Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №917/1030/26 — Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 Справа № 917/1030/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Фермерського господарства «ЛІНА-2018», 52131, Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н, с. Пальмирівка, вул. Центральна, 82, код ЄДРПОУ 45171597,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагростеп», 36000, м. Полтава, проспект Миру, 16А, код ЄДРПОУ 39291937,

про розірвання договору та стягнення грошових коштів

Представники сторін: відсутні

Секретар судового засідання Токар А.В.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Фермерського господарства «ЛІНА-2018» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагростеп» про розірвання Договору поставки № 290702 від 29.07.2024 р. та стягнення 610 367,12 грн, з яких 590 000,00 грн – попередня оплата згідно з вказаним договором, 20 367,12 грн – пеня.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.06.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Також вказаною ухвалою призначено підготовче засідання у справі на 02.07.2026 р.

У зв`язку з перебуванням судді Мацко О.С. у відпустці, засідання суду в цей день не відбулося.

Ухвалою від 23.07.2026 р. було призначено підготовче судове засідання у справі на 08.09.2026 р.

08.09.2026 р. суд закрив підготовче провадження у даній справі та призначив справу до розгляду по суті на 29.09.2026 р.

У судове засідання 29.09.2026 р. учасники справи представництво не забезпечили, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце його проведення, подавши натомість клопотання про розгляд справи за їх відсутності, які судом задовольняються.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав умови Договору поставки № 290702 від 29.07.2024 р. в частині поставки товару, а тому зобов`язаний повернути Фермерському господарству «ЛІНА-2018» попередню оплату згідно з вказаним договором та сплатити на користь позивача пеню за несвоєчасну поставку товару.

Відповідач у строк, ватсновлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відзив на опзов не надав. Натомість у заяві від 22.06.2026 р. (вх. № 8637 від 22.06.2026 р.) відповідач підтвердив наявність договірних відносин з позивачем на підставі Договору поставки № 290702 від 29.07.2024 р. та Специфікації № 1947 від 09.12.2025 р., не заперечував факт невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагростеп» зобов`язань з поставки товару згідно з вказаним Договором, а також фактично визнав позовні вимоги Фермерського господарства «ЛІНА-2018» у справі в частині стягнення з ТОВ «Хімагростеп» 590 000,00 грн попередньої оплати згідно з Договором № 290702 від 29.07.2024 р.

Водночас відповідач, стверджуючи про безпідставність стягнення з ТОВ «Хімагростеп» на користь ФГ «ЛІНА-2018» пені за несвоєчасну поставку товару за вказаний позивачем період, а також посилаючись на положення частини 1 статті 616 Цивільного кодексу України, відповідно до якої суд зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника у разі настання порушення зобов`язання з вини кредитора, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ФГ «ЛІНА-2018» у зазначеній частині.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

29.07.2024 року між Фермерським господарством «ЛІНА-2018» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагростеп» було укладено договір поставки № 290702 (а. с. 19-22).

Згідно з п. 1.1 вказаного Договору Постачальник (ТОВ «Хімагростеп») зобов`язується передати (поставити) Покупцеві (ФГ «ЛІНА-2018») у його власність Товар, асортимент, кількість та ціна якого визначені у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар.

Відповідно до п. 2.1 Договору асортимент, кількість, ціна Товару, що поставляється згідно Договору та загальна вартість партії Товару, термін прийняття Товару Покупцем, визначається Специфікаціями.

Пунктом 4.1 Договору також визначено, що постачальник зобов`язаний поставити та передати Товар Покупцеві на умовах та у строк, встановлений за домовленістю Сторін у Специфікації.

Оплата Товару за Договором здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, протягом строку та на умовах, зазначених у Специфікаціях до Договору (п. 3.3 Договору № 290702 від 29.07.2024 р.).

Згідно зі Специфікацією № 1947 від 09.12.2025 р. до Договору поставки № 290702 від 29.07.2024 р. (а. с. 27) загальна вартість Товару (добрива рідкі азотні (КАС-32) становить 590 000,00 грн з ПДВ.

Також у вказаній Специфікації сторони узгодили, що Товар поставляється в термін до 18 грудня 2025 року, а оплата за Товар здійснюється до 16 грудня 2025 року шляхом перерахування Покупцем на поточний рахунок Постачальника 100 % загальної вартості Товару.

Фермерським господарством «ЛІНА-2018» було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагростеп» вартість Товару, визначеного Специфікацією № 1947 від 09.12.2025 р. до Договору поставки № 290702 від 29.07.2024 р., в розмірі 590 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 366 від 16.12.2025 р., № 378 від 21.12.2025 р., № 391 від 30.12.2025 р., № 394 від 31.12.2025 р., № 407 від 16.01.2026 р., № 412 від 23.01.2026 р. та № 413 від 23.01.2026 р. (а. с. 12-18).

Посилаючись на те, що відповідачем не було виконано умови Договору № 290702 від 29.07.2024 р. щодо передачі товару, позивач звернувся до суду з даним позовом про розірвання Договору поставки № 290702 від 29.07.2024 р. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагростеп» 610 367,12 грн, з яких 590 000,00 грн – попередня оплата згідно з вказаним договором, 20 367,12 грн – пеня.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: Договір поставки № 290702 від 29.07.2024 р., Специфікація № 1947 від 09.12.2025 р. до вказаного Договору, рахунок на оплату № 1947 від 09.12.2025 р., платіжні інструкції № 366 від 16.12.2025 р., № 378 від 21.12.2025 р., № 391 від 30.12.2025 р., № 394 від 31.12.2025 р., № 407 від 16.01.2026 р., № 412 від 23.01.2026 р. та № 413 від 23.01.2026 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як зазначено вище, у пункті 1.3 Специфікації № 1947 від 09.12.2025 р. до Договору № 290702 від 29.07.2024 р. Сторони узгодили, що Товар поставляється в термін до 18 грудня 2025 року.

Положенням статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Докази здійснення відповідачем поставки Фермерському господарству «ЛІНА-2018» товару, визначеного у Специфікації № 1947 від 09.12.2025 р. до Договору № 290702 від 29.07.2024 р., в матеріалах справи відсутні.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, що відповідач грубо порушив умови Договору № 290702 від 29.07.2024 р., тому він підлягає розірванню у судовому порядку.

Щодо вказаної вимоги Фермерського господарства «ЛІНА-2018» суд зазначає наступне:

Строк дії та умови припинення договору викладені у розд.8 договору. Так, договір набуває чиннсоті з моменту його підписання та діє до 31.12.2024р., але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами їх обов"язків, що виникли в період дії цього догвоору. Якщо інше не передбачено договором або чинним законодавствоим, зміни до договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін. які оформляються додатковими умовами до договору. Договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї зі сторін з попереднім письмовим повідомленням про це другої сторни не менш як за 30 календарних днів до дати розірвання. У випадку, коли жодна зі сторін не виявила бажання припинити дію договору та не надіслала іншій стороні пропозицію про його припинення до закінчення строку його дії, то строк дії догвоору автоматично пролонгується на кожен настпний календарний рік на тих самих умовах, що були визначені у договорі. Зважаючи на даний припис договору та враховуючи відсутність доказів надіслання пропозицій про пприпинення дії договору жодною зі сторін у вказаний строк, договір наразі є чинним.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За загальним правилом, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття – «значної міри» – позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідно до статті 16 ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі. Такий спосіб захисту (1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору (2) застосовується з ініціативи кредитора (3) спрямований на захист прав кредитора та (4) позбавляє боржника певних суб`єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок – він позбавляється суб`єктивних прав, наданих йому договором.

Відповідно до статті 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Контрагент може порушити як основне зобов`язання, заради якого укладався договір, так і будь-який інший договірний обов`язок. Якщо має місце порушення будь-якого договірного обов`язку, у кредитора теоретично виникає право на розірвання договору, але і таке порушення має бути істотним для наділення кредитора правом на судове розірвання порушеного договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині поставки товару. Зазначена обставина також визнається відповідачем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про розірвання Договору поставки № 290702 від 29.07.2024 р. в судовому порядку є правомірними обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 910/18530/23 та від 11.02.2025 р. у справі № 914/1314/24, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України мають враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Отже позивач належним чином реалізував своє право, передбачене чинним законодавством, на повернення вартості недоотриманих товарів за Договором № 290702 від 29.07.2024 р.

Доказів належного повернення відповідачем попередньої оплати суду не надано.

Як зазначено вище, відповідач визнав позовні вимоги ФГ «ЛІНА-2018» про стягнення заборгованості у вищезазначеному розмірі.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

З огляду на викладені обставини, враховуючи часткове визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фермерського господарства «ЛІНА-2018» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагростеп» 590 000,00 грн заборгованості за Договором поставки № 290702 від 29.07.2024 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.6 Договору № 290702 від 29.07.2024 р. передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки Товару Постачальник зобов`язується впродовж 7 (семи) днів з дати отримання письмової претензії поставити недопоставлений Товар. У випадку порушення Постачальником вказаного зобов`язання, Постачальник зобов`язується на вимогу Покупця сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості недопоставленого Товару за кожен день прострочення поставки.

Позивачем наведено розрахунок пені за порушення строку поставки товару за Договором № 290702 від 29.07.2024 р. в розмірі 20 367,12 грн.

При цьому суд вважає за необхідне вказати, що позивачем під час зазначення періоду нарахування пені було допущено технічну описку, а саме – вказано період з 09.04.2025 р. по 21.05.2026 р., в той час як загальний строк нарахування пені згідно з розрахунком ФГ «ЛІНА-2018» становить 42 дні (а. с. 3), а тому періодом нарахування пені, обраним позивачем, необхідно вважати строк з 09.04.2026 р. по 21.05.2026 р.

При цьому у заяві від 22.06.2026 р. (вх. № 8637 від 22.06.2026 р.) відповідач стверджує, що позивачем під час нарахування пені за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагростеп» зобов`язання щодо поставки товару не було враховано власну затримку виконання зобов`язання щодо оплати вартості товару.

Так, згідно з ч. 1 ст. 616 Цивільного кодексу України якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Також частиною 2 статті 613 ЦК України визначено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Водночас з положень Специфікації № 1947 від 09.12.2025 р. до Договору № 290702 від 29.07.2024 р. не вбачається, що виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару поставлено сторонами в залежність від виконання позивачем свого обов`язку щодо оплати вартості товару.

Крім того, як зазначено вище, позивач здійснив нарахування пені за порушення строку поставки товару за Договором № 290702 від 29.07.2024 р. за період з 09.04.2026 р. по 21.05.2026 р., тобто через значний проміжок часу після повного виконання ним обов`язку щодо оплати вартості товару (23.01.2026 р.).

Здійснивши перевірку розрахунку пені за вищевказаний період, суд прийшов до висновку, що він є правильним та обґрунтованим, а тому вимога позивача про стягнення вказаної суми з відповідача підлягає задоволенню, відтак - суд відмовляє у задовленні клопотання відповідача про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені (п.2 прохальної частини заяви від 22.06.2026р.).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Фермерського господарства «ЛІНА-2018» у даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Заява про визнання позову була подана відповідачем 22.06.2026 року, тобто до початку розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, 50 % судового збору пропорційно частині суми позову, що була визнана відповідачем (590 000,00 грн), у розмірі 3 540,00 грн підлягають поверненню позивачу з бюджету відповідно до статті 130 ГПК України. Витрати зі сплати інших 50 % судового збору пропорційно частині суми позову, що була визнана відповідачем, а також решти судового збору в сумі у розмірі 2 906,81 грн покладаються на відповідача.

Роз`яснити позивачу, що з 07.01.2025 р. повернення судового збору здійснюється органами Казначейства виключно на підставі електронного подання, сформованого відповідним судом чи територіальним управлінням Державної судової адміністрації України. Таким чином, для формування Господарським судом Полтавської області електронного подання на повернення судового збору, позивачу необхідно надати суду вичерпну інформацію згідно з абзацом сьомим пункту 5 розділу I «Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 606 від 26.11.2024 р.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне:

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач просить покласти на відповідача судові витрати Фермерського господарства «ЛІНА-2018» на правничу допомогу адвоката.

У позовній заяві ФГ «ЛІНА-2018» у даній справі міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Також до вказаної позовної заяви було додано належним чином засвідчені копії Договору про надання правової допомоги № 503 від 18.05.2026 р., укладеного між Фермерським господарством «ЛІНА-2018» та Адвокатським бюро «Бражник і партнери», в особі керуючого бюро адвоката Бражника Дениса Сергійовича, ордеру серія АЕ № 1472239 від 21.05.2026 р. на надання адвокатом Бражником Денисом Сергійовичем правової допомоги Фермерському господарству «ЛІНА-2018» та платіжної інструкції № 533 від 18.05.2026 р.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № 503 від 18.05.2026 р. Адвокатське бюро в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується надати Клієнту визначену цим Договором правову допомогу, а Клієнт зобов`язується сплатити винагороду Адвокатському бюро.

Згідно з п. 2.1 Договору Адвокатським бюро надається наступна правова допомога:

- усні та письмові консультації, роз`яснення з правових питань, що стосуються стягнення заборгованості за договором поставки № 290702 від 29 липня 2024, укладеним між Клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагростеп»;

- складання процесуальних документів, а саме: позовної заяви про розірвання стягнення заборгованості (попередньої оплати) за договором поставки № 290702 від 29 липня 2024, укладеним між Клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагростеп»; у разі необхідності апеляційної скарги та будь-якого роду клопотань, необхідність у яких може виникнути під час розгляду справи судом (за вибором та на власний розсуд виконавця від Бюро);

- участь у судових засіданнях в рамках розгляду справи в режимі відеоконференції, а також за необхідністю надання іншої правової допомоги, необхідність у якій може виникнути під час виконання даного доручення.

За надання правової допомоги за цим Договором Клієнт сплачує Адвокатському бюро винагороду у розмірі 17 200 грн без ПДВ, яка сплачується наступним чином: 100 % винагороди сплачується Адвокатському бюро у вигляді авансу протягом 3-х робочих днів з дня укладання даного договору.

Вказана сума була сплачена позивачем на користь Адвокатського бюро «Бражник і партнери», що підтверджується платіжною інструкцією № 533 від 18.05.2026 р.

Відомості щодо адвоката Бражника Дениса Сергійовича містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 17 200,00 грн є такими, що пов`язані з розглядом справи, відповідають критеріям, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК, а також належать до витрат, компенсація яких передбачена чинними нормами законодавства України.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

При цьому, як зазначено вище, у Договорі про надання правової допомоги № 503 від 18.05.2026 р. встановлено фіксований розмір гонорару.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові № 640/18402/19 від 28.12.2020 р., якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов`язковим, оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а, отже, є визначеним.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Клопотання про зменшення розміру вказаних витрат від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, а витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені у розмірі 17 200,00 грн, вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати Договір поставки № 290702 від 29.07.2024 р., укладений між Фермерським господарством «ЛІНА-2018» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагростеп».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагростеп» (36000, м. Полтава, проспект Миру, 16А, код ЄДРПОУ 39291937) на користь Фермерського господарства «ЛІНА-2018» (52131, Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н, с. Пальмирівка, вул. Центральна, 82, код ЄДРПОУ 45171597) 590 000,00 грн попередньої оплати згідно з Договором поставки № 290702 від 29.07.2024 р., 20 367,12 грн пені, 6 446,81 грн судового збору, 17 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

4. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

5. Повернути Фермерському господарству «ЛІНА-2018» (52131, Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н, с. Пальмирівка, вул. Центральна, 82, код ЄДРПОУ 45171597) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3 540,00 грн, сплачений згідно з квитанцією № 8245-4388-6316-0759 від 25.05.2025 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 12.10.2026 р.

Суддя О.С. Мацко