Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №742/2275/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 742/2275/24

провадження № 61-974св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Грушицького А. І.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ»,

заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» на додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 березня 2025 року у складі судді Циганка М. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 січня 2026 року у складі колегії суддів Шарапової О. Л., Онищенко О. І., Скрипки А. А.,

у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заінтересована особа - ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог заявника

У квітні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» (далі - ТОВ «ФК ФОРТ») звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2-12/2517/09 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, а також просило поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Заява мотивована тим, що 28 січня 2009 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області ухвалив рішення у справі № 2-12/2517/09 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованості за кредитним договором від 21 вересня 2006 року № 20-08/МК/2006-980. На підставі цього рішення суд видав виконавчі листи, згідно з якими в Прилуцькому МРВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо ОСОБА_1 були відкриті виконавчі провадження.

Згідно з інформацією із автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа щодо боржника відсутні. Відповідно до офіційної інформації з автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на день подання цієї заяви оригінал виконавчого листа щодо боржника на примусовому виконанні не перебуває. Оскільки рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області не виконано, а видані судом на підставі цього рішення виконавчі листи у заявника та первісного стягувача відсутні, тобто, оригінал виконавчого листа втрачено не з вини стягувача, тому заявник звернувся до суду з відповідною заявою про видачу дубліката виконавчого листа, а також просить поновити пропущений строк для пред`явлення його до виконання.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області ухвалою від 18 грудня 2024 року у задоволенні заяви ТОВ «ФК ФОРТ» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовив.

23 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила ухвалити додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 12 500 грн.

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області додатковим рішенням від 03 березня 2025 року, яке Чернігівський апеляційний суд постановою від 14 січня 2026 року залишив без змін, заяву задовольнив частково. Стягнув з ТОВ «ФК ФОРТ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги, виходячи з їх співрозмірності із складністю справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2026 року до Верховного Суду, ТОВ «ФК ФОРТ», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 22 січня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.

10 лютого 2026 року справу передано колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 08 травня 2026 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І.

(суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Пророк В. В., Ситнік О. М.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 13 травня 2026 року передав справу на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 07 вересня 2026 року повернув справу на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.

Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28 вересня 2026 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І.

(суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Пророк В. В., Ситнік О. М.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 755/3829/18 та від 10 вересня 2025 року у справі № 1001/1095/2012.

У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що ЦПК України не передбачає можливості стягнення витрат на правничу допомогу за результатами розгляду заяв на стадії виконання судових рішень.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин першої та другої 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За загальним правилом, особана користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, крім випадків, які прямо передбачені законом.

Зокрема, у справах окремого провадження при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом (частина сьома статті 294 ЦПК України). Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави (частина третя статті 350-5 ЦПК України).

Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Процесуальне законодавство не передбачає спеціальних правил розподілу судових витрат під час вирішення судом процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) (Розділ VI ЦПК України),

В касаційній скарзі скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 755/3829/18 та від 10 вересня 2025 року у справі № 1001/1095/2012, в яких зроблено висновок про відсутність правових підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду заяв на стадії виконання судового рішення.

З метою забезпечення єдності судової практики з означеного процесуального питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 13 травня 2026 року передав справу на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду повернув справу на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, вказавши в ухвалі від 07 вересня 2026 року на необхідності застосування висновку, який зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2024 року у справі № 921/357/20.

Отже, на думку об`єднаної палати, вказана постанови Великої Палати є релевантною до спірних правовідносин.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.

Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при вирішенні питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (постанови Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 905/1840/21, від 04 травня 2023 року у справі № 910/5911/22, від 09 жовтня 2024 року у справі № 910/19949/23).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що як стаття 129 ГПК України, так і стаття 130 ГПК України містяться в главі 8 «Судові витрати», яка є частиною розділу I «Загальні положення» ГПК України, що вказує на те, що правила зазначених статей стосуються усіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути.

Також у постанові від 18 грудня 2024 року у справі № 921/357/20 Велика Палата Верховного Суду вказала, що положення статті 344 ГПК України повторюють загальне правило розподілу судових витрат та визначають, що за наслідками розгляду скарг у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судові витрати також підлягають розподілу, а правила цього розподілу визначаються нормами, що регулюють розподіл судових витрат (зокрема, статті 129, 130 ГПК України) та стосуються всіх видів судових витрат на будь-якій стадії процесу.

Протилежний підхід призводив би до ситуації, коли законодавець, не обмежуючи суд можливістю завершити розгляд скарги у законний спосіб, хоч і не обумовлений статтею 343 ГПК України, разом з тим позбавив би сторону такого провадження права на відшкодування судових витрат за відсутності будь-яких підстав для цього.

Виходячи з викладеного, Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що відшкодування судових витрат здійснюється на будь-якій стадії судового провадження.

Отже, враховуючи висновок, наведений в ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року, посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 755/3829/18 та від 10 вересня 2025 року у справі № 1001/1095/2012 Верховний Суд відхиляє.

Саме такий підхід застосовано у постановах Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справах № 725/6951/18 та № 759/10922/14-ц та від 27 квітня 2026 року у справі № 932/3605/23.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги представник ОСОБА_1 - адвокат Чередніченко О. М. надав: ордер про надання правової допомоги від 16 травня 2024 року, детальний опис наданої адвокатом правничої допомоги, за яким загальна вартість наданої адвокатом правової допомоги становить 12 500 грн; договір про надання правничої допомоги від 15 травня 2024 року; акт здачі-прийняття наданої правничої допомоги згідно договору про надання правничої допомоги від 15 травня 2024 року, з якого відомо, що адвокат: ознайомлюється з наданими клієнтом документами та надає консультацію; ознайомлюється з матеріалами цивільної справи № 742/2275/24; звертається до органів ДВС для ознайомлення з архівними справами виконавчих проваджень, відкритих на виконання виконавчих листів, виданих на виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 січня 2009 року в цивільній справі № 2-12/2517/09; готує від імені та в інтересах клієнта письмові заперечення на заяву ТОВ «ФК ФОРТ» в справі № 742/2275/24; представляє інтереси клієнта в усіх судових інстанціях; подає заперечення до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області; завіряє всі необхідні для подачі до суду копії документів, оригінали яких є у клієнта; готує інші заяви по суті справи та заяви, клопотання з процесуальних питань пов`язаних з розглядом справи; надає консультації, висновки з правових питань; знайомиться з матеріалами справи, отримує судові рішення; інформує клієнта про результати розгляду справи (а. с. 55-59).

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для компенсації ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Подані заявником докази підтверджують понесення витрат у заявленому розмірі 12 500 грн. Водночас, врахувавши складність справи, обсяг наданої правничої допомоги та критерії її співмірності, суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір витрат, що підлягають компенсації до 5 000 грн.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблений у справі висновок, які обґрунтовано викладений у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 березня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. І. Грушицький

Судді А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

В. В. Пророк

О. М. Ситнік