Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №752/20111/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

Справа № 752/20111/24

Провадження № 61-15087св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Боримської Ірини Олегівни на постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року в складі колегії суддів Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.

у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2024 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 1 276,29 грн, за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги централізованого опалення в розмірі 36 650,42 грн, за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 43 298,55 грн, за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 40 320,61 грн, за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 40 226,51 грн, з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії у розмірі 1 024,97 грн, з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води у розмірі 526,74 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

20 грудня 2024 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 1 276,29 грн, за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги централізованого опалення в розмірі 36 650,42 грн, за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 43 298,55 грн, за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 40 320,61 грн, за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 40 226,51 грн, з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії у розмірі 1 024,97 грн, з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води у розмірі 526,74 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що власники квартири не сплачують у повному обсязі за фактичне щомісячне споживання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, постачання теплової енергії.

24 вересня 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 638,14 грн; за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги централізованого опалення в розмірі 18 325,21 грн; за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 21 649,27 грн; за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 20 160,30 грн; за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 20 113,25 грн; з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії в розмірі 512,48 грн; з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води в розмірі 263,37 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 638,14 грн; за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги централізованого опалення в розмірі 18 325,21 грн; за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 21 649,27 грн; за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 20 160,30 грн; за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 20 113,25 грн; з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії в розмірі 512,48 грн; з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води в розмірі 263,37 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд керувався тим, що доводи ОСОБА_1 про те, що він не проживав у квартирі в період нарахованої заборгованості, не спростовує його обов`язку з оплати за комунальні послуги. Доказів того, що відповідач оформлював пільги на оплату житла, комунальних послуг, він не надав, розмір заборгованості не спростував. Оскільки договором про надання послуг централізованого опалення та достачання гарячої води або законом не визначено, що у випадку порушення зобов`язання щодо сплати за надані послуги виникає солідарне зобов`язання, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості в солідарному порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Боримська І. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року, в якій просить її скасувати в частині задоволення позову, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Боримська І. О. просить розглянути справу в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до частини першої статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень. Верховним Судом не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і така необхідність відсутня, а тому в задоволенні клопотання представник ОСОБА_1 - адвокат Боримської І. О. про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін слід відмовити.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що апеляційний суд не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Судувід 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року в справі № 203/2/19, від 21 листопада 2022 року в справі № 754/16978/21, від 06 вересня 2023 в справі № 757/8221/19-ц, про те, що незалучення до участі у справі особи як співвідповідача, за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Вважає, що незалучення до справи як співвідповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яким у рівних частинах з ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 та які за законом можуть нести солідарну відповідальність за сплату житлово-комунальних послуг, позбавляє їх права в повному обсязі реалізовувати свої права на захист, враховуючи процесуальні права третіх осіб, а рішення у цій справі безпосередньо впливатиме на їх права та обов`язки.

Доводи інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладений договір № 602-18 Про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору (а. с. 6).

Відповідно до додатку № 1 до договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 276,29 грн за адресою: квартира АДРЕСА_1 (а. с. 33).

Позивачем підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085) (а. с. 7, 8).

На виконання вимог статті 13 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII) позивач на своєму веб-сайті оприлюднив типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води (а. с. 9).

Згідно з листом КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 05 листопада 2024 року № 062/14-11460 за даними реєстрових книг квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 (у рівних долях) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 11 листопада 1997 року (а .с. 107-109).

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого від 26 липня 2024 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 (2/20 частки), ОСОБА_1 (2/20 частки) (а. с. 29, 30).

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині першій статті 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

За вимогами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує. Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг врегульовані Законом № 2189-VIII.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII).

Обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 7, 8 Закону № 2189-VIII.

Обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановленні відповідними договорами (пункт 1 та пункт 5 частина другої статті 7 Закону № 2189-VIII), а обов`язком виконавця забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов їх виконання згідно типовим договором ( пункти 1, 2 частини другої статті 8 Закону № 2189-VIII).

Відповідно до пунктів 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, чинних на момент періоду заборгованості, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама собою не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (див. постанови Верховного Суду від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16, від 26 січня 2026 року в справі № 204/9620/23).

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідачів за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення склала 1 276,29 грн, за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги централізованого опалення склала 36 650,42 грн, за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води склала 43 298,55 грн, за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії склала 40 320,61 грн, за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води склала 40 226,51 грн, з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії склала 1 024,97 грн, з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води склала 526,74 грн.

Суди у справі встановили, що власники квартири не сплачують у повному обсязі за фактичне щомісячне споживання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, постачання теплової енергії. Розмір заборгованості відповідачами не спростовано.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Боримська І. О. посилається на те, що суди попередніх інстанцій не залучили до участі як співвідповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яким у рівних частинах з ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 , і які, відповідно, також мають нести відповідальність за неналежну оплату житлово-комунальних послуг.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 11 листопада 1997 року квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у рівних частках (а. с. 107).

29 вересня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва ухвалою про відкриття провадження в цій справі витребував у КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» відомості, що підтверджують право власності квартирою АДРЕСА_1 (а. с. 98).

На виконання вказаної ухвали КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» надало відповідь від 05 листопада 2024 року № 062/14/-11460 про те, що згідно з даними реєстрових книг квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 листопада 1997 року.

Водночас КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» акцентувало, що для отримання актуальної інформації щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно суду необхідно скористатися Державним реєстром речових прав на нерухоме майно (а. с. 109).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є офіційним визнанням права власності з боку держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 911/3594/17).

У матеріалах справи наявний витяг із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого від 26 липня 2024 року, згідно з яким квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 (2/20 частки), ОСОБА_1 (2/20 частки) (а. с. 29, 30).

Колегія суддів Верховного Суду не може погодитися з висновком апеляційного суду про те, що вся сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, постачання теплової енергії, нарахована позивачем за адресою: квартира АДРЕСА_1 , підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частинах.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Відповідно до статті 356 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (стаття 360 ЦК України).

Отже, кожен із власників спільної часткової власності несе витрати щодо утримання майна відповідно до своєї частки у спільному майні.

Якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (стаття 540 ЦК України).

Натомість солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (статті 541 ЦК України).

Тобто солідарний обов`язок можливий лише як виняток - якщо: (а) усі співвласники разом уклали договір про надання комунальних послуг як співспоживачі і договір чи закон передбачає солідарність; або (б) це прямо встановлено законом. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, зокрема укласти окремі договори з надавачами послуг.

Суди у справі встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить по 2/20 частики квартирі АДРЕСА_1 . Договором про надання послуг централізованого опалення та достачання гарячої води або законом не визначено, що у випадку порушення зобов`язання щодо сплати за надані послуги виникає солідарне зобов`язання.

Водночас власників інших 16/20 частин квартири в справі не встановлено, а тому суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про стягнення з відповідачів всієї заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 порівну.

Доводи позивача про відсутність інформації про інших співвласників квартири не можуть покладати на відповідачів обов`язку зі сплати усієї суми заборгованості, оскільки кожен із власників спільної часткової власності несе витрати щодо утримання майна лише в межах своєї частки в спільному майні, а постачальник не позбавлений права звернути до суду з вимогами до інших співвласників про стягнення решти заборгованості за послуги з теплопостачання, гарячої води тощо після встановлення їх осіб.

Такі висновки узгоджується з постановою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року в справі № 344/1792/16-ц, які апеляційний суд не врахував.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції не відповідають положенням ЦПК України та є передчасними.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьоїстатті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Боримської Ірини Олегівни про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Боримської Ірини Олегівни задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. Ситнік

Судді:В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська