Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №916/1022/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1022/26

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Старюка Анатолія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача - Акціонерного товариства "ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Пестеля, буд. 5; код ЄДРПОУ 05396638)

про визнання протиправним та скасування рішення;

представники сторін:

від позивача - Скибінська Є. С.,

від відповідача - Кізім Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Старюк Анатолій Миколайович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії Акціонерного товариства "ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО", оформлене як протокол № 113 від 26.02.2026 засідання комісії Акціонерного товариства "ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО" по розгляду Акта про порушення споживачем ПРРЕЕ № 022379 від 03.01.2025.

Ухвалою від 30.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1022/26, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.04.2026, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

15.04.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову (а.с. 61-67).

22.04.2026 від позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача засвідченої копії журналу реєстрації засідань комісії АТ "Херсонобленерго" з розгляду актів про порушення за 23.01.2025 року, 05.06.2025 року та 26.02.2026.

22.04.2026 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 111-112), а 29.04.2026 - заперечення на відповідь на відзив (а.с. 115-116).

Ухвалою від 29.04.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, суд залишив без задоволення клопотання позивача про витребування доказів на підставі ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки відповідне клопотання було подано з порушенням строку, зазначеного в ч. 2 ст. 80 ГПК України.

Протокольною ухвалою від 29.04.2026 суд за клопотанням представника позивача відклав підготовче засідання на 20.05.2026.

30.04.2026 від позивача вдруге надійшло клопотання про витребування у відповідача аналогічних доказів. Водночас позивач просив поновити строк на подання відповідного клопотання.

Ухвалою від 20.05.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, суд, з урахуванням позиції представника відповідача, поновив позивачу строк на подання клопотання про витребування доказів, задовольнив вказане клопотання, зобов`язав відповідача надати засвідчену копію журналу реєстрації засідань комісії АТ "Херсонобленерго" з розгляду актів про порушення за 23.01.2025 року, 05.06.2025 року та 26.02.2026, та відклав підготовче засідання на 17.06.2026.

11.06.2026 відповідач надав суду витребувані докази (а.с. 136-142).

17.06.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.07.2026.

В подальшому у судовому засіданні неодноразово було оголошено перерву.

14.09.2026 та 22.09.2026 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

21.09.2026 та 22.09.2026 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 24.09.2026 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову.

24.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та в порядку ст. 219 ГПК України відклав його проголошення на 01.10.2026.

01.10.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позицій та доводів сторін, викладених у заявах по суті справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Івана Богуна, 7, та споживачем електричної енергії за об`єктом, на якому встановлено електролічильник типу НІК 2301 АП2 № 0626950. За твердженням позивача, взаємовідносини сторін щодо постачання електричної енергії підтверджуються рахунками на оплату спожитої електричної енергії № 2897, які відповідач надавав щомісяця.

Позивач указує, що 03.01.2025 представники АТ «Херсонобленерго» склали акт про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії № 022379, у якому зазначили, що споживач установив неодимовий магніт на електролічильник з метою безоблікового споживання електричної енергії. Надалі рішенням комісії відповідача, оформленим протоколом № 61 від 23.01.2025, було нараховано вартість необлікованої електричної енергії в сумі 193 842,23 грн. Рішенням комісії від 05.06.2025, оформленим протоколом № 80, попереднє рішення скасовано у зв`язку з необхідністю з`ясування істотних обставин, які не були відомі під час його ухвалення. Після проведення експертного дослідження відповідач повторно розглянув акт та рішенням комісії, оформленим протоколом № 113 від 26.02.2026, знову застосував до позивача санкцію в сумі 193 842,23 грн. Копію цього рішення з додатками відповідач направив листом від 10.03.2026, отриманим позивачем 12.03.2026.

На думку позивача, рішення комісії, оформлене протоколом № 113 від 26.02.2026, підлягає визнанню протиправним та скасуванню з огляду на істотні порушення процедури складання акта про порушення, недоведеність обставин втручання в роботу засобу обліку саме на момент перевірки, неналежність та недопустимість доказів відповідача, недоліки експертного дослідження, а також недотримання строків, установлених ПРРЕЕ.

Зокрема, позивач стверджує, що акт про порушення № 022379 від 03.01.2025 складено за його відсутності та без участі належним чином уповноваженого представника. Позивач не уповноважував ані усно, ані письмово Кривополєнова Анатолія Геннадійовича представляти його інтереси або допускати представників оператора системи до об`єкта, а також зазначає, що ця особа йому невідома. За доводами позивача, відповідач не перевірив повноважень Кривополєнова А.Г., не встановив його правового зв`язку з позивачем та не з`ясував підстав перебування цієї особи на об`єкті. Крім того, в акті зазначено лише серію та номер паспорта Кривополєнова А.Г. без відомостей про дату видачі документа й орган, який його видав, що, на переконання позивача, не забезпечує належної ідентифікації особи.

Позивач також посилається на те, що представники відповідача здійснили огляд належної йому нежитлової будівлі без його присутності та відома, без достатніх на те підстав. У зв`язку із цим він звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення правопорушення за фактом проникнення працівників відповідача до зазначеного приміщення.

Окрему групу доводів позивача становлять суперечності між примірниками акта про порушення та обставини його підписання. Позивач зазначає, що наданий йому примірник акта не містив підпису Кривополєнова А.Г., тоді як копія, отримана від відповідача у відповідь на адвокатський запит від 06.02.2026, містила такий підпис. На думку позивача, ці розбіжності допускають можливість внесення підпису після первинного оформлення акта або існування різних за оформленням примірників документа. Позивач додатково звертає увагу на візуальні відмінності між підписами представників оператора системи в наданих копіях акта. Він стверджує, що за відсутності підпису особи, яка нібито була присутня під час складання акта, відповідач мав дотриматися передбаченої ПРРЕЕ процедури оформлення документа в разі відмови від його підписання, зокрема залучити не менше двох незаінтересованих осіб. Оскільки цього зроблено не було, позивач вважає акт таким, що містить ознаки недостовірності та не може бути покладений в основу оспорюваного рішення.

Крім того, позивач стверджує, що акт не містить достатніх відомостей про конкретне місце встановлення лічильника, що, на його думку, перешкоджає належному встановленню обставин доступу до засобу обліку третіх осіб, меж відповідальності сторін та можливості втручання в роботу лічильника саме з боку позивача. При цьому позивач наголошує, що з 2022 року не перебуває за місцем розташування нерухомого майна та проживає в м. Одесі, а отже, заперечує можливість особистого втручання в роботу засобу обліку.

Щодо доказів, на підставі яких відповідач установив факт порушення, позивач указує, що на його адвокатський запит було надано лише один фотознімок, тоді як акт містив посилання також на відеоматеріали. За твердженням позивача, надана фотографія не містить відомостей про пристрій, яким здійснено зйомку, дату й час її створення та місце зйомки, не дає змоги встановити серійний номер лічильника і реквізити пломб, а також не фіксує обставин, які беззаперечно підтверджували б втручання в роботу засобу обліку. Відсутність відеоматеріалів у відповідь на адвокатський запит позивач розцінює як додаткову обставину, що ставить під сумнів повноту документального оформлення перевірки та достовірність відомостей, викладених в акті.

Позивач також звертає увагу на зміст самого акта, у якому зазначено, що лічильник перебував у закритому корпусі, пломби були неушкодженими, верхня прозора кришка під час розпломбування клемної кришки знаходилася на місці, а під час огляду не було виявлено тріщин або сколів. На думку позивача, ці обставини не узгоджуються з твердженням про втручання в роботу лічильника та не підтверджують факту зміни його показів унаслідок дій споживача.

Посилаючись на оформлення акта та подальші дії відповідача, позивач зазначає, що 03.01.2025 лічильник не демонтували, а в акті не зафіксовано його перевірки шляхом зняття або дослідження. Відключення об`єкта від електропостачання також не проводилося. Водночас рішення про застосування санкції було прийняте вже 23.01.2025, тобто до зняття лічильника та проведення експертного дослідження. Позивач вважає, що за таких обставин відповідач застосував санкцію без належного підтвердження факту втручання, а також без залучення уповноваженого органу у сфері метрології та метрологічного нагляду, що, на його думку, ставить під сумнів достовірність висновків про вплив стороннього предмета на засіб обліку.

Оспорюючи правомірність подальшого демонтажу лічильника, позивач посилається на акт заміни/встановлення засобу комерційного обліку № 34255 від 07.05.2025, у якому зафіксовано покази лічильника № 0626950 у розмірі 18 217,7 кВт·год. Позивач зазначає, що зняття лічильника відбулося за його відсутності, а в акті як представника позивача вказано Дубову Н.П., яку він, за власними твердженнями, також не уповноважував представляти свої інтереси та не знає. За доводами позивача, відповідач не перевірив і не підтвердив повноважень цієї особи. Позивач також стверджує, що зняття лічильника без його відома та належних підстав стало причиною звернення до правоохоронних органів із заявою за фактом заволодіння належним йому лічильником.

Окремі заперечення позивача стосуються строків направлення лічильника на експертне дослідження та розгляду акта комісією. Позивач зазначає, що після складення акта 03.01.2025 відповідач ухвалив рішення за протоколом № 61 від 23.01.2025, яке згодом скасував рішенням від 05.06.2025, оформленим протоколом № 80. Водночас до експертної установи відповідач звернувся лише 09.10.2025, тобто через значний проміжок часу після складення акта та після скасування попереднього рішення. На думку позивача, передбачений пунктом 8.4.4 ПРРЕЕ тридцятиденний строк направлення засобу обліку та інших технічних засобів на експертизу було порушено.

Позивач також вважає, що відповідач не може обґрунтовувати дотримання строку розгляду акта необхідністю експертного дослідження, оскільки первісне рішення за цим актом було прийняте без експертизи, а рішення про її проведення ініційовано лише після скасування попереднього рішення. На переконання позивача, це не може бути підставою для поновлення або нового обчислення строку, передбаченого пунктом 8.2.6 ПРРЕЕ, а тому акт утратив чинність і не міг бути підставою для прийняття оспорюваного рішення від 26.02.2026.

Позивач заперечує також належність та достовірність висновку експерта № 10684 від 13.01.2026, складеного ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз». Як зазначає позивач, на дослідження було передано лічильник № 0626950 та магніт у спеціальному пакеті № 3214260, який, за висновком експерта, не мав видимих пошкоджень. Позивач вважає, що спільне перебування лічильника й магніту в одному пакеті під час транспортування могло спричинити сторонній вплив на прилад або індикатори магнітного поля незалежно від стану лічильника на момент складення акта. Він також указує, що експерт зафіксував на лічильнику три індикатори магнітного поля - № М183390546, № М183390547 та № М183390548, причому один із них перебував у постійному магнітному полі, а два інші не зазнали такого впливу. На думку позивача, за відсутності належних даних про стан індикаторів на момент перевірки та умов зберігання приладу неможливо достовірно встановити, коли саме відбувся вплив магнітного поля.

Позивач окремо наголошує на розбіжності показів лічильника в документах про його зняття та в матеріалах експертного дослідження. За актом № 34255 від 07.05.2025 покази лічильника становили 18 217,7 кВт·год, тоді як у висновку експерта зазначено початкові покази 18 585,85 кВт·год. Різниця, за розрахунком позивача, становить 368,15 кВт·год. Позивач ставить питання про місце перебування лічильника в період між його зняттям та переданням на дослідження і вважає, що зміна показів після демонтажу свідчить про відсутність належного контролю за збереженням приладу та ставить під сумнів достовірність експертного дослідження для встановлення стану лічильника саме на момент виявлення порушення.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що в акті про порушення вилучений предмет описано лише як «неодимовий магніт», без зазначення його форми, розмірів, ваги, маркування чи інших індивідуальних ознак. Натомість у висновку експерта досліджений предмет описано як металевий предмет циліндричної форми з конкретними геометричними параметрами та виміряною магнітною індукцією. Позивач стверджує, що матеріали не містять достатніх відомостей, які підтверджували б тотожність предмета, вилученого під час перевірки, та предмета, переданого експерту, а також безперервність його зберігання й пакування.

Позивач також посилається на недотримання процедури повідомлення про експертне дослідження. За його твердженням, його не було належним чином повідомлено про намір провести експертизу та не надано можливості брати участь у відповідних діях. Крім того, позивач зазначає, що копію висновку експерта, складеного 13.01.2026, відповідач надав лише 10.02.2026 у відповідь на адвокатський запит, хоча до цього, 04.02.2026, повідомив про проведення засідання комісії. Позивач вважає, що несвоєчасне надання висновку обмежило його можливість ознайомитися з результатами дослідження та належним чином підготувати заперечення до розгляду акта комісією.

У підсумку позивач вважає, що відповідач не довів належними та достовірними доказами факту втручання в роботу лічильника на момент складення акта, тотожності дослідженого магніту предмету, вилученому під час перевірки, та обставин, які б давали підстави пов`язати виявлене порушення з діями позивача. Посилаючись на статті 73, 74, 76, 77, 79 та 86 ГПК України, позивач наголошує на обов`язку відповідача довести обставини, на яких ґрунтується застосована санкція, та просить визнати протиправним і скасувати рішення комісії АТ «Херсонобленерго», оформлене протоколом № 113 від 26.02.2026.

У відзиві відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає доводи позивача необґрунтованими та стверджує, що акт про порушення № 022379 від 03.01.2025 складено з дотриманням вимог ПРРЕЕ, факт впливу магніту на засіб обліку підтверджено експертним дослідженням, а позивач як споживач відповідає за збереження засобу комерційного обліку та належну експлуатацію електроустановок на своєму об`єкті.

Заперечуючи проти доводу про складення акта за відсутності споживача або належного представника, відповідач посилається на пункт 8.2.5 ПРРЕЕ, відповідно до якого акт може бути складений у присутності не лише споживача чи його представника, а й іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт споживача для проведення перевірки. За твердженням відповідача, 03.01.2025 на об`єкті перебував Кривополєнов А.Г., який мав доступ до електроустановок позивача та допустив до них працівників оператора системи. Відомості про його особу, зокрема серію та номер паспорта, зазначені в акті.

На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах у справах № 910/5998/20 від 03.08.2021 та № 903/378/22 від 18.04.2023. На думку відповідача, поняття «інша особа, яка допустила представників оператора системи на об`єкт» не тотожне поняттю «представник споживача», а тому оператор системи не зобов`язаний вимагати від такої особи довіреність або інший документ про представництво інтересів споживача. Вирішальними, за позицією відповідача, є перебування особи на об`єкті, її доступ до електроустановок, можливість допустити до них працівників оператора системи та належне встановлення її особи.

Відповідач також зазначає, що подане позивачем звернення до правоохоронних органів не підтверджує неправомірності дій працівників оператора системи, а, на його думку, свідчить про створення позивачем перешкод для проведення контрольного огляду або технічної перевірки. Посилаючись на частину третю статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункт 5.5.5 ПРРЕЕ, відповідач наголошує на обов`язку споживача забезпечувати доступ представникам оператора системи до електроустановок і засобів обліку.

Щодо розбіжностей між примірниками акта та підпису Кривополєнова А.Г., відповідач пояснює, що один примірник акта був підписаний цією особою, тоді як примірник для споживача залишився без її підпису. На думку відповідача, така обставина сама по собі не свідчить про порушення порядку складання акта. Відповідач заперечує внесення змін до акта після його первинного оформлення та зазначає, що зміст обох примірників є ідентичним. Додатково відповідач посилається на заяву-згоду Кривополєнова А.Г. від 03.01.2026 щодо розгляду акта на засіданні комісії, в якій, за твердженням відповідача, було зазначено номер телефону позивача. Відповідач вважає, що це підтверджує обізнаність позивача про особу, яка перебувала на об`єкті, та спростовує припущення про внесення підпису до акта після його складання.

Відповідач не погоджується й із твердженням про відсутність у акті відомостей щодо місця встановлення лічильника. Він указує, що акт містить однолінійну схему електроживлення, а додатково до суду подано договірні документи, акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, а також однолінійну схему, з яких, на його думку, вбачається належність лічильника № 0626950 до електроустановок позивача та відповідальність останнього за його збереження. Відповідач посилається на пункт 5.5.1 ПРРЕЕ та відповідні положення Кодексу комерційного обліку електричної енергії щодо обов`язків власників або користувачів об`єктів, на яких установлено засоби комерційного обліку, пломби та індикатори впливу фізичних полів.

Заперечуючи проти доводу позивача про відсутність фото- та відеоматеріалів, відповідач зазначає, що ПРРЕЕ не встановлюють обов`язкових технічних вимог до фото- чи відеозйомки як умови дійсності акта. За твердженням відповідача, до суду подано відеоматеріали, на яких видно Кривополєнова А.Г., процес установлення його особи та надання ним паспортних даних, а також обставини, які можна зіставити з відомостями акта та висновком експерта. Відповідач вважає, що ці матеріали в сукупності з іншими доказами дають можливість перевірити його доводи щодо обставин проведення огляду та виявлення магніту.

Щодо неушкодженості пломб і корпусу лічильника відповідач зазначає, що це не виключає впливу постійного магніту на роботу засобу обліку. На його думку, магніт може зупиняти або сповільнювати обліковий механізм без механічного пошкодження пломб чи корпусу. Відповідач указує, що лічильник НІК 2301 АП2 № 0626950 не обладнаний вбудованим індикатором впливу магнітного поля, а тому відсутність зовнішніх пошкоджень не спростовує можливості втручання шляхом прикладення магніту.

Відповідач обґрунтовує наявність порушення висновком експерта № 10684 від 13.01.2026, складеним ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз». Як зазначає відповідач, на дослідження було надано електролічильник НІК 2301 АП2 № 0626950 та вилучений магніт у спеціальному пакеті № 3214260, який не мав видимих пошкоджень. Експертом установлено, що досліджений металевий предмет є постійним магнітом із максимальною величиною магнітної індукції 408 мТл, а його прикладення до відповідної ділянки корпусу лічильника призводить до зупинення облікового механізму та дає змогу споживати електричну енергію без її належного обліку. Відповідач вважає, що цей висновок підтверджує здатність вилученого магніту впливати на роботу саме того лічильника, на якому, за актом, його було виявлено.

Відповідач заперечує проти твердження позивача про необхідність обов`язкового проведення додаткового метрологічного дослідження. Він зазначає, що позивач не звертався із заявою про проведення позачергової технічної перевірки засобу обліку, а лічильник був повірений у першому кварталі 2012 року за міжповірочного інтервалу, який, за позицією відповідача, становить 16 років. Відповідач наголошує, що під час експертного дослідження лічильник без впливу магніту працював відповідно до свого класу точності, а після усунення такого впливу його технічні властивості не змінювалися. На думку відповідача, це спростовує припущення про те, що спільне перебування лічильника та магніту в пакеті під час транспортування змінило технічні характеристики приладу.

Відповідач також не погоджується з доводами про недостовірність результатів експертного дослідження через зміну показів лічильника після його демонтажу. Він посилається на те, що на момент складення акта 03.01.2025 покази лічильника становили 16 229,20 кВт·год, а на момент зняття 07.05.2025 - 18 217,70 кВт·год, тобто за цей період покази збільшилися на 1 988,50 кВт·год. На думку відповідача, це свідчить про фактичне споживання електричної енергії на об`єкті позивача, попри його твердження про тривалу відсутність у Херсоні. Відповідач припускає, що позивач міг передати об`єкт у користування третім особам, які мали доступ до електроустановок, і вважає, що відсутність позивача за місцем розташування нерухомості не звільняє його від передбачених договором та нормативними актами обов`язків споживача.

Стосовно строків направлення лічильника на експертизу відповідач посилається на пункт 8.4.4 ПРРЕЕ та зазначає, що в передбачених цією нормою випадках строк направлення засобу обліку на експертне дослідження обчислюється від дня складення акта про порушення або від дня прийняття комісією рішення про необхідність проведення експертизи. За твердженням відповідача, після прийняття рішення про необхідність експертного дослідження лічильник було знято з об`єкта та разом із магнітом направлено до експертної установи. Відповідач вважає, що час, який минув до проведення дослідження, не вплинув на його результати, оскільки експертиза стосувалася можливості впливу магніту на роботу лічильника, а не встановлення його пошкодження чи зміни метрологічних характеристик.

Заперечуючи проти доводу про сплив строку розгляду акта, відповідач посилається на постанову НКРЕКП від 20.04.2022 № 393 та зазначає, що строки, передбачені абзацами шостим і сьомим пункту 8.2.6 ПРРЕЕ, зупиняються на час дії відповідного регулювання. З огляду на це відповідач вважає, що строк розгляду акта № 022379 не пропущено. Крім того, відповідач указує, що позивач надав згоду на розгляд акта комісією особисто, що підтверджується заявою від 11.02.2026.

За наведених обставин відповідач вважає, що акт про порушення складено належним чином, належність засобу обліку до електроустановок позивача підтверджена договірними документами, а вплив магніту на лічильник установлений експертним дослідженням. На переконання відповідача, обов`язок споживача забезпечувати збереження та належну експлуатацію засобу обліку не залежить від того, чи здійснював споживач втручання особисто, чи воно було здійснене іншими особами на належному йому об`єкті. У зв`язку із цим відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив позивач підтримує позовні вимоги та додатково наголошує, що посилання відповідача на присутність Кривополєнова А.Г. не спростовує його доводів про відсутність повноважень цієї особи та правових підстав для перебування на об`єкті. Позивач зазначає, що відповідач не встановив зв`язку Кривополєнова А.Г. із позивачем і не довів, що останній дозволяв цій особі допускати представників оператора системи до електроустановок. На думку позивача, посилання відповідача на пункт 8.2.5 ПРРЕЕ не усуває необхідності належно ідентифікувати особу та не спростовує твердження про проведення перевірки без відома власника.

Позивач повторно звертає увагу на різницю між примірником акта, який отримав він, та примірником, наданим відповідачем, зокрема на наявність підпису Кривополєнова А.Г. лише в одному з них. Позивач вважає, що відповідач не надав належних доказів ідентичності всіх примірників і відсутності внесення змін після складення акта. Також позивач наполягає, що акт не містить достатніх відомостей про конкретне місце встановлення лічильника, а посилання відповідача на право власності позивача на нерухомість саме по собі не доводить факту втручання в роботу засобу обліку.

Щодо фотоматеріалів та відеозапису позивач у відповіді на відзив зазначає, що наданий фотознімок не містить дати й часу створення, не дає змоги встановити місце зйомки та ідентифікувати лічильник, а тому, на його думку, не підтверджує ані належності зображеного засобу обліку позивачу, ані факту порушення. Позивач також стверджує, що відсутні належні докази використання магніту саме ним, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між його діями та зміною показів лічильника, а експертне дослідження проведено з порушеннями. Окремо позивач зазначає, що санкцію було застосовано до проведення повного дослідження засобу обліку.

Позивач вважає, що доводи відзиву не спростовують наведених у позовній заяві обставин, а відповідач не довів факт порушення, спосіб його вчинення та причетність позивача. Посилаючись на статті 73, 74 та 86 ГПК України, позивач просить оцінити докази з погляду їх належності, допустимості та достовірності й задовольнити позов.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наполягає на правомірності складення акта та додатково зазначає, що відеозапис, поданий до суду, на його думку, підтверджує перебування Кривополєнова А.Г. на об`єкті, його орієнтування на території, знання місця розташування розрахункового лічильника та надання представникам оператора системи власних паспортних даних. Відповідач вважає, що наведене узгоджується з відомостями акта про порушення та підтверджує належну ідентифікацію особи, яка допустила працівників оператора системи до електроустановок.

Відповідач повторно наголошує, що ПРРЕЕ розмежовують представника споживача та іншу особу, яка допустила представників оператора системи на об`єкт, і не покладають на оператора системи обов`язку з`ясовувати правову підставу перебування такої особи на об`єкті або вимагати від неї документів про представництво інтересів споживача. На думку відповідача, доводи позивача щодо можливого внесення змін до акта є припущеннями, які спростовуються відеозаписом та заявою-згодою Кривополєнова А.Г. щодо розгляду акта комісією.

Стосовно змісту акта відповідач зазначає, що пункт 8.2.5 ПРРЕЕ визначає перелік відомостей, які мають бути в ньому зазначені, та вважає, що ці вимоги дотримано. Відповідач посилається на акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, однолінійну схему й договірні додатки, які, на його думку, підтверджують установлення лічильника № 0626950 на об`єкті позивача та покладення на нього відповідальності за збереження засобу обліку й належний режим експлуатації електроустановок.

Відповідач також повторно зазначає, що вимоги до технічних характеристик фото- та відеозйомки ПРРЕЕ не встановлюють, а подані до суду матеріали дають змогу зіставити зміст акта, договірні документи, обставини виявлення магніту та результати експертного дослідження. На його думку, висновок експерта підтверджує здатність вилученого магніту впливати на роботу лічильника, а відповідальність споживача за збереження засобу обліку не залежить від того, чи здійснював він втручання особисто.

Відповідач вважає, що позивач не спростував установленого експертом впливу магніту на лічильник, а його доводи про відсутність у Херсоні, можливість стороннього доступу до об`єкта, недоліки акта та експертного дослідження не є достатніми для визнання оспорюваного рішення протиправним. З огляду на викладене відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між АТ «Херсонобленерго» (оператором системи розподілу) та позивачем (споживачем) існують правовідносини, пов`язані з розподілом електричної енергії на об`єкті позивача - нежитловій будівлі, що розташована за адресою: м. Херсон, вул. І. Богуна, 7.

03.01.2025 представниками АТ «Херсонобленерго» складено акт про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії № 022379, у якому зафіксовано порушення, що, як зазначили представники оператора системи, полягало у використанні постійного магніту для впливу на роботу засобу вимірювальної техніки типу НІК 2301 АП2, заводський № 0626950, з метою зміни його показів та споживання електричної енергії без належного обліку. У зазначеному акті зафіксовано покази лічильника 16 229,20 кВт·год.

Акт складено в присутності ОСОБА_1 , паспортні дані якого внесено до документа. При цьому в акті його визначено як іншу особу, яка допустила представників оператора системи до об`єкта. У документі також наведено відомості про виявлення та вилучення неодимового магніту, а також зазначено про фіксацію обставин порушення за допомогою фото- та відеозйомки.

23.01.2025 комісією АТ «Херсонобленерго» прийнято рішення, оформлене протоколом № 61, про нарахування позивачу вартості необлікованої електричної енергії за актом про порушення № 022379 від 03.01.2025.

Надалі, 05.06.2025, комісією відповідача прийнято рішення, оформлене протоколом № 80, яким попереднє рішення скасовано у зв`язку з необхідністю з`ясування істотних обставин.

07.05.2025 представниками відповідача складено Акт заміни/встановлення засобу комерційного обліку, зміни місця встановлення (а.с. 39), яким зафіксовано зняття 07.05.2025 електролічильника № 0626950 типу НІК 2301 АП2 для виконання вимог по виносу ЗКОЕ із показами 018217,7 кВт·год.

У матеріалах справи наявний ще один Акт заміни/встановлення засобу комерційного обліку, зміни місця встановлення (а.с. 181), яким зафіксовано зняття 10.06.2025 того ж лічильника для проведення експертизи, проте вже з показами 018585 кВт·год.

12.06.2025 відповідач звернувся до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з питаннями щодо дослідження лічильника та магніту. Листом від 20.08.2025 № 19/14/2-3823-2025 зазначена установа повернула матеріали без виконання дослідження.

09.10.2025 відповідач звернувся до ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» із заявою про проведення електротехнічного дослідження лічильника та вилученого магніту.

За результатами дослідження складено висновок експерта № 10684 від 13.01.2026. У висновку зазначено, що на дослідження надійшли лічильник типу НІК 2301 АП2, заводський № 0626950, та металевий предмет циліндричної форми діаметром 45 мм і висотою 25 мм, який має магнітні властивості. Максимальна величина магнітної індукції цього предмета становила 408 мТл.

Як убачається зі змісту висновку, експериментальним шляхом досліджено вплив зазначеного предмета на роботу лічильника. За результатами експерименту встановлено, що прикладання предмета до досліджуваного засобу обліку призводило до зменшення показів або припинення обліку електричної енергії порівняно з фактичним споживанням.

У висновку експерта також зазначено, що на початку дослідження покази лічильника становили 18 585,85 кВт·год.

Так, хронологія показів лічильника виглядає наступним чином:

- 03.01.2025,станом на дату складання акта про порушення - 16229,20 кВт·год;

- 07.05.2025, станом на дату складання першого акта про зняття лічильника - 18217,7 кВт·год;

- 10.06.2025, станом на дату складання другого акта про зняття лічильника - 018585 кВт·год

- 13.01.2026, на момент початку експертного дослідження - 18585,85 кВт·год.

26.02.2026 комісією АТ «Херсонобленерго» за результатами розгляду акта про порушення № 022379 від 03.01.2025 прийнято рішення, оформлене протоколом № 113, про нарахування позивачу 193 842,23 грн вартості необлікованої електричної енергії.

Згідно з розрахунком, долученим до рішення комісії, обсяг необлікованої електричної енергії визначено за період із 03.07.2024 до 03.01.2025. При розрахунку застосовано дозволену потужність 20 кВт, тривалість використання електричної потужності 12 годин на добу та коефіцієнт використання потужності 0,6. Визначений відповідачем обсяг необлікованої електричної енергії становить 18 961 кВт·год, а її вартість - 193 842,23 грн.

Листом від 10.03.2026 № 21-002338-21 відповідач надіслав позивачу копію рішення комісії, оформленого протоколом № 113 від 26.02.2026, та додані до нього матеріали.

Предметом позову є вимога про визнання протиправним та скасування рішення комісії АТ «Херсонобленерго» по розгляду Акта про порушення споживачем ПРРЕЕ № 022379 від 03.01.2025, оформленого протоколом № 113 від 26.02.2026.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд керується таким.

Відповідно до статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

Правовідносини сторін щодо виявлення та оформлення порушень у сфері роздрібного ринку електричної енергії, а також визначення обсягу й вартості необлікованої електричної енергії регулюються ПРРЕЕ, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, у редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин.

За змістом пункту 8.2.5 ПРРЕЕ акт про порушення складається на місці виявлення порушення у присутності споживача, його представника або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт споживача, за умови посвідчення особи в установленому цим пунктом порядку. Акт повинен містити відомості, необхідні для визначення змісту порушення та обставин, що мають значення для подальшого розгляду.

Пункт 8.4.2 ПРРЕЕ передбачає випадки визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, зокрема за наявності дій споживача, які призвели до зміни показів засобу вимірювальної техніки, у тому числі внаслідок використання постійних магнітів.

Відповідно до статей 73, 74, 76- 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до закону мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На переконання суду, для вирішення цього спору необхідно встановити не лише те, чи може постійний магніт впливати на роботу лічильника відповідного типу, а й те, чи доведено належними та достовірними доказами, що саме такий вплив мав місце на лічильнику позивача за обставин, зафіксованих актом від 03.01.2025, і чи були дотримані передбачені ПРРЕЕ вимоги, необхідні для застосування відповідного розрахунку.

Позивач заперечує правомірність складення акта за його відсутності та за участю Кривополєнова А.Г., якого він не уповноважував представляти свої інтереси.

Водночас пункт 8.2.5 ПРРЕЕ допускає складення акта в присутності не лише споживача чи його представника, а й іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт споживача, за умови посвідчення її особи у передбаченому порядку. Отже, сама лише відсутність довіреності від споживача не є достатньою підставою для висновку про недійсність акта, якщо встановлено передбачені цією нормою обставини.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2023 у справі № 903/378/22, у якій розмежовано статус представника споживача та іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт.

У цій справі відповідач посилається на те, що Кривополєнов А.Г. допустив працівників оператора системи на об`єкт і надав паспортні дані, які внесено до акта. На підтвердження цієї обставини відповідач представив відеозапис.

Тому, сам по собі факт складення акта про порушення за відсутності позивача не дає підстав автоматично визнати такий акт неналежним доказом.

До того ж, досліджений судом відеозапис, який відповідач долучив до відзиву на позовну заяву, разом зі скріншотами про дату створення фото та відео, долученими до клопотання від 21.09.2026, у сукупності доводять факт виявлення 03.01.2025 магніту на лічильнику позивача у присутності Кривополєнова А.Г. під час перевірки.

Ненадання відеозапису у відповідь на попередні адвокатські запити представника позивача також не доводить автоматично, що запис створено пізніше або що він не відповідає події, на яку посилається відповідач.

При цьому суд наголошує, що фото- та відеоматеріали можуть підтверджувати окремі обставини огляду, однак питання про те, чи є магніт, зображений або зафіксований під час перевірки, саме тим предметом, який згодом досліджено експертом, потребує окремої оцінки.

Принагідно суд вважає за доцільне дослідити висновок експерта № 10684, який складено за результатами електротехнічного дослідження лічильника НІК 2301 АП2 № 0626950 та металевого предмета з магнітними властивостями.

Експерт установив, що прикладання дослідженого предмета до зазначеного лічильника здатне призводити до зменшення показів або припинення обліку електричної енергії. Цей висновок має доказове значення для встановлення технічної можливості впливу дослідженого магніту на роботу лічильника.

Водночас даний висновок не звільняє суд від обов`язку оцінити, чи доведено тотожність досліджених об`єктів тим об`єктам, які були зафіксовані під час перевірки 03.01.2025, а також чи дають результати експериментального дослідження підстави встановити фактичний вплив саме того магніту та саме на той лічильник, про які йдеться в акті про порушення від 03.01.2025.

В акті про порушення № 022379 від 03.01.2025 зазначено про вилучення магніту, однак предмет не описано з такою деталізацією, яка сама собою дозволяла б однозначно індивідуалізувати його в подальшому за формою, розмірами, вагою, маркуванням чи іншими індивідуальними ознаками.

Висновок експерта містить відомості про отримання лічильника та магніту в упаковці, яка на момент надходження, за описом експерта, не мала видимих пошкоджень. У висновку досліджений предмет описано як металевий предмет циліндричної форми діаметром 45 мм і висотою 25 мм, який мав магнітні властивості. Зазначені характеристики дають змогу описати предмет, що фактично надійшов експерту, проте не підтверджують самі по собі, що це саме той магніт, який було вилучено 03.01.2025.

Таким чином, висновок № 10684 підтверджує технічну можливість впливу дослідженого магніту на досліджений лічильник, проте не може доводити тотожність досліджених об`єктів тим об`єктам, які були зафіксовані під час перевірки 03.01.2025.

Вагоме значення для оцінки доказового зв`язку між фіксацією порушення 03.01.2025 та результатами експертного дослідження мають документи, складені після виявлення порушення.

Як установлено судом, Актом № 34255 від 07.05.2025 зафіксовано зняття лічильника НІК 2301 АП2 № 0626950 із показами 18 217,7 кВт·год. Отже, цей документ відображає фактичну операцію зі зняття засобу обліку, а не лише намір направити його на дослідження.

Водночас Актом від 10.06.2025 щодо того самого лічильника зафіксовано інші покази - 18 585 кВт·год, а операцію пов`язано зі зняттям засобу обліку для експертизи.

У висновку експерта № 10684 зазначено початкові покази лічильника 18 585,85 кВт·год, які вказано у другому акті про зняття лічильника. Отже, між показами, зафіксованими в акті від 07.05.2025, та показами, зазначеними в другому акті та на початку експертного дослідження, існує різниця у 368,15 кВт·год.

Наведена розбіжність стосується одного й того самого засобу обліку, який, згідно з актом від 07.05.2025, уже було знято.

Належного обґрунтування обставин складання другого акта про зняття лічильника відповідач суду не надав.

Оцінюючи висновок експерта № 10684 від 13.01.2026 у сукупності з актом про порушення № 022379 від 03.01.2025 та документами щодо зняття й передання засобу обліку на експертне дослідження, суд ураховує істотні невідповідності, які стосуються обставин вилучення, пакування та подальшого зберігання досліджуваних об`єктів.

Так, в акті про порушення від 03.01.2025 зазначено, що представниками відповідача було вилучено неодимовий магніт, пакування якого опломбовано пломбою № С87201392. Водночас відомості про вилучення лічильника НІК 2301 АП2, заводський № 0626950, та його поміщення до цього пакування в наведеному описі акта відсутні.

Натомість, як убачається з висновку експерта № 10684 від 13.01.2026, на дослідження надійшло пакування № 3214260, у якому експертом виявлено лічильник НІК 2301 АП2, заводський № 0626950, постійний магніт, загорнутий у ганчірку жовтого кольору, а також дві зрізані полімерні пломби з реквізитами «С90037087 АТ ХОЕ» та «С87201382 АТ ХОЕ».

Таким чином, наявні в матеріалах справи документи відображають різний склад об`єктів на окремих етапах: згідно з актом про порушення від 03.01.2025 було вилучено магніт, пакування якого опломбовано пломбою № С87201392, тоді як за даними висновку експерта в одному пакуванні надійшли як магніт, так і лічильник, а також дві зрізані пломби, номери яких не збігаються з номером пломби, зазначеної в акті про порушення.

При цьому номер пломби № С87201382, виявленої експертом, відрізняється від номера С87201392, наведеного в акті про порушення. Матеріали, наведені в описі цих обставин, також не дають змоги з`ясувати, коли саме лічильник було поміщено до пакування разом із магнітом, ким здійснено таке пакування, де та в якому стані відповідні об`єкти зберігалися до передання експертній установі.

Зазначені обставини набувають особливого значення з огляду на розбіжність у показах лічильника. Так, актом № 34255 від 07.05.2025 зафіксовано покази 18 217,7 кВт·год, тоді як у висновку експерта зазначено, що на початку дослідження покази становили 18 585,85 кВт·год. Різниця між цими значеннями становить 368,15 кВт·год. Водночас в акті від 10.06.2025 щодо зняття засобу обліку на експертизу щодо цього самого лічильника зазначено покази 18 585 кВт·год.

Отже, документи, складені щодо одного й того самого засобу обліку, містять різні відомості про його покази на етапах зняття та подальшого передання на дослідження. За відсутності належного документального пояснення причин цієї різниці суд не має достатніх підстав установити, за яких саме обставин сформувалися покази, зафіксовані на початку експертного дослідження, та чи відображають вони безперервну історію показів лічильника після його зняття 07.05.2025.

Сам по собі факт надходження до експертної установи лічильника із заводським номером № 0626950 та магніту не усуває наведених невідповідностей. Так само експериментальне встановлення здатності цього магніту впливати на роботу досліджуваного лічильника підтверджує можливість такого впливу за умов експерименту, проте не замінює доказів того, що саме цей магніт перебував у відповідному пакуванні з моменту його вилучення 03.01.2025, що стан лічильника та магніту належно зберігався до початку дослідження і що виявлений під час експертизи вплив відповідає обставинам порушення, зафіксованого в акті.

За таких обставин суд доходить висновку, що подані відповідачем документи не забезпечують належного документального підтвердження послідовності вилучення, пакування, зберігання та передання лічильника й магніту на експертне дослідження. Виявлені невідповідності в реквізитах пломб, складі об`єктів у пакуванні та показах лічильника в сукупності не дають змоги беззастережно пов`язати результати експертного дослідження з обставинами, зафіксованими в акті про порушення від 03.01.2025.

Отже, висновок експерта № 10684 від 13.01.2026, хоча й підтверджує можливість впливу дослідженого магніту на роботу лічильника в умовах проведеного експерименту, проте не усуває наведених сумнівів щодо документально підтвердженого походження та збереження досліджуваних об`єктів і сам по собі не є достатнім для підтвердження факту порушення позивачем ПРРЕЕ за обставин, зазначених в акті № 022379 від 03.01.2025.

Окремої оцінки суду потребує дотримання відповідачем установленого пунктом 8.4.4 глави 8.4 розділу VIII ПРРЕЕ строку направлення засобу обліку та технічного засобу, яким, за твердженням відповідача, здійснювався вплив на його роботу, на експертне дослідження.

Відповідно до п. 8.4.4. ПРРЕЕ факт пошкодження пломб та/або індикаторів, та/або засобів вимірювальної техніки, факт втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки, крім випадків спрацювання індикаторів (фіксації індикаторами впливу фізичних полів), має бути підтверджений експертизою, проведеною спеціалізованою організацією (підприємством), яка має право на її проведення відповідно до законодавства (далі - експертиза). До отримання оператором системи результатів експертизи положення цієї глави не застосовуються для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, за винятком випадків, передбачених цим пунктом.

У разі необхідності проведення експертизи або отримання висновку заводу виробника пломб, індикаторів та/або засобу вимірювальної техніки електричної енергії для встановлення факту порушення, оператор системи має зняти, упакувати (з наступним опломбуванням упаковки) пломби та/або засоби вимірювальної техніки, а також інші технічні засоби, якими здійснювалося втручання в роботу засобів вимірювальної техніки (за наявності), та протягом 30 календарних днів від дня складення акта про порушення або прийняття на засіданні комісії з розгляду акта про порушення рішення щодо необхідності проведення експертизи/обстеження направити їх на експертизу/обстеження (про що повідомити споживача) або, якщо оператор системи не є власником засобів вимірювальної техніки, за відповідною заявою власника засобів вимірювальної техніки передати йому належним чином упаковані та опломбовані засоби вимірювальної техніки та інші технічні засоби, якими здійснювалося втручання в роботу засобів вимірювальної техніки (за наявності), для направлення їх на експертизу/обстеження. Якщо оператором системи до моменту передачі засобів вимірювальної техніки, індикаторів та/або пломб на експертизу пошкоджено упаковку та/або пломби, встановлені на ній, положення цієї глави не застосовуються.

Отже, п 8.4.4 ПРРЕЕ визначає особливості підтвердження втручання в роботу засобів обліку та порядок направлення відповідних засобів, індикаторів і технічних пристроїв на експертне дослідження. Зміст цієї норми підлягає застосуванню з урахуванням характеру конкретно зафіксованого порушення та вимог до поводження з об`єктами, які передаються на дослідження.

Згідно з наведеним положенням ПРРЕЕ, у разі необхідності проведення експертизи для встановлення факту порушення оператор системи зобов`язаний зняти, упакувати та опломбувати відповідні засоби обліку й інші технічні засоби, якими здійснювалося втручання, та протягом 30 календарних днів від дня складення акта про порушення або прийняття комісією рішення про необхідність проведення експертизи направити їх на відповідне дослідження.

У цій справі акт про порушення № 022379 складено 03.01.2025. Отже, саме з цієї дати виникло питання про дотримання відповідачем установленого ПРРЕЕ строку направлення вилученого магніту та засобу обліку на дослідження.

Водночас 23.01.2025 комісією відповідача прийнято рішення, оформлене протоколом № 61, а 05.06.2025 попереднє рішення скасовано протоколом № 80 у зв`язку з необхідністю з`ясування істотних обставин. Проте сам факт скасування попереднього рішення комісії не свідчить автоматично про поновлення або повторний перебіг строку, передбаченого пунктом 8.4.4 ПРРЕЕ.

Матеріали справи свідчать, що 12.06.2025 АТ «Херсонобленерго» направило до ДНДЕКЦ МВС України лічильник типу НІК 2301 АП2 № 0626950, упакований у спеціальний пакет та опломбований пломбою № С90037087, а також магніт, упакований окремо та опломбований пломбою № С87201392.

Листом від 20.08.2025 ДНДЕКЦ МВС України повернув матеріали без проведення дослідження, зазначивши, що одне з поставлених питань не належить до предмета відповідної експертизи, а щодо іншого питання проведення дослідження має здійснюватися з дотриманням передбаченої нормативними актами процедури.

Подальше звернення відповідача до ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» відбулось у жовтні 2025 року.

Таким чином, між складенням акта про порушення 03.01.2025 та зверненням відповідача до ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» 09.10.2025 минуло понад дев`ять місяців. Навіть якщо виходити з того, що початок перебігу 30-денного строку належить пов`язувати з рішенням комісії від 05.06.2025, звернення до зазначеної експертної установи відбулося поза межами цього строку.

Отже, відповідач не дотримався передбаченого пунктом 8.4.4 глави 8.4 розділу VIII ПРРЕЕ 30-денного строку направлення засобу обліку та магніту на експертне дослідження.

При цьому відповідач не надав належного пояснення причин такого тривалого зволікання та не усунув невизначеності щодо послідовності зняття, пакування, зберігання й передання лічильника та магніту на дослідження. Ці обставини мають істотне значення з огляду на встановлені розбіжності в показах лічильника, а також невідповідність номера пломби, зазначеної в акті про порушення від 03.01.2025, номерам пломб, виявлених експертом у пакуванні.

Згідно з частинами 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У пунктах 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК України, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи викладене, оцінюючи правомірність оспорюваного рішення комісії відповідача, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи документи містять невідповідності щодо ідентифікації та передачі об`єктів, які надалі досліджувалися експертом. Висновок експерта про технічну можливість впливу дослідженого магніту на роботу лічильника сам по собі не усуває зазначених суперечностей і не доводить, що саме цей об`єкт був вилучений під час перевірки та перебував у незмінному стані до моменту дослідження. Оскільки відповідач не спростував доводів позивача щодо зазначених невідповідностей і не надав достатніх доказів, які б усували сумніви щодо належної ідентифікації та збереження об`єкта експертного дослідження, суд доходить висновку про недоведеність фактичних підстав для нарахування вартості необлікованої електричної енергії та, відповідно, про протиправність рішення комісії, оформленого протоколом № 113 від 26.02.2026. За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення підлягають задоволенню.

Беручи до уваги задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Акціонерного товариства "ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО", оформлене протоколом засідання комісії Акціонерного товариства "ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО" № 113 від 26.02.2026 по розгляду Акта про порушення № 022379 від 03.01.2025.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Пестеля, буд. 5; код ЄДРПОУ 05396638) на користь Фізичної особи-підприємця Старюка Анатолія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 01 жовтня 2026 р. Повне рішення складено та підписано 12 жовтня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков