Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №920/1018/26 — Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.2026м. СумиСправа № 920/1018/26

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600)

до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

про стягнення 393944,04 грн

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 347 608,50 грн заборгованості за спожиту електроенергію за грудень 2025, 17 336,42 грн - інфляційні втрат, 28 999,12 грн - 15% річних. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позов обґрунтовано тим, що відповідача з 09.10.2025 віднесено до споживачів, постачання електричної енергії, яким здійснює постачальник «останньої надії», у зв`язку із чим між сторонами виникли договірні правовідносини відповідно до ст. 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії».

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу у грудні 2025 року електричну енергію на суму 347 608,50 грн, яка відповідачем не була оплачена. Тому позивач просить суд стягнути заборгованість, інфляційні втрати та 15% річних.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що відповідно до частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Більш того, згідно з частиною 4 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов`язання, взяті розпорядником бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов`язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

У спірному періоді в затвердженому кошторисі відповідача за відповідним кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ) були відсутні або виявилися критично дефіцитними бюджетні асигнування для оплати послуг постачальника «останньої надії» за його надвисоким тарифом. В умовах воєнного стану всі наявні ліміти та фінансові ресурси ДССТ першочергово та безальтернативно спрямовуються на невідкладні потреби оборони держави та відновлення зруйнованої інфраструктури, що унеможливило перерозподіл коштів на користь позивача.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання. Відповідач, як орган, що повністю залежить від державного фінансування і діє в жорстких рамках бюджетного законодавства, не мала законних підстав та фізичної можливості здійснити оплату за відсутності кошторисних призначень.

Крім цього, відповідач зазначає про безпідставність та надмірність вимог позивача в частині стягнення 15% річних.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Спеціальний статус 15% річних, передбачений законодавством на ринку електричної енергії, за своєю правовою природою є мірою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідач просить суд реалізувати своє виключне право на правосуддя, збалансувати інтереси сторін та зменшити розмір 15% річних до 0 гривень, відмовивши позивачу в задоволення таких вимог.

Рух справи.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 25.08.2026 у справі №920/1018/26 позовну заяву (вх. №3791 від 20.08.2026) було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

26.08.2026 від представника позивача надійшла заява (вх. №4417 від 26.08.2026) про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 26.08.2026 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.

10.09.2026 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх.№4683) у якому він заперечує проти позову та просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

16.09.2026 представником позивача подано відповідь на відзив (вх.№4809).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - Позивач, Постачальник, ДПЗД «Укрінтеренерго»), яке виконує функції постачальника «останньої надії», діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон про ринок), Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ, Правила роздрібного ринку), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та відповідачем укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону про ринок, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312, (далі - ПРРЕЕ) оператором системи розподілу (далі - ОСР) є АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО».

Положеннями статті 45 Закону про ринок встановлено, що розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Так, відповідно до частини третьої статті 46 Закону про ринок оператор системи розподілу зобов`язаний, зокрема, при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором; надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Таким чином, ДПЗД «Укрінтеренерго» отримує всю необхідну інформацію про споживачів, які стали споживачами нашого Підприємства від ОСР, який зобов`язаний надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку в обсягах та порядку встановлених законодавством, яке регулює діяльність у сфері енергетики.

За даними АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО», відповідача віднесено до споживачів, постачання електричної енергії, яким здійснює постачальник «останньої надії» з 09.10.2025 року.

Виконання функцій постачальника «останньої надії» є одним із спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, відповідно до статті 62 Закону про ринок та «Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» затверджених постановою КМУ від 05.06.2019 р. № 483 (зі змінами).

Положеннями статті 64 Закону про ринок встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (пунктом 3.4.4 Правил).

27.12.2018 року на виконання положень ч. 11 ст. 64 Закону, ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою https://uie.kiev.ua/ розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Додаток 1 до Договору «Комерційна пропозиція №10 від 08.10.2024р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» та ін.

Відповідно до положень статті 64 Закону про ринок, яка кореспондується з умовами, що зазначені в Комерційній пропозиції № 10 від 08.10.2024 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, Договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів. (додатки 5, 6) Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» укладається на підставі дій споживача-споживання електричної енергії (акцепт договору). У такому разі договір вважається укладеним (момент укладання договору) з постачальником «останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

ОСР щомісяця, згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (далі - Тимчасовий порядок), надає постачальнику «останньої надії» звіти щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (надалі - Звіти), на підставі яких постачальник «останньої надії» визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.

Так, на виконання зазначеного Договору, за даними оператора системи розподілу АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» та на підставі Звітів про фактичне споживання електричної енергії, позивачем складено:

рахунок № 000038426944/17/О12/73856 від 08.01.2026р. та Акт №065089 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2025р. від 31.12.2025 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 31749 кВт.*год., на суму 347 608,50 грн (з ПДВ), які було направлено на електронну пошту відповідачу 08.01.2026 р.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов`язання, в частині постачання електричної енергії.

Проте відповідачем в порушення умов п. 2.1 глави 2 Договору не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії та не здійснено інші платежі згідно з умовами цього Договору, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію станом на дату подання позовної заяви становить 347 608,50 грн (з урахуванням ПДВ).

Законодавство, що підлягає застосуванню. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України унормовує, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами п.п. 2 та п.п. 6 п. 6.2 глави 6 Договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії», відповідно п. 4.17 ПРРЕЕ, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну обсязі оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати Постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником, що покладені на нього чинним законодавством, та/або цим Договором.

При цьому, положеннями п.п. 6 п. 7.1. глави 7 Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» встановлено, що Постачальник має право отримувати відшкодування збитків від Споживача, що понесені Постачальником у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником, відповідно до умов Договору та чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено та сторонам не заперечується факт постачання відповідачу у грудні 2025 електричну енергію на загальну суму 347 608,50 грн.

Відповідно до п.5.10. договору оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної веб-сторінки для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Судом установлено, що позивач направив відповідачу рахунок від 08.01.2026 та акт купівлі-продажу електроенергії від 31.12.2025 на електронну пошту, що відповідає положенням п. 4.7. додатку 1 до договору.

Факт отримання рахунку та акту відповідачем не заперечується.

Тому, починаючи з 16.01.2026 відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати електричної енергії.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що у нього були відсутні в затвердженому кошторисі кошти для оплати послуг постачальника «останньої надії», тому оплата не була здійснена.

Відповідно до статті 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у своєї постанові № 911/4249/16 від 17 квітня 2018 року, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини, зробила з цього приводу наступний правовий висновок: «п. 59. ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, правова позиція про те, що відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання, викладена також у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17.

Тому, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обгрунтованими.

Щодо стягнення інфляційних втрат та відсотків річних.

Позивач також просить стягнути 17 336,42 грн інфляційних втрат та 28 999,12 грн - 15% річних за період з 16.01.2026 по 06.08.2026.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (положення частини першої ст. 611 ЦК України).

Згідно з нормами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В той же час частиною другою цієї ж статті ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до «Комерційної пропозиції № 10 від 08.10.2024 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, а саме положеннями розділу 7 «Додаткові зобов`язання Споживача», було встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв`язку з простроченням сплати боргу.

Тому, розмір ставки 15% є іншим розміром процентів, встановлених договором відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат та 15% річних (а.с.35), який судом перевірено.

Суд вважає позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та відсотків річних обгрунтованими.

Як зазначалося судом, відповідач просить зменшити розмір 15% річних, посилаюсь на те, що він утримується за рахунок Державного бюджету, стягнення саме 15% річних перетвориться з компенсаційного механізму на каральний штраф та покладе надмірний фінансовий тягар на оборонний бюджет країни, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Відповідно до п.п. 134-135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 сформовано правовий висновок щодо можливості зменшення відсотків річних, більших ніж 3%, а саме:

«Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) викладено висновок про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на наведені у цій постанові висновки, для забезпечення передбачуваності правозастосовчої практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне конкретизувати правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначити, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.».

Тому, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір відсотків річних до 5%.

Тому стягненню підлягає 9666,37 грн відсотків річних.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати із сплати судового збору в розмірі 4727 грн 33 коп.

Керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 393944 грн 04 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600; рахунок НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк») 347 608 грн 50 коп. заборгованості за спожиту електроенергію за грудень 2025.

3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600; рахунок НОМЕР_4 в ГУ ДКСУ у Київській області) 17 336 грн 42 коп. - інфляційні втрат, 9 666 грн 37 коп. - 5% річних, 4727 грн 33 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Клопотання відповідача про зменшення відсотків річних, яке міститься у відзиві на позов - задовольнити частково. Зменшити розмір відсотків річних до 5%.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 13.10.2026.

СуддяО.Ю. Резніченко