Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №922/2138/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2138/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Шаповаловій Д.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомКерівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (вул. Вартових Неба, 55А, м. Харків, 61072) в інтересах держави в особі позивач Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003)

довідповідача 1 Фізичної особи ОСОБА_1 відповідача 2 Фізичної особи ОСОБА_2

провитребування нежитлових приміщень, скасування державної реєстрації

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача 1: Константинова Г.В.;

відповідача 2: не з`явився;

прокурора: Ногіна О.М.

ВСТАНОВИВ:

15.06.2026 року керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі позивач Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1 Фізичної особи ОСОБА_1 , відповідача 2 Фізичної особи ОСОБА_2 про

- витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 42,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг, ХХХІІІ, ХХVІ загальною площею 126,8 кв.м в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 11.11.2021 року на підставі рішення державного реєстратора Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Тесленка І.А. від 16.11.2021 року № 61631455 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2507611563120);

- скасування проведеної на підставі іпотечного договору № 1893 від 09.09.2024 державної реєстрації права іпотеки ОСОБА_2 на нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг, ХХХІІІ, ХХVІ загальною площею 126,8 кв.м в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про іпотеку 56583492).

Також, до стягнення заявлені судові витрати.

Разом із позовною заявою, прокурором надано до суду заяву про забезпечення позову.

16.06.2026 року від керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі позивач Харківської міської ради через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 14657/26) про виправлення описки, у якій останній зазначає, що у резолютивній частині позову прокурор, зокрема, просить суд: - витребувати у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХг в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 42,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з цим, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копією рішення Господарського суду Харківської області від 21.04.2021 року у справі № 922/2937/20, які долучені до позовної заяви прокурора, відповідачу належали на праві власності нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг загальною площею 42,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1161136363101) і саме ці приміщення є предметом спору та підлягають витребуванню на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради. Враховуючи викладене, зазначає, що останнім правильно вказано загальну площу приміщень, які підлягають витребуванню (42 кв.м), однак помилково не зазначено усі номери нежитлових приміщень у резолютивній частині позовної заяви, а тому, просить суд, вважати вірним пункт 2 резолютивної частини позовної заяви прокурора у наступній редакції:

- витребувати у ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 42,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині резолютивна частина позовної заяви залишається без змін.

Ухвалою суду від 17.06.2026 року заяву керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі позивач Харківської міської ради (вх. № 2138/26 від 15.06.2026 року) про забезпечення позову - задоволено частково. Заборонено Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно приміщення (група приміщень): а саме в частині об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 2507611563120 - нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 22.06.2026 року позовну заяву Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі позивач Харківської міської ради (вх. № 2138/26) залишено без руху.

24.06.2026 року від прокурора через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 15392/26) про усунення недоліків, у якій останній, зокрема зазначає, що ціна позову складає 678 577,32 грн. Також, прокурор зазначає, що з метою усунення перешкод власнику, територіальній громаді, у володінні спірним майном необхідно:

- скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення підвалу № XXIX6, XXX, XXXa, XXX6, ХХХв, ХХХг, XXXIII, XXVI загальною площею 126,8 кв.м в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 11.11.2021 на підставі рішення державного реєстратора Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Тесленка І.А. від 16.11.2021 року № 61631455 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2507611563120);

- скасування проведеної на підставі іпотечного договору № 1893 від 09.09.2024 року державної реєстрації права іпотеки ОСОБА_2 на нежитлові приміщення підвалу № ХХIХ6, XXX, XXXа, XXX6, XXXв, ХХХг, XXXIII, XXVI загальною площею 126,8 кв.м в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 29.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08 липня 2026 року о 14:00.

Ухвалою суду від 08.07.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відповідно до вимог частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України за власної ініціативи продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, про що постановляє ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суд від 08.07.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву 12 серпня 2026 року о(б) 11:00 год.

10.08.2026 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 19461/26) про вступ у справу як представника.

10.08.2026 року від адвоката відповідача 1 надійшло повідомлення (вх. № 19464/26) про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС (№ 123082).

11.08.2026 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 19690/26) про поновлення процесуального строку, у якому останній просить суд, поновити відповідачу 1 строк на подання відзиву у справі № 922/2138/26 та прийняти до розгляду поданий відповідачем відзив з додатками.

11.08.2026 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 19695/26), у якому останній, просить суд, у задоволенні позовних вимог відмовити. У разі встановлення судом підстав для задоволення позовної вимоги про витребування нежитлових приміщень площею 42,0 кв. м. - застосувати двосторонню реституцію як наслідок недійсності договору купівлі-продажу № 5556-В-С від 21.02.2018 року та зобов`язати Харківську міську раду внести на депозитний рахунок Господарського суду Харківської області грошові кошти у розмірі вартості зазначеного майна, визначеної відповідно до долученого до матеріалів справи висновку про оцінку, для їх подальшого повернення ОСОБА_1 . Судові витрати покласти на позивача.

12.08.2026 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 19702/26) про застосування строків позовної давності, у якому останній, просить суд, застосувати до позовних вимог Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, заявлених в інтересах держави в особі Харківської міської ради, у справі № 922/2138/26 строки позовної давності. Відмовити у задоволенні позову Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова у справі № 922/2138/26 у зв`язку з пропуском позовної давності відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 12.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відповідно до вимог статті 119 Господарського процесуального кодексу України, задоволено заяву (вх. № 19690/26 від 11.08.2026 року) відповідача 1 про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву. Поновлено відповідачу 1 процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву. Відзив та додані до нього документи судом долучено до матеріалів справи, подальший розгляд справи ведеться із його урахуванням.

Ухвалою суду від 12.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 19 серпня 2026 року о(б) 10:30 год.

17.08.2026 року від прокурора через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 19996/26).

17.08.2026 року від прокурора через канцелярію суду надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 19999/26).

17.08.2026 року від прокурора через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив відповідача 1 (вх. № 20001/26).

17.08.2026 року від прокурора через канцелярію суду надійшли пояснення щодо заяви відповідача 1 про застосування строків позовної (вх. № 20002/26).

18.08.2026 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 20295/26).

18.08.2026 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 20297/26).

19.08.2026 року від відповідача 1 надійшло клопотання про проведення судової експертизи, яке було зареєстровано у канцелярії суду за вх. № 20378/26.

Уповноважені представники позивача та відповідача 2 у призначене підготовче засідання 19.08.2026 року не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 19.08.2026 року у клопотання відповідача про проведення судової експертизи відмовлено.

Ухвалою суду від 19.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, суд приймаючи до уваги те, що під час підготовчого провадження у даній справі було вчинено усі необхідні процесуальні дії для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 02 вересня 2026 року о(б) 14:20 год. Також, судом задоволено усне клопотання відповідача 1 від 19.08.2026 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

24.08.2026 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 20687/26) щодо прийняття додаткових відомостей про реєстраційні дані представника відповідача, для участі у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 02.09.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 30 вересня 2026 року о(б) 13:20 год.

30.09.2026 року від через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 24112/26).

Уповноважені представники позивача та відповідача 2 у призначене судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Присутній у судовому засіданні 30.09.2026 року прокурор надав усні пояснення щодо позовних вимог, та просив суд, позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 30.09.2026 року уповноважений представник відповідача 1 надав усні заперечення щодо позовних, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у наданому до суду відзиві на позовну заяву та клопотанні про застосування строку позовної давності.

Судом у судовому засіданні 30.09.2026 року було оголошено рішення скорочене (вступну та резолютивну) частини.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, та надані докази, заслухавши присутніх у судовому засіданні уповноважених представників сторін, суд встановив наступне.

Як зазначає прокурор, Шевченківською окружною прокуратурою м. Харкова встановлено факт порушення законодавства у сфері володіння, користування та розпорядження комунальним майном, а саме, рішенням господарського суду від 21.04.2021 року у справі №922/2937/20 задоволено позовну заяву Харківської місцевої прокуратури № 1 (нині - Шевченківська окружна прокуратура м. Харкова) у частині зобов`язання фізичної -особи підприємця ОСОБА_1 повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 42,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 року рішення суду у цій частині залишено без змін.

При цьому, як зазначає прокурор, задовольняючи позов прокурора, суди дійшли висновку, що приватизація вказаних нежитлових приміщень відбулась з порушенням вимог статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Нежитлові приміщення відчужені з комунальної власності міста шляхом їх викупу орендарем фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 у позаконкурентний спосіб, за відсутності невід`ємних поліпшень орендованого майна у розмірі не менш як 25 відсотків його ринкової вартості. Предметом судового розгляду у справі № 922/2937/20 було повернення нежитлових приміщень підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг у житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 42,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1161136363101).

За твердженнями прокурора, під час розгляду апеляційним господарським судом справи № 922/2937/20 ОСОБА_1 було здійснено об`єднання нежитлових приміщень у будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із чим було утворено новий об`єкт нерухомості площею 126,8 кв.м, до якого увійшли як приміщення, які ОСОБА_1 зобов`язано судом повернути територіальній громаді (площею 42,0 кв.м), так і приміщення, законним власником яких є ОСОБА_1 (площею 84,8 кв.м).

11.11.2021 року державним реєстратором Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Тесленком І.А. було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг, ХХХІІІ, ХХVІ загальною площею 126,8 кв.м. у житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 (рішення державного реєстратора від 16.11.2021 № 61631455). Право власності зареєстровано з відкриттям нового розділу в ДРРП та присвоєнням об`єкту нерухомості реєстраційного номеру 2507611563120. Підставами для проведення державної реєстрації права власності відповідача на новий об`єкт нерухомості вказано: висновок щодо технічної можливості об`єднання об`єкта нерухомого майна № 233/11-21 від 01.11.2021року, договір №5556-В-С купівлі - продажу нежитлових приміщень від 21.02.2018 року, акт прийому-передачі № 5556-В-С від 07.03.2018 року, договір дарування № 128 від 16.02.2016 року, та рішенням державного реєстратора Тесленка І.А. від 16.11.2021 року №61631533 закрито розділи в ДРРП на об`єкти нерухомості за №№ 1161136363101 і 590739363101, право власності ОСОБА_1 на приміщення площею 42,0 кв.м і 84,8 кв.м погашено.

Вказане за твердженнями прокурора свідчить про те, що внаслідок об`єднання ОСОБА_1 нежитлових приміщень у будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 утворився новий об`єкт нерухомості площею 126,8 кв.м, до якого увійшли як приміщення, які ОСОБА_1 зобов`язано судом повернути територіальній громаді (площею 42,0 кв.м), так і приміщення, законним власником яких є ОСОБА_1 (площею 84,8 кв.м).

В подальшому, ОСОБА_1 за договором іпотеки від 09.09.2024 року №1893, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Жиляєвою Н.В. передав в іпотеку ОСОБА_2 приміщення загальною площею 126,8 кв.м., про що приватним нотаріусом ХМНО Жиляєвою Н.В. 09.09.2024 року проведено державну реєстрацію обтяження нежитлових приміщень підвалу №ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг, ХХХІІІ, ХХVІ загальною площею 126,8 кв.м в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 (іпотечний запис № 56583492).

Вищевказане за твердженнями прокурора унеможливлює виконання рішення Господарського суду Харківської області від 21.04.2021 року у справі № 922/2937/20 саме в частині повернення Харківській міській територіальній громаді нежитлових приміщень площею 42,0 кв.м у будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 , а тому, інтерес територіальної громади щодо повернення вказаних нежитлових приміщень у комунальну власність залишається незахищеним, а боржник ОСОБА_1 (відповідач у справі № 922/2937/20) фактично ухилився від виконання судового рішення, а тому спірні приміщення підлягають витребуванню з власності ОСОБА_1 , скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг, ХХХІІІ, ХХVІ загальною площею 126,8 кв.м у житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 11.11.2021 на підставі рішення державного реєстратора Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Тесленка І.А. від 16.11.2021 № 61631455 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2507611563120), та скасування проведеної на підставі іпотечного договору № 1893 від 09.09.2024 року державної реєстрації права іпотеки ОСОБА_2 на нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг, ХХХІІІ, ХХVІ загальною площею 126,8 кв.м в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані обставини стали причиною звернення прокурора із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурором заявлено позовні вимоги про:

- витребування у ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 42,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг, ХХХІІІ, ХХVІ загальною площею 126,8 кв.м в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 11.11.2021 року на підставі рішення державного реєстратора Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Тесленка І.А. від 16.11.2021 року № 61631455 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2507611563120);

- скасування проведеної на підставі іпотечного договору № 1893 від 09.09.2024 державної реєстрації права іпотеки ОСОБА_2 на нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг, ХХХІІІ, ХХVІ загальною площею 126,8 кв.м в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про іпотеку 56583492).

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 Цивільного кодексу України).

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Щодо позовних вимог прокурора в частині нежитлових приміщень підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 42,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Підставою звернення проскура із позовними вимогами у цій частині стало те, що відповідачем 1 під час розгляду справи № 922/2937/20 у Східному апеляційному господарському суді було здійснено об`єднання нежитлових приміщень у будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг які були витребувані у останнього рішенням суду у справі № 922/2937/20 із нежитловими приміщення ХХХІІІ, ХХVІ, внаслідок чого, утворився новий об`єкт нерухомості площею 126,8 кв.м, до якого увійшли як приміщення, які ОСОБА_1 зобов`язано судом повернути територіальній громаді (площею 42,0 кв.м), так і приміщення, законним власником яких є ОСОБА_1 (площею 84,8 кв.м).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зокрема зазначив, що вказані дії з нерухомим майном по АДРЕСА_1 унеможливили виконання судового рішення у справі № 922/2937/20 в частині повернення нежитлових приміщень підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 42,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 територіальній громаді, оскільки вказані правочини та реєстраційні дії зі спірним нерухомим майном відбувались у період розгляду судового спорову щодо цього майна в межах справи № 922/2937/20, під час якого вирішувалось, у тому числі, питання про повернення зазначених нежитлових приміщень підвалу територіальній громаді, отже на думку останнього, волі територіальної громади на об`єднання нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 та подальшу їх передачу в іпотеку не було, будь-які рішення Харківської міської ради (її виконавчих органів) щодо надання згоди на вчинення перелічених дій зі спірним нерухомим майном відсутні, міська рада та її виконавчих органи не були сторонами перелічених вище правочинів, отже як зазначає прокурор, відповідач 1 є недобросовісним набувачем спірного майна.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, та не заперечується сторонами, рішенням суду від 21.04.2021 року у справі № 922/2937/20 залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 року в частині задоволення позовних вимог прокурора позовних вимог про визнання недійсним договору № 5556-В-С від 21.02.2018 року купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 42,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщевою О.А. і зареєстрований в реєстрі за № 150 та зобов`язання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 , відомості про дату народження відсутні) повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 42,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 125 496,00 грн., шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі вказаного майна.

Залишаючи без змін позовні вимоги у цій частині, апеляційний суд при розгляді справи № 922/2937/20 встановив, що нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 42 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які перший відповідач рішенням від 20.09.2017 року № 757/17 вирішив відчужити шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, про що зазначено у пункті 50 додатку до цього рішення, є окремим індивідуально визначеним майном, тобто відноситься до групи А об`єктів приватизації, та перебуває у комунальній власності міста Харкова Також зазначив, що у даній справі встановлено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв`язку із нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря. Отже, за висновком апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в цьому випадку положення практики Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном не застосовуються, оскільки отримання набувачем майна було здійснено не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 Цивільного кодексу України).

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним (статті 387 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частиною 1 статтею 388 Цивільного кодексу України визначено, що у разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна (частина 2 статті 388 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19 виснувала, що для розкриття критерію пропорційності велике значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

У постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі № 373/1810/16-ц виснував, що "право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна".

З аналізу вищевикладеного слідує, що обставини щодо наявності протиправної поведінки та недобросовісність самого покупця (відповідача 1 Фізичної особи ОСОБА_1 ), а саме щодо нежитлових приміщень підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 42,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , встановлені у справі № 922/2937/20, та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи у розумінні вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлені у даній справі обставини що відповідач 1 не є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, суд дійшов висновку, що останній не мав права здійснювати об`єднання спірних нежитлових приміщень підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 42,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 у один об`єкт нерухомого майна разом із нежитловими приміщення підвалу № ХХХІІІ, ХХVІ, а тому позовні вимоги прокурора про витребування у відповідача 1 ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 42,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 - є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

При цьому, суд приймає до уваги, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 року у справі № 19/028-10/13 зазначила, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

При цьому, відносини що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження".

Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно із пунктами 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

З аналізу вищевикладеного слідує, що у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки судом задоволено позовну вимогу прокурора про витребування у ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 42,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , позовна вимога в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 , а саме в частині нежитлових приміщень підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг у житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 11.11.2021 року на підставі рішення державного реєстратора Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Тесленка І.А. від 16.11.2021 року № 61631455 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2507611563120) також підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог прокурора в частині скасування проведеної на підставі іпотечного договору № 1893 від 09.09.2024 року державної реєстрації права іпотеки ОСОБА_2 на нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг у житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про іпотеку 56583492), суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, спірний об`єкт нерухомого майна загальною площею 126,8 кв.м. (нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг, ХХХІІІ, ХХVІ загальною площею 126,8 кв.м. розташовані у житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 ) був утворений у результаті об`єднання двох об`єктів нерухомого майна, а саме:

- нежитлових приміщень підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг, площею 42,0 кв.м. (витребувані за рішенням суду у справі № 922/2937/20);

- нежитлових приміщень підвалу № ХХХІІІ, ХХVІ площею 84,8 кв.м. (належать на праві власності відповідачу 1 на підставі договору дарування від 16.02.2016 року).

Таким чином, на момент укладення іпотечного договору № 1893 від 09.09.2024 року та проведення державної реєстрації права іпотеки, відповідач 1 не мав правової можливості розпоряджатися нежитловими приміщеннями площею 42,0 кв.м. як власник такого майна, та передавати їх в іпотеку відповідачу 2 за договором іпотеки № 1893 від 09.09.2024 року.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від забезпеченого нею основного зобов`язання, а її предметом відповідно до статті 5 цього Закону може бути лише майно, яке відповідає встановленим законом вимогам.

З аналізу вищевикладеного слідує, що державна реєстрація іпотеки не може створювати для іпотекодержателя більшого обсягу прав, ніж мав іпотекодавець щодо відповідного майна.

Суд також враховує, що відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одним із загальних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених законом.

За змістом частини 3 статті 26 зазначеного Закону у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються, а у передбачених законом випадках одночасно проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

У зв`язку із чим, державна реєстрація права іпотеки проведена щодо нежитлових приміщень підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг, площею 42,0 кв.м. (витребувані за рішенням суду у справі № 922/2937/20) які не належали іпотекодавцю (відповідачу 1) на законній правовій підставі, а тому, така державна реєстрація не може вважатися такою, що породжує законне обтяження права територіальної громади м. Харкова щодо зазначеного майна.

Також, суд приймає до уваги, що скасування державної реєстрації права іпотеки щодо нежитлових приміщень підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг, площею 42,0 кв.м. які належать територіальній громаді міста Харкова у даному випадку не є самостійним втручанням у права іпотекодержателя, а є необхідним наслідком встановлення судом незаконності обтяження майна, щодо якого іпотекодавець не мав права розпорядження.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки судом було встановлено незаконність державної реєстрації права власності відповідача 1 в частині об`єкта нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг, площею 42,0 кв.м. яке належить територіальної громади міста Харкова, у відповідача 1 відсутнє право розпорядження цим майном у тому числі і передавати в іпотеку, оскільки державна реєстрація права іпотеки за відповідачем 2 ( ОСОБА_2 ) на об`єкт спірного нерухомого майна (нежитлових приміщень підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг, площею 42,0 кв.м.) створює обтяження, які підлягають поверненню територіальній громаді та щодо яких відповідач 1 не мав права розпорядження, а тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про скасування проведеної на підставі іпотечного договору № 1893 від 09.09.2024 року державної реєстрації права іпотеки ОСОБА_2 підлягає до задоволення частково, а саме в частині нежитлових приміщень підвалу ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг площею 42,0 кв.м. у житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо позовних вимог прокурора про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 в частині нежитлових приміщень підвалу ХХХІІІ, ХХVІ та скасування проведеної на підставі іпотечного договору № 1893 від 09.09.2024 державної реєстрації права іпотеки ОСОБА_2 в частині нежитлових приміщень підвалу № ХХХІІІ, ХХVІ у житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про іпотеку 56583492) що належать на праві власності відповідачу 1 (договір дарування від 16.02.2016 року), суд зазначає, що як вбачається із матеріалів справи, та не заперечується сторонами, нежитлові приміщення підвалу ХХХІІІ, ХХVІ у житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 84,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві власності відповідачу 1 на підставі договору дарування від 16.02.2016 року.

У зв`язку із чим, безпідставними є позовні вимоги прокурора в частині нежитлових приміщень підвалу № ХХХІІІ, ХХVІ у житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 84,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності відповідачу 1.

Таким чином, позовні вимоги прокурора в частині позовних вимог про:

- скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення підвалу XXXIII, XXVI в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 11.11.2021 року на підставі рішення державного реєстратора Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Тесленка І.А. від 16.11.2021 року № 61631455 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2507611563120)

та

- скасування проведеної на підставі іпотечного договору № 1893 від 09.09.2024 року державної реєстрації права іпотеки ОСОБА_2 на нежитлові приміщення підвалу в частині XXXIII, XXVI у житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 не підлягають до задоволення.

Щодо заперечень відповідача 1 викладених у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 19695/26 від 11.08.2026 року), а саме, що саме по собі проведення державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна не свідчить про намір відповідача 1 ухилитися від виконання судового рішення у справі № 922/2937/20, а державна реєстрація була здійснена на підставі документів, що підтверджували технічну можливість об`єднання відповідних приміщень, та відображала фактичну зміну об`єкта нерухомого майна. Також зазначає, що для визначення реальної можливості виконання можливого судового рішення у даній справі необхідно перш за все встановити, чи існує технічна можливість виділення приміщень загальною площею 42,0 кв. м. зі складу новоствореного об`єкта нерухомого майна загальною площею 126,8 кв. м. На даний час зазначені приміщення є складовою частиною єдиного об`єкта нерухомого майна та не мають самостійного входу. При цьому, як вбачається з технічної документації, доступ до них фактично здійснюється через інші приміщення підвалу, які також входять до складу об`єкта загальною площею 126,8 кв. м. Таким чином, без здійснення відповідних будівельних та технічних заходів забезпечити самостійний доступ до приміщень площею 42,0 кв. м та їх повноцінне використання як окремого об`єкта нерухомості фактично неможливо. За таких обставин просте витребування приміщень площею 42,0 кв. м. без одночасного вирішення питання щодо можливості їх фізичного та функціонального відокремлення від іншої частини об`єкта не забезпечить реального поновлення права, на яке посилається прокурор, та може призвести до ухвалення рішення, виконання якого фактично буде неможливим. Також зазначає, що у разі встановлення неможливості самостійного доступу до спірних приміщень без використання інших приміщень, які не є предметом витребування, постає питання про те, яким саме чином має бути реалізоване право на передане територіальній громаді майно та забезпечене його подальше використання. Відсутність відповіді на це питання свідчить про те, що на даному етапі неможливо стверджувати про реальну можливість виконання заявленої прокурором вимоги у спосіб, який ним обрано. Таким чином, у зв`язку із відсутністю технічної можливості виділення приміщень площею 42,0 кв. м. із складу об`єкта загальною площею 126,8 кв. м, а також можливості забезпечення до них самостійного доступу та їх подальшого використання як окремого об`єкта нерухомого майна, вимога прокурора про витребування зазначених приміщень є неможливою для виконання.

На думку відповідача 1, заявлена прокурором вимога про витребування нежитлових приміщень площею 42,0 кв. м не забезпечує можливості її фактичної реалізації у межах існуючого стану об`єкта нерухомості, суд зазначає наступне.

Суд не приймає вищевикладені заперечення відповідача 1 у наданому до суду відзиві на позовну заяву, оскільки саме по собі об`єднання спірних нежитлових приміщень підвалу з іншими приміщеннями та проведення державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна не припиняє права власності територіальної громади на відповідне майно, та не може саме по собі бути підставою для висновку про неможливість його витребування, якщо судом буде встановлено наявність передбачених законом підстав для застосування відповідного способу захисту.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на наведене, для вирішення спору визначальним є встановлення обставин щодо належності спірного майна, підстав набуття відповідачем 1 права на нього та наявності правових підстав для його витребування, а не можливості здійснення відповідачем 1 на цей час технічного поділу об`єкта нерухомого майна, як на тому помилково наполягає відповідач 1.

Також, суд не приймає доводи відповідача 1 про відсутність самостійного входу до спірних приміщень, та необхідність здійснення будівельних та технічних заходів для їх відокремлення, а також про те, що доступ до них здійснюється через інші приміщення, які входять до складу об`єкта загальною площею 126,8 кв. м., оскільки останні стосуються фактичного та технічного стану нерухомого майна, та самі по собі не спростовують можливості встановлення судом права власника майна (територіальної громади) на спірне майно, та застосування до спірних правовідносин передбаченого законом способу захисту.

При цьому, відповідачем 1 відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України не наведено належних обґрунтувань, відповідно до яких відсутність самостійного входу до частини нерухомого майна або необхідність проведення технічних чи будівельних робіт для її відокремлення від іншої частини об`єкта виключає можливість витребування такого майна власником у порядку статті 387 Цивільного кодексу України.

У зв`язку із чим, за висновком суду, посилання відповідача 1 на можливі труднощі або необхідність проведення додаткових технічних заходів для фактичного відокремлення спірних приміщень не свідчить про неможливість ухвалення судового рішення про витребування майна та не спростовує наявності правових підстав для задоволення позовної вимоги у цій частині, а обставини щодо об`єднання спірних приміщень з іншими приміщеннями, відсутності окремого входу та необхідності проведення технічних заходів для їх відокремлення на яких наполягає відповідач 1 не є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову про витребування спірного майна у недобросовісного відповідача.

Щодо клопотання відповідача 1 викладеного у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 19695/26 від 11.08.2026 року) про застосування двосторонньої реституції, як наслідок недійсності договору купівлі-продажу № 5556-В-С від 21.02.2018 року та зобов`язати Харківську міську раду внести на депозитний рахунок Господарського суду Харківської області грошові кошти у розмірі вартості зазначеного майна, визначеної відповідно до долученого до матеріалів справи висновку про оцінку, для їх подальшого повернення ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Разом з тим, реституція є способом захисту, який застосовується у правовідносинах між сторонами недійсного правочину та спрямований на повернення ними одне одному всього одержаного на виконання такого правочину.

У даній справі прокурором заявлено вимогу про витребування з незаконного володіння належного територіальній громаді міста Харкова нерухомого майна площею 42,0 кв. м. Отже, за своїм правовим змістом така вимога є віндикаційною та підлягає оцінці судом з урахуванням положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

При цьому, як встановлено судом, правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на спірне майно вже була предметом судового розгляду у справі № 922/2937/20, за результатами якого встановлено незаконність вибуття зазначеного майна з комунальної власності та обов`язок ОСОБА_1 повернути відповідне майно територіальній громаді міста Харкова, а у межах даної справи суд вирішує питання саме про повернення власнику майна, яке перебуває у володінні відповідача 1 без належної правової підстави, а не питання про повернення сторонами договору купівлі-продажу № 5556-В-С від 21.02.2018 року виконаного ними за цим договором.

Отже такі вимоги останній мав заявити саме у справі № 922/2937/20.

За встановлених судом у даній справі обставин, відповідач 1 ОСОБА_1 не може вимагати застосування до спірних правовідносин наслідків двосторонньої реституції, оскільки для витребування майна у недобросовісного набувача застосовується стаття 387 Цивільного кодексу України, яка надає власнику право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотанні відповідача 1 викладеного пункті 2 прохальної частини відзиві на позовну заяву (від 11.08.2026 року вх. № 19695/26).

Щодо клопотання відповідача 1 (вх. № 19702/26 від 12.08.2026 року) про застосування строків позовної давності, у якому останній, просить суд, застосувати до позовних вимог Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, заявлених в інтересах держави в особі Харківської міської ради, у справі № 922/2138/26 строки позовної давності. Відмовити у задоволенні позову Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова у справі № 922/2138/26 у зв`язку з пропуском позовної давності відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявленого до суду клопотання, відповідач 1 зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 21.04.2021 року у справі №922/2937/20, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 року, встановлено, що 10.07.2017 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди № 4175 щодо нежитлових приміщень площею 42,0 кв. м. 20.09.2017 року рішенням Харківської міської ради № 757/17 зазначені приміщення включено до переліку об`єктів комунальної власності, що підлягали відчуженню шляхом викупу ФОП ОСОБА_1

16.11.2017 року ОСОБА_1 подано заяву про проведення оцінки майна для його приватизації, а 30.11.2017 року проведено оцінку, за результатами якої вартість приміщень визначено у розмірі 104 580,00 грн.

При цьому судом встановлено відсутність відомостей про здійснення ОСОБА_1 необхідних невід`ємних поліпшень орендованого майна.

21.02.2018 року між Управлінням комунального майна та приватизації та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 5556-В-С, а 07.03.2018 ркоу складено акт приймання-передачі майна.

Таким чином, обставини, пов`язані із прийняттям рішення про приватизацію спірного комунального майна, визначенням способу його відчуження, укладенням договору купівлі-продажу та передачею майна ОСОБА_1 , відбулися у період з липня 2017 року по березень 2018 року та були безпосередньо встановлені судами під час розгляду справи №922/2937/20.

Більше того, саме законність вибуття спірного майна з комунальної власності внаслідок його приватизації шляхом викупу була предметом розгляду у справі № 922/2937/20, за результатами якої суди дійшли висновку про порушення встановленого законодавством порядку приватизації та зобов`язали ОСОБА_1 повернути спірні приміщення територіальній громаді міста Харкова.

За твердженнями відповідача 1, як зазначає прокурор у позовній заяві, лише у листопаді 2025 року під час виконання рішення Господарського суду Харківської області від 21.04.2021 року у справі № 922/2937/20 йому стало відомо про обставини об`єднання спірних нежитлових приміщень площею 42,0 кв. м з іншими належними ОСОБА_1 нежитловими приміщеннями загальною площею 84,8 кв. м в єдиний об`єкт нерухомого майна загальною площею 126,8 кв. м. При цьому, у позовній заяві прокурора зазначено, що державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на новостворений об`єкт нерухомого майна площею 126,8 кв. м. була проведена 16.11.2021 року, та саме у цей день було відкрито новий розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо новоствореного об`єкта, а розділи щодо первісних об`єктів площею 42,0 кв.м. та 84,8 кв.м. - закрито, із погашенням відповідних записів про право власності. Отже, обставина, про яку, за твердженням прокурора, йому стало відомо лише у листопаді 2025 року, фактично виникла та була відображена у Державному реєстрі речових прав ще 16.11.2021 року. Таким чином, прокурор знав про порушення права територіальної громади щодо спірних нежитлових приміщень площею 42,0 кв. м, оскільки саме він звернувся до суду з відповідним позовом у справі №922/2937/20.

Вказане на думку відповідача 1 свідчить про те, що заявлена у цій справі вимога про витребування спірних нежитлових приміщень площею 42,0 кв. м. ґрунтується на твердженнях про незаконність їх приватизації та вибуття з комунальної власності, обставини якого були відомі прокурору ще під час розгляду справи № 922/2937/20, спеціальний тримісячний строк позовної давності підлягає обчисленню саме з моменту вибуття спірного майна з комунальної власності та державної реєстрації права власності на нього за ОСОБА_1 у 2018 році. Отже такий строк сплив задовго до звернення прокурора з позовом у даній справі, а посилання на подальше об`єднання майна у 2021 році та отримання відповідної інформації у 2025 році не може змінювати момент початку його перебігу.

Суд, не приймає вищевикладені твердження відповідача 1, оскільки порушення, на усунення якого спрямовані заявлені у даній справі, пов`язане не з первісним вибуттям майна з комунальної власності у 2018 році, яке вже було предметом судового розгляду, а з подальшими діями відповідача 1 щодо зміни складу та правового режиму об`єкта нерухомого майна, які перешкоджають виконанню судового рішення у справі № 922/2937/20 та реальному поновленню права територіальної громади. За таких обставин посилання відповідача 1 на те, що перебіг позовної давності за вимогами у цій справі має обчислюватися виключно з моменту укладення договору купівлі-продажу від 21.02.2018 року, є необґрунтованим, оскільки таке твердження фактично ототожнює предмет та підстави позову у справі № 922/2138/26 із предметом спору, який уже був розглянутий у справі № 922/2937/20.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У той же час, постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 року установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".

У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211, продовжувалася, та була продовжена до 30.06.2023 року.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.10.2023 року у справі № 910/21220/21, від 28.03.2023 року у справі № 911/2446/21, від 02.02.2023 у справі № 916/2767/21, від 27.04.2023 у справі № 924/544/22, від 07.11.2023 року у справі № 904/8804/21.

Також, підпунктом 2 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 року «Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжено і наразі триває.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

До позовних вимог про визнання недійсними договорів та витребування майна на підставі статей 203, 215, 387, 388 Цивільного кодексу України застосовується загальна позовна давність у три роки.

Така правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 року у справі № 362/44/17, від 07.11.2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 року у справі № 907/50/16, від 05.12.2018 року у справі №522/2201/15-ц та відображена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі №911/926/17, від 23.01.2019 року у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 року у справі №910/2868/16.

Таким чином, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

У постанові від 26.11.2019 року справі № 914/3224/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 711/802/17 та від 06.06.2018 року у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України відліковується з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Отже, Велика Палата Верховного Суду визначила, що початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

Відповідно до частини 2 та частини 3 статті 264 Цивільного кодекск України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

При цьому, позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц).

Як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи вищевикладене, оскільки державна реєстрація відбулась на підставі заяви ОСОБА_1 від 11.11.2021 року державним реєстратором Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Тесленком І.А. зареєстровано за ним право власності на нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг, ХХХІІІ, ХХVІ загальною площею 126,8 кв.м. у житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 (рішення державного реєстратора від 16.11.2021 року № 61631455) до якого було пред`явлено позов про витребування майна у межах строку позовної давності, то після набрання законної сили рішенням про витребування нежитлових приміщень, суд приходить до висновку, що прокурором на момент звернення із відповідним позовом до суду не пропущений встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності.

У зв`язку із чим, клопотання відповідача 1 (вх. № 19702/26 від 12.08.2026 року) про застосування строків позовної давності не підлягає до задоволення.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018 року, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду у справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, які залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про:

- витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 42,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг у житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 11.11.2021 року на підставі рішення державного реєстратора Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Тесленка І.А. від 16.11.2021 року № 61631455 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2507611563120);

- часткового скасування проведеної на підставі іпотечного договору № 1893 від 09.09.2024 року державної реєстрації права іпотеки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на нежитлові приміщення підвалу в частині ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг у житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 .

В частині позовних вимог про:

- скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на нежитлові приміщення підвалу XXXIII, XXVI в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 11.11.2021 року на підставі рішення державного реєстратора Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Тесленка І.А. від 16.11.2021 року № 61631455 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2507611563120)

та

- скасування проведеної на підставі іпотечного договору № 1893 від 09.09.2024 року державної реєстрації права іпотеки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на нежитлові приміщення підвалу в частині XXXIII, XXVI у житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 - у позові відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із чим, судовий збір у даній справі покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 1 у розмір 9 474,13 грн., на відповідача 2 у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 126, 128, 129, 183, 236 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У клопотанні відповідача 1 викладеного пункті 2 прохальної частини відзиві на позовну заяву (від 11.08.2026 року вх. № 19695/26) - відмовити.

У клопотання відповідача 1 (вх. № 19702/26 від 12.08.2026 року) про застосування строків позовної давності - відмовити.

У позові відмовити частково.

Витребувати у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 42,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на нежитлові приміщення підвалу № ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг у житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 11.11.2021 року на підставі рішення державного реєстратора Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Тесленка І.А. від 16.11.2021 року № 61631455 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2507611563120).

Частково скасувати проведену на підставі іпотечного договору № 1893 від 09.09.2024 року державної реєстрації права іпотеки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на нежитлові приміщення підвалу в частині ХХІХб, ХХХ, ХХХа, ХХХб, ХХХв, ХХХг у житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 9 474,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про:

- скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на нежитлові приміщення підвалу XXXIII, XXVI в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 11.11.2021 року на підставі рішення державного реєстратора Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Тесленка І.А. від 16.11.2021 року № 61631455 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2507611563120)

та

- скасування проведеної на підставі іпотечного договору № 1893 від 09.09.2024 року державної реєстрації права іпотеки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на нежитлові приміщення підвалу в частині XXXIII, XXVI у житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 - у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Харківська міська рада (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, ЄДРПОУ 04059243);

відповідач 1: Фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач 2: Фізична особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );

прокурор: Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (вул. Вартових Неба, 55А, м. Харків, 61072, ЄДРПОУ 0291010821).

Повне рішення складено "12" жовтня 2026 р.

СуддяО.О. Ємельянова