Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №404/8350/24 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 404/8350/24

провадження № 51-1565км26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

виправданої ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, потерпілої ОСОБА_6 та її представника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Фортечного районного суду м. Кропивницького від 17 жовтня 2025 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 січня 2026 року щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Березівки Маловисківського району Кіровоградської області, громадянки України, мешканки АДРЕСА_1 ,

яку визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Фортечного районного суду м. Кропивницького від 17 жовтня 2025 року ОСОБА_9 визнано невинуватою та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК, у зв`язку з недоведеністю вчинення нею вказаного кримінального правопорушення.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_9 на її користь 25 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 16 000 грн витрат на правову допомогу залишено без задоволення.

Вирішено питання щодо речових доказів, а також інші питання, визначені процесуальним законодавством.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28 січня 2026 року вирок місцевого суду змінено в частині підстав виправдання, закриття кримінального провадження та вирішення цивільного позову. ОСОБА_9 виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 залишено без розгляду. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачувалася у спричиненні ОСОБА_6 на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин насильницьких дій, які завдали фізичного болю, але не спричинили тілесних ушкоджень. Зокрема, після того як 05 липня 2024 року ОСОБА_6 разом із державним виконавцем прибула забрати свою доньку, між нею та ОСОБА_9 виникнула сварка і остання руками штовхнула ОСОБА_6 , після чого схопила її за руки та за волосся.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали, та заперечень на них

У касаційних скаргах прокурор, потерпіла та її представник вказують про істотне порушення вимог КПК та неправильне застосування судами попередніх інстанцій закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування касаційних вимог прокурор, потерпіла та її представник вказують про:

- безпідставні висновки місцевого суду про перебування виправданої в стані необхідної оборони, а також висновки суду апеляційної інстанції про перевищення ОСОБА_9 меж необхідної оборони під час нападу на потерпілу;

- безпідставну критичну оцінку показань потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_10 про обставини вчинення виправданою насильницьких дій щодо потерпілої, які, попри твердження судів попередніх інстанцій, узгоджуються із наявними в матеріалах кримінального провадження доказами;

- невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК.

Додатково у касаційних скаргах потерпіла та її представник вказують про:

- ненадання належної оцінки показанням свідка ОСОБА_10 та викривлення у судових рішеннях змісту цих показань;

- безпідставне надання судами попередніх інстанцій переваги одним доказам без належного обґрунтування відхилення інших доказів, а саме відхилення показань свідка ОСОБА_10 з підстав того, що вона є представником потерпілої у цивільних справах та зацікавленою особою у вирішенні справи на користь ОСОБА_6 , при цьому невмотивоване врахування показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які є членами родини ОСОБА_9 та, як наслідок, є зацікавленими особами у її виправданні;

- необґрунтоване відхилення судами попередніх інстанцій як доказу висновку судово-медичної експертизи від 31 липня 2024 року № 564, яким у потерпілої ОСОБА_6 встановлені тілесні ушкодження, механізм утворення яких не суперечить механізму їх утворення, на який потерпіла вказала під час проведення за її участі слідчого експерименту;

- безпідставне встановлення ОСОБА_9 власником квартири та вчинення нею протиправних дій щодо ОСОБА_6 з метою захисту свого житла.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 , крім вищезазначеного, вказує про неправильне вирішення цивільного позову внаслідок безпідставного виправдання ОСОБА_9 .

У запереченнях на касаційні скарги прокурора, потерпілої та її представника захисник виправданої вказує про їх необґрунтованість та просить залишити їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та не заперечувала проти касаційних скарг потерпілої та її представника.

Потерпіла та її представник підтримали касаційну скаргу прокурора та свої касаційні скарги та просили скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд цього провадження у суді апеляційної інстанції.

Виправдана та її захисник заперечували проти задоволення касаційних скарг сторони обвинувачення, потерпілої та її представника, просили залишити судові рішення без зміни, а вказані касаційні скарги - без задоволення.

Мотиви Суду

Суд заслухав суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами нижчих інстанцій.

Основним питанням у цьому кримінальному провадженні є встановлення того, чи перебувала виправдана у стані необхідної оборони під час вчинення дій щодо потерпілої.

Вочевидь, що ключовими доказами у цьому провадженні, на яких судам варто закцентувати увагу, є відеозаписи із камер відеоспостереження та відеозапис, який був знятий на мобільний телефон співробітником ДВС.

Показання свідків у цьому провадженні можуть доповнювати інформацію, яка міститься на відеозаписах. Однак, очевидно, що відеозапис завжди зберігає більш точну інформацію, аніж здатні відтворити свідки після спливу певного часу після події, яку досліджує суд. Окрім цього відеозапис вочевидь є більш об`єктивним доказом, оскільки є формальним технічним процесом фіксування певної події.

Тому суд не буде вдаватися у оцінку доводів касаційних скарг, які стосуються незгоди з тим як суди оцінили ті чи інші показання певних свідків, оскільки на відміну від інших проваджень, у яких немає відеозаписів події, яка досліджується судом, у цьому провадженні такі записи є. До того ж вони дозволяють чітко оцінити як саму обстановку до конфлікту, так і поведінку його учасників у ході конфлікту.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та встановлено в ході касаційного розгляду цього провадження, ніхто з учасників провадження не заперечує факт конфлікту між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 05 липня 2024 року біля вхідних дверей квартири, який переріс у бійку між ними.

Із судових рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що місцевий суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_9 перебувала у стані необхідної оборони, а суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виправдана була у стані необхідної оборони, однак перевищила її межі.

Колегія суддів не може погодитися з судами попередніх інстанцій про те, що у цьому провадженні у виправданої виникнув стан необхідної оборони. Адже ОСОБА_6 прибула до квартири, в якій проживає ОСОБА_9 з метою виконання рішення суду у цивільній справі, яка пов`язана із її участю як матері у вихованні своєї дитини, і суди не констатували в чому саме полягало насильницьке протиправне вторгнення в житло, від якого виникнув стан необхідної оборони. В тому числі йдеться і про поведінку ОСОБА_6 та ОСОБА_9 після того як вона вийшла з квартири і стояла при вході в неї.

Суд не буде вдаватися у оцінку рішень судів цивільної юрисдикції у цьому провадженні, а зосередиться лише на питаннях, які мають кримінально-правове значення у цьому провадженні.

Той факт, що перед бійкою ОСОБА_6 на законних підставах була у квартирі сумніву не викликає. Цього не заперечує і ОСОБА_9 .

Однак після того, як ОСОБА_6 вийшла з квартири і продовжувала бесіду біля її відчинених дверей у загальному коридорі, не можна вважати, що ОСОБА_9 , бажаючи зачинити двері квартири, опинилася в стані необхідної оборони.

Суд неодноразово наголошував, що для констатації того, що особа перебуває у стані необхідної оборони, потрібно встановити факт вчинення суспільно небезпечного посягання.

Метою дій того, хто захищається при необхідній обороні, є захист охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання.

Тобто первинним для того, щоб вести мову про наявність стану необхідної оборони є констатація існування суспільно небезпечного посягання, а лише після цього оцінка наявності всіх інших ознак необхідної оборони, визначення того чи особа перевищила або ж не перевищила її межі.

З встановлених судами обставин справи видно, що суди вважали, що під час словесного конфлікту між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , остання першою нанесла удар по руці виправданої в той момент, коли вона намагалася закрити двері квартири, тобто почала активні дії щодо ОСОБА_9 , які остання розцінила як суспільно-небезпечне посягання, а тому відштовхнула ОСОБА_6 за межі квартири, чим завдала шкоду потерпілій, яка не є тяжкою. Подальшу бійку ОСОБА_6 із ОСОБА_9 апеляційний суд оцінив як перевищення меж необхідної оборони.

Колегія суддів вважає такі висновки судів неправильними. Для того, щоб констатувати, що ОСОБА_9 перебувала в стані необхідної оборони, судам слід констатувати суть суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_6 , що у цьому провадженні належно зроблено не було.

Сам по собі конфлікт між ОСОБА_6 і ОСОБА_9 не означає, що ОСОБА_6 вчиняла суспільно небезпечне посягання.

Суд погоджується із позицією ОСОБА_9 про те, що вона як особа, яка проживає у квартирі, має повне право визначати коло осіб, які можуть туди зайти.

Водночас суд не погоджується із тим, що вона відвертала протиправне насильницьке вторгнення у своє житло, оскільки для констатації цього факту необхідно чітко встановити протиправність дій, довести застосування насильства, а лише після цього стверджувати про те, що особа відвертала такі дії.

Водночас суд не виключає того, що ОСОБА_9 могла перебувати в стані сильного душевного хвилювання, про що остання повідомляла суд касаційної інстанції.

Однак встановлення наявності або ж відсутності такого стану виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. І на цьому етапі колегія суддів може констатувати лише те, що суди неправильно застосували норми кримінального закону про те, що ОСОБА_9 перебувала в стані необхідної оборони.

Тож суду апеляційної інстанції у цьому провадженні потрібно ще раз уважно дослідити усі наявність у матеріалах провадження відеозаписи події, визначити послідовність дії кожної із учасниць конфлікту, в тому числі з`ясувати чому ОСОБА_9 , яка до певного моменту не застосовувала насильства до ОСОБА_6 , змінила свою поведінку, що саме стало поштовхом для таких дій. В тому числі судам слід оцінити й поведінку ОСОБА_6 і визначити чи не була вона такою, що могла спровокувати відповідну реакцію з боку ОСОБА_9 .

Суду апеляційної інстанції потрібно комплексно оцінити обидва відеозаписи у цьому провадженні (відеозапис з камер спостереження та відеозапис, який здійснював співробітник ДВС) і визначитися щодо кримінально-правової оцінки дій ОСОБА_9 у цьому провадженні.

Апеляційний суд під час перегляду вироку за апеляційними скаргами прокурора та потерпілої сторони не виконав вимог процесуального закону, в повній мірі не дотримався процедури апеляційного розгляду під час перевірки доводів цих скарг, належно не дослідив наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, про дослідження яких клопотали апелянти, не дав власної оцінки усім обставинам кримінального провадження з огляду на статті 22, 23, 94, 95 КПК та дійшов передчасного висновку про зміну вироку місцевого суду лише в частині підстав виправдання, закриття кримінального провадження та вирішення цивільного позову.

Враховуючи те, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а зазначені вимоги потерпілої щодо неправильного вирішення цивільного позову ставились також і перед судом апеляційної інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для надання відповіді на такі доводи, оскільки вони мають бути предметом перевірки під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, касаційні скарги прокурора, потерпілої та її представника підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 433, 436 - 438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги прокурора, потерпілої та її представника задовольнити частково.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 січня 2026 року щодо ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3