Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №916/2901/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2901/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,

за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 916/2901/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88, код ЄДРПОУ 42114410);

до відповідача Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (65481, Одеська область, м. Південне, вул. Заводська, 3, код ЄДРПОУ 00206539);

про стягнення 1 641 884,17 грн

За участю представників сторін

від позивача: Жосан Т. Ю.;

від відповідача: не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" 1 641 884,17 грн, з яких 366 277,08 грн 3% річних, 1 275 607,09 грн інфляційних витрат.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (Постачальник) посилається на неналежне виконання Акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" (Споживач) умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах обраної комерційної пропозиції №2-УП від 27.04.2022 (далі - договір).

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення з Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" 1 641 884,17 грн суд прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі № 916/2901/26. Постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Призначив підготовче засідання на 07.09.2026.

У підготовчому засіданні 07.09.2026, за участі представників сторін, суд оголосив прокольну ухвалу без оформлення окремого процесуального документа, якою закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 13.10.2026, із викликом учасників справи у судове засідання.

Відповідач відзиву на позов не подав, своїм правом на захист не скористався.

У судовому засіданні 13.10.2026 за участю представника позивача, суд на підставі ст. 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення.

Стислий виклад позиції позивача

За розрахунковий період травень-липень 2022 року ТОВ «ООЕК» від АТ «ДТЕК Одеські електромережі», як оператора системи розподілу, отримано дані щодо фактичного споживання електричної енергії АТ «ОПЗ». З отриманих даних вбачається, що за особовим рахунком № 12-1265 у травні-липні 2022 року АТ «ОПЗ» було спожито 8 357 365 кВт.год.

На підставі зазначених даних, ТОВ «ООЕК» виставило, а АТ «ОПЗ» отримало рахунки за спожиту електричну енергію на загальну вартість 26 690 242,25 грн (у т. ч. ПДВ), а саме: № 12-1265 ПУП/1 від 02.06.2022; № 12-1265 ПУП/1 від 05.07.2022; № 12-1265 ПУП/1 від 04.08.2022.

Зазначені обставини вже були встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі № 916/5017/23, яким стягнуто з АТ «ОПЗ» на користь ТОВ «ООЕК» заборгованість за поставлену електричну енергію у розрахункові періоди квітня-серпня 2022 на суму 441 950,95 грн (в тому числі за період червня - серпня 2022 року).

Після винесення судового рішення та станом на дату подачі цієї позовної заяви, відповідачем було частково сплачено заборгованість за період травня 2022 року в розмірі 5 570 000,00 грн.

Разом з тим, залишок заборгованості за період червня-серпня 2022 в розмірі 228 932,10 грн, станом на дату подання цієї позовної заяви про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань, не сплачений.

Внаслідок того, що АТ «ОПЗ» у період травень-липень 2022 року належним чином не виконувало взяті на себе договірні зобов`язання в частині своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії, ТОВ «ООЕК» були нараховані 3% річних за період з 16.12.2025 по 14.07.2026 на суму 366 277,08 грн та інфляційні втрати за період з 01.12.2025 по 31.05.2026 та на суму 1 275 607,09 грн.

Оскільки вартість спожитої у період травень-липень 2022 року електричної енергії АТ «ОПЗ» сплачена не була, ТОВ «ООЕК» було змушено звернутись до Господарського суду Одеської області з відповідною позовною заявою про стягнення 3% річних за період 16.12.2025 - 14.07.2026 на суму 366 277,08 грн та інфляційних втрат за період 01.12.2025 - 31.05.2026 на суму 1 275 607,09 грн.

Обставини справи встановлені судом

27.04.2022 між АТ «ОПЗ» та ТОВ «ООЕК» було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах обраної комерційної пропозиції №2-УП, яка є додатком № 3 до договору.

Дата початку постачання електроенергії зазначена в додатку №1 до Договору - «Заява-приєднання», а саме - 16.04.2022.

У зв`язку з фактичним укладенням між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу ТОВ «ООЕК» для АТ «ОПЗ» було відкритий особовий рахунок №12-1265.

Відповідно до п. 13.1 укладеного договору, договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднання.

Згідно п. 8 Додатку № 3 до договору «Комерційна пропозиція № 2-УП», договір укладається на період дії воєнного стану в Україні та впродовж 30 днів після завершення воєнного стану, а в частині розрахунків договір діє до повного виконання.

11.05.2022 між ТОВ «ООЕК» та АТ «ОПЗ» було укладено Додаткову угоду до договору, відповідно до якої було додано нові точки обліку:

- «Насосна станція морської води» за ЕІС кодом - 62Z3534662557060;

- «Кімната операторів причальної зони» за ЕІС кодом - 62Z5829077080010;

- «Прохідна № 7» за ЕІС кодом - 62Z9054760322363.

На підставі вказаної Додаткової угоди від 11.05.2022, сторони дійшли згоди про внесення змін до договору, шляхом викладення додатку №1 «Заява приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг», додатку № 3 «Комерційна пропозиція № 2-УП» та додатку №5 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної електричної енергії Споживача» у новій редакції.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди від 11.05.2022 сторони домовились, що дана Додаткова угода регламентує взаємовідносини між сторонами з 16.04.2022.

Згідно з п. 8 Додатку № 3 до договору «Комерційна пропозиція № 2-УП» в новій редакції договір укладається на період дії воєнного стану в Україні та впродовж 30 днів після завершення воєнного стану, а в частині розрахунків договір діє до повного виконання.

Відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони прийшли до взаємної згоди, що умови договору та цієї комерційної пропозиції застосовуються до відносин між ними, які виникли з 16.04.2022.

За розрахунковий період травень-липень 2022 року ТОВ «ООЕК» від АТ «ДТЕК Одеські електромережі», як оператора системи розподілу, отримано дані щодо фактичного споживання електричної енергії АТ «ОПЗ». З отриманих даних вбачається, що за особовим рахунком № 12-1265, у травні-липні 2022 року АТ «ОПЗ» було спожито 8 357 365 кВт.год.

На підставі зазначених даних, ТОВ «ООЕК» виставило, а АТ «ОПЗ» отримало рахунки за спожиту електричну енергію на загальну вартість 26 690 242,25 грн (у т. ч. ПДВ), а саме: № 12-1265 ПУП/1 від 02.06.2022; № 12-1265 ПУП/1 від 05.07.2022; № 12-1265 ПУП/1 від 04.08.2022.

Зазначені обставини вже були встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі № 916/5017/23, яким стягнуто з АТ «ОПЗ» на користь ТОВ «ООЕК» заборгованість за поставлену електричну енергію у розрахункові періоди квітня-серпня 2022 на суму 441 950,95 грн (в тому числі за період червня - серпня 2022 року).

Після ухвалення судового рішення та станом на дату подачі цієї позовної заяви, відповідач частково сплативо заборгованість за період травня 2022 року в розмірі 5 570 000,00 грн.

Разом з тим, залишок заборгованості за період червня-серпня 2022 в розмірі 228 932,10 грн, станом на дату подання цієї позовної заяви про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань, не сплачений.

Внаслідок того, що АТ «ОПЗ» у період травень-липень 2022 року належним чином не виконувало взяті на себе договірні зобов`язання в частині своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії, ТОВ «ООЕК» були нараховані 3% річних за період з 16.12.2025 по 14.07.2026 на суму 366 277,08 грн та інфляційні втрати за період з 01.12.2025 по 31.05.2026 та на суму 1 275 607,09 грн.

ТОВ «ООЕК» звернулося до Господарського суду Одеської області з відповідною позовною заявою про стягнення 3% річних за період 16.12.2025 - 14.07.2026 на суму 366 277,08 грн та інфляційних втрат за період 01.12.2025 - 31.05.2026 на суму 1 275 607,09 грн.

ТОВ «ООЕК» раніше зверталось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з АТ «ОПЗ» 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасну оплату заборгованості за спожиту в квітні-липні 2022 року електричну енергію, за результатами розгляду якої судом було винесено рішення по справі № 916/5069/25 про задоволення позовних вимог.

У справі № 916/5069/25 заявлялись до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, які було нараховано до 15.12.2026 року та із врахуванням інфляції листопада 2025 року.

Таким чином, періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат по справі № 916/5069/25 та в цій позовній заяві - не співпадають.

Висновки суду

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до основних положень цивільного і господарського законодавства договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до договору.

Пунктом 1.2.1. ПРРЕЕ передбачено, що на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Пунктом 1.1.2 ПРРЕЕ передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу. Згідно п. 4.21 ПРРЕЕ, оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.

Відповідно до п. 5.2.1 ПРРЕЕ, електропостачальник має право на своєчасне та в повному отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів. Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Нормативне обґрунтування позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії.

Щодо наявності між сторонами договірних відносин, то суд зазначає, що зазначені обставини вже були встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі № 916/5017/23 та рішенням Господарського суду Одеської області від 01.04.2026 у справі № 916/5069/25.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Внаслідок того, що АТ "ОПЗ" у період травень-липень 2022 року належним чином не виконувало взяті на себе договірні зобов`язання в частині своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії, ТОВ "ООЕК" були нараховані 3% річних на суму 366 277,08 грн та інфляційні нарахування на суму 1 275 607,09 грн.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, його порушення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

У постановах від 05.08.2020 у справі № 906/282/16, від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 12.06.2018 у справі № 927/976/16, від 29.04.2020 у справі № 906/557/19 викладені висновки Верховного Суду щодо застосування ст.75 ГПК України, відповідно до яких обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Частиною 3 ст.14 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 10.12.2019 у справі №912/2750/18 правовий аналіз положень ст.ст.526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Враховуючи, що станом на день розгляду справи рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі № 916/5017/23 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2026 у справі № 916/5069/25 не виконані, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань на заборгованість за спожиту електричну енергію АТ "ОПЗ", вважає його правильним та зазначає, що стягненню з АТ "ОПЗ" на користь ТОВ «ООЕК» підлягають 3% річних у розмірі 366 277,08 грн та інфляційні збитки у розмірі 1 275 607,09 грн.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

У ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За наведених умов, господарський суд задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення з Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" 1 641 884,17 грн, з яких 366 277,08 грн 3% річних, 1 275 607,09 грн інфляційні збитки.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (65481, Одеська область, м. Південне, вул. Заводська, 3, код ЄДРПОУ 00206539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88, код ЄДРПОУ 42114410) 366 277,08 грн 3% річних, 1 275 607,09 грн інфляційних збитків, 19 702,61 грн судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 13 жовтня 2026 р.

Суддя Т.Г. Деркач