Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №641/2319/24 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 641/2319/24

провадження № 51-4470км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,

суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання захисника прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6 ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки м. Харкова

на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 березня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 24 жовтня 2025 року.

Оскаржені судові рішення

1. Оскарженим вироком ОСОБА_7 засуджено за частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу України (КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.

2. Суд визнав доведеним, що 15 листопада 2023 року засуджена отримала завдання від невстановленого представника держави-агресора Російської Федерації (РФ), зареєстрованого в месенджері «Телеграм» з ніком « ОСОБА_8 », надати інформацію щодо перебування військовослужбовців Збройних сил України (ЗСУ) в готелі «Турист» на проспекті Героїв Харкова, 144. 19 листопада 2023 року вона через застосунок «Телеграм» з облікового запису « ОСОБА_9 » передала інформацію про місце скупчення військовослужбовців ЗСУ біля згаданого готелю. Така інформація щодо розміщення, переміщення особового складу, озброєння та військової техніки ЗСУ у відкритому доступі не розміщувалася.

3. Дії засудженої кваліфіковано за частиною 2 статті 111 КК як державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду обороноздатності України шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

4. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційних скарг

5. Захисник, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України ( КПК), просить змінити оскаржені рішення, перекваліфікувати дії засудженої на частину 2 статті 114-2 КК та призначити покарання в межах цієї норми закону.

6. Захист вважає, що винуватість засудженої не доведено поза розумним сумнівом, а рішення судів ґрунтуються на припущеннях, висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

7. Захист наполягає на тому, що стороною обвинувачення не доведено, що абонент з ніком « ОСОБА_8 » є представником держави-агресора. Засуджена передала вигадану інформацію виключно з метою збереження стосунків зі своїм знайомим на ім`я ОСОБА_10 .

8. На переконання захисника, стороною обвинувачення не надано доказів, які б однозначно доводили перебування ОСОБА_7 в період з 15 по 19 листопада 2023 року поблизу готелю «Турист» та збирання нею інформації щодо дислокації або переміщення Сил оборони України.

9. Захисник звертає увагу, що інкримінованим злочином не спричинено майнової, фізичної або моральної шкоди, тобто надана засудженою вигадана інформація не могла бути використана і не була використана на шкоду безпеці України.

Позиції учасників касаційного розгляду

10. Захисник підтримав доводи скарги та просив її задовольнити.

11. Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги, вважаючи судові рішення законними і обґрунтованими.

12. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

13. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що скаргу слід залишити без задоволення.

14. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення касаційна інстанція має керуватися статтями 412?414 КПК.

15. Відповідно до статті 433 КПК касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням перш за все судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.

16. Захисник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і просить дати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

17. Суд переконався, що викладені у вироку висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого ґрунтуються на обставинах, які встановлені на підставі доказів, безпосередньо досліджених під час судового розгляду та оціненими судом з дотриманням вимог статті 94 КПК.

18. Захисник у скарзі не погоджується з кримінально-правовою оцінкою діяння засудженої.

19. Як зазначав Суд відмінність між статтями 114-2 і 111 КК у разі передання інформації, згаданої в статті 114-2 КК, полягає у характері умислу, з яким вчиняються інкриміновані дії. При вчиненні державної зради передача певної інформації спрямована на реалізацію мети спричинити шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Така мета виходить за межі mens rea у злочині, передбаченому статтею 114?2 КК, і утворює умисел, характерний для державної зради.[1]

20. Суд першої інстанції на підставі аналізу сукупності зібраних у ході досудового розслідування, і безпосередньо досліджених доказів дійшов обґрунтованого висновку, що засуджена, отримавши конкретне завдання, умисно і добровільно надала представникам іноземної держави допомогу в проведенні підривної діяльності проти України

21. В основу свого рішення суд поклав показання самої засудженої, яка підтвердила, що на прохання свого знайомого ОСОБА_10 повідомила, що за вказаними ним координатами знаходиться готель «Турист», де перебувають, у тому числі й військові ЗСУ. Суд також надав оцінку іншим письмовим доказам, у тому числі й з електронних джерел, зміст яких детально відображено у вироку.

22. Суд у вироку переконливо спростував твердження засудженої про те, що вона не могла передбачити, що передана інформація у період збройної агресії РФ проти України є актуальною і важливою для противника і може бути використана ворогом для нанесення ракетно-бомбових ударів та здійснення диверсійних актів, що створює загрозу життю і здоров`ю особового складу ЗСУ, а також знищення озброєння, військової техніки та майна.

23. Також на підставі досліджених доказів суд дійшов обґрунтованого висновку, що засудженій було відомо про те, що її знайомий ОСОБА_10 з ніком « ОСОБА_8 » перебуває в м. Сєвєродонецьку на території терористичної організації «ЛНР» та негативно ставиться до України, однак виконала його прохання повідомити, чи знаходилися військові ЗСУ у визначеному місці.

24. Таким чином, суд першої інстанції, оцінивши докази у справі, дійшов переконливого висновку, що пред`явлене засудженій обвинувачення доведене поза розумним сумнівом, її діям надано правильну правову кваліфікацію за частиною 2 статті 111 КК.

25. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засудженої у вчиненні інкримінованого їй злочину і обґрунтовано залишив вирок без змін, надавши умотивовані відповіді на доводи захисту в апеляційній скарзі, які майже повністю повторюються у касаційній скарзі. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.

26. Обираючи вид та розмір покарання суд першої інстанції врахував винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану. За результатами судового розгляду не було встановлено пом`якшуючих покарання обставин.

27. Касаційна скарга не містить переконливих доводів що обране засудженій покарання є несправедливо суворим. У Суду немає підстав ставити під сумнів правильність висновків судів про те, що більш м`яке покарання не досягне мети убезпечення суспільства від нових злочинів.

28. За таких обставин у Суду немає підстав для сумніву, що призначене покарання у виді позбавлення волі відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженої, принципам справедливості, співмірності діяння та кари,індивідуалізації покарання.

29. Таким чином, Суд у ході касаційного розгляду не встановив таких порушень матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування або зміни оскаржуваних рішень, а тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 березня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 24 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] 14 жовтня 2025 року, № 711/4047/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/131320122