Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №650/2268/25 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 650/2268/25

провадження № 51 - 4625 км 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

та в режимі відеоконференції:

особи, в інтересах якої подано

касаційну скаргу, ОСОБА_6 ,

його представника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 квітня 2025 року затверджено угоду про визнання винуватості від 01 квітня 2025 року, яку укладено у кримінальному провадженні № 12025230000000470 між заступником начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення обласної прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_9 .

Цим вироком ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 27 ч. 5, ст. 358 ч. 1, ст. 27 ч. 5, ст. 358 ч. 4, ст. 190 ч. 5 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами покарання: за ст. 27 ч. 5, ст. 358 ч. 1 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік, за ст. 27 ч. 5, ст. 358 ч. 4 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік, за ст. 190 ч. 5 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на нього покладено відповідні обов`язки.

На зазначений вирок суду першої інстанції на підставі угоди адвокатом ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , на вказаний вирок суду першої інстанції повернуто особі, яка її подала на підставі ст. 399 ч. 3 п. 2 КПК України.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , діючи в інтересах ОСОБА_6 , просить скасувати ухвалу апеляційного суду про повернення її апеляційної скарги та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що оскаржене рішення апеляційного суду обмежило право на доступ до правосуддя, як основного принципу верховенства права, та права на апеляційне оскарження судових рішень. Посилаючись на позицію касаційного суду, сформульовану в постанові від 18 травня 2020 року (справа № 766/8287/19), вказує, що вирок щодо ОСОБА_9 стосується інтересів ОСОБА_6 , оскільки у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, фактично встановлено винуватість останнього, а тому суд апеляційної інстанції мав прийняти її апеляційну скаргу до розгляду. Вважає, що таким чином обвинувальним вироком щодо ОСОБА_9 по суті створено преюдицію, якою, всупереч презумпції невинуватості, встановлено винуватість ОСОБА_6 , його участь у вчиненні кримінальних правопорушень у якості організатора, що є неприпустимим. За таких обставин адвокат вважає, що повернення апеляційним судом її апеляційної скарги, поданої в інтересах ОСОБА_6 , є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

Заперечень на касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.

Учасникам судового провадження повідомлено про час та місце касаційного розгляду.

В заяві захисник засудженого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 просить провести касаційний розгляд у їх відсутність через військову небезпеку та неможливість бути присутніми в судовому засіданні.

Заяв про відкладення касаційного розгляду від інших учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.

Позиції учасників судового провадження

Адвокат ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримали касаційну скаргу, вважали її обґрунтованою та просили задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою та просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією України (ст. 55 ч. 2, ст. 129 ч. 2 п. 8 Конституції України, ст. 7, ст. 9 ч. 6, ст. 24 КПК України).

Право особи на апеляційне оскарження, спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 370, ст. 418 ч. 2 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Апеляційна скарга повертається, якщо: особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення (ст. 399 ч. 3 КПК України).

Мотивуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд послався на підставу для повернення, передбачену ст. 399 ч. 3 п. 2 КПК України, оскільки апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що адвокат ОСОБА_7 не є особою, яка зазначена у ст. 394 ч. 4 КПК України, та визнав необґрунтованим посилання адвоката на те, що хоча вона і не є учасником кримінального провадження, однак є особою, яка може оскаржити вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_6 .

Щодо вказаного питання об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду сформулювала такий висновок:

«Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог

ст. 398 КПК питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи. Дані, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальний акт, повідомлення про підозру, тощо), не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб.» (постанова від 18 травня 2020 року в справі № 639/2837/19, провадження № 51 - 5394 кмо 19).

Крім того, Конституційний Суд України у своїх рішеннях висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене (Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Висновок про правозастосування норм ст. 7, ст. 9 ч. 6, ст. 24 КПК України щодо права на оскарження судового рішення до суду вищого рівня міститься також в постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року в справі № 5-347 кс 15, прийнятій за результатами розгляду справи з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, передбачених КПК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Зокрема, у постанові зазначено, що відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ст. 24 ч. 2 КПК України.

Відповідно до цієї норми закону кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

З вироку Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 квітня 2025 року щодо ОСОБА_9 вбачається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, в якому ОСОБА_6 23 рази згадується як співучасник (організатор) кримінальних правопорушень, винуватим у вчиненні яких визнано ОСОБА_9 щодо незаконного заволодіння земельними ділянками на території Херсонської області.

Таким чином у тексті вироку суду на підставі угоди щодо ОСОБА_9 зазначено дані, які прямо вказують на конкретну особу ОСОБА_6 та визнані встановленими обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати його особу.

Проте, суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог

ст. 398 КПК України питання про відкриття апеляційного провадження, належним чином не врахував цих обставин та дійшов до передчасного висновку про те, що адвокат ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , не є особою, яка має право на апеляційне оскарження вироку Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 квітня 2025 року, в межах кримінального провадження № 12025230000000470 щодо ОСОБА_9 .

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга адвоката ОСОБА_7 у цій частині - задоволенню.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3