Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №760/7872/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 760/7872/23

провадження № 51-3033км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

засудженої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув касаційну скаргу з доповненнями захисника засудженої ОСОБА_7 ? адвоката ОСОБА_6 на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 червня 2026 року стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, раніше не судимої,

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі ? КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 6 місяців.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Київський апеляційний суд ухвалою від 25 червня 2026 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.

Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині за таких обставин.

18 вересня 2022 року приблизно о 21:00, ОСОБА_7 перебувала разом з ОСОБА_8 у приміщенні кухні у квартирі АДРЕСА_1 , де під час раптово виниклого конфлікту на ґрунті неприязних стосунків між ними відбулася бійка. Під час сутички в ОСОБА_7 виник умисел на умисне позбавлення життя ОСОБА_8 .

Реалізуючи цей злочинний умисел, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_7 , передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, схопила пательню та завдала нею не менше одного удару по голові ОСОБА_8 , від яких настала смерть потерпілої.

Вимоги й доводи, викладені в касаційній скарзі з доповненнями та запереченнях на неї

У касаційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення і направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції.

Захисник вважає, що вирок ухвалений суддею, якому було заявлено відвід у зв`язку з його упередженістю, зокрема який, порушуючи право на захист ОСОБА_7 , заборонив ставити їй навідні запитання свідку ОСОБА_9 та переконав останнього змінити показання на користь сторони обвинувачення. А оскільки ОСОБА_9 допитувався першим у суді і головуючий під час його допиту сформував у засудженої модель поведінки (що вона не мала права ставити навідні запитання іншім свідкам), захисник просить показання інших свідків також визнати недопустимими.

Вказує, що обшук від 24 вересня 2022 року по місцю проживання засудженої було проведено без ухвали слідчого судді і без законних підстав для невідкладного проникнення у житло, а тому фактичні дані протоколу цієї слідчої дії мають бути визнаними недопустимими доказами.

Звертає увагу, що володільцем квартири, де 25 вересня 2022 року проведено огляд місця події, була ОСОБА_7 (орендар), а ОСОБА_10 була власницею (орендодавцем), у зв`язку з цим згода останньої на проведення слідчих дій не давала права їх проводити. Також захисник зауважує, що згода його підзахисної на проведення вказаних слідчих дій є нікчемною, оскільки була отримана під тиском.

Крім того, стверджує, що ухвала слідчого судді від 27 вересня 2022 року про легалізацію обшуку є незаконною, а дані протоколу мають бути визнані недопустимими, при цьому акцентує, що слідча дія, зокрема виявлення, вилучення та пакування предметів, за допомогою аудіо, відеозапису не фіксувалася.

Підкреслює, що відеозйомкою, проведеною під час розгляду клопотання про легалізацію обшуку, зафіксовано лише невідомі двері і відеозапис майже на дві хвилини коротший, ніж аудіозапис, хоча їх тривалість має збігатися.

Адвокат наполягає, що висновки експерта, від 11 жовтня 2022 року № 081-323-2022, від 21 жовтня 2022 року № 081-329-2022, від 15 листопада 2022 року № 101-83-2022 і № 101-84-2022, є недопустимими, оскільки отримані на основі недопустимих даних, зазначених у протоколі обшуку від 24 вересня 2022 року.

Акцентує, що огляд місця події від 25 вересня 2022 року (під час якого з квартири вилучено дев`ять пателень і табуретку) проводився без ухвали слідчого судді, сторона обвинувачення з відповідним клопотанням не зверталася.

У зв`язку із цим, на думку захисника, висновки експерта від 10 та 27 березня 2023 року № 091-20-2023 та 101-14-2023 є недопустимими доказами.

Захисник вважає, що ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2023 року (про повторний обшук) є незаконною, оскільки обшук квартири уже проводився 24 вересня 2022 року, тоді ж була затримана засуджена, а потерпіла та сторона обвинувачення протягом цього часу мали доступ до квартири і могли штучно створити виявлені предмети та змиви, а тому вважає дані які вони містять недопустимими доказами.

Указує, що аудіо та відеозаписи фіксації розгляду клопотання про надання дозволу на обшук від 14 жовтня 2022 року різної тривалості, хоча мають бути ідентичними.

Адвокат звертає увагу, що додаток до ілюстративної таблиці від 01 грудня 2024 року до протоколу обшуку від 14 жовтня 2022 року сторона обвинувачення виготовила через 2 роки після обшуку, щоб виправити його недоліки. Так, у процесі дослідження диска з аудіо- та відеозаписом обшуку під час судового розгляду жодного світіння ультрафіолетового кольору у квартирі не видно. Після дослідження сторона обвинувачення вирішила виправити зазначений недолік, виготовила додаток і приєднала його до матеріалів справи. Стосовно цього, захисник та обвинувачена зазначають, що жодні фототаблиці не можуть замінити аудіо- і відеозапису обшуку. Також прокурор не може збирати й подавати докази під час судового розгляду. За таких обставин збирання та подання доказів прокурором під час судового розгляду порушує баланс інтересів сторони захисту і сторони обвинувачення. Отже, докази, які містяться в цьому додатку, є недопустимими.

Стверджує про недопустимість як доказів висновків експерта від 22 листопада 2022 року № 081-380-2022, від 24 листопада 2022 року № 081-379-2022, 081-383-2022, від 25 листопада 2022 року № 081-375-2022, 081-377-2022, від 29 листопада 2022 року № 081-384-2022, від 06 січня 2023 року № 101-94-2022, 101-92-2022, 101-93-2022, від 12 січня 2023 року № 101-1-2023, від 13 січня 2023 року № СЕ-19/111-22/46034-БД, від 08 лютого 2023 року № 101-7-2023, від 10 березня 2023 року № 091- 57-2023, 091- 56-2023, від 10 жовтня 2023 року № 091-65-2023, від 11 листопада 2023 року № 101- 98-2022, адже вони отримані на основі недопустимих даних, що містяться у протоколі обшуку від 14 жовтня 2022 року.

Акцентує, що свідок ОСОБА_9 під час допиту у суді зазначав, що перед впізнанням ОСОБА_7 він разом зі свідком ОСОБА_11 в приміщенні Солом`янського УП бачили, як біля них пройшла засуджена в кайданках та її завели в кабінет. Крім того, свідок ОСОБА_9 зазначав, що під час впізнання фотографії інших людей, крім фотознімків ОСОБА_7 , йому не показували. Отже, вказаними діями порушено вимоги ч. 1 ст. 228 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і фактичні дані протоколів впізнання за фотознімками від 24, 25 вересня 2022 року за участю свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , відповідно, є недопустимими доказами.

На думку захисника, постанова слідчого СВ Солом`янського УП ГУНП в м. Києві від 08 листопада 2022 року про залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії для захисту ОСОБА_7 , а саме для проведення допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_12 , є незаконною, оскільки, відповідно до вимог ч. 1 ст. 53 КПК, закон дозволяє залучати захисника для проведення окремої процесуальної дії виключно, якщо ця процесуальна дія є невідкладною. Між тим, допит неповнолітнього свідка ОСОБА_12 в порядку ст. 225 КПК, призначений на 09 листопада 2022 року 15:30, не був невідкладною процесуальною дією.

Крім того, фактичні дані отримані в ході допиту свідка ОСОБА_11 в порядку ст. 225 КПК теж є недопустимим, оскільки невідкладності допиту не було.

На думку скаржника, суд у вироку зазначив обставини, які відсутні у формулюванні обвинувачення, тобто вийшов за межі висунутого обвинувачення.

Вважає, що апеляційний суд не надав оцінки доводам сторони захисту, яка оспорювала, що виявлені та вилучені за місцем проживання засудженої сліди є слідами крові.

Також вказує, що поза увагою суду залишились посилання адвоката на інструкцію користувача набором «Bluestar», відповідно до якої при застосуванні вказаного набору можливі виявлення хибних реакцій.

Зазначає, що в матеріалах відсутні докази, які об`єктивно пов`язують ОСОБА_7 з інкримінованим злочином.

У касаційній скарзі містяться й інші доводи щодо незгоди з фактичними обставинами кримінального провадження, установленими судами першої та апеляційної інстанцій.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурор указує на її невмотивованість і зазначає, що прийняті рішення є законними та обґрунтованими, при цьому наводить свої аргументи стосовно доводів захисника.

У відгуку на заперечення захисник детально аргументував позицію захисту щодо доводів прокурора викладених у запереченнях.

Позиції учасників судового провадження

Засуджена та захисник просили касаційну скаргу задовольнити.

Прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги і просив її відхилити.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників процесу, перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, запереченнях та відгуку на заперечення, і матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 цього Кодексу.

Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження. Підтверджуючи законність судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, вносячи в них зміни, а також скасовуючи незаконні судові рішення, суд апеляційної інстанції тим самим забезпечує охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За приписами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Тобто закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді, які б свідчили, що особа почута. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції під час перегляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 не дотримався цих вимог кримінального процесуального закону та належним чином не перевірив і не проаналізував доводів сторони захисту, викладених в апеляційних скаргах.

Використання апеляційним судом загальних формулювань не свідчить про ретельність і ґрунтовність оскаржуваної ухвали.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що апеляційний суд хоч і виклав зміст доводів сторони захисту, наведених в апеляційних скаргах, утім не розкрив їх суті достатньою мірою, не на усі доводи дав відповіді та, залишаючи скарги сторони захисту без задоволення, не зазначив мотивованих підстав, з яких визнав їх доводи необґрунтованими.

У зв`язку з цим апеляційним судом допущено порушення вимог статей 370, 419 КПК.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд належним чином не перевірив і не надав відповідей на доводи захисту, що під час судового розгляду було істотно обмежено права засудженої на перехресний допит свідка обвинувачення ОСОБА_9 .

Так, як в апеляційній так і в касаційній скаргах захисник посилається на те, що головуючий у справі в порушення вимог ч. 7 ст. 352 КПК , яка передбачає, що під час перехресного допиту можливо ставити навідні запитання, заборонив ОСОБА_7 ставити такі запитання, що відповідно до доводів захисника вплинуло на об`єктивність та достовірність встановлення всіх обставин, які міг повідомити вказаний свідок, а також можливість реалізувати вказані права засудженої під час допиту інших свідків. При цьому, у скарзі захисник посилається на аудіозапис судового засідання на якому це зафіксовано.

Цим доводам та їх можливому впливу на законність прийнятого рішення апеляційний суд оцінки не дав.

Без змістовної оцінки залишились доводи про недопустимість та недостовірність фактичних даних протоколу впізнання свідком ОСОБА_9 . ОСОБА_7 , оскільки вказаний свідок дав показання, що перед впізнанням засуджену у приміщенні управління поліції провели повз нього та свідка ОСОБА_11 у кайданках, а також тому, що йому показали фотографію ОСОБА_7 лише на телефоні.

Без належної відповіді залишилися доводи захисника про те, що ОСОБА_9 наполягав, що бачив одне фото, а в подальшу під впливом змінив свої показання.

Апеляційний суд не проаналізував послідовність показань свідка та не аргументував, які з них є достовірними та чому.

Без належного реагування з боку апеляційного суду залишились доводи сторони захисту про те, що головуючий під час допиту свідка ОСОБА_9 впливав на формування його показань на користь сторони обвинувачення, що також вплинуло на достовірність цих показань.

Апеляційний суд не дав оцінку доводам, що між обшуком 24 вересня 2022 року (під час якого не було вилучено слідів крові) та обшуком 14 жовтня 2022 року (коли такі сліди були вилучені) квартиру, де проживала ОСОБА_7 , відвідували родичі потерпілої, оскільки мали вільний доступ до неї, могли перенести сліди крові, які були виявлені в іншому місці, з метою створення штучних доказів.

Не дано оцінку достовірності фактичним даним протоколів огляду та обшуку, під час яких у квартирі АДРЕСА_1 було виявлено сліди крові за допомогою набору «Bluestar», та інструкції до нього (розділ 2 - виявлення хибних реакцій), що могло вплинуло на достовірність встановлення місця злочину.

Під час нового апеляційного розгляду також необхідно дати оцінку доводам сторони захисту про незаконність проникнення в квартиру за вищевказаною адресою 25 вересня 2022 року, оскільки письмовий дозвіл засудженої на таке проникнення, як зазначається у касаційній скарзі, був наданий в результаті примусу з боку працівників поліції.

Також без відповіді залишились доводи, що місцевий суд в порушення вимог ст. 337 КПК вийшов за межі висунутого обвинувачення, істотно конкретизувавши дії ОСОБА_7 .

Оскільки перевірка таких доводів пов`язана як з оцінкою фактичних обставин кримінального правопорушення так і оцінкою достовірності доказів, що не входить в повноваження Верховного Суду, вони можуть бути перевірені під час нового апеляційного розгляду.

Указані порушення колегія суддів уважає істотними й такими, що могли вплинути на законність прийнятого рішення, у зв`язку із чим ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК.

Кримінальне провадження підлягає направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути виявлені недоліки, перевірити доводи апеляційних скарг з урахуванням зазначеного в цій постанові та прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Водночас, згідно з приписами ч. 3 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції.

Ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність ризиків, які передбачені ст. 177 КПК, зокрема можливого переховування від суду, та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у справі, Верховний Суд уважає, що засудженій ОСОБА_7 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 25 червня 2026 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 05 грудня 2026 року включно.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3