Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №521/6658/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 521/6658/24

провадження № 61-7424 св 26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Осіяна О. М. (суддя-доповідач),

суддів: Лідовця Р. А., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

третя особа - служба у справах дітей Одеської міської ради,

за участі прокурора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_5 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2024 року у складі судді Гуревського В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Карташова О. Ю., Кострицького В. В.; Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Карташова О. Ю., Кострицького В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - служба у справах дітей Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позовна заява обґрунтована тим, що на контролі органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради перебувають малолітні діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками яких є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 березня 2021 року у справі № 521/16132/20 малолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано від матері ОСОБА_4 без позбавлення батьківських прав.

Згідно з висновком Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 09 квітня 2021 року № 0818/01-20 малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернуто на виховання у родину батька ОСОБА_5 .

Розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 08 квітня 2022 року № 102/01-06 малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано від батька ОСОБА_5 без позбавлення батьківських прав та тимчасове влаштовано до державного закладу на повне державне забезпечення.

09 квітня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , евакуйовано до Республіки Польща.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 червня 2023 року у справі № 521/5297/22 малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано від батька ОСОБА_5 без позбавлення батьківських прав, а розпорядженнями Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 08 серпня 2023 року № 298/01-06 та № 299/01-06 їм надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року у справі № 521/18465/22 малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібрано від матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_5 , а розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 30 червня 2023 року № 223/01-06 йому надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

В подальшому рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2023 року у справі № 521/19670/23 малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повернуло у родину батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Листом органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 21 лютого 2024 року № 0487/01-20 службі у справах дітей Одеської міської ради погоджено повернення малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання у родину батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з евакуації.

Малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до акту про факт передачі дітей від 26 січня 2024 року передано його матері ОСОБА_4 .

Разом з цим, у квітні 2024 року до служби у справах дітей Одеської міської ради надійшли листи з відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області від 11 квітня 2024 року, 12 квітня 2024 року та 14 квітня 2024 року щодо зафіксованих звернень на номер 102 про невиконання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 батьківських обов`язків відносно їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час розгляду вказаних повідомлень інспекторами сектору ювенальної превенції ВП № З ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області було відвідано адресу проживання відповідачів, а саме: АДРЕСА_1 та встановлено, що відповідачі перебувають у стані алкогольного сп`яніння, неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки щодо малолітнього ОСОБА_3 , в квартирі антисанітарія. Відносно відповідачів було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 184 КУпАП, проведено профілактичну бесіду та попереджено про відповідальність за невиконання обов`язків про догляду та вихованню за малолітньою дитиною.

16 квітня 2024 року спеціалістами служби у справах дітей Одеської міської ради здійснено негайний виїзд за адресою проживання відповідачів та малолітнього ОСОБА_3 , під час якого встановлено, що житлово-побутові умови проживання дитини незадовільні, в квартирі недотримано санітарно-гігієнічних норм. Речі розкидані, в квартирі безлад, затхлий запах, бруд, у малолітньої дитини відсутні продукти харчування, крізь пусті пляшки від алкоголю, розкидані недопалки.

Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 16 квітня 2024 року, перебування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 загрожує життю та здоров`ю дитини.

18 квітня 2024 року Хаджибейською районною адміністрацією Одеської міської ради прийнято розпорядження № 371/01-06 про необхідність здійснення службою у справах дітей заходів щодо негайного відібрання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_5 та тимчасове влаштування дитини до державного закладу на повне державне забезпечення.

Позивач вважав, що викладені обставини свідчать про свідоме нехтування відповідачами своїми батьківськими обов`язками відносно їх малолітніх дітей, що, відповідно до положень статті 164 СК України, є підставою для позбавлення їх батьківських прав, а також стягнення аліментів на утримання дітей відповідно до положень статей 180-181, 183 СК України.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд:

- позбавити батьківських прав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відносно їх малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для відповідного віку кожної дитини до досягнення ними повноліття, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2024 року позов органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради задоволено.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відносно їх малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для відповідного віку кожної дитини до досягнення ними повноліття, починаючи стягнення аліментів з 26 квітня 2024 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт ухилення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від виконання своїх батьківських обов`язків відносно їх малолітніх дітей та відсутність наміру виховувати власних дітей.

Врахувавши конкретні обставини даної справи, а також свідоме нехтування відповідачами своїми батьківськими обов`язками, виходячи з якнайкращих інтересів дітей, суд першої інстанції виснував про необхідність застосування до відповідачів крайнього заходу впливу у виді позбавлення їх батьківських прав, а також стягнення аліментів на утримання дітей.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2024 року в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з нього аліментів на їх утримання скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять жодних доказів невиконання ОСОБА_5 своїх батьківських обов`язків, вчинення ним дій чи допущення бездіяльності відносно малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки за встановлених судом обставин з квітня 2022 року діти не проживають з батьками та перебувають в евакуації в Республіці Польща. Отже, твердження позивача про ухилення ОСОБА_5 від виконання своїх батьківських обов`язків є необґрунтованими, тому підстави для задоволення позову в частині позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів на їх утримання відсутні.

Водночас апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки судом встановлено та матеріалами справи підтверджено факт реальної загрози життю та здоров`ю малолітнього ОСОБА_3 . При цьому факти перебування ОСОБА_5 у стані алкогольного сп`яніння в присутності малолітнього ОСОБА_3 , незабезпечення дитини належним харчуванням, доглядом, одягом неодноразово фіксувалось уповноваженими органами відповідними актами. Вказані обставини, на переконання апеляційного суду, не є такими, що позитивно характеризують скаржника ОСОБА_5 та не дають підстав вважати, про можливість зміни його поведінки, як батька, у кращу сторону.

Суд виснував, що поведінка/дії відповідача негативно впливають на малолітнього ОСОБА_3 , а тому розрив з батьком сімейних відносин відповідає інтересам дитини.

Апеляційний суд також виснував про законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_5 аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст вимог касаційних скарг

01 червня 2026 року через підсистему Електронний суд представник Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради - Андрушкевич М. Г. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 317/923/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18.

05 червня 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині позбавлення його батьківських прав та стягнення аліментів та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14, від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської радита витребувано справу № 521/6658/24 із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5

07 липня 2026 року справа № 521/6658/24 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2026 року до участі у справі залучено прокурора.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір в частині позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з відповідача аліментів на їх утримання, не надав належної оцінки доказам у справі, які підтверджують, що ОСОБА_5 не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їхній фізичний розвиток як складову виховання, та свідчить про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Апеляційний суд не дослідив належним чином акти проведення оцінки рівня безпеки дітей від 06 квітня 2022 роки, якими встановлено, що перебування малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з батьком негативно впливає на їх життя, стан здоров`я, розвиток та призводить до неналежного рівня задоволення їх індивідуальних потреб відповідно до віку, загрожує їх життю та здоров`ю.

Вказує, що службою у справах дітей неодноразово здійснювались виїзди за адресою проживання дітей для дослідження умов їх проживання, під час яких встановлено, що батьки дітей, зокрема ОСОБА_5 , перебувають у стані алкогольного сп`яніння, діти голодні, не забезпечені належними умовами та доглядом. Вказані обставини зафіксовано у відповідних актах, які апеляційний суд не врахував під час перегляду справи.

Крім того, апеляційний суд не надав належної оцінки доказам у справі, якими підтверджено, що відповідачі, зокрема ОСОБА_5 , впродовж багатьох років зловживають спиртними напоями, тобто є хронічними алкоголіками, що є самостійною підставою для позбавлення їх батьківських прав відповідно до пункту 4 частини першої статті 164 СК України. При цьому факт зловживання відповідачами спиртними напоями у даному випадку знаходиться у безпосередньому зв`язку з ухиленням ними від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, забезпечення їм безпечних умов для життя.

Вказує, що сама по собі евакуація малолітніх ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 до Республіки Польща не є підставою для відмови у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав, адже обставини, що є підставою для позбавлення його батьківських прав, існували до евакуації дітей.

Звертає увагу на те, що відмовляючи у задоволенні позову в частині позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , апеляційний суд не врахував, що відповідач ОСОБА_5 проживає однією сім`єю з їхньою матір`ю - ОСОБА_4 , яка рішенням суду першої інстанції позбавлена батьківських прав, рішення суду не оскаржувала, а отже воно набрало законної сили у цій частині.

Вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам і обставинам ухилення ОСОБА_5 від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення в частині позбавлення його батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів на їх утримання, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована запереченням останнього проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнення аліментів на його утримання.

Вказує, що не втратив інтерес до сина, має бажання та можливість його утримувати, проявляти турботу та змінити своє відношення до його виховання. Він працевлаштований, має офіційний стабільний дохід, позитивно характеризується за місцем роботи та місцем проживання, має власне житло та належні умови проживання, не вживає алкоголь. Вважає, що проживання дитини разом з ним є безпечним для життя, здоров`я і морального виховання дитини.

Звертає увагу на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків. У матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач попереджав відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Відзив на касаційні скарги не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , яка в подальшому змінила прізвище на « ОСОБА_4 », є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 10-12).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 березня 2021 року у справі № 521/16132/20 малолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано від матері ОСОБА_4 без позбавлення батьківських прав. Рішення суду мотивовано тим, що сумісне проживання малолітніх дітей разом з матір`ю ОСОБА_4 загрожує їх життю та здоров`ю. В результаті обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_1 , службою у справах дітей встановлено, що в квартирі відсутні належні умови для виховання та розвитку дітей, не дотримано санітарно-гігієнічних норм, розкидані речі, наявний затхлий запах, кімнати сирі, брудні, не прибрані. Діти брудні та голодні. Мати - ОСОБА_4 та її співмешканець - ОСОБА_5 перебувають у стані алкогольного сп`яніння (а. с. 15-19).

Висновком органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 09 квітня 2021 року № 0818/01-20 малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернуто на виховання у родину батька ОСОБА_5 (а. с. 24-25).

06 квітня 2022 року у зв`язку із надходженням телефонного повідомлення від сусідів про те, що батько малолітніх дітей ОСОБА_5 зловживає спиртними напоями, вихованням дітей не займається, спеціалістами служби у справах дітей спільно з інспектором сектору ювенальної превенції відділення поліції № 3 здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта проведення оцінки рівня безпеки дітей від 06 квітня 2022 року встановлено, що перебування малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з батьком негативно впливає на їх життя, стан здоров`я, розвиток та призводить до неналежного рівня задоволення їх індивідуальних потреб відповідно до віку, загрожує їх життю та здоров`ю. Зі слів дітей батьки зловживають алкогольними напоями протягом 20 днів. Батько бив матір, батьки поводили себе агресивно. Спеціалістами встановлено, що на час складання акту батьки перебували в стані алкогольного сп`яніння, діти були брудні і голодні, продукти харчування в холодильнику відсутні, брудна постіль та білизна, в квартирі наявні пусті пляшки з-під горілки, антисанітарія.

Розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 08 квітня 2022 року № 102/01-06 малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано від батька ОСОБА_5 без позбавлення батьківських прав та тимчасове влаштовано до державного закладу на повне державне забезпечення.

Згідно з довідкою комунальної установи «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області» від 07 квітня 2023 року № 172, малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09 квітня 2022 року евакуйовано до Республіки Польща (а. с. 39).

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року у справі № 521/18465/22 малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібрано від матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_5 без позбавлення батьківських прав (а. с. 41-44).

Розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 30 червня 2023 року № 223/01-06 малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а. с. 45).

Розпорядженням Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 18 жовтня 2023 року № 448/01-06 малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зараховано на повне державне забезпечення до КНП «міський спеціалізований будинок дитини № 1» Одеської міської ради терміном на шість місяців (а. с. 46).

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 червня 2023 року у справі № 521/5297/22 малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано від батька ОСОБА_5 без позбавлення батьківських прав. Судове рішення мотивоване тим, що залишення дітей з ОСОБА_5 є небезпечним для їх життя, здоров`я та морального виховання, оскільки під час обстеження житлово-побутових умов 06 квітня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , службою у справах дітей встановлено, що в квартирі антисанітарія, харчування у дітей відсутнє, батько дітей ОСОБА_5 перебуває у тривалому алкогольному запої (а. с. 31-34).

Розпорядженнями Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 08 серпня 2023 року № 298/01-06 та № 299/01-06 малолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування (а. с. 35-36).

Розпорядженням Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 01 листопада 2023 року № 536/01-06 малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано на повне державне забезпечення до Одеського комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка» Одеської міської ради Одеської області (а. с. 37-38).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2023 року у справі № 521/19670/23 малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повернуло у родину батьків - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а. с. 47-48).

На підставі рішення суду від 18 грудня 2023 року у справі № 521/19670/23 малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передано матері ОСОБА_4 відповідно до акта про факт передачі дітей від 26 січня 2024 року (а. с. 49).

Листом органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 21 лютого 2024 року № 0487/01-20 службі у справах дітей Одеської міської ради погоджено повернення малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання у родину батьків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з евакуації.

Апеляційним судом встановлено, що на час перегляду справи в апеляційному порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувають в евакуації в Польщі, до родини батьків - ОСОБА_5 та ОСОБА_11 не повернулись.

Листами від 11 квітня 2024 року, від 12 квітня 2024 року та від 14 квітня 2024 року відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області повідомило службу у справах дітей Одеської міської ради про надходження телефонних дзвінків на номер 102 щодо невиконання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 батьківських обов`язків по відношенню до їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 54-56).

16 квітня 2024 року інспектори ювенальної превенції відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області відвідали адресу проживання родини, а саме: АДРЕСА_1 та встановили, що батьки дитини - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходяться у стані алкогольного сп`яніння, неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки відносно малолітнього ОСОБА_3 , в квартирі антисанітарія. Відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 184 КУпАП, проведено профілактичну бесіду та попереджено про відповідальність за невиконання обов`язків про догляду та вихованню за малолітньою дитиною (а. с. 61).

16 квітня 2024 року спеціалістами служби у справах дітей Одеської міської ради здійснено негайний виїзд за вказаною адресою, під час якого встановлено, що житлово-побутові умови проживання дитини незадовільні, в квартирі недотримано санітарно-гігієнічних норм. Речі розкидані, в квартирі безлад, затхлий запах, бруд, у малолітньої дитини відсутні продукти харчування, крізь пусті пляшки від алкоголю, розкидані недопалки, про що складено відповідний акт (а. с. 62).

Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 16 квітня 2024 року, перебування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 загрожує життю та здоров`ю дитини. Дитина не ходить, що не відповідає віку, її одяг брудний, не відповідає віку та сезону, виявлено ознаки неналежного харчування дитини та незабезпечення її догляду. Комісією також зафіксовано, що батьки перебувають у стані алкогольного сп`яніння, та наявність небезпеки для дитини з боку тварин. В результаті підтвердженого факту безпосередньої загрози життю та здоров`ю дитини, малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , направлено до КНП «Міській спеціалізований будинок дитини № 1» Одеської міської ради (а. с. 64-68).

18 квітня 2024 року Хаджибейською районною адміністрацією Одеської міської ради прийнято розпорядження № 371/01-06 про необхідність здійснення службою у справах дітей заходів щодо негайного відібрання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_5 та тимчасове влаштування дитини до державного закладу на повне державне забезпечення (а. с. 69, 70).

Листом від 18 квітня 2024 року копію вказаного розпорядження направлено Малиновській окружній прокуратурі м. Одеси (а. с. 71).

Висновком органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 31 травня 2024 року № 2390/01-20 визнано за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 88-93).

Відповідно до акта бесіди з малолітніми ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 28 листопада 2024 року, проведеної представниками Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради в режимі Zoom за участі психолога, діти з березня 2022 року перебувають в евакуації в Польщі, почувають себе добре, з батьками спілкуються тоді, коли самі їм зателефонують. Останнім часом батько телефонує, а мати з ними не спілкується. Діти проти позбавлення батьків батьківських прав, бажають повернутись додому. Згідно з висновком психолога, діти мають розлад харчової поведінки (а. с. 135).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційні скарги Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанова апеляційного суду ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Водночас, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. 3 метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, Держави-учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов`язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб діти, батьки яких працюють, мали право користуватися призначеними для них службами й установами по догляду за дітьми (стаття 18 Конвенції).

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

На необхідності дотримання вказаного принципу неодноразово наголошено у практиці ЄСПЛ, яка застосовується судами України на підставі частини четвертої статті 10 ЦПК України та положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі «Neulinger and Shuruk v. Switzerland» («Нойлінгер і Шурук проти Швейцарії»), п. 135; рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2017 року у справі «М.С. проти України», п. 77). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», п. 100).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод).

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» ЄСПЛ наголосив, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 10 вересня 2019 року у справі «Strand Lobben and Others v. Norway» («Странд Лоббен та інші проти Норвегії») як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Виходячи з тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України, ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо (постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)).

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20 (провадження № 61-3498св22), від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20 (провадження № 61-8203св22), від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17 (провадження № 61-1858св22), від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21 (провадження № 61-9281св23).

Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення одного з батьків від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19 (провадження № 61-15290св20), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23), від 19 лютого 2025 року у справі № 182/3090/22 (провадження № 61-14539св24), від 18 березня 2026 року у справі № 466/12944/23 (провадження № 61-1214св26).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності і не встановив підстав для застосування до відповідача такого крайнього, виключного і надзвичайного способу впливу, як позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітніх дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційний суд врахував, що з квітня 2022 року діти не проживають з батьком та перебувають в евакуації в Республіці Польща, а тому відсутні підстави вважати, що припинення сімейних відносин батька з дітьми відповідає її інтересам. Суд не встановив і позивач не довів свідомого та остаточного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також не обґрунтував, яким чином позбавлення відповідача батьківських прав покращить становище дітей.

Тому, врахувавши те, що позивач не довів навмисного ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків та його винної поведінки, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, для застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення його батьківських прав відносно малолітніх дітей - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та стягнення з відповідача аліментів на їх утримання.

Доводи касаційної скарги Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Разом з тим, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки факт систематичного зловживання відповідачем алкогольними напоями в присутності дитини, незабезпечення дитини належним харчуванням, доглядом не є такими, що позитивно характеризують ОСОБА_5 . Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини.

Факт перебування ОСОБА_5 у стані алкогольного сп`яніння, неналежного виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього ОСОБА_3 був зафіксований, зокрема інспекторами ювенальної превенції відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області 16 квітня 2024 року, відносно ОСОБА_5 був складений протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 184 КУпАП, проведено профілактичну бесіду та попереджено про відповідальність за невиконання обов`язків про догляду та вихованню за малолітньою дитиною.

Актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 16 квітня 2024 року встановлено, що перебування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьками, зокрема з ОСОБА_5 , безпосередньо загрожує життю та здоров`ю дитини.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про винну поведінку батька та свідоме нехтування ним своїми обов`язками.

Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 звертав увагу, що самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними, наприклад, це може бути пов`язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи.

Також у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 Верховний Суд вказав, що лише зазначення відповідачем в апеляційній скарзі про його бажання піклуватися про дитину не спростовує факту його ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. […] Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Верховний Суд зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

У постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої дочки, виходив із того, що відповідач нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків. Він не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростував, що свідомо нехтував обов`язками батька щодо дочки. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

З урахуванням наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, саме лише заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 не може розцінюватися як достатня підстава для відмови у задоволенні позову.

Верховний Суд зазначає, що за обставин цієї справи позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 здійснено згідно із законом, спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги ОСОБА_5 про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, але з урахуванням обставин цієї справи, а саме: нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками по вихованню та догляду за дитиною, що безпосередньо становило загрозу життю та здоров`ю дитини, відсутності будь-яких доказів участі батька у житті дитини, а також об`єктивних причин, що перешкоджали відповідачу виконувати свої обов`язки щодо дитини, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність виключних обставини для застосування крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківські обов`язки - позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 .

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , врахували вік дитини (майже 2 роки), в силу якого вона потребує особливого догляду, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі зловживання батьком алкогольними напоями, та виходили з якнайкращих інтересів дитини, оскільки обставини ухилення батька від виконання своїх батьківських обов`язків знайшли своє підтвердження.

Судові рішення щодо стягнення з ОСОБА_5 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належно мотивовані, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Колегія суддів зауважує, що після усунення обставин, які були підставою для позбавлення батьківських прав, ОСОБА_5 не позбавлений можливості звернутися у встановленому законом порядку із вимогами про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України).

Висновки Верховного Суду, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків судів по суті вирішення розглядуваного спору з урахуванням встановлених обставин.

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

ЄСПЛ неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, значною мірою зводяться до незгоди зі встановленими судами обставинами та переоцінкою доказів, в той час як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням доводів касаційних скарг Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_5 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_5 , Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2024 року в частині вирішення позовних вимог органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. М. Осіян

Судді: Р. А. Лідовець

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович