Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/19897/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа №160/19897/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови їй у призначенні пенсії за віком на підставі ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях України за останні три роки (2021 - 2023 роки), що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком станом на день призначення пенсії за віком - 29.04.2024 року;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити їй пенсію за віком з 10.01.2026 року відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях України за останні три роки (2021 - 2023 роки), що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, забезпечивши її виплату з 29.04.2024 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що з 2009 року вона перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". В 2024 році по досягненню пенсійного віку вона звернулася до відповідача щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та за результатами розгляду заяви їй була призначена пенсія за віком. Проте при здійсненні її розрахунку, відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення пенсії за вислугу років ще в 2014 році. У травні 2026 року вона звернулася до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 30.06.2026 року відповідач листом № 78347-55343/Я-01/8-0400/26 повідомив про те, що при переведенні із одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який нараховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Вважає, що відбулося саме призначення пенсії за віком, а отже вона має право на застосування показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021 - 2023 роки, що й стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу позов з додатками та зазначена ухвала суду доставлені в його електронний кабінет 10.07.2026 року та 21.07.2026 року відповідно, що підтверджується відповідними довідками наявними в матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Згідно із ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10.12.2009 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення.

29.04.2026 року позивач звернувся до Головного управлінні ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 29.04.2026 року позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Пенсія розрахована із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014 - 2016 роки.

29.05.2026 року позивач звернулася до відповідача щодо перерахунку пенсії.

30.06.2026 року відповідач листом № 78347-55343/Я-01/8-0400/26 повідомив, що позивач отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику охорони здоров`я. На підставі заяви від 29.04.2026 позивача проведено перерахунок на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014–2016 роки. Так, при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення або попереднього перерахунку пенсії, а застосування показника за 2021 - 2023 роки в цьому випадку чинним законодавством не передбачено.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Згідно із абз.1 ч.1 ст.40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід), за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до ч.2 ст.40 Закону № 1058-ІV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно із ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV з урахуванням змін, внесених Законом України "Про заходи по законодавчому забезпеченню реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних, органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої, заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що ч.3 ст.45 Закону №1058-IV встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.

Так, позивачу з 2009 року була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII.

Після досягнення шістдесятирічного віку, враховуючи наявність необхідної кількості років загального трудового стажу, позивач 29.04.2026 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

З 29.04.2026 року позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

Отже, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону № 1788-XII, починаючи з 01.01.2004, здійснюється на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на той факт, що призначення пенсії за вислугу років зумовлено саме положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII.

Крім того, положення ст. 9 Закону № 1058-IV не передбачають такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Натомість, у ч.3 ст.45 досліджуваного Закону законодавець закріпив порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Аналогічна позиція щодо застосування норм права з подібних правовідносин викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 213/1226/16-а.

Крім того, відповідний правовий висновок міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 по справі № 876/5312/17, в якій зазначено, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV.

Оскільки пенсію за віком позивачу вже призначено з 29.04.2024, її порушене право підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату цієї пенсії їй з дати її призначення відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021–2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визначення такого способу захисту відповідає суті заявлених позовних вимог, спрямованих на належне обчислення та виплату пенсії за віком, не змінює їх змісту та забезпечує відновлення порушеного права позивача.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову, тому судовий збір у розмірі 1 064,96 грн підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на підставі ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях України за останні три роки (2021 - 2023 роки), що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком станом на день призначення пенсії за віком - 29.04.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021 - 2023 роки, починаючи з 29.04.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 1 064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма