Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №160/23124/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуСправа №160/23124/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26 ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

31.07.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, а саме в розмірі 13433,84 на коефіцієнт збільшення, у розмірі 1,115 та у розмірі 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 13433,84 грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 на коефіцієнт 1,121.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідач не здійснив індексацію її пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а саме: 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796) та у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115).

Ухвалою від 10 серпня 2026 року суд відкрив провадження у адміністративній справі та призначив до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Копія ухвали від 10 серпня 2026 року отримана представником відповідача, проте станом на день прийняття рішення відповідач правом на надання відзиву не скористався.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 2021 року обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року в адміністративній справі № 160/31491/24 відповідачем було проведено перерахунок пенсії за віком з 24.10.2024 року, згідно із матеріалів справи слідує, що позивачу застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2018, 2019 та 2020 роки – 13433,84 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 26.06.2026 року щодо проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії (за 2018-2020 роки) у розмірі 13 433,84 грн. (проіндексований показник за рішенням суду) на коефіцієнт збільшення 1,115 та 1,121.

Відповідач листом від 14.07.2026 року повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неналежно проведеного розрахунку індексації пенсії, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин та релевантні їм джерела права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Преамбулою Закону № 1058-IV закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де П — розмір пенсії, у гривнях; Зп — заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс — коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зп — заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс — середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск — сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К — страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, розмір пенсії за віком визначається для кожного пенсіонера індивідуально і залежить від набутого ним страхового стажу, отримуваної заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, та, зокрема, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV:

для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (абзац перший);

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення (абзац другий);

у разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення (абзац третій);

розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини (абзац четвертий).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі — Закон № 1282-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з приписами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі – Закон № 2017-ІІІ), у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону № 2017-ІІІ).

Частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Отже, враховуючи положення частини п`ятої статті 2 Закону № 1282-ХІІ та абзацу четвертого частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, суд констатує, що Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, але з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

При цьому під «порядком» розуміється право Кабінету Міністрів України на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Натомість Кабінет Міністрів України не уповноважений визначати інший, ніж встановлений законом, об`єкт індексації, а так само встановлювати коло осіб, на яких поширюється або не поширюється передбачений законом механізм індексації.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінет Міністрів України 20.02.2019 видав постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Порядок № 124).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 124 цей Порядок визначає механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 2 Порядку № 124 передбачено, що перерахунку підлягають, зокрема, пенсії, обчислені відповідно до Закону № 1058-IV.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.

Абзацами першим-п`ятим пункту 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою: К = ((ЗСЦ + ЗСЗ) х 50 % / 100 %) + 1, де ЗСЦ — показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках); ЗСЗ — показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках).

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня (абзаци восьмий, дев`ятий пункту 4 Порядку № 124).

Пунктом 7 Порядку № 124 передбачено, що збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій, переведення з одного виду пенсії на інший, а також під час обчислення пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова № 209) установлено, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - Постанова № 236) установлено, що з 01.03.2026 такий перерахунок проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121.

Водночас підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 209 та підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 236 з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 року та до 31 грудня 2025 року включно відповідно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цих постанов, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнти збільшення, диференційовані залежно від року, у якому показник середньої заробітної плати враховувався для призначення пенсії, зокрема для пенсій, призначених у 2021 році, — 1,0575 (Постанова № 209) та 1,061 (Постанова № 236).

Щодо коефіцієнтів збільшення, які підлягають застосуванню під час індексації пенсії позивача.

Аналіз наведених норм свідчить, що положення підпункту 6 пункту 2 Постанови № 209 та підпункту 6 пункту 2 Постанови № 236 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають розмір коефіцієнта, на який збільшується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні:

єдиний коефіцієнт збільшення, визначений за формулою, наведеною в абзаці другому частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, який застосовується до всіх раніше призначених пенсій незалежно від року їх призначення (за приписами Закону);

диференційовані (знижені) коефіцієнти збільшення, розмір яких залежить від року, у якому показник середньої заробітної плати враховувався для призначення пенсії (за приписами підпункту 6 пункту 2 Постанови № 209 та підпункту 6 пункту 2 Постанови № 236).

Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Принцип законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України, що забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання.

Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування, оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу та заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Він забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду України, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.

Наведені принципи не передбачають диференціації розмірів індексації пенсій залежно від дати (року) призначення пенсії. Така ознака не пов`язана ані з тривалістю страхового стажу, ані з розміром заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися страхові внески, а отже, не може бути покладена в основу різного обсягу гарантованого законом права на індексацію пенсії.

Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом № 1058-IV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії.

Установлення Кабінетом Міністрів України у підпункті 6 пункту 2 Постанови № 209 та підпункті 6 пункту 2 Постанови № 236 знижених (обмежуючих) коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні для окремої категорії пенсіонерів, визначеної виключно за ознакою року призначення пенсії, нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін - та суперечить акту вищої юридичної сили, абзацом другим частини другої статті 42 якого визначено єдиний порядок обчислення коефіцієнта збільшення, а абзацом четвертим - обов`язок Кабінету Міністрів України визначати розмір такого збільшення з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Суд враховує, що коефіцієнти збільшення у розмірі 1,115 та 1,121, установлені пунктом 1 Постанови № 209 та пунктом 1 Постанови № 236, є саме тими коефіцієнтами, які Кабінет Міністрів України визначив на 2025 та 2026 роки за правилами абзацу другого частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та пункту 4 Порядку № 124. Відтак застосування до пенсії позивача коефіцієнтів 1,0575 та 1,061, тобто менших за визначені у такий спосіб коефіцієнти, суперечить вимозі абзацу четвертого частини другої статті 42 Закону № 1058-IV щодо врахування мінімального розміру збільшення.

Унаслідок застосування знижених коефіцієнтів особи, пенсії яким призначені у 2021-2025 роках, поставлені у нерівне становище з іншими пенсіонерами, пенсії яких індексуються за єдиним коефіцієнтом, що не узгоджується зі статтею 24 Конституції України та принципом рівності прав застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституції України чи закону України кореспондує з принципом верховенства права.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Крім того, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, на чому наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (пункт 56).

Аналогічний підхід сформульовано Європейським судом з прав людини у рішеннях у справах «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року та «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) від 07 липня 2011 року, згідно з якими неоднозначне трактування національними органами норми закону зумовлює застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для особи.

Суд також ураховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справі № 200/422/24, від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24 та у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 щодо протиправності дій органів Пенсійного фонду України з неналежного проведення індексації пенсій.

Таким чином, підпункт 6 пункту 2 Постанови № 209 та підпункт 6 пункту 2 Постанови № 236 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, підлягає збільшенню на коефіцієнти у розмірі 1,115 та 1,121, установлені пунктом 1 Постанови № 209 та пунктом 1 Постанови № 236.

Щодо показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який підлягає збільшенню.

Як установлено судом, для обчислення пенсії позивача під час її призначення застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн, проте на виконання рішення суду у справі № 160/31491/24 цей показник збільшено на коефіцієнти 1,14, 1,197 та 1,0796, унаслідок чого з 24.10.2024 для обчислення пенсії позивача враховується показник у розмірі 13433,84 грн.

Абзац перший частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та пункт 1 Порядку № 124 визначають об`єктом індексації саме той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, а не той, який застосовувався під час її призначення. Пунктом 7 Порядку № 124 прямо передбачено, що збільшений відповідно до цього Порядку показник застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій, що свідчить про змінюваність об`єкта індексації.

Отже, показником, який підлягав збільшенню під час індексації пенсії позивача з 01.03.2025 та з 01.03.2026, є показник у розмірі 13433,84 грн, а не показник 9118,81 грн, який застосовувався під час призначення пенсії у 2021 році та на час проведення спірних перерахунків уже не враховувався для обчислення пенсії позивача.

Застосовуючи наведені вище норми права до встановлених у справі обставин, суд зазначає, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, за 2018-2020 роки у розмірі 13433,84 грн підлягав послідовному збільшенню на коефіцієнт збільшення 1,115, установлений пунктом 1 Постанови № 209, та на коефіцієнт збільшення 1,121, установлений пунктом 1 Постанови № 236.

Таким чином, дії відповідача щодо непроведення індексації (перерахунку) пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки в розмірі 13433,84 грн на коефіцієнти збільшення 1,115 та 1,121 є протиправними, а порушене право позивача підлягає відновленню.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивач при зверненні до суду поніс судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1064,96 грн, що документально підтверджується квитанцією.

Оскільки задоволено основну позовну вимогу позивача, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 1064,96 грн потрібно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26 ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, а саме в розмірі 13433,84 на коефіцієнт збільшення, у розмірі 1,115 та у розмірі 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 13433,84 грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 на коефіцієнт 1,121.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26 ЄДРПОУ 21910427) судові витрати з оплати судового збору у сумі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук