Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №641/1614/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 641/1614/24

провадження № 61-8367св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коляда Юлія Сергіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слобідського районного суду м. Харкова, в складі судді Музиченко В. О.,

від 01 грудня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Яцини В. Б., від 19 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.

2. Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна сестра - ОСОБА_3 , після смерті якої заяви про прийняття спадщини подали він та онука померлої - відповідачка

ОСОБА_2 .

3. Позивач вказує, що є спадкоємцем за законом другої черги, а відповідачка спадкує в першу чергу за правом представлення, оскільки її батько ОСОБА_4 (син спадкодавця) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

4. Вважає, що ОСОБА_2 не має права на спадщину, оскільки умисно ухилялася від надання допомоги спадкодавцю ОСОБА_3 , яка перебувала у безпорадному стані та потребувала сторонньої допомоги.

5. Зазначає, що ОСОБА_3 хворіла на онкологічне захворювання, зверталась за лікуванням до медичних установ м. Харкова. Згідно з медичними висновками її стан характеризувався як тяжкий. Наявні захворювання і стали причиною смерті ОСОБА_3 .

6. Стверджує, що ОСОБА_3 потребувала постійної сторонньої допомоги, медикаментозного лікування та профілактики. Однак відповідачка самоусунулась від надання будь-якої допомоги під час хвороби спадкодавця, не приходила до неї та не цікавилась її життям. Натомість він одноособово доглядав сестру, надавав їй допомогу, піклувався про неї до самої смерті та здійснив дії щодо її належного поховання. Відповідачка ухилялась від надання спадкодавцю матеріальної допомоги, відмовилася надати кошти для організації поховання та не прибула на нього, хоча була сповіщена про смерть баби. Він неодноразово просив відповідачку допомогти у догляді, але вона відмовлялась без поважних причин та фактично залишила спадкодавця у безпорадному стані.

7. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті

ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст оскаржених судових рішень

8. Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 01 грудня

2025 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду

від 19 травня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.

9. Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреби у наданні їй допомоги відповідачкою, звернення до відповідачки з проханням (вимогою) про допомогу, а також свідомого ухилення відповідачки від надання допомоги за можливості її надання.

10. При цьому судами не встановлено наявності будь-яких конфліктів між бабою та онукою. Доказів, які б підтверджували, що позивач просив відповідачку, а вона без поважних причин відмовилась від надання бабі допомоги, залишивши її у безпорадному стану, не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суд, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. У червні 2026 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2026 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 641/1614/24, які у серпні 2026 року надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14 листопада

2018 року у справі № 712/4709/15, від 04 березня 2019 року у справі

№ 321/1573/17, від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16, від 17 липня 2019 року у справі

№ 676/5086/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Крім того посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах положень статті 266 СК України та статті 1224 ЦК України (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

16. Касаційна скарга мотивована тим, що наявними у матеріалах справи медичними документами, показаннями свідків підтверджено ті обставини, що відповідачка не цікавилася здоров`ям баби, не надавала матеріальної допомоги, ухилялася від надання будь-якої допомоги спадкодавцеві, що не було враховано судами першої та апеляційної інстанцій.

17. Також вказує, що апеляційний розгляд було проведено за відсутності сторін, хоча позивач подавав клопотання про відкладення судового засідання з підставі від`їзду до іншого міста.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 70 років померла ОСОБА_3 .

19. За відомостями приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Коляди Ю. С. від 06 березня 2024 року, після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа № 187/2023, із заявами про прийняття спадщини звернулись: рідний брат, спадкоємець другої черги - ОСОБА_1 та онука спадкодавця, спадкоємець першої черги за правом представлення, ОСОБА_2 , оскільки її батько, ОСОБА_4 , син спадкодавця, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

20. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до якої входить зокрема житловий будинок АДРЕСА_1 .

21. З відповіді КНП «Міська поліклініка № 19» Харківської міської ради

від 03 травня 2024 року № 02-123 вбачається, що ОСОБА_3 мала діючу декларацію з лікарем-терапевтом ОСОБА_5 . До травня 2023 року пацієнтка відвідувала поліклініку самостійно. В подальшому лікар відвідувала ОСОБА_3 на дому, з пацієнткою був присутній брат ОСОБА_1 . Також ОСОБА_1 приходив до лікаря-терапевта ОСОБА_5 на прийом, брав направлення на обстеження та рецепти для ОСОБА_3 , яка з червня 2023 року перебувала в важкому стані.

22. З відповіді Обласного центру онкології від 13 травня 2024 року

№ 01-20/603 вбачається, що ОСОБА_3 за медичною допомогою до КНП «ОЦО» не зверталась. За направленням для консультації сімейного лікаря КНП «МП № 29» ОСОБА_5 від 18 вересня 2023 року № 8695-9584-4729-5774 в КНП «ОЦО» були представлені медичні документи хворої ОСОБА_3 . За наданими документами 20 вересня 2023 року в поліклінічному відділі КНП «ОЦО» видано консультативний висновок зі встановленим клініко -рентгенологічно та ультразвуковим методом дослідження діагнозом. Фіксація даних про супроводжуючих осіб в медичній карті не передбачена.

23. З відповіді КНП «Міська клінічна лікарня № 2 імені проф. О. О. Шалімова Харківської міської ради» від 24 травня 2024 року вбачається, що

ОСОБА_3 знаходилась у хірургічному відділенні вказаної лікарні з

18 березня по 17 квітня 2023 року з приводу новоутворення підшлункової залози, механічної жовтяниці. Пацієнтці проводилось стентування холедоху. Пацієнтку під час лікування відвідував рідний брат ОСОБА_1 , стан хворої був важкий та потребував стороннього догляду.

24. ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області довідкою

від 11 червня 2024 року повідомило, що ОСОБА_3 , яка зареєстрована в

АДРЕСА_1 , перебувала на обліку з 24 травня

2008 року та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року ОСОБА_3 нарахована пенсія в сумі

109 140,25 грн.

25. ОСОБА_1 , 1960 року народження, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку в ГУ ПФУ не перебуває та пенсію не отримує. ОСОБА_1 18 жовтня 2023 року звертався із заявою про призначення пенсії, за результатами розгляду якої ухвалено рішення від 24 жовтня 2023 року № 204850015908 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

26. Відповідачка ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 та

з 01 вересня 2021 року і на момент смерті ОСОБА_3 була студенткою денної форми навчання Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова.

27. Згідно довідки про доходи, виданої вказаним університетом,

ОСОБА_2 навчалась на факультеті дизайну та образотворчого мистецтва за денною формою навчання (бюджет), загальна сума доходу за період

з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року складає 0,00 грн, за період

з 01 вересня 2024 року по 29 лютого 2024 року складає 0,00 грн.

28. В матеріалах справи наявні фотознімки ОСОБА_2 разом з бабою, а також роздруківка їх переписок у месенджері.

29. В суді першої інстанції були допитані свідки: ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтвердили, що

ОСОБА_3 хворіла, та за 3 місяці до смерті вона майже не могла себе обслуговувати. Їй допомагав брат ОСОБА_1 , онуку вони не бачили.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

30. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

31. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

32. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

33. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

34. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

35. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

36. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

37. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

38. Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

39. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

40. Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

41. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).

42. Частинами першою та другою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

43. Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

44. Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

45. Верховний Суд у постанові від 29 січня 2026 року у справі

№ 523/5419/24З вказав, що правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до

СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

46. У постанові Верховного Суду від 04 березня 2019 року у справі

№ 321/1573/17-ц наголошено, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті

1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Спадкоємець може бути усунений від права на спадщину лише при одночасному існуванні цих обставин і доведеності їх сукупності (див. також постанову Верховного Суду у справі № 337/6000/15-ц від 21 березня 2018 року).

47. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини (див. постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 404/2163/16-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц).

48. Позбавлення особи права на спадкування - це захід, що має застосовуватися в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача (див. постанови Верховного Суду від 10 листопада

2022 року у справі № 289/1965/16-ц, від 29 грудня 2025 року у справі

№ 195/2005/23 від 29 січня 2026 року у справі № 523/5419/24, від 10 лютого 2026 року у справі № 462/5597/23).

49. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

50. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

51. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

52. Встановивши, що позивач не довів потребу спадкодавця у допомозі саме відповідачки, а також ухилення відповідачки від надання такої допомоги спадкодавцю при можливості її надання, винної поведінки відповідачки, що входить до сукупності обставин, передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, суди попередніх інстанцій, з урахуванням своїх повноважень щодо оцінки доказів та з огляду на стандарти доказування у цивільних справах, дійшли цілком обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 .

53. У цьому контексті судами правильно надано оцінку медичним документам, показанням свідків, а також віку та роду занять відповідачки, якій на момент смерті баби виповнилось 21 рік, та яка була студенткою денної форми навчання в університеті.

54. При цьому різке погіршення стану здоров`я ОСОБА_3 відбулось за кілька місяців до її смерті, а у догляді за нею в цей час допомагав рідний брат ОСОБА_1 , який був зареєстрований з нею за однією адресою. Відомості про те, що спадкодавець потребувала допомоги онуки, яка маючи можливість надати таку допомогу, ухилялась від її надання, в матеріалах справи відсутні.

55. Посилання позивача на положення статті 266 СК України, яка передбачає обов`язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда, на правильність висновків судів по суті вирішення спору не впливають, оскільки умовами застосування цієї норми є як потреба у матеріальній допомозі баби, діда, прабаби, прадіда, так і наявність можливості у повнолітніх внуків, правнуків надавати матеріальну допомогу. Водночас за обставин цієї справи наявність таких умов не встановлено.

56. Щодо проведення судового засідання 19 травня 2026 року за відсутності ОСОБА_1 , то апеляційний суд правильно врахував, що позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи, його неявка не перешкоджала проведенню судового засідання, а доводи, наведені ним у поданій 18 травня 2026 року заяві, не є підставою для відкладення судового засідання.

57. Позивач мав достатньо часу для доведення своїх вимог в судах першої та апеляційної інстанцій, де справа перебувала на розгляді із березня 2024 року до травня 2026 року.

58. Доводи касаційної скарги, які спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції визначені у статті 400 ЦПК України.

59. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

60. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15, від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17, від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15, від 04 липня 2018 року у справі

№ 404/2163/16, від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15, на які заявник посилається в касаційній скарзі.

61. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

62. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

63. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян В. С. Сердюк