Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №160/4649/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуСправа №160/4649/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 2 групи.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про звільнення позивача з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 та абз. 11 п. 2 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.07.2025 року № 205, позивача солдата ОСОБА_1 , призвано по мобілізації зі ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зараховано з “ 24” липня 2025 року до списків особового складу та на всі види забезпечення. Згідно Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду №3869, який виданий Управлінням соціальної політики Нікопольської міської ради, ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 . Підстава для складення акта – заява ОСОБА_1 від 02.12.2024. Його бабуся, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААД №089905, з 18.11.2024 безстроково, причина інвалідності – загальне захворювання. Медичним висновком ЛКК № 346 підтверджено, що ОСОБА_2 , потребує постійного стороннього догляду. Позивач є єдиною особою, яка може здійснювати за нею догляд, оскільки інші близькі родичі бабусі померли. 02.09.2025 позивач подав рапорт про звільнення зі служби на підставі пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку з “необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 2 групи”, інвалідом другої групи, що потребує стороннього догляду є його бабуся, з якою він мешкає. Проте, командир в/ч НОМЕР_1 безпідставно відмовив позивачу у прийнятті рапорту. 22.09.2025 позивач поштовим зв`язком Укрпошта повторно направив рапорт на ім`я командира в/ч НОМЕР_1 та просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його з військової служби в запас згідно з абзацом 4 підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (через такі сімейні обставини або інші поважні причини) - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 2 групи його бабусі , яка інших доглядачів немає, але відповіді до цього часу не отримав (в підтвердження надається фіскальний чек Укрпошти про відправку рекомендованого листа з описом вкладення). Станом на день подання позову відповідач не розглянув рапорт у встановлений законом термін (до 14 днів) або надав необґрунтовану відмову. У зв`язку із зазначеним, позивач вважає, що він має право на звільнення з військової служби, а бездіяльність відповідача порушує його права.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідно до пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. Рапорт позивача від 02.09.2025 та від 22.09.2025 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами з належним чином завіреними додатками особисто від позивача до командування військової частини НОМЕР_1 , на поштову та електронну адресу відповідача – не надходив. Як наслідок – службою діловодства частини рапорт позивача не реєструвався, а відповідач юридично жодним чином не міг розглянути вищенаведений рапорт та прийняти відповідне рішення. Як наслідок, позовна вимога в частині визнання бездіяльності протиправною в частині не розгляду рапорту, начебто поданого Позивачем 02.09.2025 та повторно 22.09.2025 суперечить фактичним обставинам справи. Додатково звертаємо увагу Суду, що в матеріалах справи відсутні жодні докази, які підтверджують факт того, що командування військової частини НОМЕР_1 , начебто, безпідставно відмовило Позивачу у прийнятті рапорту від 02.09.2025 та від 22.09.2025. Також Позивачем не було надано доказу того, що відповідач отримав вищенаведені рапорти позивача про звільнення з військової служби від 02.09.2025 та від 22.09.2025 (відсутній трекінг відправлення накладної № 5321900094654). Також звертаємо увагу Суду на те, що в матеріалах справи наявна накладна №5321900094654, яка, начебто, підтверджує факт того, що Позивачем засобами поштового зв`язку надсилався рапорт на звільнення з військової служби за сімейними обставинами на поштову адресу відповідача. Натомість, проаналізувавши вищенаведений представником позивача доказ, повідомляємо що в даній фотокопії накладної № 5321900094654 – наявні ознаки редагування засобами обробки зображень і фотографій. Так, під час детального огляду накладної, було виявлено що наступні словосполучення в документі: “Дата: 22.09.2025 12:02:58”, “Одержувач: Юридична особа В/Ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . особа: в/ч НОМЕР_1 ”, були відредаговані та накладені на оригінальний текст документа за допомогою засобів обробки зображень і фотографій. Можна побачити відмінності в шрифті відредагованого та накладеного тексту, а також межі (рамки) накладених зображень (тексту), які перекривають оригінальний текст документу та частину штрих-коду накладної. Більше того, в матеріалах справи наявний оригінал накладної № 5321900094654, в якому чітко зазначені дата, одержувач та контактна особа: ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, вважаємо, що надана представником позивача накладна № 5321900094654, де одержувачем вказаний відповідач, жодним чином не підтверджує отримання відповідачем рапорту від позивача про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а сам доказ – є недопустимим, тобто отриманий внаслідок порушення закону – підроблення (ст. 358 КК України).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно витягу з Резерв+, військово-обліковий документ, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 знято з обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з призовом на військову службу, має статус військовослужбовця.

Відповідно до Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №205 від 24.07.2025 року ОСОБА_3 з 25.07.2025 року, зараховано до 1 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону, списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Згідно копії рапорту від 02.09.2025 року ОСОБА_1 на ім`я командира 1 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 рапорт, останній клопотав перед вищим командуванням про звільнення з військової служби на підставі пп. "І" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовця не висловили бажання продовжувати військову службу ) у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або ЛКК закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Зазначено про долучення до рапорту підтверджуючих документів: копія паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 , копія паспорту та РНОКПП, копія довідки МСЕК від 19.11.2024, висновок ЛКК закладу охорони здоров`я, нотаріально завірена заява особи ОСОБА_2 , копія пенсійного посвідчення.

Докази направлення даного рапорту від 02.09.2025 або вручення відповідачу в матеріалах справи відсутні.

Листом від 17.09.2025 №6612 ВЧ НОМЕР_1 розглянуто адвокатський запит представника позивача (вх.№300 від 13.09.2025р.), який надійшов через адміністративне управління штабу командування сухопутних військ ЗСУ щодо позивача, та повідомила наступне. У вашому адвокатському запиті не зазначено, яку саме Вам потрібно надати інформацію га документи. При цьому зазначаємо, що разом із вказаним запитом Вами направлена копія рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 про його звільнення з військової служби з копіями незавірених належним чином документів. Засвідчувати вірність копій документів можуть приватні нотаріуси, а за кордоном консульські установи. У населених пунктах, де немає нотаріусів засвідчувати вірність копій документа мають право посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, окрім документів призначених для дії за кордоном. Відповідно до п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Згідно п. 2.1.6. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України. рапорт (заява) це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру. Таким чином, військовослужбовцю ОСОБА_1 слід особисто подати рапорт про звільнення відповідно до вимог п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з копіями документів завірених належним чином, який буде розглянутий відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідно до рапорту від 22.09.2025 року ОСОБА_1 на ім`я командира ВЧ НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи, останній просив на підставі ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а також п.225, 233, 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, звільнити з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І або ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. До рапорту додано: копія паспорту, РНОКПП ОСОБА_1 , копія паспорту та РНОКПП ОСОБА_2 , копія довідки МСЕК, висновок ЛКК закладу охорони здоров`я, нотаріально завірена копія заяви особи ОСОБА_2 від 08.09.2025р., копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 .

На підтвердження надсилання даного рапорту від 22.09.2025 року до В/ч НОМЕР_1 позивачем до позовної заяви долучено копію накладної УКРПОШТА №5321900094654 від 22.09.2025, 12.02.58.

Згідно Витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.11.2025 №328, військовослужбовця за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 курсанта 1 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону вважати таким, що з 22.11.2025 року самовільно залишив військову частину. З 22.11.2025 року припинено виплату грошового забезпечення, припинено забезпечення речовим майном, нарахування вислуги років. Виключено з продовольчого забезпечення (триразового харчування за каталогом) зі сніданку 25.11.2025 року.

Також судом досліджені наступні документи (копії): накладна поштового відправлення №5321900094654 від 22.09.2025 12.02.58, одержувач – «В/ч НОМЕР_1 », накладна поштового відправлення №5321900094654 від 19.09.2025 12.02.58, одержувач – « ІНФОРМАЦІЯ_3 », акт про фактичне проживання від 17.09.2025, довідка №38 Квартального комітету від 16.10.2025, висновок про наявність порушення функцій через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №358 від 28.08.2025, пенсійне посвідчення, паспорт позивача, паспорт ОСОБА_2 , РНОКПП, свідоцтво про народження позивача, свідоцтво про укладання шлюбу, нотаріально завірена копія заяви особи ОСОБА_2 від 08.09.2025р., свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть, довідка НОМЕР_3 від 19.11.2024, медичний висновок №346 рішення ЛКК та ін.

Позивач вважаючи протиправними дії відповідача щодо його не звільнення з військової служби відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 2 групи, звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1-4 статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про оборону України” від 6 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 р. №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану визначені у пункті 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”. Зокрема, абзацом 13 вказаного пункту передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Частиною 7 ст. 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за №1214/42559, затверджений Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №531), який набрав чинності 08.08.2024. Порядок №531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника). За правилами пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку.

Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку №531, а особливості подання та розгляду рапортів в електронній формі - розділом ІV Порядку №531.

Згідно з пунктами 1-6, 8-9 розділу ІІІ Порядку №531 у рапорті у паперовій формі військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, а саме: погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада безпосереднього командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я прізвище.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника). Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства. Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Отже, військовослужбовець, подаючи рапорт про звільнення з військової служби, має обов`язок подати/направити такий рапорт у спосіб у порядку та з дотриманням наведеного чинного законодавства.

Приймаючи рішення по суті спору суд виходить з наступного.

Щодо рапорту від 02.09.2025 року ОСОБА_1 на ім`я командира 1 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , про звільнення з військової служби на підставі пп. "І" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", копія якого наявна в матеріалах справи та досліджена судом, то з огляду на відсутність доказів подання, направлення або вручення відповідачу вказаного рапорту, відсутні підстави визнання протиправними дій відповідача в цій частині.

Крім того в якості додатків до рапорту від 02.09.2025 року, зазначено про наявність додатків, в тому числі нотаріально завіреної копії заяви особи ОСОБА_2 від 08.09.2025р., вказане свідчить про недобросовісність дій позивача та неможливість віднесення вказаного доказу до достовірного в розумінні ст.75 КАС України.

Щодо рапорту на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ “Про військовий обов`язок і військову службу” від 22.09.2025 р., копія якого наявна в матеріалах справи, то суд звертає увагу на наступне.

На підтвердження надсилання даного рапорту від 22.09.2025 року В/ч НОМЕР_1 позивачем до позовної заяви долучено копію накладної УКРПОШТА №5321900094654 від 22.09.2025, де одержувачем зазначено В/Ч НОМЕР_1 . Опис поштового вкладення в матеріалах справи відсутній.

Разом з цим, доказів отримання рапорту про звільнення від 22.09.2026 матеріали справи не містять.

Правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв`язку і користувачами їхніх послуг регулюються Законом України "Про поштовий зв`язок", Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, Регламентом внутрішньої письмової кореспонденції затвердженого наказом АТ «Укрпошта» від 28.12.2023 № 6668 (далі - Регламент).

Згідно п.1.3 розділу Загальні положення Регламенту, штриховий кодовий ідентифікатор – штрихова позначка, побудована за певними правилами і призначена для автоматичної ідентифікації реєстрованих поштових відправлень і закритих поштових речей.

Підпунктом 7 п.4.5 розділу 4 Регламенту визначено, що діями працівника ОПЗ при прийманні рекомендованої письмової кореспонденції зокрема є наклеїти ШКІ вгорі ліворуч адресного боку рекомендованої письмової кореспонденції (як виняток – на вільному місці).

Для рекомендованої письмової кореспонденції використовується штриховий код 128 відповідно до ДСТУ 3145-95 «Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Загальні вимоги». Довжина штрихового коду включає 13 символів (п.1.7 розділу Загальні положення Регламенту).

Суд зазначає, що під час розгляду справи, в матеріалах справи встановлено наявність двох поштових накладних Укрпошта:

- №5321900094654 від 19.09.2025, 12:02:58. Відправник ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), Одержувач ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3

- № НОМЕР_4 від 22.09.2025 12:02:58 Відправник ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), Одержувач В/Ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відтак, в матеріалах справи наявні дві поштові накладні з однаковим номером (№5321900094654), але різною датою відправки (19.09.2025 та 22.09.2025) та різними одержувачами ( ІНФОРМАЦІЯ_3 та ВЧ НОМЕР_1 ). Час оформлення поштового відправлення ідентичний - 12:02:58.

Оскільки при формуванні кожного поштового відправлення оператором поштового зв`язку "Укрпошта" формується та присвоюється окремий номер, який не може бути наданий іншому відправленню, поштову накладну №5321900094654 від 22.09.2025 12:02:58 відправник ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), Одержувач В/Ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), суд оцінює критично.

Докази вручення (отримання) даного рапорту відповідачем матеріали справи не містять, позивачем до позову не надано.

З огляду на зазначене, суд не приймає в якості належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні ст. ст.73, 74, 75 КАС України поштову накладну №5321900094654 від 22.09.2025 12:02:58 Відправник ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), Одержувач В/Ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).

Враховуючи вище викладене, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача із відповідним рапортом про звільнення з військової служби до ВЧ НОМЕР_1 .

Суд вважає за необхідне зазначити, що право на звільнення з військової служби може бути реалізовано за умови дотримання процедури звільнення, яку не було дотримано позивачем.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем протиправності дій Військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 2 групи, оскільки позивач не виконав обов`язку щодо подання (направлення) рапорту у порядку та спосіб, визначені чинним законодавством, що є необхідною умовою для початку процедури розгляду такого рапорту по суті.

Відтак, суд зауважує, що права позивача на час розгляду цієї справи не порушені, оскільки відсутні належні докази подання рапорту про звільнення відповідачу, відповідно в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Позовні вимоги в частині зобов`язального характеру також не підлягають задоволенню, оскільки взаємопов`язані з розглядом рапорту по суті.

В свою чергу, суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутись із рапортом про звільнення з військової служби у встановлений спосіб та із дотриманням процедури звільнення.

Інші доводи позивача висновків суду не спростовують.

У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова