Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №914/2364/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 Справа № 914/2364/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОНА"

про визнання припиненими трудових відносин

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

ПРОЦЕС.

Позов заявлено ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОНА" про визнання припиненими трудових відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОНА» на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України з 07.10.2025.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Представником позивача подано клопотання (вх.№26678/25 від 22.09.2026) про розгляд справи за відсутності позивача.

СУТЬ СПОРУ ТА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

ОСОБА_1 , працюючи на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОНА", виявила бажання звільнитись із займаної посади, направивши відповідну заяву на юридичну адресу товариства та на адресу учасників товариства, однак як вказано у позовній заяві, відповіді від учасників товариства позивач не отримала, з огляду на що директором були скликані позачергові загальні збори учасників товариства, на порядок денний яких було винесено питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОНА", проте 06.10.2025 вказані збори не відбулися, про що позивачем складено акт про неявку учасників та видано наказ №1 від 06.10.2025 про припинення виконання обов`язків директора з 07.10.2025 у зв`язку із звільненням за власним бажанням, на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України та заяви від 29.08.2025.

Як вказано у позовній заяві, ОСОБА_1 вжито всіх передбачених законом заходів щодо свого звільнення, але питання щодо припинення трудових правовідносин між позивачем та відповідачем так і не вирішилось.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Львівської області та просить визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОНА» на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України з 07.10.2025.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОНА» від 04.06.2021, що оформлене протоколом №1/21, ОСОБА_1 призначено директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОНА» з 05.06.2021.

Відповідно до пункту 1.2. статуту товариства учасниками товариства є: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ).

Пунктами 9.1. та 9.1.4. статуту товариства передбачено, що вищим органом товариства є збори його учасників. Збори учасників правомочні приймати рішення з будь якого питання діяльності товариства.

Згідно з пунктами 9.1.6. та 9.1.7. статуту товариства збори учасників складають по мірі необхідності, але не рідше двох разів на рік. Позачергові збори учасників скликаються головою товариства, рішенням зборів учасників.

Відповідно до підпункту "в" пункту 9.1.10. статуту товариства до виключеної компетенції зборів учасників належить обрання та відкликання членів виконавчого органу та Ревізійної комісії.

Пунктом 9.2. статуту товариства передбачено, що виконавчим органом товариства, який керує поточною діяльністю є директор товариства. Директор товариства призначається зборами учасників.

30.08.2025 позивачем надіслано учасникам товариства, а також на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОНА" заяву від 29.08.2025 про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОНА" згідно із статтею 38 КЗпП України з 07.10.2025 та повідомлення від 29.08.2025 про скликання загальних позачергових зборів на 06.10.2025, у порядок денний яких включено питання, зокрема, про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОНА" (докази надсилання з описом вкладення долучено до позовної заяви).

Однак 06.10.2025 вказані збори не відбулися, про що позивачем складено акт про неявку учасників та видано наказ №1 від 06.10.2025 про припинення виконання обов`язків директора з 07.10.2025 у зв`язку із звільненням за власним бажанням.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. (частина 1 статті 43 Конституції України)

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. (частина 1 статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. (речення 1 частини 1статті 21 КЗпП України)

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини 1 статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 08.11.2019 у справі №667/1/16, від 04.02.2020 у справі №915/540/16 (пункт 34), від 19.02.2020 у справі №145/166/18 (пункт 53), від 12.01.2021 у справі №127/21764/17).

За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №448/362/22.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначаються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідно до статті 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Частиною 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" унормовано, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства (частина 1 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа учасників юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до установчих документів товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів від числа учасників товариства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Як вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі суду від 08.02.2023 у справі №127/27466/20, відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор, виконавчий орган), як будь який інший працівник, дійсно має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, втім рішення про таке звільнення має бути прийняте загальними зборами товариства.

Разом з цим, як вказано в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2023 у справі №127/27466/20, колегія суддів акцентує увагу на тому, що звільненням посадової особи товариства дещо ускладнює процес розірвання трудових відносин, адже директор товариства є не лише найманим працівником юридичної особи, а й виконує функції щодо управління нею, порядок його призначення та звільнення суттєво відрізняється від порядку, установленого для інших працівників.

Тобто, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства і за правовими наслідками відрізняється від припинення трудового договору, визначеного трудовим законодавством.

Для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її роботодавцю, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення або ініціювати таке звільнення, якщо скликання загальних зборів віднесено до компетенції іншого органу/посадової особи товариства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 навела свою правову позицію щодо правової природи відносин, що існують між товариством з обмеженою відповідальністю та його директором, який ініціював своє звільнення з цієї посади, і про те, у який спосіб директор товариства, якого позбавлено можливості звільнитись, може ефективно захистити відповідне право.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2. свого Рішення №1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі №1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини 3 статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину 1 статті 98 та частину 1 статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину 1 статті 23, пункт «г» частини 5 статті 41, частину 1 статті 59 Закону України «Про господарські товариства» і частину 5 статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Управління товариством здійснюють його органи або безпосередньо його єдиний учасник - фізична особа у разі прийняття таким учасником рішення про це та після внесення відповідних відомостей до єдиного державного реєстру. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом або установчими документами товариства. (частини 1 і 2 статті 97 Цивільного кодексу України)

Згідно із частинами 1, 2 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (стаття 28 Закону №2275-VIII).

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина 1 статті 29 Закону №2275-VIII), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини 2 статті 30 Закону №2275-VIII). Разом з тим Закон №2275-VIII також передбачає укладення з членом виконавчого органу товариства договору. Відтак чинна редакція Закону № 2275-VIII встановлює обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.

Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина 1 статті 99 ЦК України, пункт 7 частини 2 статті 30 Закону №2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина 2 статті 38 Закону №2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, суд враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 наведено правову позицію щодо умов припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства за його ініціативою.

Як вже зазначалося, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 98 Цивільного кодексу України).

Статтею 31 Закону №2275-VIII передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону №2275-VIII, частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Відповідно до положень частин 2, 5 та 11 статті 32 Закону №2275-VIII, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Як встановлено судом, 30.08.2025 позивачем надіслано учасникам товариства, а також на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОНА" заяву від 29.08.2025 про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОНА" згідно із статтею 38 КЗпП України з 07.10.2025 та повідомлення від 29.08.2025 про скликання загальних позачергових зборів на 06.10.2025, у порядок денний яких включено питання, зокрема, про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОНА".

Однак, як зазначив позивач та як вбачається з матеріалів справи, збори не відбулися.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені внаслідок позбавлення його можливості припинити трудові відносини з товариством за рішенням зборів учасників товариства як посадової особи товариства.

Суд погоджується з позивачем про вжиття всіх залежних від неї дій задля припинення трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОНА".

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що наведена в ухвалі суду від 08.02.2023 у справі №127/27466/20, належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів керівника товариства у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), як визначено у постановах від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 та 17.03.2021 у справі №761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання/подання заяви про звільнення по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку позов задовольнити, припинивши трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОНА" з дати набрання рішенням суду законної сили у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОНА" за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Позивачем при поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується квитанцією №9652-9749-7724-5283 від 24.07.2026.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОНА" (80300, Львівська область, Жовківський район, місто Жовква, вулиця Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний код: 38945044) з дати набрання рішенням суду законної сили у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОНА" за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОНА" (80300, Львівська область, Жовківський район, місто Жовква, вулиця Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний код: 38945044) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 13.10.2026.

Суддя Петрашко М.М.