Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №918/986/26 — Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р. Справа № 918/986/26

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП з ЦІ "ПЕГАС АТ ФСЄ"

до Фізичної особи - підприємця Кісільчука Олексія Миколайовича

про стягнення коштів

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СП з ЦІ "ПЕГАС АТ ФСЄ" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Кісільчука Олексія Миколайовича (далі - Відповідач) в якій просить стягнути 34500,00 грн безпідставно збережених коштів.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Товариство з обмеженою відповідальністю "СП з ЦІ "ПЕГАС АТ ФСЄ" є юридичною особою, яка здійснює продаж вантажного автомобільного транспорту на території України, проводить його гарантійний, післягарантійний ремонт та обслуговування. З метою придбання необхідної автозапчастини (Головки ГБЦ), позивач здійснював пошук відповідного товару у мережі Інтернет та знайшов пропозицію відповідача - Фізичної особи-підприємця Кісільчука Олексія Миколайовича. На підтвердження домовленостей відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № IN-9683-8 від 07.07.2026 року на поставку товару: Головка ГБЦ (1 шт.) на загальну суму 40 100,00 грн без ПДВ. 07.07.2026 року позивач повністю виконав свою частину домовленостей та здійснив 100% попередню оплату товару у розмірі 40 100,00 грн. Втім, вже після отримання коштів від позивача, відповідач в усному порядку (у телефонному режимі) повідомив, що зазначеної у рахунку запчастини у нього в наявності немає, і запропонував замість неї дешевшу аналогічну деталь. Для оформлення проведення перерахунку позивач надіслав відповідачу Заяву від 17.07.2026 року про повернення частини сплачених коштів у розмірі 5 600,00 грн. 27.07.2026 року відповідач повернув позивачу вказану різницю в сумі 5 600,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 102 від 27.07.2026 р. (призначення платежу: "повернення коштів згідно з листом від 17.07.2026 року").

Позивач зазначає, що відповідач аналогічну запчастину на адресу позивача так і не відправив. Внаслідок таких дій у відповідача залишився невикористаний залишок попередньої оплати позивача у розмірі 34 500,00 грн.

Позивач вказує, що з метою досудового врегулювання спору позивачем, 02.08.2026 року було направлено на адресу відповідача письмову Претензію (Вимогу) № 02-08/01 про повернення залишку коштів у розмірі 34 500,00 грн протягом 7 днів. Відповідач кошти у розмірі 34 500,00 грн не повернув та відповіді на претензію не надав.

Крім того, позивач просить суд стягнути судові витрати у розмірі 3 328,00 грн судового збору та витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

21.08.2026 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого просить суд у задоволенні позовної заяви ТОВ "СП з ЦІ "ПЕГАС АТ ФСЄ"" відмовити посилаючись на те, що починаючи з 24.06.2026 р. між сторонами велося листування у месенджері Viber щодо придбання позивачем автомобільної запчастини - головки блока циліндрів (ГБЦ), каталожний номер 03L103403. У ході листування сторони погодили найменування товару, його вартість - 40 100,00 грн, орієнтовний строк доставки (4-6днів) та інші істотні умови. На підтвердження досягнутих домовленостей відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № IN-9683-8 від 07.07.2026 р. із зазначенням товару та його вартості. 07.07.2026 р. позивач сплатив 40 100,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 12398 від 07.07.2026 р. з призначенням платежу "Оплата товару, згідно рах. IN-9683-8, від 07.07.2026 р. без ПДВ". 08.07.2026 р. відповідач повідомив позивача про те, що первісно погоджена головка ГБЦ була пошкоджена (розколота) під час її транспортування для відправлення, у зв`язку з чим її передача стала неможливою. При цьому, відповідач одразу запропонував позивачу на вибір: підібрати інший варіант товару або повернути сплачені кошти в повному обсязі. 09.07.2026 р. представник позивача у переписці прямо підтвердив замовлення саме запропонованої головки ГБЦ вартістю 34 500,00 грн. 27.07.2026 р. відповідач повернув позивачу 5 600,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 102 від 27.07.2026 р. та визнається самим позивачем у позовній заяві. Отже, після перерахунку сплаченою за погоджений товар залишалася сума саме 34 500,00 грн - вартість головки ГБЦ, погодженої сторонами на заміну.

Відповідач зазначає, на виконання досягнутих домовленостей відповідач передав погоджену головку ГБЦ оператору поштового зв`язку ТОВ "Нова пошта" для доставки позивачу, що підтверджується експрес-накладною ТОВ "Нова пошта" № 20451493228430, оформленою 22.07.2026 р., з плановим часом доставки 23.07.2026 р. Оголошена вартість відправлення - 34 500,00 грн. 23.07.2026 р. відповідач повідомив представнику позивача номер зазначеної експрес-накладної та надіслав скриншоти відстеження руху відправлення, з яких вбачається фактичний рух посилки за маршрутом від відділення відправника до відділення № 1 у м. Кропивницький. В експрес-накладній ТОВ "Нова пошта" № 20451493228430 зафіксовано отримання відправлення одержувачем - ТОВ "СП з ЦІ "ПЕГАС АТ ФСЄ"" - 24.07.2026 р. об 11:17 представником одержувача Бойчуком Сергієм Юрійовичем. Отже, товар був не лише відправлений, а й отриманий позивачем більш ніж за тиждень до направлення ним претензії від 02.08.2026 р.

Крім того, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на їх неспівмірність: справа є малозначною за складністю, стосується одного епізоду господарських відносин, розглядається за правилами спрощеного позовного провадження та не вимагала значного обсягу роботи адвоката; позовна заява за своїм змістом переважно складається з цитування норм законодавства та є типовою; будь-які інші процесуальні дії, окрім її складання та подання через підсистему "Електронний суд", представником не вчинялися; заявлений гонорар у розмірі 9 000,00 грн становить понад чверть ціни позову (34 500,00 грн), що не відповідає критеріям співмірності зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та ціною позову, встановленим частиною четвертою статті 126 ГПК України.

26.08.2026 року до господарського суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, вказуючи про те, що за відсутністю у матеріалах справи видаткової накладної (як у паперовому вигляді, так і в електронній формі), відповідачем не вчинено жодної процесуально чи юридично значущої дії щодо передачі товару та супровідних документів. За відсутності первинного документа факт здійснення господарської операції є повністю недоведеним, що позбавляє відповідача будь-яких підстав стверджувати про належне виконання ним обов`язку з поставки товару за договором. Позивач не визнає та заперечує належність електронного листування сторонам господарського спору. Наданий відповідачем документ перевізника не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і не підтверджує факт виконання відповідачем договірного зобов`язання з передачі товару належної якості, асортименту та з відповідними супровідними документами. Окрім цього, відповідач не передав разом із вантажем видаткову накладну, рахунок-фактуру та належний опис майна, чим позбавив позивача юридичної та фактичної можливості прийняти та оприбуткувати ТМЦ.

За твердженням позивача, сам по собі факт можливої наявності руху посилки в мережі транспортної компанії не є доказом виконання зобов`язання з поставки. Оскільки товар фактично не доїхав до позивача та не був прийнятий його уповноваженими особами за належно оформленими первинними документами, обов`язок відповідача з передачі товару (ст. 664 ЦК України) вважається невиконаним, а грошові кошти позивача підлягають поверненню в повному обсязі.

28.08.2026 року до господарського суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив відповідно до якого просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та судові витрати, у тому числі витрати відповідача на професійну правничу допомогу, покласти на позивача; у разі вирішення питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу - зменшити їх розмір.

Відповідач зазначає, що позивач фактично змінив підставу позову у спосіб, не передбачений процесуальним законом. Відтак, нові фактичні та правові підстави, викладені у відповіді на відзив, не можуть бути покладені в основу задоволення позовних вимог, а суд вирішує спір у межах підстав, заявлених у позовній заяві. Позивач хибно ототожнює правила бухгалтерського обліку з цивільно-правовим моментом виконання зобов`язання. На думку відповідача, експрес-накладна ТОВ "Нова пошта" є належним і допустимим доказом передання та вручення товару.

Відповідач вказує, що навіть за договірної кваліфікації підстав для стягнення немає: відповідно до частини другої статті 693 ЦК України право вимагати повернення попередньої оплати виникає у покупця лише якщо продавець не передав товар. Товар передано перевізникові 22.07.2026 р. та видано одержувачу 24.07.2026 р. На спростування цих обставин позивач не надав жодного доказу: ані документа перевізника, ані власного внутрішнього документа, ані доказів звернення до будь-кого з приводу неотримання відправлення. За таких умов баланс вірогідностей є однозначним

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено: здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов - п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - п`ять днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - п`ять днів з дня отримання даної ухвали.

Господарським судом Рівненської області ухвалою від 18.08.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

Позивачем ухвалу суду від 18.08.2026 року, з урахуванням ч. 6 ст. 242 ГПК України, отримано 18.08.2026 року, про що свідчить Довідка Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа, відповідно до якої документ в електронному вигляді (Ухвала від 18.08.2026 р.) надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "СП з ЦІ "ПЕГАС АТ ФСЄ" в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 18.08.2026 р. о 12:34 год.

Відповідачем ухвалу суду від 18.08.2026 року, з урахуванням ч. 6 ст. 242 ГПК України, отримано 18.08.2026 року, про що свідчить Довідка Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа, відповідно до якої документ в електронному вигляді (Ухвала від 18.08.2026 р.) надіслано одержувачу Фізичній особі - підприємцю Кісільчуку Олексію Миколайовичу в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 18.08.2026 р. о 12:34 год.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті. Клопотання Антимонопольного комітету України про проведення перевірки суб`єкта господарювання, накладення арешту, вилучення предметів, оригіналів документів чи інших носіїв інформації, а також про доступ до приміщень, систем електронних комунікацій чи місць зберігання інформації, які можуть свідчити про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції чи можуть бути доказами у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розглядається протягом двох робочих днів з моменту надходження.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що ухвалу про відкриття провадження у цій справі постановлено судом 18.08.2026 року, тому справа має бути розглянута в строк до 16.10.2026 р.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СП з ЦІ "ПЕГАС АТ ФСЄ" є юридичною особою, яка здійснює продаж вантажного автомобільного транспорту, проводить його гарантійний, післягарантійний ремонт та обслуговування.

З метою придбання необхідної автозапчастини (Головки ГБЦ), Позивач здійснював пошук відповідного товару у мережі Інтернет та знайшов пропозицію відповідача - Фізичної особи-підприємця Кісільчука Олексія Миколайовича.

В ході домовленостей між сторонами, позивачем отримано від ФОП Кісільчука Олексія Миколайовича рахунок № IN-9683-8 від 07.07.2026 року за товар - Головка ГБЦ у кількості 1 шт. на суму 40 100,00 грн.

Позивачем, згідно платіжної інструкції № 12398 від 07.07.2026 року на суму 40 100,00 грн, сплачено вказаний рахунок із посиланням у призначені платежу - оплата товару, згідно рах. IN-9683-8 від 07.07.2026 року без ПДВ.

Відповідач зазначає, що 07.07.2026 року представником позивача повідомлено відповідачу дані для відправлення товару: м. Кропивницький, відділення № 1 ТОВ "Нова пошта", одержувач - Козенко В`ячеслав, отримувач - ТОВ "СП з ЦІ "Пегас АТ ФСЄ" (ЄДРПОУ 34856747).

Разом з тим, відповідачем було повідомлено позивача про неможливість поставки вказаної запчастини, запропонувавши інший варіант товару та повернення частини (різниці) сплачених коштів. Із вказаною пропозицією заміни товару позивач погодився.

ТОВ "СП з ЦІ "Пегас АТ ФСЄ" звернулося до ФОП Кісільчука О.М. з заявою від 17.07.2026 року з проханням повернути перераховані кошти в сумі 5 600,00 грн, які були сплачені відповідно до платіжної інструкції № 12398 від 07.07.2026 р.

Відповідачем - ФОП Кісільчуком О.М. згідно платіжної інструкції № 102 від 27.07.2026 року перераховано на рахунок позивача - ТОВ "СП з ЦІ "Пегас АТ ФСЄ" 5 600,00 грн, призначення платежу - повернення коштів згідно з листом від 17.07.2026 року.

На підтвердження факту листування позивача з відповідачем до матеріалів справи відповідачем долучено скрін-шот, з якого не вбачається можливості встановити його належність до уповноважених осіб позивача та відповідача.

Проте, вказаною перепискою підтверджується узгодження позивача та відповідача про замовлення товару та, в подальшому, заміною його на інший за умови повернення різниці у ціні замовленого (сплаченого) товару.

Крім того, факт домовленості між позивачем та відповідачем про поставку товару та заміну його на інший з поверненням різниці вартості товару, підтверджується сторонами у позовній заяві та відзиві на позовну заяву.

Позивач вказує, що невикористаний залишок попередньої оплати складає 34 500,00 грн.

Відповідно до Експрес-накладної ТОВ "Нова Пошта" № 20451493228430 від 22.07.2026 року (запланований час доставки 23.07.2026 року) ФОП Кісільчуком О.М. відправлено ТОВ "СП з ЦІ "Пегас АТ ФСЄ" на адресу: м. Кропивницький, відділення № 1, товар - запчастини кількістю 1 шт. з голошеною вартістю 34 500,00 грн.

Вказаний товар отримано представником одержувача 24.07.2026 року та сплачено вартість доставки за отриманий товар у розмірі 452,50 грн, про що свідчить відмітка про одержання на зазначеній вище експрес-накладній.

Представником позивача - адвокатом Пирожок О.С. направлено на електронну адресу ФОП Кісільчука О.М. Претензію (вимогу) № 02-08/01 від 02.08.2026 року з вимогою протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання цієї претензії перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ "СП з ЦІ "ПЕГАС АТ ФСЄ" залишок невикористаних коштів у розмірі 34 500,00 грн.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 4 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частинами 1 та 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.07.2026 року у справі № 742/3509/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З вищевикладеного вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору відповідач зобов`язався поставити позивачу за попередньо оплачений товар. За своєю правовою природою правочин, який укладено сторонами, є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ст. 664 ЦК україни).

Статтею 666 ЦК України передбачено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частинами 1 - 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави дійти висновку, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вказана позиція Верховного Суду є сталою та викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 р. у справі №761/13656/20.

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі. Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині. Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного суду у справі № 201/6498/20 від 08.09.2021 року.

Згідно з ч. 1 - ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

За приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України). Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання(стаття 78 ГПК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 грудня 2021 року у справі № 905/902/20.

Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 11 вересня 2020 року у справі № 910/16505/19.

Відповідно ч. 4 та ч. 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, підтверджених доказами, залученими до матеріалів справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору позивач, згідно платіжної інструкції № 12398 від 07.07.2026 року на суму 40 100,00 грн, здійснив попередню оплату за товар, а відповідач, відповідно до експрес-накладної ТОВ "Нова Пошта" № 20451493228430 від 22.07.2026 року, поставив позивачу товар на суму 34 500,00 грн. При цьому, згідно платіжної інструкції № 102 від 27.07.2026 року, відповідачем перераховано на рахунок позивача суму (різницю) вартості товару у розмірі 5 600,00 грн.

Позивач вказує, що відповідачем не передано разом із вантажем видаткову накладну, рахунок-фактуру та належний опис майна, чим позбавив позивача юридичної та фактичної можливості прийняти та оприбуткувати ТМЦ. Сам по собі факт можливої наявності руху посилки в мережі транспортної компанії не є доказом виконання зобов`язання з поставки. На думку позивача, оскільки товар фактично не доїхав до позивача та не був прийнятий його уповноваженими особами за належно оформленими первинними документами, обов`язок відповідача з передачі товару (ст. 664 ЦК України) вважається невиконаним, а грошові кошти позивача підлягають поверненню в повному обсязі.

Разом з тим, зважаючи на вищевикладену позицію позивача, отримання останнім товару (запчастини) на суму 34 500,00 грн (суму позовних вимог, як безпідставно отриманих коштів) без первинно - облікових документів та сплата вартості доставки за отриманий товар, про що зазначено у експрес-накладній ТОВ "Нова Пошта", не спростовує факт отримання товару позивачем від відповідача.

Крім того, доказів звернення позивачем до відповідача про передачу документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром, а також, доказів відмови від поставки товару та повернення товару отриманого позивачем 24.07.2026 року на суму 34 500,00 грн відповідачу, у матеріалах справи відсутні.

Суд зазначає, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права, наявність між сторонами чинного договору поставки виключає застосування до відносин сторін ст. 1212 ЦК України.

За таких обставин, з огляду на те, що між сторонами у справі існують договірні відносини з поставки товару згідно договору укладеного у спрощений спосіб, а кошти, які позивач просить стягнути як безпідставно отримані, набуті відповідачем за наявності правової підстави і позивачем отримано від відповідача товар на вказану суму коштів, відповідно їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

З огляду на зазначене, суд відмовляє в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "СП з ЦІ "ПЕГАС АТ ФСЄ" до Фізичної особи - підприємця Кісільчука Олексія Миколайовича про стягнення 34 500,00 грн безпідставно збережених коштів.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на зазначене, враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору) та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк