.06.2008, з 30.06.2008 по 01.10.2008, з 01.11.2008 по 27.06.2009, з 09.07.2009 по 26.06.2010, з 27.07.2010 по 13.07.2011, з 19.07.2011 по 29.05.2012, з 02.07.2012 по 10.05.2013, з 18.05.2013 по 18.04.2014, з 02.05.2014 по 21.03.2015, з 30.04.2015 по 15.04.2016, з 28.05.2016 по 26.04.2017, з 23.06.2017 по 18.07.2017 та з 26.07.2017 по 23.12.2020.

Підставою для незарахування зазначених періодів відповідач визначив припинення з 19.06.2023 дії для України Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. У рішенні зазначено, що після припинення дії цієї Угоди при призначенні або перерахунку пенсій громадянам, які працювали в республіках колишнього Союзу РСР, до страхового стажу зараховуються періоди роботи або служби на відповідних територіях лише до 31.12.1991.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач 06.03.2026 звернулася до відповідача із заявою про його перегляд та зарахування спірних періодів роботи.

Листом від 23.03.2026 Головне управління ПФУ в Харківській області повідомило про відсутність підстав для перегляду рішення від 19.11.2025 № 045550032703, посилаючись на відсутність на дату звернення чинних міжнародних договорів із рф щодо пенсійного забезпечення.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно із п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII, на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Приписами ч.2 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у ст.56 Закону № 1058-IV передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Частинами 1, 3 ст.44 Закону № 1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно із ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження стажу також регламентовано у ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 09.07.1990 та довідки про стаж роботи позивач працювала на території російської федерації у філії 6-го тролейбусного парку Державного унітарного підприємства "Мосміськтранс" у періоди з 09.04.2002 по 08.10.2003, з 06.11.2003 по 10.11.2004, з 26.11.2004 по 24.11.2005, з 02.02.2006 по 01.08.2007, з 07.09.2007 по 28.06.2008, з 30.06.2008 по 01.10.2008, з 01.11.2008 по 27.06.2009, з 09.07.2009 по 26.06.2010, з 27.07.2010 по 13.07.2011, з 19.07.2011 по 29.05.2012, з 02.07.2012 по 10.05.2013, з 18.05.2013 по 18.04.2014, з 02.05.2014 по 21.03.2015, з 30.04.2015 по 15.04.2016, з 28.05.2016 по 26.04.2017, з 23.06.2017 по 18.07.2017 та з 26.07.2017 по 23.12.2020.

Однак відповідачем вказані періоди не зараховано до страхового стажу позивача у зв`язку з тим, що з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

В контексті наведеного суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, яка підписана Україною 13.03.1992, чинної на момент роботи позивача (далі - Угода) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Стаття 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Відповідно до ст.6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугою років, громадянам держав учасниць Угоди, враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, що видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, що входили у склад СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (ст.11 Угоди).

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу.

Наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до ст.13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру пенсії.

Відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Приписами ч.2 ст.24 Закону України "Про міжнародні договори України" визначено, що припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно із ч.1 ст.25 Закону України "Про міжнародні договори України" припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Постановою КМУ від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення" постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у місті Москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м.Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі.

До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, осіб, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи в російській федерації з 09.04.2002 року по 08.10.2003 року; з 06.11.2003 року по 10.11.2004 року; з 26.11.2004 року по 24.11.2005 року; з 02.02.2006 року по 01.08.2007 року; з 07.09.2007 року по 28.06.2008 року; з 30.06.2008 року по 01.10.2008 року; з 01.11.2008 року по 27.06.2009 року; з 09.07.2009 року по 26.06.2010 року; з 27.07.2010 року по 13.07.2011 року; з 19.07.2011 року по 29.05.2012 року; з 02.07.2012 року по 10.05.2013 року; з 18.05.2013 року по 18.04.2014 року; з 02.05.2014 року по 21.03.2015 року; з 30.04.2015 року по 15.04.2016 року; з 28.05.2016 року по 26.04.2017 року; з 23.06.2017 року по 18.07.2017 року; з 26.07.2017 року по 23.12.2020 року.

За таких обставин незарахування спірного періоду до страхового стажу позивача є безпідставним. Оскільки саме недостатність страхового стажу стала підставою для відмови у призначенні пенсії, рішення відповідача від 19.11.2025 року №045550032703 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо заявлених позовних вимог про зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.01.2021 по 31.12.2022, суд зазначає наступне.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 09.07.1990 містить записи про її трудову діяльність до 23.12.2020, тоді як записи за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 у ній відсутні. На підтвердження роботи протягом зазначеного періоду позивачем під час судового розгляду додатково подано документи, отримані від підприємства.

Водночас зазначені довідки видано після прийняття оскаржуваного рішення та долучено до матеріалів справи під час судового розгляду. Отже, на час прийняття рішення від 19.11.2025 № 045550032703 вони не перебували в розпорядженні відповідача та не могли бути ним досліджені й оцінені. Оскаржуване рішення також не містить окремих висновків та мотивів щодо незарахування періоду з 01.01.2021 по 31.12.2022.

За таких обставин, з огляду на відсутність відповідних записів у трудовій книжці та необхідність оцінки додатково поданих документів, суд не вбачає достатніх підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача зарахувати весь зазначений період до страхового стажу позивача.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд вважає за необхідне зазначити на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для їх виплати. Водночас наявність у пенсійного органу повноважень щодо призначення пенсії сама по собі не виключає можливості його зобов`язання прийняти рішення на користь особи, якщо судом установлено виконання всіх передбачених законом умов.

У цій справі заяву позивача від 13.11.2025 за принципом екстериторіальності розглянув відповідач, який прийняв рішення від 19.11.2025 № 045550032703 про відмову у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах.

Так суд дійшов висновку про безпідставність неврахування спірних періодів роботи позивача на території російської федерації протягом 2002 - 2020 років лише з мотивів припинення дії міжнародної угоди. Водночас відповідач має визначити тривалість страхового та пільгового стажу позивача з урахуванням висновків суду, перевірити наявність інших умов для призначення пенсії та оцінити додатково подані під час судового розгляду документи щодо періоду роботи з 01.01.2021 по 31.12.2022, які не перебували в його розпорядженні на час прийняття оскаржуваного рішення.

За таких обставин, слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.11.2025 із зарахуванням до страхового стажу встановлених судом спірних періодів роботи протягом 2002 - 2020 років, та прийняттям рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовної заяви позивачу слід відмовити.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 1 064,96 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в розмірі 532,48 грн (1 064,96 грн : 2).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.11.2025 р. № 045550032703 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території російської федерації: з 09.04.2002 р. по 08.10.2003 р., з 06.11.2003 р. по 10.11.2004 р., з 26.11.2004 р. по 24.11.2005 р., з 02.02.2006 р. по 01.08.2007 р., з 07.09.2007 р. по 28.06.2008 р., з 30.06.2008 р. по 01.10.2008 р., з 01.11.2008 р. по 27.06.2009 р., з 09.07.2009 р. по 26.06.2010 р., з 27.07.2010 р. по 13.07.2011 р., з 19.07.2011 р. по 29.05.2012 р., з 02.07.2012 р. по 10.05.2013 р., з 18.05.2013 р. по 18.04.2014 р., з 02.05.2014 р. по 21.03.2015 р., з 30.04.2015 р. по 15.04.2016 р., з 28.05.2016 р. по 26.04.2017 р., з 23.06.2017 р. по 18.07.2017 р. та з 26.07.2017 р. по 23.12.2020 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням зарахованих періодів роботи з 09.04.2002 р. по 08.10.2003 р., з 06.11.2003 р. по 10.11.2004 р., з 26.11.2004 р. по 24.11.2005 р., з 02.02.2006 р. по 01.08.2007 р., з 07.09.2007 р. по 28.06.2008 р., з 30.06.2008 р. по 01.10.2008 р., з 01.11.2008 р. по 27.06.2009 р., з 09.07.2009 р. по 26.06.2010 р., з 27.07.2010 р. по 13.07.2011 р., з 19.07.2011 р. по 29.05.2012 р., з 02.07.2012 р. по 10.05.2013 р., з 18.05.2013 р. по 18.04.2014 р., з 02.05.2014 р. по 21.03.2015 р., з 30.04.2015 р. по 15.04.2016 р., з 28.05.2016 р. по 26.04.2017 р., з 23.06.2017 р. по 18.07.2017 р. та з 26.07.2017 р. по 23.12.2020 р, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма