Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №160/6107/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуСправа №160/6107/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у повному розмірі за період з 05.08.2022 по 19.05.2023 року, виходячи з розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеної шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (2481,00 грн у 2022 році та 2684,00 грн у 2023 році), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Постановою КМУ № 704;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченим та належним до виплати грошовим забезпеченням за період з 05.08.2022 по 19.05.2023 року, обчисленим із використанням актуального прожиткового мінімуму, з урахуванням усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, премій) та одноразових виплат;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за весь період проходження військової служби з 05.08.2022 по 09.08.2025 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 05.08.2022 по 09.08.2025 року, включаючи «індексацію-різницю» відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», із застосуванням базового місяця - січень 2018 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату сум остаточного розрахунку при звільненні 09.08.2025 року (зокрема, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки), виходячи з перерахованого розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та з урахуванням індексації грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача призвано на військову службу за мобілізацією і він проходив її з 05.08.2022 по 09.08.2025 включно. Позивач стверджує, що розміри його посадового окладу та окладу за військовим званням, а відтак і похідних від них додаткових видів грошового забезпечення, обчислювалися відповідачем із застосуванням розрахункової величини 1762 грн, тобто прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, тоді як після скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 змін, внесених до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, підлягала застосуванню величина прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме 2481 грн у 2022 році та 2684 грн у 2023 році. Позивач також зазначає, що за весь період проходження служби йому не нараховувалася і не виплачувалася індексація грошового забезпечення, у тому числі «індексація-різниця», передбачена абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, а заниження розміру грошового забезпечення та ненарахування індексації призвели до заниження сум остаточного розрахунку при звільненні з військової служби.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Позиція відповідача полягає в тому, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року (1762 грн), а тому нарахування і виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалися правомірно, і з цієї ж причини не підлягає задоволенню похідна вимога про перерахунок грошової допомоги на оздоровлення. Щодо індексації відповідач зазначив, що за наданими ним відомостями про нараховане грошове забезпечення індексація позивачу виплачувалася відповідно до чинного законодавства, а підстав для застосування абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення немає, оскільки на момент набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 позивач військової служби не проходив і грошового забезпечення не отримував. Відповідач також заявив про пропуск позивачем строку звернення до суду. На підтвердження нарахованих сум відповідач надав розрахункові листи позивача, а на підтвердження правонаступництва - відповідну довідку.

Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Передусім суд вирішує заперечення відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, яке ґрунтується на тримісячному строку, встановленому частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 (справа № 1-7/2024(337/24)) частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), і згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення вона утрачає чинність із дня ухвалення Рішення, тобто з 11.12.2025. Позовну заяву у цій справі датовано 09.03.2026, а провадження у справі відкрито ухвалою суду від 18.03.2026, тобто позивач звернувся до суду вже після того, як наведений припис утратив чинність. Отже, на день звернення позивача до суду тримісячного строку, на який посилається відповідач, уже не існувало, а суд не може застосувати припис, визнаний неконституційним і такий, що втратив чинність.

Частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України неконституційною не визнавалася і передбачає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 цього Кодексу). Проте предметом цього спору є не суми, що належать працівникові при звільненні, а перерахунок грошового забезпечення та нарахування індексації за час проходження військової служби; до того ж доказів вручення позивачу письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, матеріали справи не містять, а отже перебіг цього строку не розпочинався. З тих самих причин не підлягає застосуванню і стаття 234 Кодексу законів про працю України, за якою суд може поновити пропущені з поважних причин строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, минуло не більше одного року. За таких обставин строк звернення до суду позивачем не пропущено, заперечення відповідача в цій частині суд відхиляє і вирішує спір по суті.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) призвано на військову службу за мобілізацією і згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 05.08.2022 № 227 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.08.2025 № 260 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та визначено провести з ним остаточний розрахунок. Отже, позивач проходив військову службу з 05.08.2022 по 09.08.2025 включно.

Військова частина НОМЕР_1 є правонаступником військової частини НОМЕР_3 у зв`язку з її розформуванням, що підтверджується долученою до відзиву довідкою і ґрунтується на спільній директиві Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 25.07.2024 № Д-321/73/дск та директиві Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 26.07.2024 № Д-25/ДСК.

З наданих відповідачем розрахункових листів позивача судом встановлено, що вони містять відомості про нарахування за період із серпня 2022 року по вересень 2024 року включно. Посадовий оклад позивача становив 3170,00 грн за посадою командира відділення (9 тарифний розряд), з 09.11.2022 - 2730,00 грн за посадою стрільця (4 тарифний розряд), а з 15.03.2023 - 2820,00 грн за посадою стрільця-помічника гранатометника (5 тарифний розряд); оклад за військовим званням становив 810,00 грн і протягом усього періоду не змінювався. Надбавка за вислугу років нараховувалася в розмірі 25 відсотків суми посадового окладу та окладу за військовим званням, надбавка за особливі умови проходження служби - у розмірі 65 відсотків суми посадового окладу, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років, а премія обчислювалася у кратному відношенні до посадового окладу.

Із наведених розмірів посадового окладу (3170,00 грн, 2730,00 грн і 2820,00 грн) та окладу за військовим званням (810,00 грн) вбачається, що вони обчислені виходячи з розрахункової величини 1762 грн, тобто з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а не на 1 січня відповідного календарного року (2481 грн у 2022 році та 2684 грн у 2023 році). Ця обставина відповідачем не заперечується.

Грошову допомогу на оздоровлення нараховано позивачу у листопаді 2022 року в сумі 14143,30 грн, яку в грудні 2022 року сторновано і нараховано в сумі 13730,70 грн, та у березні 2023 року в сумі 21906,75 грн. Усі ці суми обчислені з місячного розміру грошового забезпечення позивача (14143,30 грн - із посадового окладу 3170,00 грн, 13730,70 грн і 21906,75 грн - із посадового окладу 2730,00 грн), тобто також є похідними від розрахункової величини 1762 грн.

Щодо індексації грошового забезпечення розрахункові листи містять такі відомості. За кодом «090 ІндПот» (поточна індексація) позивачу нараховано за серпень 2022 року 1116,41 грн (27 днів, коефіцієнт 0,493), за вересень 2022 року - 1281,80 грн (30 днів, коефіцієнт 0,493), за жовтень 2022 року - 1281,80 грн (31 день, коефіцієнт 0,493), за листопад 2022 року - 1424,80 грн (30 днів, коефіцієнт 0,548) та за грудень 2022 року - 1470,83 грн (31 день, коефіцієнт 0,548). У розрахунковому листі за березень 2023 року суми індексації за серпень - листопад 2022 року сторновано і одночасно нараховано в тих самих розмірах, тобто кожне додатне проведення має парне від`ємне проведення на ту саму суму, чистий результат цих проведень дорівнює нулю, а нарахована у 2022 році індексація не скасована. За період із січня 2023 року по липень 2024 року індексація позивачу не нараховувалася. За серпень 2024 року позивачу нараховано індексацію в сумі 130,20 грн (31 день, коефіцієнт 0,043), за вересень 2024 року - 56,42 грн (13 днів, коефіцієнт 0,043).

Судом також встановлено, що за вересень 2024 року посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливі умови проходження служби та премія нараховані позивачу лише за 13 днів, а розрахунковий лист за жовтень 2024 року містить виключно перенесену винагороду за ті самі 13 днів вересня 2024 року. Розрахункових листів або будь-яких інших відомостей про нарахування позивачу грошового забезпечення за період після жовтня 2024 року відповідач суду не надав. Отже, останньою датою, за яку в матеріалах справи є відомості про нарахування позивачу грошового забезпечення та індексації, є 13 вересня 2024 року.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання наведених приписів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням (додатки 1, 12, 13 і 14).

Пунктом 4 постанови № 704 у первинній редакції було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103) пункт 4 постанови № 704 було викладено в новій редакції, за якою розрахунковою величиною визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 р. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038 примітки до додатків 1 і 14 до постанови № 704 викладено в новій редакції, згідно з якою посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови № 704; у такий спосіб застереження «але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року» було виключено з тексту постанови № 704.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови № 704. Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 420/18318/23 зазначив, що з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу на підставі первинної редакції постанови № 704, тобто із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Аналогічних за змістом висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21 та від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року встановлено у розмірі 1762 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року - 2481 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року - 2684 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності 20.05.2023, внесено зміну до пункту 4 постанови № 704, за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, у період з 05.08.2022 по 19.05.2023 включно, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача був розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме 2481 грн у 2022 році та 2684 грн у 2023 році. Натомість, як встановлено судом із розрахункових листів, посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача за цей період обчислено виходячи з величини 1762 грн. Оскільки надбавка за вислугу років, надбавка за особливі умови проходження служби, премія та інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення, а також грошова допомога на оздоровлення обчислюються у відсотковому (кратному) відношенні до посадового окладу, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років, застосування заниженої розрахункової величини призвело до заниження розміру всього грошового забезпечення позивача за цей період.

Заявлений позивачем період закінчується 19.05.2023, тобто днем, що передує набранню чинності постановою № 481, і повністю охоплюється наведеним вище правовим регулюванням. Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.06.2025 у справі № 420/5584/24, про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення у зв`язку із запровадженням сталої розрахункової величини 1762 гривні стосується періоду після 20.05.2023 і спірного періоду в цій справі не охоплює. Застереження «але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року» до спірного періоду не застосовується, оскільки його було виключено з тексту постанови № 704 постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038 ще до виникнення спірних правовідносин; позивач на це застереження і не посилається.

Пунктом 14 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), передбачено, що грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього. Згідно з пунктом 11 розділу II Порядку № 260 у разі змін розмірів (норм) щомісячних основних або додаткових видів грошового забезпечення під час проходження військової служби здійснюється перерахунок грошового забезпечення з дня, з якого відбулися відповідні зміни.

З огляду на викладене позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення у повному розмірі за період з 05.08.2022 по 19.05.2023 та про зобов`язання здійснити перерахунок і виплатити різницю грошового забезпечення за цей період є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про індексацію грошового забезпечення суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII). Відповідно до статті 1 цього Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення); індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, а підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців. Пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін; індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка; індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Наведене свідчить, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а її нарахування і виплата є обов`язком відповідача, а не його дискреційним повноваженням. Водночас обсяг цього обов`язку в межах заявленого позивачем періоду з 05.08.2022 по 09.08.2025 не був однаковим, у зв`язку з чим суд розмежовує цей період.

За період з 05.08.2022 по 31.12.2022 індексацію грошового забезпечення позивачу фактично нараховано і виплачено, а саме: за серпень 2022 року - 1116,41 грн, за вересень 2022 року - 1281,80 грн, за жовтень 2022 року - 1281,80 грн, за листопад 2022 року - 1424,80 грн, за грудень 2022 року - 1470,83 грн. Сторновані та одночасно поновлені у розрахунковому листі за березень 2023 року нарахування індексації за серпень - листопад 2022 року взаємно погашаються і нарахованих сум не зменшують. Відтак протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування індексації за цей період не допущено.

За період з 01.01.2023 по 31.12.2023 правових підстав для нарахування індексації не існувало. Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Зупинення дії закону означає тимчасове припинення його дії, а тому протягом 2023 року відповідач не мав ані правової підстави, ані обов`язку нараховувати позивачу індексацію грошового забезпечення.

За період з 01.01.2024 по 31.07.2024 право на індексацію у позивача не виникло. Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. За даними Державної служби статистики України індекси споживчих цін у 2024 році становили: січень - 100,4 відсотка, лютий - 100,3 відсотка, березень - 100,5 відсотка, квітень - 100,2 відсотка, травень - 100,6 відсотка, червень - 102,2 відсотка. Обчислений наростаючим підсумком з січня 2024 року індекс споживчих цін у травні 2024 року становив 102,0 відсотка і порогу індексації не перевищив, а у червні 2024 року становив 104,3 відсотка. Оскільки індекс споживчих цін за червень 2024 року опубліковано у липні 2024 року, підвищення грошового забезпечення у зв`язку з індексацією належало здійснити з 1 серпня 2024 року (стаття 4 Закону № 1282-XII, пункт 1-1 Порядку № 1078). Отже, до серпня 2024 року права на індексацію у позивача не виникло і бездіяльності відповідача за цей період також не допущено.

За період з 01.08.2024 по 13.09.2024 індексацію позивачу нараховано: за серпень 2024 року - 130,20 грн, за вересень 2024 року - 56,42 грн за 13 днів, із застосуванням коефіцієнта 0,043, що відповідає величині приросту індексу споживчих цін 4,3 відсотка. Протиправної бездіяльності відповідача за цей період не допущено.

Натомість за період з 14.09.2024 по 09.08.2025 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася, а правових підстав для припинення її нарахування відповідач не довів. За абзацом третім пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Проте підвищення посадового окладу чи інших тарифних ставок позивача у цей період не відбувалося: посадовий оклад позивача залишався незмінним і становив 2820,00 грн. Жодних інших обставин, які б виключали нарахування індексації у цей період, відповідач не навів і доказами не підтвердив.

Розрахункових листів та будь-яких інших відомостей про нарахування позивачу грошового забезпечення за період після жовтня 2024 року відповідач суду не надав, хоча саме він веде облік таких нарахувань і саме він є суб`єктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності. Ненадання цих відомостей не може тлумачитися на користь відповідача і не позбавляє позивача права на індексацію грошового забезпечення, гарантованого частиною третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII.

Разом з тим конкретного розміру індексації, що підлягає нарахуванню за період з 14.09.2024 по 09.08.2025, суд визначити не може, оскільки відомостей про нараховане позивачу за ці місяці грошове забезпечення в матеріалах справи немає, а облік таких нарахувань веде відповідач. Крім того, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення у 2025 році провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків, причому сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується (стаття 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX). За таких обставин належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період, обчисливши її на грошове забезпечення, фактично нараховане позивачу за відповідні місяці цього періоду, у порядку, встановленому Законом № 1282-XII та Порядком № 1078.

Щодо вимоги про нарахування «індексації-різниці» відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 із застосуванням базового місяця січень 2018 року суд зазначає таке.

Абзацом першим пункту 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а згідно з абзацом другим цього пункту обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Відповідно до абзацу третього пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Абзацом четвертим цього пункту передбачено, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Зі змісту наведених норм вбачається, що сума індексації, яку позивач називає «індексацією-різницею», обчислюється у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) як різниця між сумою індексації, що склалася у цьому місяці, і розміром підвищення грошового доходу конкретної особи. Обидві ці величини є індивідуальними і можуть бути визначені лише щодо особи, яка одержувала грошовий дохід як до місяця підвищення, так і у місяці підвищення: без попереднього доходу не існує і розміру його підвищення.

Позивач вступив на військову службу 05.08.2022. Ані в січні 2018 року, ані в березні 2018 року, коли набрала чинності постанова № 704 і були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, позивач військової служби не проходив і грошового забезпечення від відповідача не одержував. Підвищення грошового доходу позивача у відповідному місяці не відбувалося, а тому сума індексації у розумінні абзаців третього, четвертого і шостого пункту 5 Порядку № 1078 для позивача не склалася і скластися не могла.

Для осіб, яких прийнято на роботу (службу) після місяця підвищення, Порядок № 1078 містить окреме правило. Пунктом 10-2 цього Порядку (у редакції, чинній станом на 05.08.2022) передбачено, що для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Наведена норма визначає лише початок обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації новоприйнятій особі і не передбачає нарахування такій особі суми індексації, що склалася у місяці підвищення окладів для осіб, які вже перебували на службі. Крім того, січень 2018 року, на який посилається позивач, місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців не був: нові розміри окладів установлено постановою № 704, яка набрала чинності 01.03.2018.

Насамкінець, у межах заявленого позивачем періоду обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком із січня 2018 року є неможливим і в силу прямих приписів закону: на 2023 рік дію Закону № 1282-XII зупинено, у 2024 році обчислення індексу споживчих цін провадиться наростаючим підсумком починаючи з 1 січня 2024 року (стаття 39 Закону № 3460-IX), а у 2025 році - починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків (стаття 34 Закону № 4059-IX).

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування індексації грошового забезпечення та про зобов`язання нарахувати і виплатити таку індексацію підлягають задоволенню лише в частині періоду з 14.09.2024 по 09.08.2025, а в решті, у тому числі щодо нарахування «індексації-різниці» із застосуванням базового місяця січень 2018 року, задоволенню не підлягають.

Позовна вимога про перерахунок та доплату сум остаточного розрахунку при звільненні 09.08.2025 є похідною. Остаточний розрахунок при звільненні обчислювався виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених за пунктом 4 постанови № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка станом на 09.08.2025 була чинною і встановлювала сталу розрахункову величину 1762 гривні, а тому перерахунок розрахункової величини станом на дату звільнення не проводиться. Натомість перерахунок і доплата сум остаточного розрахунку в частині, похідній від задоволених судом вимог, а саме з урахуванням перерахованого грошового забезпечення за період з 05.08.2022 по 19.05.2023 (у тому числі грошової допомоги на оздоровлення за 2022 і 2023 роки) та з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2024 по 09.08.2025, підлягають здійсненню. У решті ця вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; своєчасно, у розумний строк.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у повному розмірі за період з 05.08.2022 по 19.05.2023 включно, а саме без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань за період з 05.08.2022 по 19.05.2023 включно різницю грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, а також грошової допомоги на оздоровлення, обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2481 грн у 2022 році, 2684 грн у 2023 році), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2024 по 09.08.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань індексацію грошового забезпечення за період з 14.09.2024 по 09.08.2025, нараховану на грошове забезпечення, фактично нараховане позивачу за відповідні місяці цього періоду, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сум остаточного розрахунку при звільненні з військової служби 09.08.2025 у частині, що є похідною від перерахунку грошового забезпечення за період з 05.08.2022 по 19.05.2023 та від індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2024 по 09.08.2025, визначених цим рішенням.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова