Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №758/9445/22 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 758/9445/22

провадження № 61-5903св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Осіяна О. М. (суддя-доповідач),

суддів: Луспеника Д. Д., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Київська міська рада;

відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька Ольга Володимирівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалка Роман Олегович, товариство з обмеженою відповідальністю «Курсор-Авто»;

третя особа - гаражний автокооператив «Вікторія»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Курсор-Авто» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 рокуу складі судді Ларіонової Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2026 рокуу складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року Київська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької О. В. (далі - приватний нотаріус КМНО Комарницька О. В.), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р. О. (далі - приватний нотаріус КМНО Падалка Р. О.), товариства з обмеженою відповідальністю «Курсор-Авто» (далі - ТОВ «Курсор-Авто») про визнання протиправними та скасуваннярішень про державнуреєстрацію права приватної власності, припинення права власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення у придатний для використання стан.

Позовна заява мотивована тим, що 27 липня 2016 року приватний нотаріус КМНО Комарницька О. В. прийняла рішення про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомого майна - гараж № НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 , а 28 грудня 2016 року - за ОСОБА_2 16 жовтня 2019 року приватний нотаріус КМНО Падалка Р. О. прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на цей об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_3 , а 20 січня 2020 року -за ТОВ «Курсор-Авто».

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що підставою виникнення права власності за ОСОБА_1 стала довідка, серія та номер: 100, виданий 16 червня 2016 року, видавник: гаражний автокооператив «Вікторія». В подальшому підставою виникнення права власності за ОСОБА_2 став договір купівлі-продажу гаражу, серія та номер: 2073, виданий 28 грудня 2016 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Комарницька О. В., за ОСОБА_3 - договір купівлі-продажу гаражу, серія та номер: 6494, виданий 16 жовтня 2019 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Падалка Р. О. Надалі підставою виникнення права власності за ТОВ «Курсор-Авто» став акт приймання-передачі нерухомого майна в рахунок внеску до статутного капіталу ТОВ «Курсор-Авто», серія та номер: 7941, 7942, виданий 18 грудня 2019 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Падалка Р. О., додаток до акту приймання-передачі нерухомого майна в рахунок внеску до статутного капіталу ТОВ «Курсор-Авто», серія та номер: 183, 184, виданий 16 січня 2020 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Падалка Р. О.

31 січня 2020 року проведено обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки: 91:066:0005), за результатами якого встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовані індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі гаражного автокооперативу «Вікторія» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівлі охорони, про що складено акт обстеження № 20-005-07.

Київська міська рада як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва не приймала жодних рішень про передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Курсор-Авто»чи іншим особам у власність чи користування земельної ділянки під будівництво, отже ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва, та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна.

Враховуючи викладене, Київська міська рада просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Комарницької О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 липня 2016 року № 30657645 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 983517080385 за ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Комарницької О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 грудня 2016 року № 33255411 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 983517080385 за ОСОБА_2 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Падалки Р. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 жовтня 2019 року № 49191243 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 983517080385 за ОСОБА_3 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Падалки Р. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 січня 2020 року № 5718133 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 983517080385 за ТОВ «Курсор-Авто»;

- припинити право приватної власності за ТОВ «Курсор-Авто» на об`єкт нерухомого майна, а саме гараж № НОМЕР_1 , що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ТОВ «Курсор-Авто» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 41,2 кв. м на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

Короткий зміст судових рішень

За клопотанням представника ТОВ «Курсор-Авто» ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - гаражний автокооператив «Вікторія».

За клопотанням представника ТОВ «Курсор-Авто» ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року провадження у справі в частині позовних вимог Київської міської ради до ТОВ «Курсор-Авто» закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки справа в цій частині позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року позов Київської міської ради задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса КМНО Комарницької О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 липня 2016 року № 30657645 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 983517080385 за ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса КМНО Комарницької О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 грудня 2016 року № 33255411 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 983517080385 за ОСОБА_2 .

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса КМНО Падалки Р. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 жовтня 2019 року № 49191243 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 983517080385 за ОСОБА_3 .

В іншій частині позовних відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Київської міської ради судовий збір в розмірі по 4 962 грн з кожного.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що розпорядження Київського міського голови № 969-мг від 03 серпня 2001 року «Про погодження місць розташування об`єктів» та рішення Київської міської ради № 342/9830 від 23 жовтня 2013 року «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «Вікторія» на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки», не є рішеннями про передачу якоїсь конкретної земельної ділянки у користування чи у власність. Договори оренди земельної ділянки з гаражним автокооперативом «Вікторія» не укладалися. Київська міська рада також не приймала рішень про передачу у користування чи у власність земельної ділянки площею 1,4548 га на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005).

Виходячи з принципу єдності земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, суд дійшов висновку, що реєстрація права власності на гараж за відсутності оформленого права на земельну ділянку порушує права власника землі, при цьому довідка кооперативу не є належним доказом введення об`єкта в експлуатацію, а державним реєстратором не перевірено наявність прав на земельну ділянку, у зв`язку з чим рішення про державну реєстрацію прав підлягають скасуванню, а земельна ділянка - звільненню від самовільного зайняття.

Разом з тим, вимоги, заявлені до приватного нотаріуса КМНО Комарницької О. В. та приватного нотаріуса КМНО Падалка Р. О. задоволенню не підлягають, оскільки приватні нотаріуси є неналежним відповідачами.

Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 21 липня 2025 року заяву приватного нотаріуса КМНО Комарницької О. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради на користь приватного нотаріуса КМНО Комарницької О. В. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Додаткове рішення місцевого суду мотивоване тим, що заяву про розподіл судових витрат подано представником приватного нотаріуса КМНО Комарницької О. В. - адвокатом Рибченко Н. М. у межах строку та в порядку, визначеному частиною восьмою статті 141 ЦПК України, з попереднім зазначенням орієнтовного розрахунку витрат у першій заяві по суті спору (відзиві). На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано належні та допустимі докази: договір про надання правничої допомоги № 27 від 07 лютого 2024 року, додатки до нього із погодженим переліком і вартістю послуг, акт виконаних робіт (наданих послуг) та рахунки-фактури на загальну суму 26 225 грн.

Разом із тим, посилаючись на положення статей 133, 137, 141 ЦПК України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо критеріїв реальності, необхідності та розумності адвокатських витрат, ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, складність справи, обсяг наданих послуг, а також ту обставину, що судові засідання за участю представника приватного нотаріуса КМНО Комарницької О. В. фактично не проводилися, і позивач заявив клопотання про зменшення розміру витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума є завищеною та підлягає зменшенню до 7 000 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «Курсор-Авто» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року залишено без задоволення. Апеляційні скарги Київської міської ради та приватного нотаріуса КМНО Комарницької О. В. на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 21 липня 2025 року залишено без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року та додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 21 липня 2025 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду про часткове задоволення позову є правильними, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва та у встановленому законом порядку у користування чи власність гаражному автокооперативу не передавалася, а розпорядження Київського міського голови та рішення Київської міської ради стосувалися лише погодження місця розташування об`єкта та надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою і не є рішеннями про передачу земельної ділянки. Договори оренди не укладалися, державна реєстрація прав на земельну ділянку відсутня, що свідчить про відсутність у відповідачів правових підстав користування нею.

З огляду на принцип єдності земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що реєстрація права власності на гараж за відсутності оформленого права на земельну ділянку порушує права власника землі.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Курсор-Авто» про те, що законодавство не регулювало питання виділення земельних ділянок під гаражно-будівельні кооперативи у 1990 році, апеляційний суд визнав необґрунтованими, зазначивши, що приписи статей 16, 22 Земельного кодексу УРСР 1970 року, який діяв до 15 березня 1991 року, передбачали порядок відведення земельних ділянок та заборону приступати до користування ними до встановлення меж у натурі і видачі документа, що засвідчує право користування землею. Апеляційний суд наголосив, що факт державної реєстрації права власності не може легітимізувати об`єкт, зведений без належного правового титулу на землю.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, правильно застосував положення статей 133, 137, 141 ЦПК України та відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду, а також урахував обов`язок доведення неспівмірності витрат, який покладається на сторону, що заявляє клопотання про їх зменшення. Апеляційний суд погодився зі зменшенням витрат до 7 000 грн, вважаючи його обґрунтованим і співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та вимогами процесуального закону. Доводи апеляційних скарг визнані такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права та не узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду і Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28 квітня 2026 року представник ТОВ «Курсор-Авто» - адвокат Опря Н. Л. подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення таухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22, у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № 910/5702/17, від 31 травня 2019 року у справі № 816/2150/18, від 24 липня 2019 року у справі № 910/10932/17, від 15 березня 2023 року у справі № 201/2288/20, від 04 грудня 2024 року у справі № 758/11255/21.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2026 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Подільського районного суду міста Києва.

15 травня 2026 року справа № 758/9445/22 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скаргапредставника ТОВ «Курсор-Авто»- адвоката Опрі Н. Л. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що будівництво гаражів на території гаражного автокооперативу «Вікторія» здійснювалося у 1988-1990 роках на підставі рішень виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 985 від 03 жовтня 1985 року та № 316 від 31 березня 1988 року, якими встановлювалися завдання на будівництво кооперативних гаражів та відкритих автостоянок, зокрема, на автостоянці по АДРЕСА_2. Суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин нормативні акти, чинні на час будівництва гаражів, зокрема Земельний кодекс Української РСР 1970 року, який станом на 1990 рік не регулював питання виділення земель під гаражно-будівельні кооперативи, натомість застосували виключно положення Земельного кодексу України 2001 року, що набув чинності задовго після будівництва гаражів.

Питання законності державної реєстрації права власності на гараж мало розглядатися в сукупності з питанням часу його будівництва та наявних на той час підстав, а також з урахуванням того, що Київська міська рада своїми подальшими діями визнавала правомірність будівництва гаражів: розпорядженням Київського міського голови № 969-мг від 03 серпня 2001 року було погоджено місце розташування автостоянки на АДРЕСА_1 , а рішенням Київської міської ради № 342/9830 від 23 жовтня 2013 року надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки саме для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки, а не для їх будівництва. На переконання заявника, це підтверджує, що позивач усвідомлював існування вже збудованих гаражів та визнавав правомірність їх розміщення.

Суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 201/2288/20, у якій, з посиланням на рішення ЄСПЛ у справі «Svitlana Ilchenko v. Ukraine» (заява № 47166/09, § 63-64, 71, 75-76 від 04 липня 2019 року), зазначено, що «самовільний» характер користування земельною ділянкою виник не в результаті порушення законодавства на момент будівництва гаража, а насамперед у результаті розвитку українського законодавства в рамках переходу від радянського законодавства, яке не визнавало право приватної власності на землю та оренду у класичному сенсі, до системи, що ґрунтується на праві власності та наданні землі в оренду. Однак суди не звернули увагу на те, що Київська міська рада понад 30 років не ставила під сумнів законність користування гаражним автокооперативом «Вікторія» земельною ділянкою, і лише у 2020 році, у зв`язку з початком будівництва дільниці Сирецько-Печерської лінії Київського метрополітену, звернулася до суду з цим позовом.

Крім того, суди не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 лютого 2018 року у справі № 910/5702/17 та від 24 липня 2019 року у справі № 910/10932/17, згідно з якими саме по собі фактичне користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання як самовільного зайняття земельної ділянки.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про незаконність рішень приватного нотаріуса КМНО Комарницької О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірний гараж, у зв`язку з ненадання державному реєстратору документа, який підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна (гаражу) адреси, протирічать висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 816/2150/18 (провадження № К/9901/177/19). У вказаній справі, де позивачем (нотаріусом) здійснено реєстрацію права власності на гаражі на підставі технічного паспорту та довідки обслуговуючого кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення ним внесків, Верховний Суд звернув увагу, що положеннями Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), рішення про присвоєння адреси обслуговуючому кооперативу при реєстрації права власності на окремий гараж не вимагається.

Разом з цим, позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки, за висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 04 грудня 2024 року у справі № 758/11255/21 за участю тих самих сторін та щодо іншого гаража на тій самій земельній ділянці, належними вимогами, які може заявити власник земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. У категорії справ, за обставинами яких особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Оскільки ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки щодо усунення перешкод у користуванні нею, з урахуванням обставин справи, є вимога про знесення самочинного будівництва, належним відповідачем за якою є власник відповідної забудови, яким на час розгляду справи було ТОВ «Курсор-Авто», то ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватні нотаріуси КМНО Комарницька О. В. та Падалка Р. О. не є належними відповідачами у цій справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача також є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 та від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19 липня 2022 року, на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Комарницької О. І. від 27 липня 2016 року, індексний номер: 30657645, про державну реєстрацію прав за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна - гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 41,2 кв. м, за адресою місцезнаходження гаражного автокооперативу «Вікторія»: АДРЕСА_1 . Право власності було зареєстроване на підставі технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданий 06 липня 2016 року, видавник: ТОВ «Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації», довідок, серія та номер: 100, виданий 16 червня 2016 року, видавник: гаражний автокооператив «Вікторія».

В подальшому, приватним нотаріусом КМНО Комарницькою О. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 грудня 2016 року № 33255411, а саме зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 . Право власності було зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2073, виданий 28 грудня 2016 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Комарницька О. І.

Надалі, приватним нотаріусом КМНО Падалка Р. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 жовтня 2019 року № 49191243, а саме зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_3 . Право власності було зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу гаражу, серія та номер: 6494, виданий 16 жовтня 2019 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Падалка Р. О.

В подальшому, приватним нотаріусом КМНО Падалка Р. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 січня 2020 року № 50718133, а саме зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Курсор-Авто». Право власності було зареєстроване на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна в рахунок внеску до статутного капіталу ТОВ «Курсор-Авто», серія та номер: 7941, 7942, виданий 18 грудня 2019 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Падалка Р. О. (т.1 а.с.24-28).

Відповідно до Довідки гаражного автокооперативу «Вікторія» від 16 червня 2016 року № 100 ОСОБА_1 дійсно є членом гаражного автокооперативу «Вікторія» та власником гаражу № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , за адресою: НОМЕР_3 , м. Київ, АДРЕСА_2, 39, який побудований господарчим способом та введений в експлуатацію у 1990 році, сума паю в розмірі 1 500 грн станом на 2015 рік сплачена у повному обсязі. Довідкою також засвідчено, що рішенням Київської міської ради від 23 жовтня 2013 року № 342/9830 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «Вікторія» надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,45 га для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки.

Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (обліковий код: 91:066:0005) у Подільському районі міста Києва та за результатами складено акт обстеження земельної ділянки № 20-0050-07. Обстеження проведено на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року № 16/890.

У ході вказаного обстеження земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка площею 1,4548 га (обліковий код: 91:066:0005) на АДРЕСА_1 згідно з даними міського земельного кадастру обліковується за гаражним автокооперативом « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». За поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки в користування (власність); інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у міському земельному кадастрі відсутня. Зазначена земельна ділянка огороджена парканом та охороняється, в її межах розташовано індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони (т.1 а.с.32-33).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга представника ТОВ «Курсор-Авто» - адвоката Опрі Н. Л. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом касаційної скарги рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року та постанова Київського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, а тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України Верховним Судом переглядаються лише в зазначеній частині.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом, Київська міська рада зазначала, що вона, як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва, не приймала жодних рішень про передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Курсор-Авто»чи іншим особам у власність чи користування земельної ділянки під будівництво. Отже ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва, та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна.

У зв`язку з цим Київська міська рада просила визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса КМНО Комарницької О. В. від 27 липня 2016 року № 30657645, від 28 грудня 2016 року № 33255411 та приватного нотаріуса КМНО Падалки Р. О. від 16 жовтня 2019 року № 49191243, від 20 січня 2020 року № 5718133, згідно з якими за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ «Курсор-Авто» відповідно було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна (гараж № НОМЕР_1 ), розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 983517080385.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною другою статті 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У разі, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23), на яку послався заявник в касаційній скарзі.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсними свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв`язку зі здійсненням самочинного будівництва, є неефективними способами захисту (постанови Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19, від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, від 09 листопада 2022 року у справі №2-325/11, від 24 березня 2021 року у справі №200/2192/18, від 21 вересня 2022 року у справі №461/3490/18 та від 30 вересня 2022 року у справі №201/2471/20).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Оскільки ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки щодо усунення перешкод у користуванні нею з урахуванням обставин справи є вимога про знесення самочинного будівництва, належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови, яким на час розгляду цієї справи судом першої інстанції було ТОВ «Курсор-Авто», а не відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Вирішуючи позовні вимоги Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про задоволення цих позовних вимог.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові від 04 грудня 2024 року у справі № 758/11255/21, в якій, за аналогічних обставин, Верховний Суд частково погодився з доводами касаційної скарги ТОВ «Курсор-Авто» та дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, заявлених до колишнього власника іншого гаража, розташованого на території того ж самого гаражного автокооперативу «Вікторія» та на тій самій земельній ділянці площею 1,4548 га на АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене Верховний Суд в цій справі дійшов висновку про обґрунтованість наведеної в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, то судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.

Оскільки суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про задоволення вищевказаних позовних вимог, то оскаржувані судові рішення також підлягають скасуванню в частині стягнення із зазначених відповідачів на користь позивача витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Курсор-Авто» задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 рокута постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2026 рокув частині вирішення позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, а також в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Київської міської ради судового збору скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - гаражний автокооператив «Вікторія», про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. М. Осіян

Судді: Д. Д. Луспеник

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович