Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №916/2411/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2411/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу – Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (пл. Митна, 1, м. Одеса, 65026)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрлоудсистем” (вул. Отамана Чепіги, 43-А, м. Одеса, 65003)

про стягнення 676458,37 грн,

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі відокремленого підрозділу – Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрлоудсистем” про стягнення грошових коштів у розмірі 676458,37 грн, з яких: основний борг в сумі 590615,01 грн; пеня в сумі 56548,30 грн, 3% річних в сумі 5615,13 грн та інфляційні втрати в сумі 23679,93 грн.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов договору про встановлення сервітуту на штучно створеній території нафторайону ДП «ОМТП» від 17.04.2012 № КД-17112, укладеного між відповідачем та Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт», правонаступником якого у спірних правовідносинах є позивач.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому брати участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2026 позовну заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу – Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2411/26; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз`яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Обставини справи

17.04.2012 між Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрлоудсистем” (користувач) був укладений договір про встановлення сервітуту на штучно створеній території нафторайону ДП «ОМТП» № КД-17112, згідно з п. 1.1. якого власник надає користувачу право обмеженого користування (далі за текстом - «сервітут» ) об`єктами нафторайону ДП «Одеський морський торговельний порт», зазначеними в додатку № 1 до договору, що є його невід`ємною частиною, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. М. Гефта, 2 (далі за текстом - «об`єкт сервітуту» ), а користувач зобов`язується здійснювати власнику плату за сервітут у розмірах і порядку, передбачених цим договором.

За змістом п. 3.1., 3.3. договору право на сервітут виникає у користувача з моменту підписання цього договору уповноваженими представниками сторін. З цього моменту сервітут вважається встановленим. Сервітут, встановлений за цим договором, є постійним і діє безстроково.

Відповідно до п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договору встановлений за цим договором сервітут є відплатним. Плата за сервітут становить 15840,00 грн на місяць без урахування ПДВ. ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України. Користувач зобов`язується здійснювати оплату за сервітут у розмірі, встановленому п. 4.1 цього договору, у строк не пізніше 15 числа кожного місяця, наступного за звітним. Плата за сервітут підлягає щомісячному коригуванню на індекс інфляції. Плата за сервітут здійснюється шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок власника на підставі виставленого рахунку. За мотивованою вимогою однієї із сторін цього договору розмір плати за сервітут може бути переглянутий і змінений за згодою сторін.

Пунктом 5.2. договору визначено, що у разі порушення строків оплати, встановлених цим договором, користувач несе відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання грошових зобов`язань, від суми, що підлягає оплаті, за кожний день прострочення.

За умовами п. 5.5., 5.6. договору сторони звільняються від відповідальності за повне, часткове невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо це було викликано обставинами непереборної сили (стихійні лиха, пожежі, військові дії, епідемії тощо). У разі виникнення обставин непереборної сили, що перешкоджають виконанню сторонами своїх зобов`язань за цим договором, сторони зобов`язані негайно повідомити одна одну про настання таких обставин і неможливість виконання своїх зобов`язань. Строк виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором призупиняється відповідно до тривалості дії цих обставин.

Додатками № 1 та № 2 до договору затверджені перелік об`єктів нафтоперевалочного району ДП «Одеський морський торговельний порт», на яких встановлюється сервітут для експлуатації та обслуговування трубопроводів обладнання ТОВ «Укрлоудсистем», а також план розташування трубопроводів і технологічного обладнання відповідача.

14.06.2013 між ТОВ «Укрлоудсистем», ДП «ОМТП» та ДП «Адміністрація морських портів України» в особі в.о. начальника Одеської філії ДП «АМПУ» була укладена додаткова угода до договору за № КД-17112/1, згідно з якою позивач прийняв права та обов`язки порту за договором, у зв`язку з його реорганізацією, як правонаступник.

Додатковою угодою від 31.12.2013 сторони внесли зміни до п. 4.2. договору, виклавши його у такій редакції: « 4.2. Користувач зобов`язується здійснювати оплату за сервітут у розмірі, встановленому пунктом 4.1. цього договору у строк, не пізніше 15 числа кожного місяця, наступного за звітним. Плата за сервітут з звітному місяці розраховується шляхом коригування плати за попередній місяць на індекс інфляції поточного місяця. У разі, якщо індекс інфляції звітного місяця менше 100%, то плата за сервітут у звітному місяці приймається рівною попередньому місяцю».

Додатковою угодою від 28.08.2017 сторони внесли зміни до договору щодо реквізитів сторін.

12.12.2019 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода договору, якою останні погодили внести зміни до договору щодо реквізитів сторін, а також додали п. 5.7. щодо антикорупційних застережень.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року включно позивач виставив відповідачу рахунки для здійснення оплати за сервітут по договору на загальну суму 590615,01 грн. Також позивач направляв відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірний період, частину з яких відповідач підписав, окрім актів за грудень 2025 року, січень 2026 року та березень 2026 року. В цей же час, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про припинення дії сервітуту за договором.

02.02.2026 та 25.03.2026 позивач звертався до відповідача у спірних правовідносинах з листом та претензією (а.с. 53-57, т. 1), натомість в матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення відповідачем оплати сервітуту у спірному періоді, а отже заборгованість відповідача перед позивачем за договором від 17.04.2012 № КД-17112 становить 590615,01 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем.

У зв`язку з тим, що відповідач допустив порушення зобов`язання за договором, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. При цьому рішенням Господарського суду Одеської області від 20.01.2026 у справі № 916/4500/25 між сторонами вирішувався спір про стягнення з відповідача боргу за договором за період квітень-вересень 2025 року.

У цій справі позивач, окрім основного боргу в сумі 590615,01 грн, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 56548,30 грн, 3% річних в сумі 5615,13 грн та інфляційні втрати в сумі 23679,93 грн. Розрахунок вказаних нарахувань позивач здійснив по зобов`язанням кожного місяця окремо, початок періоду прострочення виконання грошового зобов`язання відповідача позивач визначив 11 число наступного місяця за звітним, кінцева дата нарахувань позивачем визначена по 21.05.2026, при цьому індекс інфляції позивачем застосований за період з листопада 2025 року по квітень 2026 року включно.

Відповідачем контррозрахунку суду не подано.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1, 2 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Строк дії земельного сервітуту для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж на землях державної або комунальної власності не може бути меншим п`яти років (у разі якщо сервітуарій не ініціює встановлення меншого строку) та не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту укладається у письмовій формі та підписується сторонами власноручним підписом або з використанням кваліфікованого електронного підпису з урахуванням вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Частиною 4 статті 101 ЗК України визначено, що власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 5 статті 254 ЦК України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлена обставина укладення між сторонами договору про встановлення сервітуту на штучно створеній території нафторайону ДП «ОМТП» від 17.04.2012 № КД-17112, за умовами якого відповідачу надано за плату право обмеженого користування об`єктами нафторайону ДП «Одеський морський торговельний порт». Доказів щодо припинення між сторонами договірних зобов`язань з сервітуту матеріали справи не містять.

Як встановлено судом, відповідач належним чином свої зобов`язання за договором не виконує, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість з сервітуту за період з жовтня 2025 року по березень 2026 включно у розмірі 590615,01 грн. Оскільки відповідачем обставина наявності заборгованості у вказаній сумі не спростована належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу – Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в цій частині є обґрунтованими.

Водночас, оскільки бездіяльність відповідача у виді несплати коштів за встановлений сервітут суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд виснує, що позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати. В цей же час, при перевірці наведеного позивачем у позовній заяві розрахунуку цих сум, суд встановив його часткову невірність, яка зумовлена тим, що позивач невірно визначив дату початку порушення відповідачем грошового зобов`язання у спірних правовідносинах з 11 числа наступного за звітним, оскільки договором строк здійснення оплати визначений до 15 числа відповідного місяця. При цьому, частиною 5 статті 254 ЦК України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, що позивачем також не враховано. Так, з урахуванням вищевказаних норм законодавства та умов договору, суд виснує, що у спірних правовідносинах вірними датами початку прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем є: за жовтень 2025 року – 18.11.2025; за листопад 2025 року – 16.12.2025; за грудень 2025 року – 16.01.2026; за січень 2026 року – 17.02.2026; за лютий 2026 року – 17.03.2026; за березень 2026 року – 16.04.2026.

Здійснивши власний розрахунок спірних сум виходячи з вищевказаних дат початку періоду нарахування та в межах визначеного позивачем періоду (пеня та 3% річних - по 21.05.2026, інфляційні втрати – по квітень 2026 року включно), судом встановлено, що вірними сумами пені, 3% річних та інфляційних втрат є 53753,89 грн, 5340,24 грн та 19133,38 грн відповідно.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу – Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрлоудсистем” слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 590615,01 грн, пеню в сумі 53753,89 грн, 3% річних в сумі 5340,24 грн та інфляційні втрати в сумі 19133,38 грн.

Розподіл судових витрат

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог позивача, а також те, що позов позивачем поданий в електронній формі, з відповідача на користь позивача слід стягнути 8026,11 грн судового збору.

Керуючись ст. 129, 191,232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрлоудсистем” (вул. Отамана Чепіги, 43-А, м. Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 31339337) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (пр-т Берестейський, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу – Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (пл. Митна, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 38728457) основний борг в сумі 590615 грн 01 коп, пеню в сумі 53753 грн 89 коп, 3% річних в сумі 5340 грн 24 коп, інфляційні втрати в сумі 19133 грн 38 коп та судовий збір в сумі 8026 грн 11 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повий текст рішення складено 12 жовтня 2026 р.

Суддя Д.О. Бездоля