Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №160/24722/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуСправа №160/24722/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в порядку письмового провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом адвоката Корягіної Валентини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Корягіної Валентини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточнень просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та не зарахування до страхового стажу періоди роботи з 02.10.1992 року по 15.10.1994 року на Малому підприємстві «Комунальник» та з 01 листопада 1994 року по 31 вересня 1996 в ТОВ «Приват-сервіс-4»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з дати звернення з заявою про призначення пенсії за віком - 07.07.2026, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.10.1992 року по 15.10.1994 року на Малому підприємстві «Комунальник» та з 01 листопада 1994 року по 31 вересня 1996 в ТОВ «Приват-сервіс-4».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не було зараховано вищезазначені періоди його роботи до страхового стажу, у зв`язку з чим порушено право на отримання пенсії. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, яка містить записи про спірні періоди роботи, а недоліки у її заповненні, допущені роботодавцем, не можуть бути підставою для незарахування стажу. Зазначає, що Мале підприємство «Комунальник» ліквідоване, а його документи з кадрових питань до архіву не надходили, у зв`язку з чим отримати уточнюючі довідки неможливо.

Ухвалою суду від 18.08.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву та докази.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, копію ухвали про відкриття провадження у справі доставлено до його електронного кабінету 24.09.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа. Витребувані документи не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , 07.07.2026 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

За результатами розгляду заяви за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області прийнято рішення від 14.07.2026 № 045750025185 про відмову у призначенні пенсії, згідно з яким страховий стаж позивача становить 20 років 5 місяців 8 днів.

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що за наданими документами до страхового стажу позивача не зараховано періоди:

за трудовою книжкою від 29.09.1980 НОМЕР_2 з 02.10.1992 по 15.10.1994, оскільки запис завірений печаткою УРСР, що не відповідає часу;

з 01.11.1994 по 30.06.1996, оскільки виправлена дата звільнення.

В рішенні зазначено, що для зарахування зазначених періодів необхідно надати уточнюючі довідки, видані організаціями, в яких працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання робіт та довідки про перейменування організацій.

Позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу. Зазначено, що право на пенсійну виплату позивач набуде 06.02.2028.

Оглядом трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 29.09.1980 суд установив, що в ній, зокрема, містяться такі записи:

- запис № 13 від 02.10.1992 – прийнятий в Мале підприємство «Комунальник» дорожнім робітником IV розряду (наказ № 18);

- запис № 14 від 15.10.1994 – звільнений за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України (наказ № 41 від 15.10.1994); запис засвідчено підписом інспектора відділу кадрів та печаткою підприємства;

- запис № 15 від 01.11.1994 – ТОВ «Приват-сервіс-4», прийнятий на посаду начальника торгового відділу (наказ № 1 від 30.10.1994);

- запис № 16 від 31.09.1996 – звільнений у порядку переведення в ПП «Високоякісний звук» за пунктом 5 статті 36 КЗпП України (наказ № 13 від « 31.09.1996»); запис засвідчено підписом директора та печаткою ТОВ «Приват-сервіс-4»;

- запис № 17 від 01.10.1996 – ПП «Високоякісний звук», прийнятий у порядку переведення з ТОВ «Приват-сервіс-4» на посаду заступника директора (наказ № 4 від 01.10.1996).

Згідно з листом Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 28.04.2026 № 02.4-22/110 Мале підприємство «Коммунальник» (ідентифікаційний код 13418209, місцезнаходження: м. Дніпро, Індустріальний район, вул. Винокурова, буд. 2А) виключено з ЄДРПОУ, дата ліквідації – 01.03.2000. Інформація про місце зберігання документів підприємства відсутня.

Листом Управління архівної справи Дніпровської міської ради від 15.05.2026 № 4/5-503 позивача повідомлено, що документи з кадрових питань (особового складу) Малого підприємства «Коммунальник» на зберігання до управління архівної справи не надходили.

Спірним питанням у даній справі є правомірність незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів його роботи з 02.10.1992 по 15.10.1994 на Малому підприємстві «Комунальник» та з 01.11.1994 по 30.09.1996 в ТОВ «Приват-сервіс-4» і, як наслідок, відмови у призначенні позивачу пенсії за віком.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років до 31 грудня 2027 року включно.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року – від 23 до 33 років.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

У відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містить стаття 48 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, уточнюючі довідки та інші документи, передбачені Порядком № 637, вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки, відсутності у ній відповідних записів або наявності неправильних чи неточних записів.

Порядок ведення трудових книжок визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі – Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення – у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу, внесені до трудової книжки за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо належного ведення трудових книжок, внесення до них правильних та точних записів, їх засвідчення покладається на роботодавця.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 02.10.1992 по 15.10.1994 на Малому підприємстві «Комунальник» суд зазначає таке.

Як установлено судом, трудова книжка позивача містить запис про прийняття його на роботу до Малого підприємства «Комунальник» дорожнім робітником IV розряду 02.10.1992 та запис № 14 від 15.10.1994 про звільнення за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України на підставі наказу № 41 від 15.10.1994. Записи внесено у хронологічній послідовності, із зазначенням підстав (номерів та дат наказів), запис про звільнення засвідчено підписом відповідальної особи та печаткою.

Єдиною підставою для незарахування зазначеного періоду відповідачем визначено те, що запис завірений печаткою УРСР, що не відповідає часу.

Суд зазначає, що після проголошення незалежності України підприємства, установи та організації протягом певного часу продовжувати використовувати печатки з реквізитами УРСР, оскільки заміна печаток вимагала часу та відповідних організаційних заходів. Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» визначено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. При цьому чинне на той час законодавство не встановлювало строку, після спливу якого використання печаток з реквізитами УРСР позбавляло б засвідчені ними документи юридичної сили.

Використання роботодавцем печатки старого зразка є обставиною, яка залежала виключно від роботодавця і не залежала від позивача, та не може свідчити про недостовірність самого запису чи про відсутність факту роботи позивача у спірний період. Позивач як працівник не мав повноважень і не був зобов`язаний контролювати, яку саме печатку використовує роботодавець для засвідчення записів у трудовій книжці.

Крім того, відповідач не зазначив, які саме відомості в записах щодо спірного періоду є неправильними або неточними, а також не навів жодних обставин, які б ставили під сумнів сам факт роботи позивача на Малому підприємстві «Комунальник».

Також суд враховує, що Мале підприємство «Коммунальник» ліквідоване ще 01.03.2000, а його документи з кадрових питань до архівної установи не надходили, що підтверджується листами Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 28.04.2026 № 02.4-22/110 та Управління архівної справи Дніпровської міської ради від 15.05.2026 № 4/5-503. Тобто позивач об`єктивно позбавлений можливості отримати уточнюючі довідки, на необхідності подання яких наполягає відповідач, та вжив усіх залежних від нього заходів для отримання додаткових документів.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.11.1994 в ТОВ «Приват-сервіс-4» суд зазначає таке.

Відповідно до записів трудової книжки позивач 01.11.1994 прийнятий до ТОВ «Приват-сервіс-4» на посаду начальника торгового відділу на підставі наказу № 1 від 30.10.1994 (запис № 15) та звільнений у порядку переведення до ПП «Високоякісний звук» за пунктом 5 статті 36 КЗпП України на підставі наказу № 13 (запис № 16). Дату звільнення та дату наказу в записі № 16 зазначено як «31.09.1996».

Суд зазначає, що вересень містить 30 календарних днів, отже, зазначення у записі дати « 31.09.1996» є очевидною технічною помилкою (опискою), допущеною працівником роботодавця при заповненні трудової книжки.

Водночас наступний запис № 17 у трудовій книжці свідчить, що 01.10.1996 позивача прийнято до ПП «Високоякісний звук» у порядку переведення з ТОВ «Приват-сервіс-4» на посаду заступника директора на підставі наказу № 4 від 01.10.1996. Зазначене в сукупності свідчить, що останнім днем роботи позивача в ТОВ «Приват-сервіс-4» було 30.09.1996.

Наявність у записі про звільнення виправлення або описки не спростовує факту роботи позивача в ТОВ «Приват-сервіс-4» з 01.11.1994, що підтверджується записом про прийняття на роботу, внесеним на підставі наказу, та послідовністю подальших записів. До того ж, у спірному рішенні відповідач не зарахував до страхового стажу позивача весь період роботи з 01.11.1994 по 30.06.1996, хоча виправлення, на думку відповідача, стосується лише дати звільнення, а не дати прийняття на роботу. Відповідач не обґрунтував, чому недолік запису про звільнення має наслідком незарахування всього періоду роботи.

Суд вважає, що недоліки заповнення трудової книжки, допущені роботодавцем, зокрема, використання печатки старого зразка чи допущення описки в даті, не можуть бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.

Відповідна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, в якій зазначено, що неналежне виконання посадовими особами підприємства своїх обов`язків щодо заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, а саме на отримання пенсії.

У постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є стаж роботи відповідного характеру, а не дотримання всіх формальних вимог щодо заповнення трудової книжки, відповідальність за які несе роботодавець.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду мають право вимагати від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб – підприємців, а також фізичних осіб відповідні документи, необхідні для призначення (перерахунку) пенсії, та перевіряти обґрунтованість їх видачі. Отже, у разі наявності сумнівів щодо достовірності записів у трудовій книжці відповідач не був позбавлений можливості самостійно перевірити відомості щодо спірних періодів, однак таких дій не вчинив, переклавши обов`язок підтвердження стажу на позивача.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 02.10.1992 по 15.10.1994 на Малому підприємстві «Комунальник» та з 01.11.1994 по 30.09.1996 в ТОВ «Приват-сервіс-4» підтверджені записами трудової книжки та підлягають зарахуванню до його страхового стажу.

Щодо дати закінчення періоду роботи в ТОВ «Приват-сервіс-4», зазначеної позивачем у позовних вимогах як «31 вересня 1996 року», суд, з урахуванням встановлених обставин та з метою забезпечення виконуваності судового рішення, вважає за необхідне визначити такий період як період з 01.11.1994 по 30.09.1996, що повністю відповідає змісту позовних вимог.

Оскільки єдиною підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком була недостатність страхового стажу, яка зумовлена протиправним незарахуванням відповідачем спірних періодів роботи, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 14.07.2026 № 045750025185 про відмову у призначенні пенсії є протиправним і належить до скасування.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком з 07.07.2026 суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує відповідача повторно розглянути питання та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Суд зазначає, що призначення пенсії належить до компетенції органів Пенсійного фонду України, які за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів обчислюють страховий стаж особи, перевіряють наявність у неї права на пенсію, визначають вид пенсії, дату її призначення та розмір. Суд не може підміняти орган Пенсійного фонду України та перебирати на себе його повноваження щодо оцінки всієї сукупності документів пенсійної справи і обчислення страхового стажу.

Оскаржуване рішення прийнято відповідачем без урахування спірних періодів роботи позивача, а тому відповідачем не надавалася оцінка наявності у позивача права на призначення пенсії за віком із зарахуванням цих періодів до страхового стажу, у тому числі відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1058-IV. Матеріали справи копії пенсійної справи позивача та розрахунку його страхового стажу не містять.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який гарантуватиме дотримання і реалізацію його прав та не призведе до втручання у компетенцію суб`єкта владних повноважень, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.07.2026 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 02.10.1992 по 15.10.1994 на Малому підприємстві «Комунальник» та з 01.11.1994 по 30.09.1996 в ТОВ «Приват-сервіс-4» та з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком з 07.07.2026 підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цієї статті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн за одну вимогу немайнового характеру. Оскільки судом встановлено протиправність оскарженого рішення відповідача, а часткове задоволення позову зумовлене виключно обранням судом належного способу захисту порушеного права, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 72, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Корягіної Валентини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код за ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 14.07.2026 № 045750025185 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.07.2026 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 02.10.1992 по 15.10.1994 на Малому підприємстві «Комунальник» та з 01.11.1994 по 30.09.1996 в ТОВ «Приват-сервіс-4», та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код за ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун