Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №916/3221/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3221/26

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Лесечко М.В. на підставі довіреності;

Від відповідача: Недвига Ж.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до фізичної особи-підприємця Недвиги Жанни Іванівни про стягнення 102 855,24 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі по тексту - АТ «ПУМБ») звернулось до господарського суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Недвиги Жанни Іванівни (далі - ФОП Недвига Ж.І.) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 102 855,24 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 91 014,00 грн, з якої прострочена заборгованість складає 31 805,97 грн, строкова заборгованість складає 59 208,03 грн, заборгованості за комісією у розмірі 11 841,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №710808943048 від 22.01.2025.

Ухвалою суду від 10.08.2026 дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

21.08.2026 до суду від ФОП Недвиги Ж.І. надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач просила відмовити у задоволенні заявленого позову повністю. Одночасно відповідачем було заявлено клопотання про відстрочення виконання судового рішення у разі задоволення позову про стягнення заборгованості у розмірі 60 174,00 грн строком на 36 місяців зі щомісячною сплатою по 1671,50 грн. Заперечуючи проти задоволення заявленого позову відповідач звертав увагу, що позивачем безпідставно було утримано грошові кошти у розмірі 1200,00 грн в рахунок сплати комісії, в результаті чого відповідачу було видано кредитні кошти у розмірі 118 000,00 грн, що на 1200,00 грн. менше передбаченого договором розміру кредиту. Посилаючись на приписи Закону України «Про споживче кредитування», а також висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм закону, ФОП Недвига Ж.І. стверджувала, що встановлена банком комісія за обслуговування кредиту є нікчемною, а, отже, підстави для її стягнення судом відсутні. З посиланням на викладене ФОП Недвига Ж.І. просила врахувати сплачені нею грошові кошти у розмірі 29 640,00 грн, зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за комісією, в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту. Крім того, відповідач звертає увагу на відсутність доказів погодження сторонами умов та правил надання банківських послуг, на які позивач посилається у своєму позові. Крім того, з посиланням на погіршення фінансового становища, настання форс-мажорних обставин, ФОП Недвигою Ж.І. було заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення на 36 місяців.

31.08.2026 до суду від АТ «ПУМБ» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на задоволенні заявленого позову у повному обсязі з огляду на наступне. Типові умови кредитування, на які є посилання по тексту кредитного договору, діють з 02.12.2024 і станом на поточну дату не змінювались, а, отже, мають бути застосовані під час вирішення судом цього спору. Позивач стверджує, що обставина підписання договору з боку відповідача є безспірною, а, отже, доводи відповідача про ненадання позивачем належних доказів укладення договору є безпідставними та необґрунтованими. Сплата комісійної винагороди передбачена умовами укладеного між сторонами договору, а, отже, позивач має право на її нарахування. При цьому підстави для застосування при вирішенні цього спору законодавства у сфері споживчого кредитування відсутні, оскільки Закон України «Про споживче кредитування» не регулює відносини між сторонами за укладеним договором. Доводи відповідача на настання форс-мажорних обставини не можуть бути враховані судом у зв`язку з відсутністю сертифіката Торгово-промислової палати України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

03.10.2022 Управлінням соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси було видано довідку №5138-5002196511 про взяття на облік Недвиги Ж.І. як внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ФОП Недвиги Ж.І. є роздрібна торгівля квітами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами.

АТ «ПУМБ» було затверджено та введено в дію з 02.12.2024 Типові умови кредитування в рамках кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», згідно з п. 2.1 яких ці типові умови регулюють відносини між Банком та Позичальниками, з якими укладено договори, щодо надання, використання та повернення кредиту, здійснення плати за кредит. Типові умови затверджуються Банком, підписуються від імені Банку уповноваженою особою та містять типові умови надання Кредиту в рамках кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС».

Несплата Позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь Банку згідно з договором Типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання Позичальником будь-яких інших обов`язків за договором та/або за іншими договорами, укладеними між сторонами, повинна тлумачитись як несприятлива подія (п. 4.1 Типових умов).

Згідно з п. 4.2 Типових умов у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, Банк набуває право вимагати від Позичальника достроково повернути виданий Позичальникові Кредит, а Позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення п.1.1.3., п.1.4. договору, п.5.1.1. Типових умов, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку згідно з договором, в строк не пізніше 1 (одного) банківського дня з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання Позичальником зазначеної вимоги Банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків Позичальника в порядку, встановленому договором та Типовими умовами, для погашення боргових зобов`язань Позичальника. Направлення зазначеної в цьому пункті вимоги є умовою для набуття Банком права на дострокове договірне списання коштів та не стосується дострокового стягнення заборгованості в судовому порядку, яке здійснюється в порядку процедур, передбачених законодавством.

21.01.2025 ФОП Недвигою Ж.І. було підписано заяву про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів та договору про надання електронних довірчих послуг надавачем платіжних послуг АТ «ПУМБ».

22.01.2025 між АТ «ПУМБ» (Банк) та ФОП Недвигою Ж.І. (Позичальник) було укладено кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» №710808943048, відповідно до ст. 1 якого Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та Типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступних умов: сума кредиту - 120 000,00 грн; строк кредитування - до 22.01.2028 року; процентна ставка за користування кредитом - 0,00001 % річних; комісійна винагорода за надання кредиту становить 1%, винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1. Типових умов; комісійна винагорода за обслуговування кредитом становить 1,9% за один місяць користування кредитом, комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п.6.3.2. Типових умов, та сплачується щомісячно згідно графіку платежів, наведеного в п.1.4. договору. Типові умови кредитування розміщуються на інтернет-сайті Банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною договору.

У п. 1.4 кредитного договору №710808943048 від 22.01.2025 сторонами викладено графік сплати платежів, який містить відомості про суму платежу за кредитом та суму комісійної винагороди, щомісячний розмір якої становить 2280,00 грн. При цьому сума процентів за користування кредитом становить 0,00 грн.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 кредитного договору №710808943048 від 22.01.2025 підписанням договору Позичальник звертається до Банку за наданням кредиту в сумі, зазначеній в п.1.1.1. договору, та підтверджує, що кредитні кошти будуть використані за цільовим призначенням відповідно до договору. Умови цього пункту договору є заявою (клопотанням) Позичальника про надання кредиту. Банк надає Кредит протягом трьох банківських днів з дня укладення договору. Кредит надається разово однією сумою в розмірі, зазначеному в п.1.1.1. договору. Банк приймає рішення про надання кредиту на власний розсуд та відповідно до своїх внутрішніх положень, тобто зобов`язання Банку щодо надання кредиту за договором є відкличними. Ненадання кредиту в зазначений строк вважається відмовою Банку в наданні кредиту та договір вважається таким, що припинив свою дію.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 кредитного договору №710808943048 від 22.01.2025 цей договір складається з даного документа та Типових умов. З моменту укладення договору Типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це Позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням договору Позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та Типовими умовами, умови договору та Типових умов Позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, Позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Позичальника, рівно як і Банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Банку. У всіх випадках, не передбачених договором, сторони керуються положеннями Типових умов та законодавством. В разі наявності будь-яких протиріч та/або невідповідностей між типовими умовами та положеннями договору, такі положення договору мають пріоритет.

Згідно з п. 5.5 кредитного договору №710808943048 від 22.01.2025 до підписання договору Позичальник ознайомився з Типовими умовами завантаживши їх за посиланням, що доступне під час укладення договору в Кабінеті Digital. Сторони домовились, що розміщення Типових умов за посиланням в Кабінеті Digital є належним способом надання Типових умов Позичальнику. Датою надання Типових умов Позичальнику та датою приєднання Позичальника до Типових умов є дата підписання договору Позичальником. Після підписання договору зі свого боку Банк направляє Позичальнику підписаний обома сторонами договір на адресу електронної пошти Позичальника, зазначену в реквізитах договору.

Кредитний договір №710808943048 від 22.01.2025 був підписаний сторонами кваліфікованими електронними підписами, на підтвердження чого суду було надано протокол створення та перевірки удосконаленого електронного підпису.

22.01.2025 АТ «ПУМБ» було перераховано на рахунок ФОП Недвиги Ж.І. кредитні кошти у загальному розмірі 120 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку відповідача. При цьому Банк відразу списав 1200,00 грн, перерахованих відповідачу, в рахунок оплати комісії за видачу кредитних коштів за договором №710808943048 від 22.01.2025.

ФОП Недвига Ж.І. згідно наявної в матеріалах справи виписки по банківському рахунку за період з 22.01.2025 до 27.07.2026 здійснювала часткове погашення отриманих кредитних коштів за договором №710808943048 від 22.01.2025, в тому числі, шляхом договірного списання коштів Банком з рахунку Позичальника.

30.12.2025 АТ «ПУМБ» звернулося до ФОП Недвиги Ж.І. з вимогою №762 про погашення простроченої заборгованості, відповідно до якої позивач, посилаючись на приписи ч. 1 ст. 1050 ЦК України, просив негайно погасити прострочену заборгованість за договором №710808943048 від 22.01.2025 у загальному розмірі 95 342,32 грн. При цьому у вимозі було вказано, що остаточна сума процентів буде нарахована на момент фактичного погашення кредиту в повному обсязі та додатково пред`явлена до сплати.

Вимога про погашення простроченої заборгованості №762 від 30.12.2025 була направлена АТ «ПУМБ» на адресу відповідача, вказану у кредитному договорі, що підтверджується листом з описом вкладення та списком згрупованих поштових відправлень. Проте направлена на адресу відповідача вимога була повернута на адресу позивача з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

На підтвердження обставини перебування у скрутному фінансовому становищі ФОП Недвигою Ж.І. було надано заключні виписки по рахунку, відкритому в АТ КБ «Приватбанк» за липень 2025 року - липень 2026 року. Так, згідно з банківською випискою по рахунку за липень 2026 року вихідний залишок на кінець звітного місяця становить 5 306,52 грн.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом заявленого АТ «ПУМБ» позову є вимоги про стягнення з ФОП Недвиги Ж.І. заборгованості у загальному розмірі 102 855,24 грн, заявленої до стягнення з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №710808943048 від 22.01.2025.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 дійшла висновку, що сторони, уклавши кредитний договір, мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 22.01.2025 між АТ «ПУМБ» та ФОП Недвигою Ж.І. було укладено кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» №710808943048, за змістом якого Банком було надано Позичальнику кредитні кошти у розмірі 120 000,00 грн. на строк до 22.01.2028.

На виконання прийнятих на себе зобов`язань АТ «ПУМБ» було видано Позичальнику кредитні кошти у розмірі 120 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку відповідача. Проте неналежне виконання ФОП Недвигою Ж.І. прийнятих на себе зобов`язань стало підставою для звернення АТ «ПУМБ» до суду з цим позовом про дострокове повернення кредиту, наданого у користування відповідачу у строк до 22.01.2028.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Положеннями п. п. 5.1, 5.2 кредитного договору було передбачено, що невід`ємною частиною договору є Типові умови, які затверджуються Банком. Типові умови, на відміну від кредитного договору №710808943048 від 22.01.2025, містять умови та порядок реалізації Банком права на дострокове повернення Позичальником всієї суми кредиту.

Згідно з п. 4.2 Типових умов у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, Банк набуває право вимагати від Позичальника достроково повернути виданий Позичальникові Кредит, а Позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення п.1.1.3., п.1.4. договору, п.5.1.1. Типових умов, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку згідно з договором, в строк не пізніше 1 (одного) банківського дня моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання Позичальником зазначеної вимоги Банк мас право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків Позичальника в порядку, встановленому договором та Типовими умовами, для погашення боргових зобов`язань Позичальника. Направлення зазначеної в цьому пункті вимоги с умовою для набуття Банком права на дострокове Договірне списання коштів та не стосується дострокового стягнення заборгованості в судовому порядку, яке здійснюється в порядку процедур, передбачених законодавством.

З урахуванням вищенаведеного господарський суд доходить висновку, що сторонами договору виникнення у Позичальника прострочення заборгованості не було визнано безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання. Навпаки, обов`язковою умовою для дострокового виконання зобов`язань Типовими умовами було визначено направлення Банком письмового повідомлення Позичальнику про дострокове повернення всієї суми кредиту.

Таким чином, право АТ «ПУМБ» вимагати у ФОП Недвиги Ж.І. дострокового повернення кредиту виникає лише після направлення на адресу Позичальника відповідної вимоги, яка має бути виконана останнім протягом одного банківського дня.

На підтвердження реалізації права на дострокове повернення кредиту АТ «ПУМБ» було надано суду вимогу про погашення простроченої заборгованості №762 від 30.12.2025, яка надсилалася на адресу відповідача. Проте вказана вимога не містить відомостей про реалізацію Банком права на дострокове повернення Позичальником всієї суми кредитних коштів. Так, у зазначеній вимозі Банк посилається лише на ч. 1 ст. 1050 ЦК України, яка не регулює питання дострокового повернення кредиту; будь-які посилання на Типові умови, які є невід`ємною частиною договору, по тексту вимоги взагалі відсутні.

Водночас суд зазначає, що повідомлення Банком Позичальнику про нарахування процентів до моменту фактичного погашення кредиту в повному обсязі також підтверджує висновок суду про звернення Банку з вимогою погасити саме прострочену заборгованість, оскільки правовим наслідком пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту є відсутність у Банку права продовжувати нарахування процентів після спливу відповідного строку, в даному випадку одного банківського дня з дня вручення вимоги.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження реалізації АТ «ПУМБ» права на дострокове повернення Позичальником всієї суми кредиту у визначеному Типовими умовами порядку. Відсутність доказів направлення Банком відповідної вимоги дозволяє суду зробити висновок про відсутність у позивача права вимагати повернення відповідачем строкової заборгованості у розмірі 59 208,03 грн.

Водночас АТ «ПУМБ» не позбавлено права вимагати стягнення з ФОП Недвиги Ж.І. заборгованості за кредитом та комісією, строк виконання (сплати) яких настав на момент звернення Банку до суду з даним позовом.

АТ «ПУМБ» згідно доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості було заявлено до стягнення з ФОП Недвиги Ж.І. заборгованість, розраховану станом на 27.07.2026. Враховуючи відсутність у суду підстав для виходу за межі позовних вимог, господарський суд доходить висновку про необхідність розрахунку простроченої заборгованості за кредитом та комісією до вказаної дати.

Згідно складеного АТ «ПУМБ» розрахунку ФОП Недвига Ж.І. у строк до 22.07.2026 мала погасити заборгованість за кредитом у розмірі 60 791,97 грн, яка була сплачена відповідачем частково на суму 28 986,00 грн, а, отже, залишок заборгованості за простроченим тілом кредиту становить 31 805,97 грн. При цьому зобов`язання зі сплати комісії також були виконані відповідачем частково на суму 29 640,00 грн, залишок заборгованості за комісією становить 11 841,24 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених АТ «ПУМБ» позовних вимог шляхом присудження до стягнення з ФОП Недвиги Ж.І. простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 31 805,97 грн та заборгованості за комісією у розмірі 11 841,24 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити з підстав відсутності доказів на підтвердження реалізації АТ «ПУМБ» права на дострокове повернення Позичальником всієї суми кредиту з дотриманням визначеного Типовими умовами порядку.

Господарським судом критично оцінюють доводи відповідача про нікчемність умови кредитного договору про сплату комісії з посиланням приписи Закону України «Про споживче кредитування», а також відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм закону.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до п. п. 9-11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII (зі змінами) у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Враховуючи, що дія Закону України «Про споживче кредитування» не розповсюджується на правовідносини з надання кредитних коштів для здійснення господарської діяльності, господарський суд доходить висновку, що норми вказаного Закону не можуть бути застосовані до правовідносин сторін за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №710808943048 від 22.01.2025, за умовами якого кошти були видані на придбання основних засобів. Відсутність підстав для застосування норм вказаного закону до спірних правовідносин виключає застосування висновків Верховного Суду у цивільних правовідносинах. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30.09.2026 у справі № 910/2153/25, якою було повернуто справу на розгляд відповідної колегії суддів. З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про наявність у АТ «ПУМБ» права вимагати стягнення комісії.

Господарським судом також відхиляються доводи ФОП Недвиги Ж.І. на відсутність доказів погодження сторонами умов та правил надання банківських послуг, на які позивач посилається у своєму позові.

Положеннями п. п. 5.1, 5.2 кредитного договору було передбачено, що невід`ємною частиною договору є Типові умови, які затверджуються Банком. В матеріалах справи наявні Типові умови, які були введені АТ «ПУМБ» в дію з 02.12.2024.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) дійшла висновку, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатись договором приєднання у випадку відсутності у такій анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а також відсутності підтверджень конкретних запропонованих Умов та правил банківських послуг.

Між АТ «ПУМБ» та ФОП Недвигою Ж.І. було погоджено основні умови кредитування безпосередньо по тексту кредитного договору Кредит «всеБІЗНЕС» №710808943048 від 22.01.2025, підписано сторонами. При цьому судом враховано, що за змістом п. 5.5 кредитного договору №710808943048 від 22.01.2025 Позичальник до підписання договору ознайомився з Типовими умовами, завантаживши їх за посиланням, що доступне під час укладення договору в Кабінеті Digital. Враховуючи зміст укладеного між сторонами договору, а також ненадання відповідачем доказів приєднання до Типових умов, які є відмінними, ніж наданні Банком суду, господарський суд доходить висновку про необхідність та правомірність застосування Типових умов під час вирішення спору між сторонами, які виник з кредитних правовідносин.

Доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин, настання яких мало наслідком неможливість виконання ФОП Недвигою Ж.І. прийнятих зобов`язань, судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Відповідно до п. 1 ч. 1, абзацу 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671/97-ВР від 02.12.1997. торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання. Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Загальновідомим є факт розміщення на сайті Торгово-промислової палати України листа №2024/02.07.1 від 28.04.2022, згідно якого Торгово-промислова палата України засвідчила настання з 24.02.2022 форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - військову агресію Російської Федерації, що стало підставою для введення воєнного стану.

Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2024 по справі № 917/272/23 наголосив, що факт наявності для сторони форс-мажорних обставин слід встановлювати в кожному конкретному випадку на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1, абзацу 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання. Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що торгово-промислова палата України (ТППУ) та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого КМУ, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Оскільки форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін та можуть підтверджуватися будь-якими доказами, в тому числі сертифікатом Торгово-промислової палати України, господарський суд, враховуючи принцип змагальності сторін доходить висновку, що саме на ФОП Недвигу Ж.І. покладено обов`язок доведення існування відповідних обставин. Враховуючи ненадання відповідачем доказів на підтвердження настання форс-мажорних обставин, а також відсутність підстав для врахування листа Торгово-промислової палати України №2024/02.07.1 від 28.04.2022, господарський суд доходить висновку про недоведеність відповідачем обставини настання для неї форс-мажорних обставин.

При наданні оцінки заявленому ФОП Недвигою Ж.І. клопотанню про розстрочення виконання рішення на 36 місяців господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 навела висновки про те, що розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

У ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

На підтвердження існування підстав для розстрочення виконання рішення суду ФОП Недвигою Ж.І. було надано суду довідку №5138-5002196511 від 03.10.2022 про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи, а також виписки по рахунку, відкритому в АТ КБ «Приватбанк» за липень 2025 року - липень 2026 року.

За результатом оцінки наданих відповідачем доказів господарський суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Судом враховано, що докази, які можуть підтвердити відсутність у відповідача рахунків в інших фінансових установах та, відповідно інших доходів, або відсутність майна, за рахунок якого відповідач може виконати зобов`язання за кредитним договором, суду надані не були.

Таким чином, з даних відповідачем доказів не вбачається за можливе встановити наявність передбачених ст. 331 ГПК України підстав для встановлення відповідачу розстрочки виконання рішення суду, яка не може перевищувати 12 місяців з дня ухвалення рішення. Викладене є підставою для відмови у задоволенні заявленого відповідачем клопотання. При цьому суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений права повторно звернутися до суду із відповідним клопотанням, обґрунтувавши таке клопотання доказами, які ще не були предметом оцінки суду.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» позовних вимог шляхом присудження до стягнення з фізичної особи-підприємця Недвиги Жанни Іванівни простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 31 805,97 грн, заборгованості за комісією у розмірі 11 841,24 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 331, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Недвиги Жанни Іванівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4; ідентифікаційний код 14282829) прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 31 805,97 грн (тридцять одна тисяча вісімсот п`ять грн 97 коп.), заборгованість за комісією у розмірі 11 841,24 грн (одинадцять тисяч вісімсот сорок одна грн 24 коп.), судовий збір у розмірі 1 129,80 грн (одна тисяча сто двадцять дев`ять грн 80 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 12 жовтня 2026 р.

Суддя С.П. Желєзна