Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №910/4987/26 — Господарський суд міста Києва

Суд: Господарський суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах щодо захисту ділової репутації

Дата: 04 жовтня 2026 р.

Справа: №910/4987/26

Суддя: Грєхова О.А.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2026Справа № 910/4987/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Вектор"

до Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва" та Комунальної корпорації "Київавтодор"

про захист ділової репутації.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідача 1: Пелих В.А., в порядку самопредставництва;

від відповідача 2: Тичина С.О., в порядку самопредставництва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Інженерно-виробничий центр "Вектор" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва" та Комунальної корпорації "Київавтодор" про захист ділової репутації.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням особистих немайнових прав позивача у результаті поширення (публікації) про нього недостовірної інформації в мережі Інтернет 31 березня 2025 року на сайті платформи публічних закупівель Prozorro під час проведення відпровідачем-1 публічної закупівлі (ідентифікатор закупівлі) UA-2024-12-27-005920-a.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

08.05.2026 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 08.06.2026.

25.05.2026 представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву.

26.05.2026 представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву.

01.06.2026 представником позивача подано відповіді на відзиви відповідачів та клопотання про призначення судово-лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи.

08.06.2026 судове засідання не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 підготовче засідання призначено на 13.07.2026.

У судове засідання 13.07.2026 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 27.07.2026.

15.07.2026 від представника позивача - Тарасова Дмитра Сергійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 27.07.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 задоволено заяву представника позивача - Тарасова Дмитра Сергійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

22.07.2026 представником відповідача 1 подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 27.07.2026 представник позивача та відповідача 2 з`явились, представник відповідача 1 не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 07.09.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 07.09.2026 представники сторін з`явились.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судово-лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до статті 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

З аналізу положень статей 73, 99 ГПК України вбачається, що висновок експерта складається за результатами проведення судової експертизи та є одним із видів доказів у справі; експертиза призначається судом за його власною ініціативою або за клопотанням учасника справи у випадку, коли суд вважає, що має дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення певних фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень.

Визначення, чи потребує вирішення спірного питання застосування спеціальних знань експертів, чи ні, віднесено до компетенції суду. У разі, коли суд потребує висновків фахівця з питань, що відносяться до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування, він вправі призначити експертизу.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Така правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17.

Водночас, виходячи з предмету та підстав заявлених позовних вимог, саме судом за результатами оцінки доказів наданих учасниками справи має бути вирішено питання щодо того, чи носить оспорюваний позивачем текст у листі негативний характер по відношенню до нього, а також чи є оспорювана інформація оціночними судженнями або твердженнями про факти.

Крім того, згідно зі ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Таким чином, експертиза не може мати для суду заздалегідь встановленої сили і має оцінюватися судом з урахуванням усіх встановлених обставин справи в сукупності з поясненнями сторін, як того вимагає стаття 86 ГПК України.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 05.10.2026 представники відповідачів з`явились, представник позивача не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представники відповідачів проти позову заперечили, з підстав викладених у відзивах.

В судовому засіданні 05.10.2026 здійснено огляд веб-сайту за адресою в мережі Інтернет: https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-12-27-005920-a/complaints#complaint-bfee3bf4ec8e42f8840b2399959c0cdf та за адресою в мережі Інтернет: https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-12-27-005920-a/complaints .

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.10.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідачів, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2024 року Комунальним підприємством «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» (далі - відповідач 1, замовник) розпочато процедуру публічної закупівлі щодо предмету закупівлі - Демонтаж будівлі цеху №5 АТ «Перший Київський машинобудівний завод» в складі об`єкту «Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва», UA-2024-12-27-005920-a, (45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт) (підрядні роботи). Строк подання пропозицій 11.01.2025.

Для участі у процедурі закупівлі пропозиції подали такі учасники:

ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» з остаточною ціновою пропозицією 80 556 293,82 грн з ПДВ;

ТОВ «Укрспецсервіс» з остаточною ціновою пропозицією 99 798 153,64 грн з ПДВ;

ПП Інженерно-виробничий центр «ВЕКТОР» (далі - позивач) з остаточною ціновою пропозицією 121 121 120,94 грн з ПДВ;

Консорціум «Промбуд Технолоджи» з остаточною ціновою пропозицією 121 121 121,00 грн з ПДВ;

ТОВ «Універсал Пром Трейд» з остаточною ціновою пропозицією 126 074 794,50 грн з ПДВ.

За результатом розгляду тендерних пропозицій учасників замовником: 27.01.2025 оприлюднено Протокол щодо прийняття рішення уповноваженою особою № 4 від 27.01.2025, згідно з яким тендерну пропозицію ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» відхилено; 29.01.2025 оприлюднено Протокол щодо прийняття рішення уповноваженою особою № 6 від 29.01.2025 року, згідно з яким тендерну пропозицію ТОВ «Укрспецсервіс» відхилено; 03.02.2025 оприлюднено Протокол щодо прийняття рішення уповноваженою особою № 8 від 03.02.2025, згідно з яким тендерну пропозицію ПП «Інженерно-Виробничий центр «ВЕКТОР» відхилено.

Згідно з Протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою № 8 від 03.02.2025, рішення про відхилення тендерної пропозиції ПП «Інженерно-Виробничий центр «ВЕКТОР» прийнято відповідно до пункту 44 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, оскільки ПП «Інженерно-Виробничий центр «ВЕКТОР» не виправив виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій невідповідності в інформації та/або документах, що подані ним у складі своєї тендерної пропозиції протягом 24 годин з моменту розміщення замовником в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей.

Означене рішення мотивоване наступним:

1) Приватне підприємство «Інженерно-Виробничий центр «ВЕКТОР» у складі тендерної пропозиції надало інформацію та документ щодо інженера будівельника ОСОБА_3. На підтвердження знань та досвіду за відповідним напрямком надано диплом НОМЕР_3 кваліфікація спеціаліст інженер-механік, що не підтверджує знання та досвід за напрямком інженер будівельник;

2) Приватне підприємство «Інженерно-Виробничий центр «ВЕКТОР» у складі тендерної пропозиції надало інформацію та документ щодо начальника дільниці ОСОБА_1. На підтвердження знань та досвіду за відповідним напрямком надано диплом НОМЕР_1 за спеціальністю «Розробка родовищ корисних копалин» кваліфікація гірничий інженер, що не підтверджує знання та досвід за напрямком начальник дільниці;

3) Приватне підприємство «Інженерно-Виробничий центр «ВЕКТОР» у складі тендерної пропозиції надало інформацію та документ щодо майстра будівельних робіт ОСОБА_2. На підтвердження знань та досвіду за відповідним напрямком надано диплом НОМЕР_2 за спеціальністю «Обслуговування програмних систем і комплексів» кваліфікація технік-програміст, що не підтверджує знання та досвід за напрямком майстер будівельних та монтажних робіт.

07.02.2025 Приватним підприємством Приватного підприємства «Інженерно-Виробничий центр «ВЕКТОР» було подано скаргу до Антимонопольного комітету України на рішення замовника.

18.02.2025 Комісія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель постановила скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції Приватного підприємства «Інженерно-виробничий центр «ВЕКТОР» та рішення про визначення Консорціуму «ПРОМБУД ТЕХНОЛОДЖИ» переможцем процедури закупівлі - «Демонтаж будівлі цеху №5 АТ «Перший Київський машинобудівний завод» в складі об`єкту «Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва». (45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт) (підрядні роботи)», оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за №UA-2024-12-27- 005920-a.

17.03.2025 замовником було виконано рішення №2487-р/пк-пз від 18.02.2025 та скасовано протокол №8 від 03.02.2025.

Разом з тим, 06.03.2025 замовником було отримано наступну інформацію від Подільської окружної прокуратури міста Києва по закупівлі №UA-2024-12-27-005920-а: «Під час аналізу дотримання законодавства у сфері публічних закупівель встановлено, що на виконання кваліфікаційних вимог, а саме відповідно до вимог пунктів 3.1., 3.2., 3.3 додатку №2 тендерної документації, учасником надано довідку щодо наявності аналогічного договору від 30.01.2025 №166/3 із копією договору від 02.12.2024 №03-12/24 укладеного між ПП «Інженерно-Виробничий Центр «ВЕКТОР» та ТОВ «Шляхбуд ЗБВ». Однак, згідно інформації про здійснені операції між ПП «Інженерно-Виробничий Центр «ВЕКТОР» та ТОВ «Шляхбуд ЗБВ» підтверджено факт нереальності операцій, зокрема, відсутні зареєстровані податкові накладні між вказаними суб`єктами господарювання як платників податку на додану вартість у період з 02.12.2024 по 10.01.2025, щодо виконання ПП «Інженерно-Виробничий Центр «ВЕКТОР» (37131764) демонтажних робіт для ТОВ «Шлях буд ЗБВ» (41914215). З урахуванням викладеного, вбачається, що між ПП «Інженерно-Виробничий Центр «ВЕКТОР» та ТОВ «Шляхбуд ЗБВ» відсутні реальні взаємовідносини щодо виконання вказаних демонтажних робіт».

У зв`язку з викладеним, уповноваженою особою КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» прийнято рішення, оформлене Протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою №14 від 19.03.2025, яким відхилено тендерну пропозицію Приватного підприємства «Інженерно-Виробничий Центр «ВЕКТОР» відповідно до пункту 44 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, оскільки учасник процедури закупівлі зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів, яку замовником виявлено згідно з абзацом першим пункту 42 цих особливостей.

20.03.2025 Приватним підприємством «Інженерно-Виробничий центр «ВЕКТОР» було подано скаргу до Антимонопольного комітету України на рішення замовника.

07.04.2025 Комісія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель постановила скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції Приватного підприємства «Інженерно-Виробничий центр «ВЕКТОР».

02.05.2025 замовником було виконано рішення №5413-р/пк-пз від 07.04.2025 та скасовано протокол №14 від 19.03.2025.

Разом з тим, 23.04.2025 замовником було отримано лист від Подільської окружної прокуратури міста Києва датований 23.04.2025 №004557/2025 з проханням надати інформацію та копії документів що стосуються предмету закупівлі (лот UA-2024-12-27- 005520-а) предметом якої є демонтаж будівлі цеху №5 АТ «Перший Київській машинобудівний завод» в складі об`єкту: «Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги та вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва».

Згідно вказаного листа відповідачем 1 було отримано наступну інформацію: «Під час аналізу дотримання законодавства у сфері публічних закупівель встановлено, що на виконання кваліфікаційних вимог, а саме відповідно до вимог пунктів 3.1., 3.2., 3.3. додатку № 2 тендерної документації, Учасником надано довідку щодо наявності аналогічного договору від 30.01.2025 № 166/3 із копією договору від 02.12.2024 № 03-12/24 укладеного між ПП «Інженерно-Виробничий Центр «ВЕКТОР» та ТОВ «Шляхбуд ЗБВ», відповідно до умов договору ПП «ІВЦ «ВЕКТОР» виконували демонтажні роботи в Харківський області, Богодухівському районі, селі Шлях по вулиці Заводська, 1. Відповідно до додатку №1 до договору №03-12/24 від 02.12.2024 демонтажні роботи проводились за адресою: Харківська область, Богодухівський район, село Шлях по вулиці Заводська, 1, склад А. В ході досудового розслідування слідчим СВ відділення поліції №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області на виконання постанови прокурора Подільської окружної прокуратури про проведення процесуальних дій на іншій території, проведено огляд об`єктів нерухомості за адресою: Харківська область, Богодухівський район, село Шлях по вулиці Заводська, 1, яким спростовано проведення будь-яких демонтажних робіт за вказаною адресою. Крім того, слідчим СВ відділення поліції №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області на виконання постанови прокурора Подільської окружної прокуратури про проведення процесуальних дій на іншій території допитано охоронця Чижмак В.І., який повідомив, що за адресою: Харківська область, Богодухівський район, село Шлях по вулиці Заводська, 1 ніякі будівельні роботи не проводились. Разом з цим, згідно з інформацією з державного реєстру речових прав на майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2208511563212) встановлено, що у ТОВ «Шляхбуд ЗБВ» відсутній на праві власності «склад А» за адресою: Харківська область, Богодухівський район, село Шлях по вулиці Заводська, 1. З урахуванням викладеного, вбачається, що ПП «Інженерно-Виробничий Центр «ВЕКТОР» не виконував демонтажні роботи за адресою: Харківська область, Богодухівський район, село Шлях по вулиці Заводська, 1, на виконання умов договору від 02.12.2024 № 03-12/24 укладеного з ТОВ «Шляхбуд ЗБВ».

У зв`язку з викладеним, уповноваженою особою КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» прийнято рішення, оформлене Протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою № 17 від 05.05.2025, яким відхилено тендерну пропозицію Приватного підприємства «Інженерно-Виробничий центр «ВЕКТОР» відповідно до пункту 44 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, оскільки учасник процедури закупівлі зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів, яку замовником виявлено згідно з абзацом першим пункту 42 цих особливостей.

Поряд з цим, відповідач 1 звернувся до Комунальної корпорації «Київавтодор» (далі - відповідач 2) із листом від 13.02.2025 № 053/31-239, стосовно надання відгуку щодо організації - Приватне підприємство «Інженерно-Виробничий центр «ВЕКТОР» (далі - ПП «ІВЦ «ВЕКТОР»), з якими укладено договір підряду від 04 серпня 2023 року №53-11 на виконання будівельних робіт на об`єкті: «Капітальний ремонт гуртожитку по вул. Набережно-Печерська дорога, 4 у Печерському районі м. Києва», за результатами розгляду якого, Комунальна корпорація «Київавтодор» Листом № 053/267-821 від 31.03.2025 повідомила замовника тендеру № UA-2024-12-27-005920-a про наступне:

«На сьогоднішній день, капітальний ремонт гуртожитку не завершено. Роботи виконані на 45,8 % від загального обсягу.

У відповідності до лінійного графіку виконання робіт на даному об`єкті, капітальний ремонт на об`єкті мав бути закінчений ще в серпні 2024 року. Це свідчить про те, що генпідрядником роботи не виконувались вчасно. Протягом визначеного часу на виконання капітального ремонту, КК «Київавтодор» неодноразово зверталась до ПП «ІВЦ «ВЕКТОР» щодо надолуження відставання від лінійного графіку та прискорення темпів виконання робіт на об`єкті, але дієвих заходів зі сторони геніпрядника не було.

Крім цього, на об`єкті були виявлені місця неякісного ремонту, що свідчить про відсутність фахових спеціалістів.

Одночасно інформуємо, що регулярно порушувались питання щодо формування та здавання виконавчої документації, в тому числі актів на приховані роботи.

На підставі вищезазначеного, КК «Київавтодор» не рекомендує організацію - Приватне підприємство «Інженерно-Виробничий центр «ВЕКТОР», для задіяння на об`єктах будівництва, замовником по яких є - Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва».».

Означений лист був завантажений замовником за посиланням https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-12-27-005920-a/complaints#complaint-bfee3bf4ec8e42f8840b2399959c0cdf до розділу «Документи подані замовником».

Звертаючись з позовом до суду, Приватне підприємство «Інженерно-Виробничий центр «ВЕКТОР» зазначає, що Лист Комунальної корпорації «Київавтодор» № 053/267-821 від 31.03.2025 є не внутрішнім службовим документом, а інформацією, свідомо доведеною до публічного відома, що має прямий вплив на господарську діяльність позивача і у вказаному Листі поширено відомості про позивача, які подані у формі категоричних, безальтернативних тверджень про факти, а не припущень чи суб`єктивних оцінок.

Позивач зазначає, що в Листі стверджується, що: роботи за договором підряду виконані лише на 45,8% та залишаються незавершеними; позивачем «роботи не виконувались вчасно», тобто порушено строки виконання зобов`язань; позивач «неодноразово не вживав дієвих заходів» для усунення відставання від графіку; на об`єкті «виявлені місця неякісного ремонту»; такі обставини «свідчать про відсутність фахових спеціалістів» у позивача; позивач порушував вимоги щодо належного оформлення та подання виконавчої документації; а також зроблено узагальнюючий висновок про те, що позивач "не рекомендується" до залучення на об`єктах будівництва.

Як зазначає позивач, наведені твердження: викладені у формі констатації встановлених фактів; не містять мовних конструкцій, що вказують на їх суб`єктивний або оціночний характер; подані як достовірна інформація, що нібито відображає реальний стан виконання договору; спрямовані на формування однозначного негативного висновку щодо професійних та ділових якостей позивача, в зв`язку з чим, сукупність наведених тверджень формує цілісний негативний образ позивача, а саме як суб`єкта господарювання, який: неналежно виконує договірні зобов`язання; порушує строки виконання робіт; допускає неякісне виконання будівельних робіт; не має достатнього рівня професійної компетентності; не забезпечує належного ведення виконавчої документації.

У зв`язку з викладеним, позивач просить суд:

1) Визнати недостовірною та такою, яка порушує право на недоторканність ділової репутації Приватного підприємства «Інженерно-виробничий центр «ВЕКТОР», інформацію, поширену 31 березня 2025 року на сайті платформи публічних закупівель Prozorro за адресою в мережі Інтернет: https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-12-27-005920- a/complaints#complaint-bfee3bf4ec8e42f8840b2399959c0cdf та адресою в мережі Інтернет: https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-12-27-005920- a/complaints, у Листі № 053/267-821 від 31.03.2025 року, наступного змісту: «Це свідчить про те, що генпідрядником роботи не виконувались вчасно. Протягом визначеного часу на виконання капітального ремонту, КК «Київавтодор» неодноразово зверталась до ПП «ІВЦ «ВЕКТОР» щодо надолуження відставання від лінійного графіку та прискорення темпів виконання робіт на об`єкті, але дієвих заходів зі сторони генпідрядника не було. Крім цього, на об`єкті були виявлені місця неякісного ремонту, що свідчить про відсутність фахових спеціалістів»;

2) Зобов`язати Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» спростувати недостовірну інформацію щодо Приватного підприємства «Інженерно-Виробничий центр «ВЕКТОР» шляхом розміщення на платформі публічних закупівель Prozorro за адресою: https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-12-27-005920-a у розділі, де розміщено електронний документ «Негативний відгук КК Київавтодор», резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва у справі за позовом ПП «ІВЦ «ВЕКТОР» до КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» та КК «Київавтодор» про захист ділової репутації - протягом 10 (десяти) робочих днів з дня набрання рішенням законної сили, у форматі, що забезпечує його вільний перегляд необмеженим колом осіб;

3) Зобов`язати Комунальну корпорацію «Київавтодор» відкликати лист № 053/267-821 від 31.03.2025 року, що був направлений на офіційному бланку підприємства за підписом керівника та засвідчений печаткою до Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва»;

4) Зобов`язати Комунальну корпорацію «Київавтодор» скласти та надати у володіння Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва», протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, Листа на офіційному бланку підприємства за підписом керівника та засвідчений печаткою, у якому зазначити наступний текст: «Інформація поширена посадовими особами КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» в листі № 053/267-821 від 31.03.2025 року, про те що Приватне підприємство «Інженерно-Виробничий центр «ВЕКТОР» порушило договірні зобов`язання за Договором № 53-11 від 04.08.2023 року, є недостовірною та не відповідає дійсності»;

5) Зобов`язати Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» видалити з платформи Prozorro електронний документ «Негативний відгук КК Київавтодор».

Відповідач 1 в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що публікуючи на платформі Prozorro «Негативний відгук КК «Київавтодор» Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» забезпечив оприлюднення в електронній системі закупівель інформацію, необхідну для виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням п. 42 Особливостей, не маючи наміру розповсюдити недостовірну інформацію про позивача та нанести йому шкоду, шляхом порушення прав та законних інтересів. Відповідач 1 також зазначає, що публікація інформації на майданчиках системи Prozorro абсолютно законна і є прямою вимогою закону «Про публічні закупівлі», який гарантує відкритість, конкуренцію та запобігання корупції.

Відповідач 2 в свою чергу, заперечуючи проти позову зазначає, що у вказаному Листі було зазначено та відображено оціночне судження КК «Київавтодор» - керівництвом замовника за Договором підряду № 53-11 від 04.08.2023 щодо господарських взаємовідносин позивача та відповідача 2, і викладені у Листі відомості сформульовані на підставі суб`єктивного аналізу ставлення відповідача 2 до виконання договірних зобов`язань ПП «ІВЦ «ВЕКТОР», тобто відносин з замовником робіт по вказаному договору, тому зазначена інформація містить суб`єктивну оцінку поведінки позивача під час виконання робіт по договору підряду, у зв`язку з чим текст цього Листа підпадає під категорію «оціночного судження», що не підлягає спростуванню, і при цьому, зазначений Лист був направлений лише відповідачу 1. Таким чином, відповідач 2 зазначає, що зміст Листа відповідача 2 не міг формувати негативний образ сприйняття позивача як ненадійного та недобросовісного контрагента, оскільки зазначена оціночна інформація не мала жодного такого посилання, не доводилась до інших суб`єктів господарювання, описувала лише господарські стосунки позивача та відповідача 2, тобто жодним чином не порушувала ділову репутацію позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У статті 34 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб (стаття 68 Конституції України).

За змістом частини 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення передбачених статтею 10 Конвенції свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ін.), пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, від 07.12.2021 у справі № 905/902/20).

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (частина 1 статті 91 ЦК України).

У частині 1 статті 94 ЦК України визначено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством (частина 1 статті 201 ЦК України).

Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно зі статтею 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

У статті 5 Закону України "Про інформацію" визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 7 Закону України "Про інформацію").

За змістом статті 277 ЦК України позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації та довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

За змістом частини 1 статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка порушує право на ділову репутацію юридичної особи.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Поширенням інформації вважається опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Згідно з правовою позицією, яка викладена у пункті 6.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі № 910/5117/17 сформовано висновок про те, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин, підстав для задоволення позовних вимог у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи немає.

Тобто для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Поряд з цим, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням або оціночним судженням (постанови Верховного Суду від 03.11.2023 у справі №693/1278/21, від 01.11.2023 у справі №357/1235/22 та інші).

У пункті 46 рішення ЄСПЛ у справі "Lingens v. Austria" від 08.07.1986 (заява №9815/82) зауважується, що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання - ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

ЄСПЛ вказав: "Свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, є однією з основних підвалин демократичного суспільства й однією з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" або тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе" (пункт 41 рішення).

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істинною, або хибною, але при цьому неодмінно однією з двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування (постанова Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №910/2441/22).

Частиною другою статті 30 Закону України "Про інформацію" визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Водночас фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи, що факт є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом (постанови Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №910/13556/18. від 21.11.2019 у справі №927/791/18, від 18.03.2021 у справі №927/791/18).

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.

Отже, чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, так як вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Оціночні судження не підлягають спростуванню. Позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 359/8847/16-ц.

При цьому, доказування позивачем обґрунтованості свого позову, зокрема, недостовірності, неточності поширеної відповідачем інформації, має відбуватися у загальному порядку. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 28.11.2018 у справі № 910/17819/17, від 17.07.2019 у справі № 757/49189/16-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18 та від 06.11.2019 у справі № 165/2559/15-ц, від 14.11.2023 у справі № 910/8562/22.

За загальним правилом, відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Зокрема, Верховний Суд виснував, що для позивача діє загальний тягар доведення позову: 1) факту поширення недостовірної інформації та 2) недостовірність цієї інформації (постанова Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 758/13555/21). Водночас, оскільки відповідно частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності, на відповідачеві, який поширює інформацію або відповідальний за її поширення (твердження про факти), лежить обов`язок довести, які вчинялися заходи, щоб переконатися в достовірності (постанова Верховного Суду від 06.02.2024 у справі №910/7750/22).

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» звернулось до Комунальної корпорації «Київавтодор» із листом від 13.02.2025 № 053/31-239, стосовно надання відгуку щодо організації - Приватне підприємство «Інженерно-Виробничий центр «ВЕКТОР» (далі - ПП «ІВЦ «ВЕКТОР»), з якими укладено договір підряду від 04 серпня 2023 року №53-11 на виконання будівельних робіт на об`єкті: «Капітальний ремонт гуртожитку по вул. Набережно-Печерська дорога, 4 у Печерському районі м. Києва», за результатами розгляду якого, Комунальна корпорація «Київавтодор» Листом № 053/267-821 від 31.03.2025 повідомила замовника тендеру № UA-2024-12-27-005920-a про наступне:

Отже, як отримання інформації, право на яку гарантується Конституцію України, так і розміщення означеного Листа в подальшому замовником, відбувалось у зв`язку оголошеною Комунальним підприємством «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» процедурою публічної закупівлі щодо предмету закупівлі - Демонтаж будівлі цеху №5 АТ «Перший Київський машинобудівний завод» в складі об`єкту «Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва», UA-2024-12-27-005920-a, (45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт) (підрядні роботи).

Так, метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно з частинами 1 та 4 ст. 10 вказаного Закону замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення процедури закупівлі та тендерну документацію не пізніше ніж за 15 днів до дня розкриття тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині четвертій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.

Частинами 1, 6 ст. 11 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що відповідальною за організацію та проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі є уповноважена особа, яка визначається або призначається замовником. Уповноважена особа під час організації та проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі повинна забезпечити об`єктивність та неупередженість процесу організації та проведення процедур закупівель/спрощених закупівель в інтересах замовника.

Рішення уповноваженої особи оформлюються протоколом із зазначенням дати прийняття рішення, який підписується уповноваженою особою (ч. 10 ст.11 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій (ст.20 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Частиною другою ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачені відомості, які повинні міститися в тендерній документації. Частинами третьою, четвертою вказаної статті встановлено, що тендерна документація може містити також і іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за необхідне включити. При цьому тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Учасник процедури закупівлі виправляє невідповідності в інформації та/або документах, що подані ним у своїй тендерній пропозиції, виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій, шляхом завантаження через електронну систему закупівель уточнених або нових документів в електронній системі закупівель протягом 24 годин з моменту розміщення замовником в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей (ч. 9 ст.26 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо учасник процедури закупівлі зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, яку замовником виявлено згідно з частиною п`ятнадцятою статті 29 цього Закону.

Також, замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо зокрема, учасник процедури закупівлі не виправив виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій невідповідності в інформації та/або документах, що подані ним у своїй тендерній пропозиції, протягом 24 годин з моменту розміщення замовником в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей (абз. 3 та 5 п. 1 ч. 1 ст.31 Закону України «Про публічні закупівлі»).

В свою чергу, ч. 15 ст. 29 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції.

Відповідно до п. 35 постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Особливості) для проведення відкритих торгів із застосуванням електронного аукціону повинно бути подано не менше двох тендерних пропозицій. Електронний аукціон проводиться електронною системою закупівель відповідно до статті 30 Закону.

Відповідно до п.40 Особливостей на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, якщо замовником під час розгляду тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі виявлено невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у тендерній пропозиції та/або подання яких передбачалося тендерною документацією, він розміщує у строк, який не може бути меншим ніж два робочі дні до закінчення строку розгляду тендерних пропозицій, повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей в електронній системі закупівель.

Під невідповідністю в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у складі тендерній пропозиції та/або подання яких вимагається тендерною документацією, розуміється у тому числі відсутність у складі тендерної пропозиції інформації та/або документів, подання яких передбачається тендерною документацією (крім випадків відсутності забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником, та/або відсутності інформації (та/або документів) про технічні та якісні характеристики предмета закупівлі, що пропонується учасником процедури в його тендерній пропозиції). Невідповідністю в інформації та/або документах, які надаються учасником процедури закупівлі на виконання вимог технічної специфікації до предмета закупівлі, вважаються помилки, виправлення яких не призводить до зміни предмета закупівлі, запропонованого учасником процедури закупівлі у складі його тендерної пропозиції, найменування товару, марки, моделі тощо.

Згідно з абз. 1 п. 42 Особливостей замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником/переможцем процедури закупівлі, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції.

Пунктом 44 Особливостей передбачено, що замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли учасник процедури закупівлі зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів, яку замовником виявлено згідно з абзацом першим пункту 42 цих особливостей.

Отже, як ч. 15 ст. 29 Закону України «Про публічні закупівлі», так і п. 44 Особливостей, наділяє Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва», як замовника, правом на звернення за отриманням інформації, в тому числі щодо позивача - Приватного підприємства «Інженерно-виробничий центр «Вектор», від іншого замовника - Комунальної корпорації «Київавтодор», з яким у позивача наявні договірні відносини, що виникли за результатами проведеної процедури закупівлі.

Наведені дії щодо отримання інформації від контрагента позивача, який приймав участь у процедурі закупівлі, оголошеній відповідачем, за результатами ділових відносин, відповідають як меті Закону України «Про публічні закупівлі», так і принципам здійснення публічних закупівель, викладеним у ст. 5 Закону.

В свою чергу, Комунальна корпорація «Київавтодор» Листом № 053/267-821 від 31.03.2025 повідомила замовника тендеру № UA-2024-12-27-005920-a про наступне:

Позивач зазначає, що інформація у листі: «Це свідчить про те, що генпідрядником роботи не виконувались вчасно. Протягом визначеного часу на виконання капітального ремонту, КК «Київавтодор» неодноразово зверталась до ПП «ІВЦ «ВЕКТОР» щодо надолуження відставання від лінійного графіку та прискорення темпів виконання робіт на об`єкті, але дієвих заходів зі сторони геніпрядника не було. Крім цього, на об`єкті були виявлені місця неякісного ремонту, що свідчить про відсутність фахових спеціалістів», є недостовірною та такою, яка порушує право на недоторканість ділової репутації.

При розмежуванні фактичних тверджень та оціночних суджень вислови аналізуються, виходячи із загального контексту (у спірному випадку листа в цілому). Дослідивши вислови відповідача 2 у корелятивному взаємозв`язку зі змістом листа, враховуючи загальний контекст, у якому вони були викладені, судом встановлено, що наведена у ньому інформація є оціночними судженнями відповідача 2 за результатами ділових відносин сторін.

Поряд з цим, з наведеного відповідачем 2 у листі формулювань взаємовідносин сторін, висловлених відповідачем 2, відсутні твердження, які можливо було б розцінити, як порушення честі, гідності чи ділової репутації. Оскільки є відображенням його власної оцінки взаємовідносин сторін та є висловленням аналізу та сприйняття результатів взаємовідносин сторін, а суб`єктивне розуміння тексту листа позивачем не можуть бути розцінені в межах цієї справи, як неправомірні дії відповідача, що направлені на підрив ділової репутації позивача.

У зв`язку з наведеним, суд зазначає, що висловлювання відповідача 2 не містять в собі тверджень, які можливо було б розцінити як порушення честі, гідності чи ділової репутації позивача, а за висловлення відповідачем оціночних суджень, відповідно до ст.30 Закону України «Про інформацію», відповідач 2 не може бути притягнутий до відповідальності.

При цьому, при вирішенні спору про визнання недостовірною та спростування інформації підлягають застосуванню загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав визнання недостовірною та спростування інформації, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 р. у справі № 910/1255/20.

Суд також зазначає, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про наявність причинного зв`язку між діями відповідача 2 (поширення інформації (шляхом надання відповіді) та шкодою позивача, завданою його діловій репутації (зменшення рівня конкурентоспроможності підприємства на ринку надання медичних послуг, ускладнення у процесі планування та оголошення публічних закупівель, зменшення кількості відвідування пацієнтів, масове розірвання працівниками підприємства трудових договорів тощо).

Зокрема суд враховує, що жодне з рішень уповноваженої особи щодо позивача, прийняте в межах публічної закупівлі UA-2024-12-27-005920-a, означеним листом не обґрунтовувалось.

Отже, в даному випадку відсутній склад юридичного правопорушення щодо поширення недостовірної інформації, а тому відсутні підстави для задоволення вимог про визнання недостовірною інформації та її спростування, оскільки така інформація не порушує особисте немайнове право позивача.

Судом враховано, що згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. У свою чергу, національна влада може втрутитися у процес реалізації норми статті 10 Конвенції, якщо, зокрема, це передбачено законом, направлено на захист репутації або інших прав осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

Разом з тим, суд також звертає увагу, що якщо особа вважає, що певні оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку (абз.2 ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію»).

Таким чином, законодавством України передбачено спосіб захисту прав шляхом надання права на відповідь з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.10.2026

Суддя О.А. Грєхова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua