Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №156/216/22 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 156/216/22

провадження № 51-2864 км 26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_7 та представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 13 січня 2026 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Іваничі Іваничівського району Волинської області,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 13 січня 2026 року ОСОБА_8 було засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.

2. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 залишено без розгляду.

3. Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та інших заходів забезпечення кримінального провадження.

4. Волинський апеляційний суд ухвалою від 29 квітня 2026 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 залишив без змін. залишити без змін. На підставі ч.5 ст.72 КК у строк покарання ОСОБА_8 зарахував строк попереднього ув`язнення з 16 грудня 2021 року по 17 грудня 2021 року з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.

5. За обставин, детально викладених у вироку, 16 грудня 2021 року ОСОБА_8 , у період часу з 01:20 по 07:10 годину (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1 та на прибудинковій території поблизу вказаного будинку, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, умисно наніс ряд ударів твердим тупим предметом (предметами) із контактуючою поверхнею в ділянку голови та тулуба ОСОБА_10 , чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді чисельної, поєднаної травми тіла - травми голови: забитої рани на волосяній частині в правій тім`яній ділянці; чисельних осадненнь; саден в лобно- тім`яних ділянках, на обличчі; гематоми на правій брові, на повіках лівого ока, на нижній повіці правого ока, на підборідді; крововиливів у білочній оболонці очей; крововиливів у м`які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні в проекції рани в правій тім`яній ділянці; дифузних дрібнокрапкових крововиливів під м`якими оболонками, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 151 від 16 лютого 2021 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а також травми грудної клітки: пoпepeчнoгo перелому тіла грудини з крововиливом в оточуючі тканини; чисельних переломів ребер справа 3-9 та ребер зліва 2-9 по умовним лопатковим лініям; крововиливів в оточуючі м`які тканини навколо проекцій переломів з помірно вираженими реактивними змінами; диструктивно - інфільтруючого крововиливу в середньостіння з помірно вираженими реактивними змінами; крововиливів під плевру та в тканини легень; гострої альвеолярної емфіземи легень із розривом міжальвеолярних перетинок з інтерстиційним набряком в ділянках дистелектазів, із вогнищевими крововиливами; ознаки шокових реакцій внутрішніх органів, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 151 від 16 лютого 2021 року були небезпечними для життя в момент заподіяння та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

6. Вищевказані тілесні ушкодження, у вигляді поєднаної травми грудної клітки, спричинені ОСОБА_8 , призвели до настання смерті потерпілого

ОСОБА_10 i знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті останнього.

7. Таким чином, ОСОБА_8 вчинив дії, спрямовані на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

8. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливостей їх отримання.

9. На обґрунтування своїх доводів захисник, посилаючись на постанову ОП ККС ВС від 19 січня 2026 року у справі № 336/4830/22 (провадження № 51-1139кмо25), зазначає, що вирок місцевого суду ґрунтується на недопустимих доказах, отриманих під час проведення огляду місця події, оскільки ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення огляду квартири ОСОБА_8 , якою його легалізовано, постановлена з порушенням ч. 4 ст. 107 КПК, а саме без технічної фіксації.

10. Стверджує, що місцевим судом не наведено належних мотивів переваги висновку Житомирського ОБСМЕ № 40 над висновком Волинського ОБСМЕ № 83/1-МК, висновком експертів від 14 травня 2025 року, висновком спеціаліста ОСОБА_11 , які, на думку захисника, спростовують обвинувачення, оскільки є категоричними та суперечать висновку Житомирського ОБСМЕ № 40, з огляду на що потребували сукупної оцінки механізму травми.

11. Зазначає, що місцевим судом не надано оцінки, не викладено у вироку та не вказано мотивів не врахування показань експертів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які, на думку захисника, спростовують версію обвинувачення, викладену в обвинувальному акті, та мотивацію, покладену в основу висновку експерта Житомирського ОБСМЕ № 40.

12. Також, захисник стверджує про порушення права на справедливий суд, принцип рівності сторін та права на захист за ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на те, що місцевим судом не взято до уваги та не надано оцінки наданому стороною захисту висновку спеціаліста ОСОБА_11 № 23.05/25 від 03 червня 2025 року щодо механізму травми грудної клітки, який узгоджувався з компресійною моделлю висновку Волинського ОБСМЕ № 83/1-МК та містив фахову критику ударного механізму.

13. Вказує, що з огляду на те, що сторона захисту оспорювала саме механізм травмування потерпілого, місцевий суд в порушення ст. 337 КПК, змінив істотний елемент фактичного обвинувачення без процедури, передбаченої ст. 338 КПК, а саме із формулювання обвинувачення згідно з яким тілесні ушкодження ОСОБА_10 були заподіяні шляхом нанесення ударів твердим тупим предметом або предметами «із обмеженою контактуючою поверхнею» виключив слово «обмеженою», залишивши формулу про предмет або предмети «із контактуючою поверхнею», чим, на думку захисника, фактично розширив інкримінований предмет і механізм травмування, визнавши ОСОБА_8 винуватим за фактично зміненим описом способу вчинення діяння.

14. Стверджуючи про невідповідність вироку вимогам ст. 370, ч. 3 ст. 373, п. 2ч. 3 ст. 374 КПК, захисник вказує на відсутність викладення мотивів щодо юридично обов`язкових елементів - способу, місця, часу, механізму та причинного зв`язку між діянням та наслідками, які настали. Відсутні мотиви переходу від проміжних фактів (перебування перед подією потерпілого та засудженого разом, виявлення трупу поблизу місця проживання засудженого) до висновку про те, що саме ОСОБА_8 конкретними умисними діями заподіяв потерпілому травму, яка перебувала у причинному зв`язку зі смертю.

15. Також вказує, що в діях ОСОБА_8 не встановлено мотиву та умислу на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що на думку захисника, також свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Крім зазначеного, стверджує, що сукупність непрямих доказів не отримала мотивованої оцінки, зокрема і в частині показань свідка ОСОБА_14 , які суперечать показанням свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та дослідженим судом письмовим доказам, не надано належної оцінки протоколу освідування ОСОБА_8 .

16. Зазначає, що суд апеляційної інстанції зазначених порушень не усунув, не перевірив та не надав вмотивованої відповіді на доводи сторони захисту, а також в порушення вимог ст. 404 КПК за клопотанням сторони захисту повторно не дослідив висновки експертиз, не допитав експертів, спеціаліста.

17. Зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції не надав мотивованої відповіді на доводи сторони захисту щодо: застосування ч. 4, 6 ст. 107 і п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК до ухвал слідчого судді від 20 грудня 2021 року, розмежування судового контролю та «судового провадження», відсутність повної технічної фіксації і визначення кола первинних та похідних доказів; категоричного компресійного механізму у висновку № 83/1-МК, ймовірнісного характеру висновку № 40, методологічних розбіжностей та пояснень експертів; відсутністі у вироку належного викладу й оцінки показань експертів ОСОБА_12 і ОСОБА_13 та клопотання про дослідження технічних записів їх допитів; процесуального статусу і доказового значення висновку спеціаліста ОСОБА_11 після змін, внесених до ст. 71 і 99 КПК та клопотання про його виклик; відмінності фактичного опису способу діяння в обвинувальному акті та вироку через виключення слова «обмеженою» і вплив цієї зміни на право на захист; відсутністі у вироку належного мотивування конкретного діяння, способу, місця, часу, механізму та необхідного причинного зв`язку; відсутності установлених фактів, які підтверджують прямий або непрямий умисел на заподіяння саме тяжкого тілесного ушкодження; конкретних розривів ланцюга непрямих доказів, а саме показань ОСОБА_14 у зіставленні з договором, відповіддю ТОВ «Комфорт НВ» і показаннями сусідів; нейтральних пояснень щодо сліду взуття; неіндивідуалізованих даних АВО; обмеженого значення відео банкомату та картки потерпілого; процесуальної долі протоколу освідування від 16 грудня 2021 року, походження його копії та значення для перевірки висновку, зробленого за відео з банкомату; недопустимості надання відсутності завершеної «власної версії» обвинуваченого значення, яке посилює обвинувачення або заповнює прогалини його доказування.

18. При цьому сторона захисту наголошує, що апеляційний суд замінив окрему перевірку більшості вказаних доводів загальними тезами про незгоду захисту з оцінкою доказів і відсутність підстав для їх повторного дослідження, однак, як зауважує скаржник, захист посилався на конкретні норми допустимості, мотивування, меж обвинувачення, форми вини та взаємозв`язку доказів. Разом з тим, суд апеляційної інстанції в порушення ст. 419 КПК не мотивував необґрунтованість вирішальних доводів.

19. Вважає судові рішення такими, що не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК.

20. У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження на підставі пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливостей їх отримання.

21. Стверджує, що місцевим судом не надано оцінки показанням потерпілої в сукупності з іншими доказами; а також сукупності непрямих доказів, не наведено мотивів переваги висновку Житомирського ОБСМЕ № 40 над висновком Волинського ОБСМЕ № 83/1-МК; не встановлено причинного зв`язку й умислу у діях засудженого, необхідних для їх кваліфікації за ч. 2 ст. 121 КК; не вирішено питання щодо спеціальної недопустимості доказів, пов`язаних з ухвалами про дозвіл на огляд або обшук житла, постановлених без повної технічної фіксації.

22. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на порушення, допущені місцевим судом, та не надав вмотивованих відповідей на доводи потерпілої сторони. Вважає судові рішення таким, що не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

23. У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційні скарги сторони захисту та представника потерпілої. Представник потерпілої також підтримала подану нею касаційну скаргу та касаційну скаргу захисника. Прокурор заперечила проти обох касаційних скарг.

Мотиви Суду

24. Заслухавши доповідь судді, доводи учасників провадження, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про таке.

25. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

26. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

27. Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

28. Відповідно до ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

29. За змістом ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

30. До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

31. Апеляційний суд, виконуючи свої повноваження, із дотриманням визначеної гл. 31 КПК процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінювання оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження і дослідженим у судовому засіданні доказам), а також ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме ст. 370 КПК і ст. 419 або 420 цього Кодексу.

32. Така перевірка має бути зроблена з додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне і справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.

33. Як передбачено ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких її визнано необґрунтованою.

34. Тобто у своєму рішенні апеляційний суд повинен проаналізувати доводи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на них вичерпну відповідь, переконливо аргументувавши свою позицію. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження.

35. Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_8 , зокрема за апеляційною скаргою захисника, апеляційний суд зазначених вимог закону не дотримався.

36. Іваничівський районний суд Волинської області вироком від 13 січня 2026 року визнав ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та засудив його до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.

37. Не погоджуючись із вироком, як захисник так і представник потерпілої подали апеляційні скарги, в яких, покликаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просили його скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрити на підставі пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК.

38. Зі змісту апеляційної скарги убачається, що загалом сторона захисту не погоджувалась з висновком місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому захисник посилався на недоведеність події та способу спричинення тяжких тілесних ушкоджень, не встановлення наявності в діях обвинуваченого прямого умислу, мотиву, мети, причинного зв`язку між інкримінованими діями і смертю потерпілого, допустимістю та оцінкою доказів, зокрема експертних висновків та поданих стороною захисту документів.

39. Крім того, зазначав про невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам справи в частині механізму отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень з огляду на наявність у даному кримінальному провадженні декількох суперечливих висновків експертів, методологічних розбіжностей та пояснень експертів. Вказував, що суд не виклав мотивів надання переваги саме висновку експерта Житомирського ОБСМЕ № 40 та не спростував по суті аргументів сторони захисту чому масив інших висновків (№ 151, № 3-МК, № 83/1-МК, висновок спеціаліста від 03 червня 2025 року, висновок експертів від 14 серпня 2025 року) не створює розумного сумніву в ударному механізмі отриманої потерпілим травми.

40. Також захисник вказував на відсутність у вироку викладу та оцінки показань, допитаних у судовому засіданні експертів ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , які дали докладні показання з приводу проведених ними експертиз у частині механізму отриманої потерпілим травми, при цьому місцевий суд, не виклавши їх показання, не зазначив і мотиви їх не врахування. Разом з тим, сторона захисту, вказуючи на порушення місцевого суду, клопотала з цих підстав, зокрема, про повторне дослідження технічних записів допитів вказаних експертів, що в свою чергу, залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції.

41. Звертав увагу апеляційного суду на порушення стандартів оцінки місцевим судом непрямих доказів. Стверджував, що показання свідка ОСОБА_14 , які були вирішальними для суду, спростовуються дослідженими письмовими доказами, зокрема, договором підряду з додатками, який було укладено лише 21 грудня 2021 року, відповіддю ТОВ «Комфорт HB», а також показаннями інших трьох свідків - сусідів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які, зокрема, криків не чули, будь-яких осіб не бачили, і це на думку захисника, свідчить про істотні розбіжності та викликає сумніви у достовірності показань свідка ОСОБА_14 . Також захисник вказував, що хоча місцевий суд і не визнав ці докази недопустимими чи неналежними, однак не мотивував чому надав перевагу саме показанням свідка ОСОБА_14 та в порушення ст. 94 КПК не обґрунтував як суперечливі докази утворюють єдину взаємоузгоджену сукупність, з огляду на те, що його показання не підтверджені жодним об`єктивним джерелом та прямо суперечили сукупності взаємоузгоджених письмових доказів, які, як зазначає захисник містять конкретні і однозначні відомості про дату виникнення договірних відносин та період виконання робіт.

42. Також вказував, що місцевим судом не надано оцінки та аналізу висновку спеціаліста ОСОБА_11 № 23.05/25 від 03 червня 2025 року щодо механізму травми грудної клітки, який також узгоджувався з компресійною моделлю висновку експерта № 83/1-МК і містив фахову критику ударного механізму, з огляду на те, що такий висновок спеціаліста не є доказом у кримінальному провадженні. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не надав відповіді на ці доводи сторони захисту, не проаналізував зазначений висновок, не мотивував відмову у допиті спеціаліста ОСОБА_11 , про який клопотав в порядку ст. 404 КПК захисник, а також не обґрунтував чому це не вплинуло на можливість сторони захисту ефективно оспорити експертну версію обвинувачення і подати власні спеціальні знання.

43. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційні скарги, хоч і навів суть більшості зазначених в ухвалі доводів, проте взагалі не перевірив їх, не надав відповідей на усі доводи у скаргах і не мотивував належним чином свого рішення про залишення останніх без задоволення.

44. Крім того, враховуючи, що як захисник, так і представник потерпілої у скаргах окрім іншого ставили під сумнів причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та вказували на відсутність прямих доказів для доведення його винуватості, апеляційний суд у контексті таких доводів повинен був перевірити, чи правильно місцевий суд установив фактичні обставини кримінального провадження, перевірити оцінку доказів з точки зору їх допустимості й достовірності та з`ясувати, чи доводять вони поза розумним сумнівом вчинення засудженим кримінального правопорушення, за яке його засуджено, і чим саме спростовуються доводи сторони захисту про протилежне, адже суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка має повноваження переглянути вирок на зазначених стороною захисту підставах та усунути відповідні порушення, допущені місцевим судом у разі їх виявлення.

45. Отже, апеляційний суд не пересвідчився в необґрунтованості аргументів сторін захисту та потерпілої, не надав вичерпних і повних відповідей на них та не спростував їх належним чином, не зазначив підстав, з яких зазначені апеляційні скарги визнано необґрунтованими, тоді як формальний підхід до розгляду аргументів сторони захисту є недопустимим, їхнє спростування повинно бути переконливим із наведенням доказів, оцінка яких відповідає ст. 94 КПК.

46. За таких обставин, судом апеляційної інстанції було допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, а тому Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 438 КПК скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

47. Під час нового розгляду апеляційному суду слід урахувати наведене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони захисту, а також доводи в касаційних скаргах захисника та представника потерпілої, надати умотивовані відповіді, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, яке відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

48. Враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, яке відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином проти життя та здоров`я, з метою забезпечення можливості проведення нового розгляду судом апеляційної інстанції, а також забезпечення виконання процесуальних рішень у справі, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги захисника ОСОБА_7 та представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, до 05 грудня 2026 року включно.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3