Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №916/2331/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.10.2026Справа № 916/2331/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ-СВ"

про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ-СВ"

про стягнення 412927,33 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

Суть та рух справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ-СВ" про стягнення 412927,33 грн (невикористаної попередньої оплати за комунальні послуги).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення, що розміщене за адресою: м.Київ, пр.Героїв Сталінграду, 14Г, №0101/20 від 06.02.2020, в частині повернення авансової оплати за комунальні послуги.

Ухвалою від 10.06.2026 Господарський суд Одеської області передав вказану позовну заяву за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 для розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" було визначено суддю Турчина С.О.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.07.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №916/2331/26 розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Рішенням від 22.09.2026 Господарський суд міста Києва постановив:

- прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 287755,96 грн;

- закрити провадження у справі №916/2331/26 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 287755,96 грн;

- прийняти заяву від 04.08.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ-СВ" (викладену у відзиві) про визнання позову в частині стягнення заборгованості у сумі 125171,37 грн;

- позов в частині стягнення заборгованості у сумі 125171,37 грн - задовольнити;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ-СВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" заборгованість у розмірі 125171,37 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 751,03 грн;

- в іншій частині позовних вимог відмовити;

- повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 2477,57 грн, сплаченого платіжною інструкцією №144827364 від 04.06.2026.

24.09.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ-СВ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч.3 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 25.09.2026 Господарський суд міста Києва прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ-СВ" про ухвалення додаткового рішення у справі №916/2331/26, постановив здійснювати розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №916/2331/26 без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами, встановив позивачу строк для надання до суду заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення до 30.09.2026.

01.10.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ-СВ".

У заяві про ухвалення додаткового рішення Товариство з обмеженою відповідальністю "СКІФ-СВ" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17421,70 грн.

На обґрунтування понесених витрат на правову допомогу позивач посилається на те, що з метою надання правової допомоги у цій справі уклав з адвокатом Обертовичем Д.М. угоду про надання правової допомоги 22.07.2026.

Відповідно до п.1.1. угоди адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу та представляти його інтереси в судах, правоохоронних органах, в органах національної поліції України, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надану правову допомогу.

Згідно із п.4.1. угоди розмір гонорару адвоката за цією угодою та строки його виплати визначається у додатковому погодженні до даного договору, який є невід`ємною частиною договору.

18.09.2026 між адвокатом Обертовичем Д.М. та ТОВ "СКІФ-СВ" підписано акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого загальна вартість фактично наданої професійної правничої допомоги у справі № 916/2331/26 становить 25000,00 грн.

Розмір позовних вимог, від яких ТОВ "ОМЕГА" відмовилося, становить 69,6868% від первісно заявленої ціни позову, а тому відповідно до частини 3 статті 130 ГПК України частина витрат ТОВ "СКІФ-СВ" на професійну правничу допомогу, яка підлягає покладенню на ТОВ "ОМЕГА" пропорційно розміру позовних вимог, від яких позивач відмовився, становить 17421,70 грн (25000,00 грн х 69,6868 %).

Позиція Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ОМЕГА".

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "ОМЕГА" заперечуючи проти заяви про ухвалення додаткового рішення посилається на те, що заявлена ТОВ "СКІФ-СВ" сума витрат на правничу допомогу у розмірі 25000 грн, яка фактично зводиться до складання одного процесуального документа - відзиву, є неспівмірною, очевидно надмірною та такою, що за наявного майнового стану позивача призведе до порушення принципу справедливості та балансу інтересів сторін.

Окрім цього, позивач зазначає, що поніс значні збитки, що спричинені збройною агресією РФ (зазначені обставини встановлені рішеннями господарських судів), що вплинуло на фінансовий стан Товариства.

У зв`язку із цим, позивач просить суд відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу у розмірі 17421,70 грн або суттєво зменшити їх розмір.

Обставини, встановлені судом. Норми права, які застосував суд, ухвалюючи додаткове рішення. Оцінка аргументів, наведених учасниками справи.

Згідно із ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Приписи ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч.8 ст.129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Докази витрат на професійну правничу допомогу позивач подав 24.09.2026, тобто у строки встановлені ч.8 ст.129 ГПК України.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 травня 2026 року у справі №911/969/24 наголосила на тому, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, додаткова постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21).

Також Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові зауважила, що розподіл витрат на правову допомогу підлягає здійсненню з урахуванням як норм статті 126 ГПК України, так і загальних правил розподілу судових витрат, визначених у статті 129 ГПК України та з урахуванням заперечень позивача щодо неспівмірності таких витрат.

Частиною 2 статті 126 ГПК України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ОМЕГА" обґрунтовані тим, що заявлена ТОВ "СКІФ-СВ" сума витрат на правничу допомогу у розмірі 25000 грн є неспівмірною, очевидно надмірною та такою, що за наявного майнового стану позивача призведе до порушення принципу справедливості та балансу інтересів сторін.

Судом враховано, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Суд також враховує, що положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв; скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст.129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи копії: угоди про надання правової допомоги 22.07.2026 та акту приймання-передачі наданих послуг від 18.09.2026.

Згідно із актом приймання-передачі наданих послуг від 18.09.2026 у межах надання професійної правничої допомоги адвокатом було:

надано правову консультацію клієнту щодо заявлених ТОВ "ОМЕГА" позовних вимог, правових підстав їх пред`явлення, перспектив судового спору та сформовано правову позицію у справі (1 година, вартість 2500,00 грн);

проведено правовий аналіз матеріалів справи, договору оренди та первинних документів щодо взаєморозрахунків сторін, перевірено розрахунок ТОВ "ОМЕГА" та здійснено контррозрахунок фактичного стану взаєморозрахунків сторін (3 години, вартість 7500,00 грн);

підготовлено та подано відзив на позовну заяву ТОВ "ОМЕГА", сформовано правове обґрунтування заперечень проти позовних вимог, систематизовано докази та підготовлено розрахунки, наведені у відзиві, (6 годин, вартість 15000,00 грн).

Загальна вартість правничої допомоги по укладеному між сторонами договору складає 25000 грн (10 годин). Клієнт зобов`язується сплатити адвокату зазначену суму не пізніше десяти робочих днів з моменту підписання сторонами даного акту (п.2. акту).

Оцінивши докази, додані до заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, виходячи із зазначених вище критеріїв, суд вважає, що час, витрачений представником відповідача на підготовку відзиву не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг та є надмірним, враховуючи, зокрема, характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи.

Поряд з цим, наведені в акті приймання-передачі наданих послуг види правничої допомоги (надання консультації клієнту, правовий аналіз матеріалів справи, перевірка розрахунку, здійснення контррозрахунку, підготовка відзиву, тощо) за своїм змістом є взаємопов`язаними та складовими єдиного процесу формування правової позиції у справі й підготовки відзиву на позовну заяву.

Водночас позивач доказів на підтвердження аргументів щодо скрутного фінансового стану у матеріали справи не надав (фінансову звітність за відповідні звітні періоди, банківські виписки щодо залишків коштів, тощо).

Зважаючи на вищенаведені обставини, з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг, оцінюючи фактичні витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, суд вважає, що обґрунтованими, співмірними, доцільними та такими, що відповідають критерію розумності є витрати на правову допомогу у сумі 20000,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Отже, з огляду на відсоткове значення пропорційно до позовних вимог від яких позивач відмовився та враховуючи розмір обґрунтованих витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що за рахунок ТОВ "ОМЕГА" підлягають стягненню витрати на правову допомогу у сумі 13937,36 грн.

В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ-СВ" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" (49041, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Панікахи, будинок 15, ідентифікаційний код 30982361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ-СВ" (65053, Одеська обл., місто Одеса, пр. Добровольського, будинок 82А, ідентифікаційний код 31287405) витрати на правову допомогу у сумі 13937,36 грн.

3. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено: 13.10.2026.

Суддя С.О. Турчин