Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №195/1082/22 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 195/1082/22

провадження № 51-2566 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2026 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021080000000100, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 КК України та ч. 1 ст. 366 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2025 року ОСОБА_8 визнано невинуватим та виправдано за ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Цим же вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та, на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, його звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вирішено питання речових доказів у провадженні та залишено без задоволення цивільний позов Запорізької обласної прокуратури.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2026 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_8 , будучи підполковником служби цивільного захисту та займаючи посаду провідного інспектора відділу пожежної безпеки управління запобігання надзвичайним ситуаціям ГУ ДСНС України у Запорізькій області, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його бабою, та в розумінні статті 1 ЗУ «Про запобігання корупції» - є близькою особою, 15 вересня 2020 року склав та підписав рапорт на ім`я начальника ГУ ДСНС України у Запорізькій області ОСОБА_10 , у який вніс завідомо неправдиві відомості, вказавши, що з 15 вересня 2020 року, він, відповідно до договору оренди від 20 грудня 2018 року, винаймає житло у особи, яка в розумінні ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» не є його близькою особою, що призвело до порушення вимог п. 6 «Порядку виплати грошової компенсації особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за піднайом (найом, оренду) ними жилих приміщень та визначення її розміру і умов виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1053 (далі - Порядку), відповідно до якого грошова компенсація не виплачується у разі піднайому (найому, оренди) жилого приміщення особою рядового або начальницького складу, курсантом у близьких осіб та членів сім`ї, які визначені у статті 1 Закону України «Про запобігання корупції».

Таким чином ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що він позбавлений права отримувати грошову компенсацію за оренду житла у близької особи - (баби) ОСОБА_9 , 28.09.2020, 28.10.2020, 24.11.2020, 30.12.2020, 26.01.2021, 26.02.2021, 29.03.2021, 29.04.2021, 28.05.2021, 23.06.2021, 06.08.2021, 25.08.2021 підготував та подав на ім`я начальника ГУ ДСНС України у Запорізькій області відповідні рапорти з проханням забезпечити йому виплату грошової компенсації за піднайом (найм, оренду) ним житлового приміщення - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі яких отримав грошову компенсацію за період з 12 вересня 2020 року по 31 серпня 2021 року на загальну суму 45 835,33 грн та таким чином заподіяв державі в особі Головного управління ДСНС України у Запорізькій області матеріальну шкоду на вказану суму.

Під час досудового розслідування дії ОСОБА_8 були кваліфіковані прокурором за ч. 2 ст. 191 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

За результатом судового розгляду судом першої інстанції перекваліфіковано дії ОСОБА_8 на ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), оскільки дослідженими доказами не підтверджено використання ОСОБА_8 службового становища для заволодіння грошовими коштами.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями прокурор, не оспорюючи судового рішення в частині виправдання ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 366 КК України, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону в частині перекваліфікації дій ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 191 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України та його засудження за вказаний злочин. Обґрунтовуючи вимоги скарги прокурор зазначає, що апеляційний суд, переглядаючи апеляційну скаргу прокурора про безпідставність, на його думку, перекваліфікації дій ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 191 КК України, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив належним чином її доводів та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції в цій частині без змін. Прокурор не погоджується з мотивами перекваліфікації дій засудженого на ст. 190 КК України та стверджує, що без використання свого службового становища ОСОБА_8 , яке дозволяло останньому взагалі мати право на отримання грошової компенсації, вчинення такого обману осіб, від яких залежало прийняття рішення, було б нездійсненним.

Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу з доповненнями сторони обвинувачення та просила її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 під час касаційного розгляду вважав, що підстав для задоволення касаційних вимог прокурора немає та просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни.

Представник потерпілої сторони - ОСОБА_7 під час касаційного розгляду підтримав касаційні вимоги прокурора та просив їх задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати і справу призначити на новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

За вимогами ст. 419 КПК України, в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких її визнано необґрунтованою.

Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Колегія суддів вважає, що при перегляді вироку щодо ОСОБА_8 , апеляційний суд не дотримався зазначених вимог.

Так, на вирок суду першої інстанції, яким дії ОСОБА_8 було перекваліфіковано на ч. 1 ст. 190 КК України та визнано його винуватим за заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), захисником та прокурором було подано апеляційні скарги. Захисник ставив питання про скасування вироку та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 в зв`язку з відсутністю, на його думку, в діях останнього складу злочину, за який його засуджено. Прокурор же в своїй апеляції наголошував на необхідності скасування вироку суду першої інстанції та наявності підстав для постановлення нового вироку апеляційним судом, оскільки інкриміновані ОСОБА_8 дії не були би вчинені, якби він в силу займаної ним посади провідного інспектора відділу пожежної безпеки управління запобігання надзвичайним ситуаціям ГУ ДСНС України в Запорізькій області не був службовою особою та, відповідно, наділений правом отримання грошової компенсації за піднайом (найом, оренду) житла.

Апеляційний суд, за результатом апеляційного розгляду залишив зазначені апеляційні скарги без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни. При цьому, як убачається з ухвали, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, апеляційний суд в своїй ухвалі вказав, що ОСОБА_8 не був наділений повноваженнями щодо вирішення питань призначення чи виплати грошової компенсації за піднайом житла, не мав у підпорядкуванні працівників та не здійснював організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, а виплата коштів здійснювалася виключно на підставі рішень комісії ГУ ДСНС України в Запорізькій області з питань виплати грошової компенсації особам рядового та начальницького складу служби цивільного захисту за піднайом (найом, оренду) ними жилих приміщень. За таких обставин апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_8 відсутня обов`язкова ознака складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, а саме використання службового становища.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду виснувала, що для інкримінування заволодіння майном за ст. 191 КК України (зловживання службовим становищем) потрібно довести, що саме службове становище давало особі безпосередній доступ і можливість розпоряджатися чужим майном (не просто впливати, а фактично вилучати), тоді як ст. 190 КК України (шахрайство) ґрунтується на обмані або зловживанні довірою, де особа не має законного службового доступу до майна, а використовує хитрість.

Дії ОСОБА_8 полягали у поданні до комісії ГУ ДСНС України в Запорізькій області з питань виплати грошової компенсації особам рядового та начальницького складу служби цивільного захисту за піднайом (найом, оренду) ними жилих приміщень заяв (рапортів) та підтверджуючих документів, які підлягали перевірці та оцінці членами комісії, а отже не перебували у причинному зв`язку з використанням ним службових повноважень.

Окремо суд апеляційної інстанції виснував, що для визначення наявності складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, необхідно встановити, що особа використовувала своє службове становище як інструмент для заволодіння майном. Проте, згідно з Порядком виплати грошової компенсації особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за піднайом (найом, оренду) ними жилих приміщень та визначення її розміру і умов виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1053 (зі змінами), право на компенсацію за піднайом житла мають всі особи рядового і начальницького складу ДСНС, незалежно від їхньої посади чи обсягу владних повноважень. ОСОБА_8 не був членом комісії, яка приймала рішення про виплати, та не мав можливості впливати на цей процес через свою посаду. Його дії полягали у повідомленні неправдивих відомостей про відсутність родинних зв`язків з орендодавцем, що є класичною ознакою обману (шахрайства), а не зловживання службовим становищем.

Проте наведені висновки апеляційного суду щодо доводів апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при перекваліфікації судом першої інстанції дій ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 191 на ч. 1 ст. 190 КК України колегія суддів вважає неправильними.

Так, в апеляційній скарзі прокурор наголошував, що без використання свого службового становища ОСОБА_8 , яке дозволяло останньому взагалі мати право на отримання грошової компенсації, вчинення такого обману осіб, від яких залежало прийняття рішення, було б нездійсненним. Посилався на постанову Верховного Суду України від 14 листопада 2013 року (провадження № 5-30кс13), в якій зазначено, що злочинне використання службового становища може виражатися не тільки у формі вказівок (чи будь-якого прямого впливу) на осіб, які наділені повноваженнями, а й у формі надання спонукальної інформації. У даному випадку цією спонукальною інформацією був рапорт від 15 вересня 2020 року, в якому ОСОБА_8 вказав, що винаймає житло у особи, яка не є його близькою особою.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2023 року в справі № 991/3966/20 (провадження № 51-3348кмо22) вже звертала увагу на те, що якщо у законодавстві визначений активний порядок дій для отримання певних гарантій, пільг, благ тощо, шляхом повідомлення інформації про наявність іншого житла, сімейного статусу тощо, які є визначальними під час прийняття рішення про отримання відповідних благ, то вочевидь йому кореспондує обов`язок повідомлення уповноважених суб`єктів у разі втрати підстав, які є визначальними для отримання таких благ.

У цьому кримінальному провадженні право отримувати грошову компенсацію за оренду житла, обумовлено перебуванням на посаді рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, передбаченим Порядком виплати грошової компенсації особам за піднайом (найом, оренду) ними жилих приміщень та визначення її розміру і умов виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1053. При цьому, матеріалами кримінального провадження підтверджено, що ОСОБА_8 було роз`яснено про те, що компенсація може бути виплачена лише у разі піднайому (найому, оренди) житла у осіб, які не є близькими особами та членами сім`ї, в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції».

Тому, викладений в ухвалі апеляційного суду висновок про те, що дії ОСОБА_8 необхідно кваліфікувати лише за ч. 1 ст. 190 КК України, як вчинення заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), оскільки повідомлення неправдивих відомостей у рапорті за наявності об`єктивної заборони на отримання виплат у родичів, є свідомим актом обману, колегія суддів вважає неправильним, адже першочергово саме займана ОСОБА_8 посада, тобто службове становище, давала особі право на отримання грошової компенсації та без використання цього службового становища, вчинення ОСОБА_8 обману осіб, від яких залежало прийняття рішення про компенсацію, було б нездійсненним, про що обґрунтовано в своїй касаційній скарзі вказав прокурор.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 було здійснено формально, без належної перевірки наведених у апеляційній скарзі прокурора доводів та надання обґрунтованих відповідей на них. В зв`язку з цим рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України та, відповідно до ст. 438 КПК України, підлягає скасуванню, провадження - призначенню новому розгляду у вказаному суді, а касаційна скарга сторони обвинувачення - задоволенню.

Під час нового розгляду апеляційний суд повинен належно перевірити доводи сторони обвинувачення, наведені в апеляційній та касаційній скаргах, урахувати зазначене в цій постанові та прийняти законне, обґрунтоване та мотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу з доповненнями прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2026 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3