Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №758/6771/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 758/6771/23

провадження № 61-14515св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Луспеника Д. Д.,

суддів:Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач- Публічне акціонерне товариство «Центренерго»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Громадська організація «Агентство вільної інформації»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року, ухвалене у складі суддіАббасової Н. В., та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів:Євграфової Є. П., Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (далі - ПАТ «Центренерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Громадської організації «Агентство вільної інформації» (далі - ГО «Агентство вільної інформації») про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, в якому просило суд:

- визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ПАТ «Центренерго», інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 у відеозаписі з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11» на хостингу «Youtube», а саме:

- інформацію з 02:02 по 02:36 хв. відеозапису: «ІНФОРМАЦІЯ_11»;

- інформацію з 04:24 до 04:40 хв. відеозапису: «…ІНФОРМАЦІЯ_12...»;

- інформацію з 05:26 до 5:54 хв. відеозапису: «...ІНФОРМАЦІЯ_13...»;

- інформацію з 06:00 до 06:15 хв. відеозапису: «ІНФОРМАЦІЯ_14.»;

- інформацію з 07:06 до 07:10 хв. відеозапису «ІНФОРМАЦІЯ_15»;

- інформацію з 07:24 по 07:45 хвилини відеозапису «ІНФОРМАЦІЯ_15»;

- інформацію з 07:56 до 08:15 хв. відеозапису: «ІНФОРМАЦІЯ_16..»;

- інформацію з 08:34 до 08:36 хв. відеозапису: «ІНФОРМАЦІЯ_17»;

- інформацію з 08:48 до 09:24 хв. відеозапису: «ІНФОРМАЦІЯ_17»;

- інформацію з 09:34 до 09:38 хв. відеозапису: «.ІНФОРМАЦІЯ_18.»;

- інформацію з 10:59 до 11:04 хв. відеозапису: «ІНФОРМАЦІЯ_19»;

- визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ПАТ «Центренерго», інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 у публікації на вебпорталі «Цензор.НЕТ» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_20», а саме:

- «...ІНФОРМАЦІЯ_20»;

- «.ІНФОРМАЦІЯ_20..»;

- «.ІНФОРМАЦІЯ_20»;

- «..ІНФОРМАЦІЯ_20...»;

- зобов`язати ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили оприлюднити на своєму каналі в «Youtube» (назва « ІНФОРМАЦІЯ_3 », нікнейм користувача - ІНФОРМАЦІЯ_21) та на власному блозі під своїм іменем на вебпорталі «Цензор.НЕТ» відеозапис та пост про спростування із заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_22» такого змісту:

- «ІНФОРМАЦІЯ_23 »;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Центренерго» моральну шкоду у сумі 200 000,00 грн;

- зобов`язати ГО «Агентство вільної інформації» протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили видалити з вебсайту «Цензор.НЕТ» публікацію ОСОБА_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », яка розміщена за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 на своєму каналі (назва « ІНФОРМАЦІЯ_3 », нікнейм користувача - ІНФОРМАЦІЯ_9 ) в мережі «Youtube» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 ».

Аналогічний за змістом допис ОСОБА_1 зробив ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікації в блозі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 на вебпорталі «Цензор.НЕТ» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

У зазначеному відеоматеріалі та публікації ОСОБА_1 поширив недостовірну інформацію стосовно ПАТ «Центренерго» та його посадових осіб - колишнього в.о. Генерального директора ОСОБА_6 та в.о. Генерального директора ОСОБА_8 , що призвело до приниження ділової репутації товариства та до негативних змін в господарській діяльності товариства.

Представник позивача зазначав, що поширена ОСОБА_1 інформація доведена до широкого кола осіб, зокрема, це підтверджується коментарями інших людей - користувачів інтернет-ресурсу «Youtube», даними про кількість переглядів відеозапису та публікації, позначками «подобається» під постом. Особи, які подивились відеозапис та прочитали публікацію, почнуть цю недостовірну інформацію поширювати далі у маси. Зміст коментарів під відео підтверджує те, що люди вірять недостовірній інформації ОСОБА_1 , що негативно впливає на ім`я ПАТ «Центренерго».

Відео на Youtube з такими провокаційними заголовками та змістом спрямоване не лише на приниження ділової репутації товариства, але і для того, щоб за рахунок імені ПАТ «Центренерго», яке є найбільшим державним виробником електроенергії, збагатитись, оскільки за перегляди на Youtube ОСОБА_1 отримує кошти від Google. Провокаційний зміст публікацій привертає увагу аудиторії, що збільшує перегляди та кількість купюр у гаманці ОСОБА_1 за рахунок імені позивача.

Поширена інформація є недостовірною, оскільки ОСОБА_1 не підтвердив доказами зазначені ним факти начебто крадіжки значних сум коштів у ПАТ «Центренерго», нанесення збитків саме Державному бюджету України, розповсюджена брехлива та недостовірна інформація стосовно посадових осіб товариства - в.о. генеральних директорів, а також щодо господарської діяльності товариства та внутрішньої діяльності з призначення керівників, що призводить до недовіри у співпраці товариства з іншими юридичними особами-контрагентами. Зазначене є приниженням ділової репутації товариства та порушує права позивача на здійснення господарської діяльності.

Також представник позивача зазначав, що розповсюджена недостовірна інформація призвела до завдання моральної шкоди товариству через приниження його ділової репутації. Для відновлення репутації товариству знадобляться чималі зусилля, зокрема, проведення інформаційної кампанії у ЗМІ, зустрічі з контрагентами та потенційними споживачами для роз`яснення прозорості в діяльності товариства, доведення таким контрагентам надійності партнерства. Крім того, державний пакет акцій ПАТ «Центренерго» перебуває в процесі приватизації, що також знижує привабливість для потенційного покупця. Розповсюдження інформації відбулось і на міжнародному хостингу Youtube, тому така інформація була поширена на весь світ.

Завдану моральну шкоду позивач оцінив у розмірі 200 000,00 грн.

З урахуванням зазначеного, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року у задоволенні позову ПАТ «Центренерго» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 рокуапеляційну скаргу ПАТ «Центренерго» залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що інформація, поширена відповідачем ОСОБА_1 , є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 як журналіст дав оцінку діяльності публічних посадових осіб і його висловлювання є виключно суб`єктивною думкою, що має суспільне значення. При цьому суд встановив, що відповідач не висловлював неповагу чи хибну думку щодо ПАТ «Центренерго» як юридичної особи. Суд також дійшов висновку, що позивач не надав належних доказів того, що поширена інформація завдала шкоди його господарській діяльності, або що вона порушила його особисті немайнові права. Оскільки позовні вимоги про спростування недостовірної інформації не підлягають задоволенню, то й похідні від них вимоги про стягнення моральної шкоди є безпідставними. Суд відзначив, що позивач не довів неправомірність дій відповідача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між його діями та завданою шкодою, а також не обґрунтував розмір моральної шкоди.

Апеляційний суд зазначив, що переважна більшість спірних висловлювань, які позивач просив визнати недостовірними, стосується діяльності, кваліфікації та морально-етичних якостей конкретних фізичних осіб - колишніх та чинних керівників ПАТ «Центренерго» (ОСОБА_12, ОСОБА_4) та колишнього Голови Фонду держмайна України (ОСОБА_3), а не ПАТ «Центренерго» як юридичної особи. Критика дій посадових чи службових осіб юридичної особи не може бути автоматично ототожнена з поширенням недостовірної інформації про саму юридичну особу.

Також апеляційний суд зазначив, що висловлювання ОСОБА_1 є оціночними судженнями, які підлягають захисту відповідно до статті 10 Конвенції. Фрагменти про «збитки... на 14 млрд гривень, з яких сім мільярдів реальні фізичні гроші, які були вкрадені» (з 02:02 до 02:36 хв.), про 700 млн гривень збитку за перший квартал (з 07:56 до 08:15 хв) та про «реалізацію електричної енергії за цінами нижче ринкових і собівартості» (з 09:34 до 09:38 хв.) дійсно стосуються фінансового стану ПАТ «Центренерго», проте відповідач надав документальні докази, які підтверджують фактичні підстави для такої критики: лист Держаудитслужби, що підтверджує порушення на 13,24 млрд грн та втрату фінансових ресурсів на 7,23 млрд грн, а також протокол засідання Наглядової ради, що фіксує збитки за I квартал 2023 року. Таким чином, ці висловлювання є твердженнями про фактичні фінансові показники та події, які були доведені відповідачем на підставі офіційних чи внутрішніх документів. Оціночне судження, засноване на достатній фактичній базі, є імунізованим від спростування. Гострі висловлювання ОСОБА_1 про «крадіжку» та «угрупування» є суб`єктивною, гіперболізованою критикою, що виникла як гостра реакція на документально підтверджені збитки.

Щодо джерел інформації та належної обачності журналіста, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 отримав критично важливу інформацію від члена Наглядової ради ПАТ «Центренерго» ОСОБА_9 , який мав безпосередній доступ до внутрішньої інформації ПАТ «Центренерго», що було повністю підтверджено у ході апеляційного розгляду поясненням, наданими ОСОБА_9 як свідком. Останній підтвердив як факт надання інформації відповідачу, так і її зміст, що стосується зловживань та некомпетентності керівництва.

Оскільки ПАТ «Центренерго» є державним підприємством, його ділова репутація не може мати пріоритету над суспільним інтересом у викритті корупції та некомпетентності менеджменту. Журналіст ОСОБА_1 виступав у ролі «сторожового пса суспільства» (принцип «Oberschlick v. Austria»), використовуючи інформацію від члена Наглядової ради ПАТ «Центренерго» (принцип «Goodwin v. the United Kingdom»), що свідчить про його добросовісність та належну обачність (принцип «Thoma v. Luxembourg»). Задоволення позову позивача за таких обставин становило б непропорційне та невиправдане втручання у право ОСОБА_1 на свободу вираження поглядів, що є неприпустимим відповідно до статті 10 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У листопаді 2025 року представник ПАТ «Центренерго» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ПАТ «Центренерго».

Касаційна скарга мотивована тим, щоапеляційний суд визнав, що докази, подані ОСОБА_1 до суду першої інстанції, не могли бути покладені в основу матеріалів справи, оскільки були створені та отримані ОСОБА_1 уже після оспорюваної публікації. Водночас апеляційний суд зазначив, що це не є критично важливим. Такий підхід суперечить приписам статті 89 ЦПК України. Судові рішення попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме статей 77-79 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позивач не довів, що поширена інформація є недостовірною у сенсі, що порушує права ПАТ «Центренерго» як юридичної особи». Суди не врахували, що поширена ОСОБА_1 інформація доведена до широкого кола осіб, зокрема, це підтверджується коментарями інших людей - користувачів інтернет-ресурсу «Youtube», даними про кількість переглядів відеозапису та публікації, позначками «подобається» під постом. Особи, які подивились відеозапис та прочитали публікацію, почнуть цю недостовірну інформацію поширювати далі у маси. Зміст коментарів під відео підтверджує те, що люди вірять недостовірній інформації ОСОБА_1 , що негативно впливає на ім`я ПАТ «Центренерго». Поширена відповідачем інформація стосується господарської діяльності ПАТ «Центренерго».Така інформація є недостовірною, оскільки ОСОБА_1 не підтвердив доказами зазначені ним факти начебто крадіжки значних сум коштів у ПАТ «Центренерго», нанесення збитків саме Державному бюджету України, розповсюджена брехлива та недостовірна інформація стосовно посадових осіб товариства - в.о. генеральних директорів, а також щодо господарської діяльності товариства та внутрішньої діяльності з призначення керівників, що призводить до недовіри у співпраці товариства з іншими юридичними особами-контрагентами.

Вказане є приниженням ділової репутації товариства.

У відеозаписі на хостингу «Youtube» відповідачем сказано таке твердження: «ІНФОРМАЦІЯ_23.»

Крім того, для того, щоб стверджувати про наявність такої категорії, як «збитки», то слід довести наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення - протиправна поведінка, збитки, вина, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками. Тобто, відповідач мав би свої слова довести доказами, що саме в.о. генерального директора саме своїми протиправними діями спричинив збитки. Закінчення підприємством звітного фінансового року зі збитком не свідчить про те, що підприємству нанесли збитки. Наявність у відповідача певної інформації про те, що підприємство не є прибутковим, не свідчить про те, що посадовими особами вчинялись протиправні дії по нанесенню збитків. Тобто, має бути причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями та збитками. Відсутність відповідного рішення суду про стягнення з посадової особи збитків свідчить про безпідставність та неправдивість твердження відповідача.

Твердження ОСОБА_1 щодо призначення ОСОБА_8 на посаду в.о. Генерального директора ПАТ «Центренерго» також стосуються товариства і його господарської діяльності та ділової репутації.

Держава не має відношення до господарської діяльності товариства та не зобов`язана покривати збитки товариства бюджетними коштами.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 є недостовірним та таким, що вводить суспільство в оману та принижує ділову репутацію позивача.

Недостовірною є інформація, що ПАТ «Центренерго» та в. о. Генерального директора була проігнорована постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2022 року № 481 «Деякі питання роботи суб`єктів господарювання державного сектору економіки на період воєнного стану».Відсутній причинно-наслідковий зв`язок між фактом загибелі працівників та питанням виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України, оскільки трагічна ситуація сталася саме внаслідок влучання ракет, а не внаслідок невиконання постанови, оскільки вона апріорі не може бути застосована до об`єкта критичної інфраструктури, яким, зокрема, є Зміївська ТЕС.

З огляду на вказане, помилковим є висновок судів про те, що інформація, яка поширена ОСОБА_1 , є оціночним судженням автора публікацій.

Розповсюджена недостовірна інформація призвела до завдання моральної шкоди товариству через приниження його ділової репутації. Для відновлення репутації товариству знадобляться чималі зусилля, зокрема, але не виключно - проведення інформаційної кампанії у ЗМІ; зустрічі з контрагентами та потенційними споживачами для пояснення прозорості в діяльності товариства, доведення таким контрагентам надійності партнерства з метою його довготривалості.

Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) та у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19 (провадження № 61-13499св20), від 10 лютого 2024 року у справі № 753/338/19 (провадження № 61-16277св20), від 06 серпня 2024 року у справі № 922/2993/21; суд не дослідив зібрані у справі докази.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2025 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У березні 2026 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2026 року справу призначено до розглядуколегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 на своєму каналі (назва « ІНФОРМАЦІЯ_3 », нікнейм користувача - @ НОМЕР_1 ) в мережі «Youtube» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 опублікував відеозапис тривалістю 15.21 хвилин з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_24».

У зазначеному відеозаписі ОСОБА_1 оприлюднив таку інформацію:

- «ІНФОРМАЦІЯ_24..»;

- «…ІНФОРМАЦІЯ_25.»;

- «...ІНФОРМАЦІЯ_25.»;

- «ІНФОРМАЦІЯ_26»;

- «ІНФОРМАЦІЯ_15»;

- «ІНФОРМАЦІЯ_26..»;

- «ІНФОРМАЦІЯ_27»;

- «ІНФОРМАЦІЯ_28.»;

- «.ІНФОРМАЦІЯ_28.»;

- «.ІНФОРМАЦІЯ_29.»;

- «ІНФОРМАЦІЯ_19».

Також аналогічний за змістом допис ОСОБА_1 зробив ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікації в блозі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 на вебпорталі «Цензор.НЕТ» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_30».

У вказаній публікації ОСОБА_1 зазначив таку інформацію:

- «ІНФОРМАЦІЯ_30.»;

- «...ІНФОРМАЦІЯ_30...»;

- «...ІНФОРМАЦІЯ_30»;

- «...ІНФОРМАЦІЯ_30...».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ПАТ «Центренерго» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Частиною першою статті 91 ЦК України визначено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо), і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації (частина третя статті 277 ЦК України).

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20 та від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміють оцінку їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку із чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням (див. постанову Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/13849/21).

Водночас статтею 30 Закону України «Про інформацію» визначено підстави для звільнення від відповідальності, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

За змістом частини четвертої статті 30 Закону України «Про інформацію» додаткові підстави звільнення від відповідальності медіа та журналістів встановлюються Законом України «Про медіа» та іншими законами України.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, то правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Lingens v. Austria» від 08 липня 1986 року).

Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження, необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ у справі «Brasilier v. France» від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення ЄСПЛ у справах «Paturel v. France» від 22 грудня 2005 року, «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» від 02 червня 2016 року).

Однак навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення ЄСПЛ у справі «De Haes and Gijsels v. Belgium» від 24 лютого 1997 року).

Отже, за змістом наведених положень законодавства та усталеної практики ЄСПЛ, судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки, і пов`язане із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не належить до предмета судового доказування.

Водночас фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт сам по собі є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Виходячи з наведеного, при вирішенні спору, предметом якого є захист ділової репутації шляхом спростування відомостей, що були поширені, в тому числі за допомогою мережі Інтернет, з метою задоволення суспільного інтересу, ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями в інформації, що викладалася у спірній публікації. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 918/132/20.

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що переважна більшість спірних висловлювань, які позивач просив визнати недостовірними, стосується діяльності, кваліфікації та морально-етичних якостей конкретних фізичних осіб - колишніх та чинних керівників ПАТ «Центренерго» (ОСОБА_12, ОСОБА_4) та колишнього Голови Фонду держмайна України (ОСОБА_3), а не ПАТ «Центренерго» як юридичної особи.

Так, спірні витяги (наприклад, з 04:24 до 04:40 хв., з 05:26 до 05:54 хв., з 06:00 до 06:15 хв., з 07:06 до 07:10 хв., з 07:24 до 07:45 хв., з 08:48 до 09:24 хв. відеозапису, а також фрагменти «ІНФОРМАЦІЯ_31» з текстової публікації) чітко фокусуються на відсутності фахових навичок та досвіду ( ОСОБА_4 ), дії посадової особи всупереч інтересам служби та держави (ОСОБА_3, ОСОБА_11 ), грубому шантажі (ОСОБА_3 щодо Наглядової ради), маніпулюванні (використання непрофесіоналізму ОСОБА_4 ), діяльності «організованого угрупування» (що стосується посадових осіб) та невиконанні розпоряджень КМУ, що призвело до загибелі працівників ( ОСОБА_4 ).

Ці висловлювання є прямою критикою дій, рішень та особистих якостей конкретних керівників. Утім суб`єктом дифамації є не ПАТ «Центренерго» як інститут, а його менеджмент. Юридична особа не може мати «відсутності фахових навичок» чи «безпринципності» - це стосується її керівників, а критика управління, некомпетентності чи корупційної діяльності менеджменту не є підставою для задоволення позову про захист ділової репутації юридичної особи. Таким чином, позов про захист ділової репутації товариства у цій частині є безпідставним.

Критика дій посадових чи службових осіб юридичної особи не може бути автоматично ототожнена з поширенням недостовірної інформації про саму юридичну особу.

Також колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що висловлювання, які безпосередньо стосуються фінансово-господарської діяльності позивача («збитки... на 14 млрд гривень, з яких сім мільярдів реальні фізичні гроші, які були вкрадені», про 700 млн гривень збитку за перший квартал, про відсутність стратегічних запасів вугілля та реалізацію електричної енергії за цінами нижче ринкових і собівартості») стосуються діяльності посадових осіб стратегічного державного підприємства під час війни, вони є питанням надзвичайного суспільного інтересу і до них застосовуються ширші межі допустимої критики.

Висловлювання ОСОБА_1 як журналіста є оціночними судженнями, які підлягають захисту відповідно до статті 10 Конвенції. Фрагменти про «збитки... на 14 млрд гривень, з яких сім мільярдів реальні фізичні гроші, які були вкрадені» (з 02:02 до 02:36 хв.), про 700 млн гривень збитку за перший квартал (з 07:56 до 08:15 хв.) та про «реалізацію електричної енергії за цінами нижче ринкових і собівартості» (з 09:34 до 09:38 хв.) дійсно стосуються фінансового стану ПАТ «Центренерго», проте відповідач надав документальні докази, які підтверджують фактичні підстави для такої критики: лист Держаудитслужби, що підтверджує порушення на 13,24 млрд грн та втрату фінансових ресурсів на 7,23 млрд грн, а також протокол засідання Наглядової ради, що фіксує збитки за I квартал 2023 року.

Таким чином, ці висловлювання є твердженнями про фактичні фінансові показники та події, які були доведені відповідачем на підставі офіційних чи внутрішніх документів.

ЄСПЛ у рішенні у справі «Lingens v. Austria» (1986) встановив, що оціночне судження, засноване на достатній фактичній базі, є імунізованим від спростування.

Гострі висловлювання ОСОБА_1 як журналіста про «крадіжку» та «угрупування» є суб`єктивною, гіперболізованою критикою, що виникла як гостра реакція на документально підтверджені збитки.

Суди встановили, що ОСОБА_1 отримав критично важливу інформацію від члена Наглядової ради ПАТ «Центренерго» ОСОБА_9 , який мав безпосередній доступ до внутрішньої інформації ПАТ «Центренерго», що було повністю підтверджено у ході апеляційного розгляду поясненням, наданими ОСОБА_9 як свідком. Останній підтвердив як факт надання інформації відповідачу, так і її зміст, що стосується зловживань та некомпетентності керівництва.

Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Goodwin v. the United Kingdom» (1996), захист журналістських джерел є одним із наріжних каменів свободи преси.

Той факт, що журналіст посилався на надійне, високопоставлене джерело, яке надало документальні підтвердження і підтвердило свої слова в суді, свідчить про високий ступінь належної обачності та добросовісність журналіста (рішення ЄСПЛ «Thoma v. Luxembourg»). Таким чином, відповідач виконав свій обов`язок щодо перевірки інформації.

Оскільки ПАТ «Центренерго» є державним підприємством, його ділова репутація не може мати пріоритету над суспільним інтересом у викритті корупції та некомпетентності менеджменту. Журналіст ОСОБА_1 виступав у ролі «сторожового пса суспільства» «public watchdog» (принцип «Oberschlick v. Austria»), використовуючи інформацію від члена Наглядової ради товариства (принцип «Goodwin v. the United Kingdom»), що свідчить про його добросовісність та належну обачність (принцип «Thoma v. Luxembourg»).

Апеляційний суд правильно зазначив, що задоволення позову позивача за таких обставин становило б непропорційне та невиправдане втручання у право ОСОБА_1 на свободу вираження поглядів, що є неприпустимим відповідно до статті 10 Конвенції.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів, що поширена інформація, яка стосується переважно критики дій його посадових осіб, є недостовірною у сенсі, що порушує права ПАТ «Центренерго» як юридичної особи.

Доводи касаційної скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінити докази у тому контексті, який, на думку позивача, свідчить про обґрунтованість заявлених ним позовних вимог, тобто стосуються переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надали оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судами рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь позивача.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк