Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №160/12696/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуСправа №160/12696/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення з 01.01.2026 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунку та виплати пенсії у повному обсязі, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без обмеження пенсії максимальним розміром;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.01.2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у повному обсязі, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без обмеження пенсії максимальним розміром;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 березня 2026 року в повному розмірі індексацію пенсії в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 № 236, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без обмеження пенсії максимальним розміром;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 березня 2026 року в повному розмірі індексацію пенсії в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 № 236, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без обмеження пенсії максимальним розміром.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно обмежив розмір його пенсії максимальним розміром та застосував до неї понижуючі коефіцієнти, встановлені актами, які не регулюють умов, норм і порядку пенсійного забезпечення, унаслідок чого з 01.01.2026 розмір пенсії зменшено, а проведена з 01.03.2026 індексація пенсії йому не виплачується. На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви копії протоколу з пенсійної справи, протоколів про перерахунок пенсії, заяви до відповідача, відповіді відповідача та раніше ухваленого на його користь судового рішення.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Позицію відповідача обґрунтовано тим, що розмір пенсії позивача з 01.01.2026 обчислено з урахуванням вимог статті 30 Закону України від 03 грудня 2025 року № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778, оскільки позивач не належить до категорій осіб, передбачених пунктом 2 цієї постанови, а проведений з 01.03.2026 перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 не призвів до її збільшення, оскільки розмір пенсії перевищує максимальний розмір, визначений статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачу з 2014 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується протоколом з пенсійної справи № 0403011842 (МВС) від 08.03.2014.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 160/6092/25 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення позивачу з 01.01.2025 перерахунку та виплати пенсії у повному обсязі, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», та без обмеження пенсії максимальним розміром, і зобов`язано відповідача здійснити з 01.01.2025 такий перерахунок та виплату.

З 01.01.2026 розмір пенсії позивача становить 27954,49 грн, обчислений відповідачем з урахуванням статті 30 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778.

11.03.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії у повному обсязі без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, та без обмеження пенсії максимальним розміром, а також нарахувати і виплатити йому з 01.03.2026 у повному розмірі індексацію пенсії.

Листом від 09.04.2026 № 41631-25848/Ш-01/8-0400/26, отриманим позивачем 13.04.2026, відповідач повідомив, що з січня 2026 року пенсію нараховано у розмірі 27954,49 грн з урахуванням вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, а з 01.03.2026 розмір пенсії проіндексовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, проте це не призвело до збільшення розміру пенсії на суму 2595,00 грн, оскільки позивач не належить до категорії осіб, виплата яким проводиться без обмеження максимальним розміром. Внаслідок наведеного з 01.03.2026 розмір пенсії позивача становить 27954,49 грн замість 34407,48 грн.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).

Частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII було передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення визнані неконституційними положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016.

Водночас статтею 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI) максимальний розмір пенсії, призначеної (перерахованої), зокрема, відповідно до Закону № 2262-XII, було обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 приписи статті 2 Закону № 3668-VI, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення визнані неконституційними приписи статті 2 Закону № 3668-VI втрачають чинність через шість місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 12.04.2023.

Отже, у спірному періоді, тобто з 01.01.2026, жодною нормою закону максимального розміру пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до Закону № 2262-XII, не встановлено: частина сьома статті 43 цього Закону не є чинною з 20.12.2016, а приписи статті 2 Закону № 3668-VI у частині поширення їх дії на Закон № 2262-XII втратили чинність з 12.04.2023. Утрата чинності зазначеними приписами означає, що з 12.04.2023 вони не підлягають застосуванню до жодної з пенсій, призначених (перерахованих) за Законом № 2262-XII, незалежно від дати призначення пенсії.

Таким чином, застосоване відповідачем обмеження пенсії позивача максимальним розміром є протиправним.

Статтею 30 Закону України від 03 грудня 2025 року № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі - Закон № 4695-IX) установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання наведеної норми пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі - Постанова № 1778) установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону № 2262-XII, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення у розмірах 0,5, 0,4, 0,3, 0,2 та 0,1 залежно від величини такого перевищення.

Закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України). Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили щодо інших законів, а тому такий закон не повинен містити іншого чи додаткового правового регулювання відносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для якої діють спеціальні норми.

Змін до Закону № 2262-XII у частині, що регламентує спірні відносини (щодо обмеження пенсії максимальним розміром та застосування до суми перевищення понижуючих коефіцієнтів), не вносилося. За наявності конкуренції норм пріоритет мають норми спеціального закону (lex specialis derogat generali), тобто норми Закону № 2262-XII, тоді як положення статті 30 Закону № 4695-IX є загальними.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Суд, у силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2025 року у справі № 120/1081/25, згідно з якими застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII, положень закону про Державний бюджет України та прийнятої на його виконання постанови Кабінету Міністрів України, якими передбачено виплату таких пенсій із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Отже, застосування відповідачем при виплаті пенсії позивача з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, визначених Постановою № 1778, є протиправним.

Відповідно до статті 64 Закону № 2262-XII у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - Постанова № 236) установлено, що з 1 березня 2026 року перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови. Підпунктом 1 пункту 2 Постанови № 236 передбачено, що з 1 березня 2026 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом, та членам їх сімей, строк призначення яких до 31 грудня 2025 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови. Пунктом 3 Постанови № 236 визначено, що розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку не може перевищувати 2595 гривень.

Позивач належить до кола осіб, на яких поширюється дія наведених приписів, а проведення з 01.03.2026 перерахунку його пенсії відповідно до Постанови № 236 відповідач не заперечує. Єдиною підставою, з якої позивачеві не виплачено суму підвищення пенсії у розмірі 2595,00 грн, відповідач назвав обмеження пенсії максимальним розміром. Оскільки таке обмеження законом не встановлено, сума індексації пенсії підлягає нарахуванню та виплаті позивачу з 01.03.2026 у повному розмірі, без застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених Постановою № 1778, та без обмеження пенсії максимальним розміром.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, на підставі наданих доказів у їх сукупності та системного аналізу положень законодавства України суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1331,20 грн, Відповідно згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення з 01.01.2026 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунку та виплати пенсії у повному обсязі, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без обмеження пенсії максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.01.2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у повному обсязі, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без обмеження пенсії максимальним розміром.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 березня 2026 року в повному розмірі індексацію пенсії в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 № 236, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без обмеження пенсії максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 березня 2026 року в повному розмірі індексацію пенсії в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 № 236, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без обмеження пенсії максимальним розміром.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова