Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №160/13908/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуСправа №160/13908/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення з 01.03.2026 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунку та виплати пенсії з урахуванням індексації пенсії в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 № 236, не обмежуючи її виплату максимальним розміром пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.03.2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням індексації пенсії в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 № 236, не обмежуючи її виплату максимальним розміром пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 2009 року отримує пенсію за вислугу років по лінії Міністерства внутрішніх справ України відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII. Позивач указує, що з 01.03.2026 відповідач провів індексацію його пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, проте сума індексації йому фактично не виплачується, оскільки виплату пенсії обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. На переконання позивача, чинне законодавство не містить норми, яка дозволяла б обмежувати максимальним розміром пенсію, призначену за Законом № 2262-XII: положення частини сьомої статті 43 цього Закону визнано неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI у частині їх поширення на Закон № 2262-XII - Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022. Позивач посилається також на статті 19 і 46 Конституції України, статті 1-1, 63, 64 Закону № 2262-XII та на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви копії пенсійного посвідчення, протоколів (розрахунків) про перерахунок пенсії станом на 01.12.2025, на 01.01.2026 та на 01.03.2026, заяви до відповідача, відповіді відповідача, копії раніше ухвалених судових рішень.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався (частина 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України), у зв`язку з чим суд зазначає, що неподання відзиву саме по собі не є підставою для задоволення позову, а тому обґрунтованість позовних вимог і подані позивачем докази перевірені судом самостійно на відповідність нормам, чинним на час виникнення спірних відносин.

Справу розглянуто за наявними у ній матеріалами за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до частини 1 статті 257 та частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (пенсійна справа № 0403004404) та отримує пенсію за вислугу років, призначену йому по лінії Міністерства внутрішніх справ України відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 07.07.2009. Пенсію призначено (обчислено) з 01.06.2009 виходячи з вислуги 27 років.

Складові розміру пенсії позивача, зокрема щомісячна доплата у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», визначені з урахуванням раніше ухвалених судових рішень, копії яких долучено до позовної заяви.

Згідно з розрахунком пенсії за вислугу років станом на 01.12.2025 підсумок пенсії позивача з надбавками становив 25 269,77 грн, проте з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати визначено 23 610,00 грн. Згідно з розрахунком станом на 01.01.2026 підсумок пенсії з надбавками становив 25 269,77 грн і був визначений до виплати в повному обсязі.

01.04.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести з 01.01.2026 перерахунок і виплату пенсії у повному обсязі, без застосування понижуючих коефіцієнтів та без обмеження пенсії максимальним розміром, нарахувати і виплатити йому в повному розмірі індексацію пенсії в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, а також видати засвідчені копії протоколів (розрахунків) про перерахунок пенсії.

Листом від 30.04.2026 № 51977-33846/Т-01/8-0400/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що розмір його пенсії станом на 01.12.2025 становив 23 610,00 грн, а станом на 01.01.2026 - 25269,77 грн. Відповідач зазначив, що, оскільки пенсію позивача вже обчислено у максимальному розмірі, вимоги статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» до пенсії позивача не застосовуються. Водночас відповідач указав, що законодавче регулювання питання щодо обмеження розмірів пенсій, призначених за Законом № 2262-XII, для зазначеної категорії осіб на сьогодні відсутнє, однак, оскільки позивач не належить до категорії осіб, виплата пенсій яким, на думку Міністерства соціальної політики України, проводиться без обмеження максимальним розміром з урахуванням Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022, з 01.03.2026 його пенсію проіндексовано відповідно до постанови від 25.02.2026 № 236 у межах максимального розміру, і її розмір склав 25 950,00 грн.

Із розрахунку пенсії за вислугу років станом на 01.03.2026 вбачається, що базовий розмір пенсії позивача обчислено у сумі 16 464,71 грн (76 відсотків грошового забезпечення у розмірі 21 664,09 грн). З урахуванням індексації базового розміру пенсії за 2022 рік у сумі 2305,06 грн, за 2023 рік - 1500,00 грн, за 2024 рік - 1500,00 грн, за 2025 рік - 1500,00 грн, за 2026 рік (23 269,77 грн х 0,1210) - 2595,00 грн, а також щомісячної доплати у сумі 2000,00 грн підсумок пенсії з надбавками становить 27 864,77 грн. Проте з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати визначено 25 950,00 грн.

Таким чином, індексацію пенсії позивача у 2026 році нараховано у сумі 2595,00 грн, тобто в найбільшому розмірі, який допускається пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, і самий лише розрахунок індексації позивач не оспорює. Спірним у цій справі є обмеження виплати пенсії максимальним розміром, унаслідок якого позивачу щомісяця не виплачується різниця між обчисленим (27864,77 грн) та визначеним до виплати (25 950,00 грн) розмірами пенсії.

Суд зазначає, що відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.04.2026 № 51977-33846/Т-01/8-0400/26 за своєю формою та змістом є листом-роз`ясненням за наслідками розгляду звернення і не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породжує для позивача права чи обов`язки. З огляду на це предметом судової перевірки у цій справі є дії відповідача, а саме нездійснення з 01.03.2026 перерахунку та виплати пенсії позивачу з урахуванням індексації без обмеження її виплати максимальним розміром, а не зазначений лист.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з преамбулою Закону № 2262-XII цей Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунку призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини третьої статті 1-1 Закону № 2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Статтею 64 Закону № 2262-XII (у редакції Закону України від 15.02.2022 № 2040-IX, що застосовується з 1 березня 2022 року) визначено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

На виконання наведених приписів Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - Постанова № 236), яка набрала чинності з 1 березня 2026 року.

Пунктом 1 Постанови № 236 установлено, що з 1 березня 2026 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 Постанови № 236 з 1 березня 2026 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2025 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови. Абзацом третім пункту 3 Постанови № 236 установлено, що розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 2595 гривень.

Позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену за Законом № 2262-XII до 31 грудня 2025 року, а отже, підпадає під дію Постанови № 236 і має право на індексацію пенсії з 01.03.2026. Це право відповідач не заперечує і фактично реалізував, нарахувавши позивачу індексацію за 2026 рік у сумі 2595,00 грн, тобто в межах, установлених абзацом третім пункту 3 Постанови № 236. Спірним залишається лише те, що обчислена таким чином пенсія у розмірі 27 864,77 грн виплачується позивачу не повністю, а в сумі 25 950,00 грн - унаслідок обмеження її максимальним розміром.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, було запроваджено статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), а також частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII, викладеною в редакції Закону № 3668-VI.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016.

Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Чинна редакція статті 43 Закону № 2262-XII норми про обмеження пенсії максимальним розміром не містить.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668-VI із змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Згідно з пунктом 3 резолютивної частини цього Рішення приписи статті 2 Закону № 3668-VI, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 12.04.2023.

Отже, станом на час виникнення спірних відносин (з 01.03.2026) жодна норма закону не встановлює обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної за Законом № 2262-XII: частина сьома статті 43 цього Закону втратила чинність 20.12.2016, а стаття 2 Закону № 3668-VI у частині її поширення на Закон № 2262-XII втратила чинність 12.04.2023. Про відсутність такого законодавчого регулювання прямо зазначив і сам відповідач у листі від 30.04.2026 № 51977-33846/Т-01/8-0400/26.

Суд зауважує, що норма, визнана неконституційною, втрачає чинність у тій частині, в якій її визнано неконституційною, і з визначеного Рішенням Конституційного Суду України моменту не може застосовуватися до жодної особи, на яку вона поширювалася. Резолютивна частина Рішення від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 не містить застереження про збереження чинності приписів статті 2 Закону № 3668-VI щодо окремих категорій осіб, які отримують пенсію за Законом № 2262-XII, а тому поділ пенсіонерів цієї категорії на тих, до кого обмеження максимальним розміром застосовується, і тих, до кого воно не застосовується, не ґрунтується на законі.

Крім того, за частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позиція центрального органу виконавчої влади щодо тлумачення рішення Конституційного Суду України нормативно-правовим актом не є, умов і норм пенсійного забезпечення не змінює і не може бути підставою для зменшення розміру пенсії, обчисленої за нормами Закону № 2262-XII.

Право позивача на отримання пенсії у визначеному законом розмірі має майновий характер і охоплюється поняттям «майно» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Позбавлення особи частини вже обчисленої пенсійної виплати за відсутності норми закону, яка встановлює відповідне обмеження, є втручанням у це право, що не відповідає критерію законності.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач, обмеживши з 01.03.2026 виплату пенсії позивача максимальним розміром і не виплативши внаслідок цього обчислену суму пенсії з урахуванням індексації, проведеної відповідно до Постанови № 236, діяв за відсутності підстав, передбачених законом. Тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення з 01.03.2026 перерахунку та виплати пенсії позивачу з урахуванням індексації пенсії в порядку, визначеному Постановою № 236, без обмеження її виплати максимальним розміром пенсії є протиправними.

Ефективним способом захисту порушеного права позивача, який забезпечує його безпосереднє поновлення без необхідності повторних звернень до відповідача, є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням індексації пенсії в порядку, визначеному Постановою № 236, без обмеження її виплати максимальним розміром пенсії, за вирахуванням фактично виплачених сум.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав і в передбачений законом спосіб правомірності своїх дій щодо обмеження виплати пенсії позивача максимальним розміром не довів.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 18.05.2026, а тому зазначена сума підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення з 01.03.2026 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунку та виплати пенсії з урахуванням індексації пенсії в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 № 236, не обмежуючи її виплату максимальним розміром пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням індексації пенсії в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 № 236, не обмежуючи її виплату максимальним розміром пенсії, за вирахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова