Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №361/1024/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 361/1024/25

провадження № 61-15421св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач)- ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження- заступник начальника відділу Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Авєріна Марина Василівна,

заінтересована особа (боржник)- Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року, постановлену у складі судді Писанець Н. В., та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії заступника начальника відділу Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Авєріної М. В. (далі - заступник начальника Броварського ВДВС), боржник - Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - ДП «Укрспирт»), про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що 05 лютого 2025 року Броварський міськрайонний суд Київської області видав судовий наказ № 361/1024/25 про стягнення з ДП «Укрспирт» на користь ОСОБА_1 суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 199 347,94 грн.

02 травня 2025 року державний виконавець Броварського ВДВС відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу №361/1024/25, виданого 05 лютого 2025 року Броварським міськрайонним судом Київської області, та 02 травня 2025 року виніс постанову про зупинення виконавчих дій у зв`язку з включенням боржника ДП «Укрспирт» до переліку об`єктів малої приватизації (пункт 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»).

Заявник уважав цю постанову державного виконавця незаконною, оскільки Єдиний майновий комплекс ДП «Укрспирт» не може бути реалізований в порядку приватизації, оскільки не завершена реорганізація державних підприємств спиртової та лікеро-горілчаної промисловості.

Також заявник зазначав, що ДП «Укрспирт» не підписані, а Фондом державного майна України не затверджені передавальні акти відповідно до вимог статті 107 ЦК України.

ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Броварського ВДВС про зупинення вчинення виконавчих дій від 02 травня 2025 року у ВП № НОМЕР_1 та зобов`язати державного виконавця поновити вчинення виконавчих дій у ВП № НОМЕР_1.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії заступника начальника Броварського ВДВС, боржник - ДП «Укрспирт», про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року - без змін.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахував, що наказ Фонду державного майна України від 03 березня 2025 року № 350 є чинним та розміщений у відкритому доступі на офіційному вебсайті Фонду державного майна України і має загальнообов`язковий характер. Отже, державний виконавець Броварського ВДВС мав виконати імперативну норму пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», яка прямо зобов`язує його зупинити виконавчі дії в подібних випадках.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року, в якій просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11 грудня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Броварського міськрайонного суду Київської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У грудні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

05 серпня 2026 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Підставами касаційного оскарження зазначає те, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 335/1961/23 (провадження № 61-2268св24);

- суди не дослідили зібрані у справі докази.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, не врахував, що пункт 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є таким, що не відповідає Конституції України, а зупинення вчинення виконавчих дій є неправомірним втручанням держави у право на мирне володіння майном та є непропорційним заходом, тому оскаржувана постанова державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій є протиправною та підлягає скасуванню.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2025 року Броварський ВДВС подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судовим наказом Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2024 року № 361/1024/25 стягнуто з ДП «Укрспирт» на користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у сумі 199 347,94 грн.

Постановою Броварського ВДВС від 02 травня 2025 року відкрито ВП № НОМЕР_1 з виконання судового наказу № 361/1024/25, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області 05 лютого 2025 року.

Наказом Фонду державного майна України від 03 березня 2025 року № 350 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04 січня 2022 року № 1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації» (із змінами)» Єдиний майновий комплекс ДП «Укрспирт» включено до Переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році.

Наказ Фонду державного майна України від 03 березня 2025 року № 350 розміщений на офіційному сайті ФДМУ за посиланням:

https://www.spfu.gov.ua/ua/documents/5687.html.

Постановою Броварського ВДВС від 02 травня 2025 року ВП № НОМЕР_1 зупинено вчинення виконавчих дій з виконання судового наказу № 361/1024/25, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області 05 лютого 2025 року, на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з включенням Єдиного майнового комплексу ДП «Укрспирт» до Переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає:

- застосування судами норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 335/1961/23 (провадження № 61-2268св24) (частина перша статті 389 ЦПК України);

- суди не дослідили зібрані у справі докази (частина четверта статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 КАС України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) зроблено висновок, що: «закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Оскільки законодавством, чинним як на час виникнення спірних відносин так і на час касаційного перегляду справи, не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду вважає, що при вирішенні питання про належність справи за позовом Підприємства до юрисдикції адміністративного суду, суд апеляційної інстанції мав застосувати частину першу статті 181 чинного на той час КАС та розглядати справу за правилами адміністративного судочинства.

Висновок про поширення юрисдикції адміністративного суду на спори щодо судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц».

У пунктах 27-31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19) зазначено, що: «згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) згідно з частиною першою статті 287 КАС України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18), № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19)».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 908/2349/14 (провадження № 12-49гс19) наголосила, що «для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій. Так, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження за скаргою ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця, мотивовано тим, що оскільки результат розгляду вказаної скарги матиме правові наслідки для всіх стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, то відповідна скарга не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що предмет скарги ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 (з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі), яке станом на момент вчинення оскаржуваних дій вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3.

Предмет скарги позивача стосується оскарження дій державного виконавця саме з повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2015 року у цій справі) у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2, при цьому дії державного виконавця щодо зобов`язання ТОВ «ТД «Украгропром» зі здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження (сплати вартості робіт з оцінки арештованого нерухомого майна боржника) в межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 чи дії цього державного виконавця стосовно виведення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 не оскаржуються. Тобто скарга ТОВ «ТД «Украгропром» не стосується судового оскарження дій зазначеного державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3. Отже, скарга ТОВ «ТД «Украгропром» щодо винесення державним виконавцем постанови від 20 вересня 2018 року про повернення йому (стягувачу) виконавчого документа у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2015 року у цій справі повинна розглядатися судом, який видав виконавчий документ, у передбаченому ГПК України порядку, тобто в межах цієї справи за правилами господарського судочинства».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19) наголосила, що «для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій. Так, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження за скаргою ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця, мотивовано тим, що оскільки результат розгляду вказаної скарги матиме правові наслідки для всіх стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, то відповідна скарга не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що предмет скарги ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 (з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі), яке станом на момент вчинення оскаржуваних дій вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3.

Предмет скарги позивача стосується оскарження дій державного виконавця саме з повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі) у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_4, при цьому дії державного виконавця щодо зобов`язання ТОВ «ТД «Украгропром» зі здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження (сплати вартості робіт з оцінки арештованого нерухомого майна боржника) в межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 чи дії цього державного виконавця стосовно виведення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 не оскаржуються. Тобто скарга ТОВ «ТД «Украгропром» не стосується судового оскарження дій зазначеного державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3».

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

У відзиві Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області на скаргу ОСОБА_1 , поданому до суду першої інстанції, суду повідомлено, що виконавче провадження щодо ОСОБА_1 входить до складу зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_5 (дата об`єднання: 11 травня 2021 року) про стягнення грошових коштів з ДП «Укрспирт», ЄДРПОУ 37199618, у складі якого перебуває понад 270 виконавчих проваджень про стягнення грошових коштів з ДП «Укрспирт», ЄДРПОУ 37199618, на загальну суму понад 134 млн грн (із урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження).

Суди попередніх інстанцій на вказані доводи відзиву Броварського ВДВС уваги не звернули, належно їх не перевірили, зокрема те, чи всі виконавчі провадження щодо боржника ДП «Укрспирт» відкрито у порядку цивільного судочинства, ухвалили судові рішення по суті скарги, не перевіривши, чи підлягає вона розгляду в межах цивільного судочинства.

Подібні висновки містить постанова Верховного Суду від 08 липня 2026 року у справі № 569/9783/25 (провадження № 61-15318св25).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, які не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, належно не перевірили юрисдикцію розгляду цієї справи, передчасно розглянули скаргу по суті, усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому Верховний Суд не надає правової оцінки судовим рішенням по суті спору, а також відповідним доводам касаційної скарги, оскільки до вирішення питання належної юрисдикції спору не може робити відповідних правових висновків.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк