Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №917/1025/26 — Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 Справа № 917/1025/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСПІД ТРЕЙД", вул. Короленківська, 3, офіс 703, м. Київ, 01033

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП", проспект Миру, 16А, м. Полтава, 36000,

про стягнення 4 387 792,76 грн,

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Сьомкіна А. В.

Представники учасників справи:

від позивача: Омельченко І. В.

від відповідача: Ворона О. А.

Суть спору: 25.05.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСПІД ТРЕЙД" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП" про стягнення заборгованості за договором поставки №К-2/1408/2025/МД від 14.08.2025 р. (вх. № 1064/26).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №К-2/1408/2025/МД від 14.08.2025 року, а також умов додаткової угоди №1/1 від 02.02.2026 р. Позивач вказує, що з урахуванням вищезазначених угод та у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, заборгованість ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" складається з 538 220,29 грн основного боргу, 2 984 147,40 грн штрафу, 275 737,96 грн процентів, 393 911,38 грн додаткової неустойки та 195 775,73 грн інфляційних нарахувань.

Ухвалою від 28.05.2026 року суд залишив позовну заяву ТОВ "КАСПІД ТРЕЙД" без руху та надав строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

29.05.2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 28.05.2026 року про залишення позовної заяви без руху (з додатками) (вх. №7370).

Ухвалою від 01.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №917/1025/26; визначив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 30.06.2026 р. на 11год. 20 хв.

Ухвалою від 02.06.2026 р. суд задовольнив заяву представника позивача - Омельченка І. В. про його участь в судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 30.06.2026 року о 11:20 год. по справі № 917/1025/26 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 30.06.2026 року не відбулося.

Ухвалою від 20.07.2026 р. призначив підготовче засідання по справі № 917/1025/26 на 28.07.2026 року 09:05 год. та забезпечив проведення даного судового засідання для представника позивача - Омельченка І. В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів.

Протокольною ухвалою від 28.07.2026 року суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті на 15.09.2026 р. на 10 год. 00 хв. та забезпечив проведення даного судового засідання для представника позивача - Омельченка І. В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів.

31.07.2026 р. до суду від відповідача надійшла заява з додатками (вх. № 10457, а. с. 98 - 100), в якій останній просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі, оскільки штрафні санкції фактично мають каральний характер, розмір заявлених сум є явно неспівмірним наслідкам порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Суд зазначає, що у поданій відповідачем заяві (вх. №10457 від 31.07.2026 р.) відповідач виклав заперечення проти позову, а отже відповідно до ч. 1 ст. 165 ГПК України вказана заява розцінюється судом як відзив на позов.

Згідно з частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до статті 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Слід зазначити, що процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми та направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків. З початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Отже, норми, які регламентують процесуальні строки передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

З огляду на системний аналіз ГПК України, під процесуальними строками розуміють проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Положеннями частини 1 статті 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуальних строків починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Ухвалою від 01.06.2026 року судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За умовами частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" отримав копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі в електронному кабінеті 01.06.2026 р. об 11:04 год. (а. с. 78).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав відзив на позовну заяву 31.07.2026 р., тобто після закінчення процесуального строку на його подачу.

За умовами пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

За таких обставин, останнім днем встановленого судом відповідачу строку на подання відзиву на позовну заяву є 16.06.2026 р.

Відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять клопотання відповідача про поновлення строку на подачу заяви - відзиву на позов (вх. №10457 від 31.07.2026 р.).

З огляду на наведе суд залишає без розгляду заяву - відзив на позовну заяву разом з додатками (вх. №10457 від 31.07.2026 р.)

14.09.2026 р. до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. №12282, а. с. 118 - 122), в яких зазначено, що підписання додаткової угоди №1/1 вказувало на згоду позивача на зміну строків здійснення розрахунків за отриманий товар. Відповідач звертає увагу, що на дату проведення заліку зустрічних однорідних вимог строк виконання зобов`язання зі сплати на користь позивача 3 090 245,67 грн не міг вважатися таким, що настав, оскільки відповідно до додаткової угоди №1/1 даний строк був встановлений сторонами до 30.04.2026 р. За період з 02.02.2026 р. по 10.04.2026 р. відповідачем не було сплачено на користь позивача саме 538 219,63 грн, тоді як останній здійснює нарахування штрафних санкції від значно більших сум. Також позивачем не вірно було визначено початок здійснення нарахування відсотків за користування грошовими коштами - з 03.02.2026 р., тоді як необхідно з 01.04.2026 р. Фактично позивачем на суму заборгованості станом на 01.04.2026 р. в розмірі 538 219,63 грн здійснено нарахування санкцій на суму 3 378 058, 78 грн. На переконання відповідача штрафні санкції (пеня) є такими, що не відповідають реальним наслідкам порушення зобов`язання, мають каральний характер, позивачем не доведено, що порушення зобов`язань відповідачем призвели до негативних наслідків позивача, не доведено розмір збитків.

У зв`язку з ввімкненням 15.09.2026 року автоматизованої системи централізованого оповіщення "повітряна тривога" у м. Полтава та Полтавській області судове засідання по даній справі не відбулося.

Ухвалою від 15.09.2026 р. суд відклав судове засідання на 05.10.2026 року на 09:30 год. та забезпечив проведення судового засідання для представника позивача - Омельченка І. В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів.

21.09.2026 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. №12627).

Ухвалою від 22.09.2026 р. суд відмовив у задоволенні заяви ТОВ "КАСПІТ ТРЕЙД" про забезпечення позову.

В судовому засіданні 05.10.2026 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, представник відповідача - просив відмовити у задоволенні позову; за результатами розгляду справи суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду, повідомив коли буде виготовлено повний текст рішення, роз`яснив порядок, строки оскарження рішення та набранням ним чинності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАСПІД ТРЕЙД" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП" (далі - відповідач, покупець) 14.08.2025 року було укладено договір поставки №К-2/1408/2025/МД (далі - договір поставки, а. с. 10, 11), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця мінеральні добрива (далі по тексту - товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору поставки).

Поставка товару здійснюється партіями. Кількість (обсяг), асортимент (найменування, марка) товару в партії, ціна на товар, вартість партії товару, а також інші умови, необхідні для поставки товару, узгоджуються сторонами у додатку (додатках) "Специфікація" (далі по тексту - специфікація), яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору поставки).

Датою поставки товару вважається дата відвантаження, яка вказана у видатковій або залізничній накладній, якщо інші умови не погоджені сторонами у специфікації до цього договору (п. 2.6 договору поставки).

Поставка товару здійснюється за ціною та вартістю, узгодженими та зазначеними сторонами у специфікації та поставку конкретної партії товару. Ціна оплаченого покупцем товару не може бути змінена (п. 3.1 договору поставки).

Строк оплати товару узгоджується сторонами у специфікації на поставку конкретної партії товару (п. 3.2 договору поставки).

Зобов`язання покупця з оплати вартості товару вважаються виконаними з дня зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.4 договору поставки).

Остаточна (кінцева) ціна товару та вартість партії товару визначаються та вважаються узгодженими сторонами у видаткових накладних, підписаних сторонами. Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх видаткових накладних, підписаних сторонами за цим договором (п. 3.5 договору поставки).

У випадку порушення строків оплати товару більше 10 (десяти) календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника (крім штрафних санкцій, які передбачені в п. 5.1 цього договору) штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) вартості товару, яка узгоджена сторонами в конкретний специфікації (п. 5.2 договору поставки).

Цей договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2025 р. (п. 7.1 договору поставки).

У разі відсутності до дати закінчення терміну дії договору повідомлення рекомендованим листом від будь-якої зі сторін про припинення дії договору, термін дії цього договору вважається щоразу автоматично продовженим до 31 грудня кожного наступного календарного року включно без складання додаткової угоди до договору. Кількість разів такого продовження строку дії договору не обмежена (п. 7.3 договору поставки).

На виконання умов договору поставки сторони склали, підписали та завірили печатками юридичних осіб додаток № 1 "Специфікації №1" від 14.08.2025 року (далі - специфікація, а. с. 12) про наступне:

- постачальник зобов`язується поставити у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступний товар: найменування товару - сульфат амонію гранульований; тара (упаковка) - біг-бег; одиниця виміру - т; кількість (+/-10%) 1 000,000, ціна без ПДВ - 12 417,00 грн, вартість без ПДВ - 12 417 000,00 грн; ПДВ 20% - 2 483 400,00 грн; Всього із ПДВ - 14 900 400,00 грн;

- загальна вартість товару, який поставляється за цією специфікацією, становить 14 900 400,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 2 483 400,00 грн;

- перехід права власності відбувається в момент передачі відповідної партії товару, що оформлюється видатковою накладною. Датою передачі товару є дата оформлення видаткової накладної;

- строк поставки: до 15.09.2025 р. включно;

- умови оплати: покупець сплачує постачальнику 100% вартості товару до 31.10.2025 р. включно;

- дана специфікація набуває чинності з дати її підписання сторонами. Сканована/факсимільна копія специфікації, підписана сторонами та отримана електронною поштою/факсимільним зв`язком, має юридичну силу до моменту отримання сторонами її оригіналу.

13.09.2025 року сторони уклали додаткову угоду №1 до Специфікації №1 від 14.08.2025 р. до договору поставки №К-2/1408/2025/МД від 14.08.2025 р. (далі - додаткова угода №1, а. с. 13). У додатковій угоді №1 у зв`язку зі зміною найменування товару, сторони дійшли згоди внести зміни у специфікацію. У зв`язку із зазначеним сторони внесли зміни до специфікації №1, зокрема:

- найменування товару - сульфат амонію гранульований; тара (упаковка) - біг-бег; одиниця виміру - т; кількість (+/-10%) - 659,000, ціна без ПДВ - 12 417,00 грн, вартість без ПДВ - 8 182 803,00 грн;

- найменування товару - сульфат амонію гранульований; тара (упаковка) - біг-бег; одиниця виміру - т; кількість (+/-10%) - 367,000, ціна без ПДВ - 11 583,50 грн, вартість без ПДВ - 4 251 144,50 грн.

- загальна вартість товару , який поставляється за цією специфікацією, становить 14 920 737,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 2 486 789,50 грн.

На виконання умов договору поставки позивач здійснив поставку товару на загальну суму 14 920 737, 00 грн, що підтверджується:

- видатковими накладними №3189 від 19.08.2025 р.; №3213 від 21.08.2025 р.; №3238 від 21.08.2025 р.; №3239 від 23.08.2025 р.; №3297 від 26.08.2025 р.;

- товарно-транспортними накладними: №8956 від 01.09.2025; №8690 від 19.08.2025; №8998 від 02.09.2025; №8999 від 02.09.2025; №9000 від 02.09.2025; №9090 від 05.09.2025; №9190 від 15.09.2025; №9372 від 16.09.2025; №9407 від 17.09.2025; №9849 від 01.10.2025; №9557 від 23.09.2025; №9601 від 23.09.2025; №9600 від 23.09.2025; №9599 від 23.09.2025; №9602 від 23.09.2025; №9556 від 23.09.2025; №9497 від 20.09.2025; №9423 від 19.09.2025; №9412 від 19.09.2025; №9558 від 23.09.2025; №9413 від 19.09.2025; №9411 від 18.09.2025; №9338 від 17.09.2025; №9337 від 17.09.2025; №9336 від 16.09.2025; №9291 від 12.09.2025; №9147 від 09.09.2025; №9089 від 05.09.2025; №9085 від 05.09.2025; №9092 від 05.09.2025; №9293 від 13.09.2025; №9292 від 13.09.2025; №9294 від 14.09.2025 (а. с. 16 - 41).

В подальшому 02.02.2026 р. сторонами було укладено додаткову угоду №1/1 до договору поставки №К-2/1408/2025/МД від 14.08.2025 р. (далі - додаткова угода №1/1, а. с. 42), відповідно до якої сторони узгодили наступне:

- покупець визнає і підтверджує свою заборгованість (дата виникнення заборгованості 01.11.2025 року) на користь постачальника до договору поставки №К-2/1408/2025/МД від 14.08.2025 р. в сумі 9 270 737,00 грн (п. 1 додаткової угоди №1/1);

- покупець зобов`язується сплатити заборгованість за наступним графіком:

до 28 лютого 2026 року в сумі 3 090 245, 67 грн;

до 30 березня 2026 року в сумі 3 090 245, 67 грн;

до 30 квітня 2026 року в сумі 3 090 245, 67 грн (п. 2 додаткової угоди №1/1);

- сторони погодили, що на суму непогашеного боргу нараховуються проценти із розрахунку 21 % річних за кожен день користування коштами до моменту повної сплати заборгованості, розмір якої вказаний в пункті 1 цієї Додаткової угоди №1/1 (п. 5 додаткової угоди №1/1);

- у випадку порушення покупцем графіку сплати заборгованості (прострочення більше ніж на 1 (один) календарний день), покупець несе наступну відповідальність:

нараховується додаткова неустойка - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення за весь період прострочення (п. 7 додаткової угоди №1/1);

- ця додаткова угода №1/1 до договору поставки №К-2/1408/2025/МД від 14.08.2025 р. вступає в силу з моменту її підписання (п. 8 додаткової угоди №1/1);

- по всьому іншому, що не передбачено цією додатковою угодою №1/1, сторони керуються умовами договору поставки №К-2/1408/2025/МД від 14.08.2025 р. і підтверджують свої зобов`язання на ним (п. 9 додаткової угоди №1/1).

ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" здійснило наступні платежі за умовами Додаткової угоди №1/1:

- 100 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №1986 від 03.02.2026 р.;

- 100 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №71001 від 06.02.2026 р.;

- 500 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №914 від 23.02.2026 р.;

- 500 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №993 від 24.02.2026 р.;

- 500 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №1014 від 25.02.2026 р.;

- 1 390 245,00 грн відповідно до платіжної інструкції №1085 від 27.02.2026 р. (а. с .43 - 50).

Отже, позивач вказує, що станом на 10.04.2026 р. загальний розмір заборгованості відповідача становив 10 030 064,47 грн, з яких: 6 180 492,00 грн - основна заборгованість, 2 984 147,40 грн - штраф, 275 737,96 грн - проценти, 393 911,38 грн - додаткова неустойка (пеня) та 195 775,73 грн - інфляційні нарахування.

При цьому, позивач зазначає, що станом на 10.04.2026 р. він мав зобов`язання перед ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" щодо повернення попередньої оплати за непоставлений товар за договором в розмірі 5 642 271,71 грн. 14.04.2026 року позивачем було надіслано на адресу відповідача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка була отримана ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" 18.04.2026 р. (вих. №10-04/2026-1 від 10.04.2026 р. а. с. 51 - 54).

Після зарахування зустрічних однорідних вимог за вищезазначеною заявою загальна заборгованість ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" перед ТОВ "КАСПІТ ТРЕЙД" за спірним договором становить 4 387 792,76 грн (10 030 064,47 - 5 642 271,71).

З урахуванням зазначеного позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 4 387 792,76 грн заборгованості за договором поставки №К-2/1408/2025/МД від 14.08.2025 р. (з урахуванням укладених додаткових угод), з яких: 538 220,29 грн - основна заборгованість, 2 984 147,40 грн - штраф, 275 737,96 грн - проценти, 393 911,38 грн - додаткова неустойка (пеня) та 195 775,73 грн - інфляційні нарахування.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 14 920 737,00 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними (№3189 від 19.08.2025 р.; №3213 від 21.08.2025 р.; №3238 від 21.08.2025 р.; №3239 від 23.08.2025 р.; №3297 від 26.08.2025 р.) та товарно-транспортними накладними (№8956 від 01.09.2025; №8690 від 19.08.2025; №8998 від 02.09.2025; №8999 від 02.09.2025; №9000 від 02.09.2025; №9090 від 05.09.2025; №9190 від 15.09.2025; №9372 від 16.09.2025; №9407 від 17.09.2025; №9849 від 01.10.2025; №9557 від 23.09.2025; №9601 від 23.09.2025; №9600 від 23.09.2025; №9599 від 23.09.2025; №9602 від 23.09.2025; №9556 від 23.09.2025; №9497 від 20.09.2025; №9423 від 19.09.2025; №9412 від 19.09.2025; №9558 від 23.09.2025; №9413 від 19.09.2025; №9411 від 18.09.2025; №9338 від 17.09.2025; №9337 від 17.09.2025; №9336 від 16.09.2025; №9291 від 12.09.2025; №9147 від 09.09.2025; №9089 від 05.09.2025; №9085 від 05.09.2025; №9092 від 05.09.2025; №9293 від 13.09.2025; №9292 від 13.09.2025; №9294 від 14.09.2025) (а. с. 16 - 41).

Відповідно до умов специфікації №1 покупець сплачує постачальнику 100% вартості товару до 31.10.2025 р. включно.

В подальшому 02.02.2026 року сторонами було укладено додаткову угоду №1/1 до договору поставки №К-2/1408/2025/МД від 14.08.2025 р. (а. с. 42), відповідно до якої покупець визнав і підтвердив свою заборгованість (дата виникнення заборгованості 01.11.2025 року) на користь постачальника до договору поставки №К-2/1408/2025/МД від 14.08.2025 р. в сумі 9 270 737,00 грн (п. 1 додаткової угоди №1/1).

Також додатковою угодою №1/1 сторони узгодили графік сплати відповідачем зазначеної заборгованості, а саме:

- до 28 лютого 2026 року в сумі 3 090 245, 67 грн;

- до 30 березня 2026 року в сумі 3 090 245, 67 грн;

- до 30 квітня 2026 року в сумі 3 090 245, 67 грн (п. 2 додаткової угоди №1/1).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач до 28.02.2026 року здійснив сплату 3 090 245,00 грн (100 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №1986 від 03.02.2026 р.; 100 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №71001 від 06.02.2026 р.; 500 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №914 від 23.02.2026 р.; 500 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №993 від 24.02.2026 р.; 500 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №1014 від 25.02.2026 р.; 1 390 245,00 грн відповідно до платіжної інструкції №1085 від 27.02.2026 р.) (а. с .43 - 50).

Отже станом на 10.04.2026 р. за відповідачем рахувалась основна заборгованість за поставлений товар у сумі 6 180 492,00 грн (9 270 737,00 - 3 090 245,00).

Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

За правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно з вимогами статті 601 ЦК України.

Законодавство не передбачає спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину. За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Матеріали справи містять Заяву позивача до ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" про зарахування зустрічних однорідних вимог (вих. №10-04/2026-1 від 10.04.2026 р., а. с. 51, 52), яка була отримана ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" 18.04.2026 р. (вих. №10-04/2026-1 від 10.04.2026 р. а. с. 51 - 54).

Як вбачається із змісту заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, зобов`язання між позивачем та відповідачем виникли на підставі спірного договору.

Позивач зазначає та відповідач не спростовує, що станом на 10.04.2026 р. ТОВ "КАСПІТ ТРЕЙД" мав зобов`язання перед ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" щодо повернення попередньої оплати за непоставлений товар за договором в розмірі 5 642 271,71 грн.

З огляду на зарахування зустрічних однорідних вимог, зобов`язання ТОВ "КАСПІТ ТРЕЙД" перед ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" щодо повернення попередньої оплати за непоставлений товар за договором в розмірі 5 642 271,71 грн припинено в повному обсязі.

Отже, після зарахування зустрічних однорідних вимог основна заборгованість ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" перед ТОВ "КАСПІТ ТРЕЙД" за спірним договором становить 538 220,29 грн (6 180 492,00 - 5 642 271,71).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки товару, тоді як відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором та додатковими угодами не оплатив отриманий товар і заборгованість останнього складає 538 220,29 грн. Дана обставина відповідачем не спростована, доказів сплати суми боргу суду не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого товару і позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 538 220,29 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що за ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимоги про стягнення 2 984 147,40 грн штрафу.

У випадку порушення строків оплати товару більше 10 (десяти) календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника (крім штрафних санкцій, які передбачені в п. 5.1 цього договору) штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) вартості товару, яка узгоджена сторонами в конкретній специфікації (п. 5.2 договору поставки).

Відповідно до Специфікації №1 (з урахуванням додаткової угоди №1):

- загальна вартість товару, який поставляється за цією специфікацією, становить 14 920 737,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 2 486 789,50 грн;

- умови оплати: покупець сплачує постачальнику 100% вартості товару до 31.10.2025 р. включно.

Згідно з п. 9 додаткової угоди №1/1 по всьому іншому, що не передбачено цією додатковою угодою №1/1, сторони керуються умовами договору поставки №К-2/1408/2025/МД від 14.08.2025 р. і підтверджують свої зобов`язання за ним.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що сторони додатковими угодами не змінювали зміст п. 5.2 договору поставки

Суд зазначає, що спірний договір та додаткові угоди до нього є чинним і не визнані судом недійсними, а тому та обов`язковими для виконання сторонами згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідач порушив строки оплати товару більше ніж на 10 календарних днів (що не спростовано відповідачем).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в розмірі 20% вартості товару, яка узгоджена сторонами в конкретній специфікації (14 920 737,00 грн) у розмірі 2 984 147,40 грн, суд робить висновок, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства.

Також позивач заявив вимоги про стягнення 21% річних у загальному розмірі 275 737,96 грн, додаткової неустойки (пені) в розмірі 393 911,38 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 195 775,73 грн.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З наданих позивачем розрахунків, які містяться в уточненій позовній заяві (а. с. 71 - 73), вбачається, що ТОВ "КАСПІТ ТРЕЙД" здійснював відповідні нарахування за загальний період з 03.02.2026 року по 10.04.2026 з урахуванням здійснених відповідачем проплат (початкова сума боргу, на яку нараховуються штрафні санкції та інфляційні втрати - 9 170 737,00 грн).

Однак суд критично відносить до наданих позивачем розрахунків з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №1/1 сторони узгодили, що покупець зобов`язується сплатити заборгованість за наступним графіком:

до 28 лютого 2026 року в сумі 3 090 245, 67 грн;

до 30 березня 2026 року в сумі 3 090 245, 67 грн;

до 30 квітня 2026 року в сумі 3 090 245, 67 грн.

Як встановлено судом та підтверджується сторонами, відповідач виконав умову додаткової угоди №1/1 в частині сплати заборгованості в розмірі 3 090 245,67 грн в строк до 28.02.2026 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а. с. 43 - 48).

Отже, у суду відсутні підстави для нарахування та стягнення 21% річних, пені та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість 3 090 245,67 грн, яка була сплачена в строк, передбачений умовами додаткової угоди №1/1.

При цьому судом встановлено, що відповідач не здійснив другу проплату 3 090 245, 67 грн в строк до 30.03.2026 р.

Зважаючи на зазначене, суд робить висновок, що початком прострочення другої частини заборгованості відповідно до графіку (3 090 245, 67 грн) є 31.03.2026 р.

У випадку порушення покупцем графіку сплати заборгованості (прострочення більше ніж на 1 (один) календарний день), покупець несе наступну відповідальність: нараховується додаткова неустойка - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення за весь період прострочення (п. 7 додаткової угоди №1/1).

Сторони погодили, що на суму непогашеного боргу нараховуються проценти із розрахунку 21 % річних за кожен день користування коштами до моменту повної сплати заборгованості, розмір якої вказаний в пункті 1 цієї Додаткової угоди №1/1 (п. 5 додаткової угоди №1/1).

Отже, сторони умовами додаткової угоди №1/1 встановили інший розмір процентів річних, а саме: 21 % річних, замість 3%.

Перевірка правильності розрахунку пені, 21% річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".

Здійснивши перерахунок пені, 21% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості 3 090 245,67 грн за період з 31.03.2026 р. по 10.04.2026 р., суд робить висновок, що є правомірними та підлягають задоволенню вимоги про стягнення 27 939,20 грн пені та 19 557,44 грн 21% річних. Розмір інфляційних втрат за період з 31.03.22026 р. по 10.04.2026 р. становить 0,00 грн.

Щодо частини заборгованості у розмірі 3 090 245, 67 грн, яка відповідно до графіку сплати (додаткова угода №1/1) мала бути погашена до 30.04.2026 р. суд зазначає наступне.

З наданих розрахунків штрафних санкцій та інфляційних втрат позивача вбачається, що дані нарахування були здійснені по 10.04.2026 р. включно.

Однак, зважаючи на те, що проплата третьої частини боргу у розмірі 3 090 245,67 відповідно до узгодженого графіку мала бути здійснена до 30.04.2026 р., суд робить висновок, що кредиторські вимоги про сплату вказаної частини заборгованості станом на 10.04.2026 р. ще не настали.

З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення з відповідача пені, 21 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу 3 090 245,67 грн, яка мала бути сплачена до 30.04.2026 р.

Отже, за розрахунком суду є правомірними та підлягають задоволенню вимоги про стягнення 2 984 147,40 грн 20% штрафу, 27 939,20 грн пені та 19 557,44 грн 21% річних за порушення строків оплати за отриманий товар. В іншій частині вимог про стягнення 21% річних у розмірі 256 180,52 грн, пені у розмірі 365 972,18 та інфляційних втрат у розмірі 195 775,73 суд відмовляє.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України надає право суду у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір цих санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

В постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №903/486/22 викладена правова позиція про те, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд не приймає виключною обставиною для зменшення штрафних санкцій посилання відповідача на те, що саме дії позивача з невідвантаження товару на суму 5 642 271,71 грн призвели до виникнення негативних наслідків для ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" та ускладнило можливість належного виконання зобов`язань в межах Додаткової угоди № 1/1 від 02.02.2026 р.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Отже, невиконання стороною прийнятих на себе зобов`язань має наслідком визначену відповідальність, яку сторони мали передбачити при укладенні Договору за загальними засадами справедливості, добросовісності, розумності, а тому наслідки невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором покладаються на нього.

На момент укладення договору відповідач мав розуміти всі ризики, які можуть виникнути в зазначених умовах, однак свідомо уклав договір на зазначених умовах.

Складнощі, які виникли у відповідача із виконанням спірного договору охоплюються його (відповідача) підприємницьким ризиком. Тому, у суду не має правових підстав перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом звільнення відповідача від виконання прийнятих на себе обов`язків за договором.

Укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, строк виконання зобов`язання, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання. Відтак, відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, усвідомлював визначені ним відповідні умови щодо обсягу зобов`язання, строків його виконання та погодився із передбаченою відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

В даному випадку відповідачем не доведено жодними доказами та обґрунтуваннями факт винятковості обставин невиконання взятого ним на себе зобов`язання.

Також суд звертає увагу на те, що порушення відповідачем умов спірного договору щодо оплати вартості товару є досить тривалим (спочатку сторони узгодили кінцеву дату оплати товару – 31.10.2025 р. (включно). В подальшому 02.02.2026 р. покупець визнав і підтвердив свою заборгованість (дата виникнення заборгованості 01.11.2025 року) на користь постачальника в сумі 9 270 737,00 грн) та узгодив новий графік погашення боргу, виконання якого було також порушеним).

Відтак, враховуючи вищенаведене, а також часткове задоволення позовних вимог, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 538 220,29 грн основного боргу, 2 984 147,40 грн 20% штрафу, 27 939,20 грн пені та 19 557,44 грн 21% річних за порушення строків оплати за отриманий товар обґрунтовані, відповідачем не спростовані, підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню.

В іншій частині вимог про стягнення 21% річних у розмірі 256 180,52 грн, пені у розмірі 365 972,18 та інфляційних втрат у розмірі 195 775,73 грн суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, при зверненні до суд із цим позовом позивач повинен був сплатити 52 653,51 грн судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8).

Відповідно до платіжної інструкції №4100 від 29.04.2026 р. (а. с. 9) позивач сплатив судовий збір у розмірі 52 937,00 грн, що також підтверджується випискою від 29.04.20236 р. (а. с. 62).

Переплата судового збору становить 319,49 грн

Відповідно до п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно ч. 2 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Після надходження відповідного клопотання позивача сума переплати буде повернута йому з бюджету.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог в сумі 3 569 864,33 грн, судовий збір в розмірі 42 838,37 грн, сплачений позивачем, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 126, 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП" (проспект Миру, 16А, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39291937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСПІД ТРЕЙД" (вул. Короленківська, 3, офіс 703, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41656155) 538 220,29 грн основної заборгованості, 27 939,20 грн пені, 19 557,44 грн 21% річних, 2 984 147,40 штрафу у розмірі 20% та 42 838,37 грн судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повне рішення складено 12.10.2026 року.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко