Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №910/8042/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.10.2026Справа № 910/8042/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/8042/26

за позовом Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області;

до Державної установи "Українські гідромеліоративні системи";

про стягнення 70 150,95 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональний офіс водних ресурсів у Миколаївській області (далі також - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом в якому просить суд стягнути з Державної установи "Українські гідромеліоративні системи" (далі також - відповідач) безпідставно збережені кошти у розмірі 70 150,95 грн у вигляді витрат на сплату земельного податку за період з 01.01.2026 по 31.05.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 відкрито провадження у справі № 910/8042/26, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.07.2026 була направлена сторонам в їх відповідні електронні кабінети в системі "Електронний суд", та яка була ними отримана 06.07.2026, про що свідчать повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На виконання спільних наказів Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм і Державного агентства водних ресурсів України від 10.04.2025 № 281/55 та від 15.12.2025 № 688/201 "Про передачу державного майна", на підставі Актів приймання-передачі державного майна, затверджених Першим заступником Голови Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм 01.01.2026 до сфери управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм було передано державне майно - об`єкти водогосподарських комплексів на території Миколаївської області (Кам`янський, Катеринівський, Калинівський, Новосафронівський, Кандибінський), у тому числі насосні станції (ГНС, НСП), будівлі ремонтних механічних майстерень (РММ), трансформаторні підстанції (ТП, ЗТП, КТП) та інше обладнання, обладнане приладами обліку електричної енергії. Балансоутримувачем та фактичним користувачем цього майна з 01.01.2026 визначено відповідача - Державну установу "Українські гідромеліоративні системи" відповідно до спільних вказаних наказів. 01.01.2026 - затверджено Акти приймання-передачі державного майна, що підтверджує перехід майна до відповідача.

Склад переданого нерухомого майна з інвентарними номерами та вартістю кожного об`єкта наведено у Додатку 1 до Акта приймання-передачі. Зокрема, до складу Кам`янського водогосподарського комплексу входять розташовані в с. Кам`янка будівлі ГНС «Кам`янська» (інв. № 101310075, первісна вартість 3 676 013,00 грн), НСП «Кам`янська» (інв. № 101310076, 10 405 000,00 грн), ГНС Нечаянська (інв. № 101310078, 20 844 000,00 грн), водосховище «Кам`янське» (інв. № 101350945, 32 118 081,48 грн) та інші; об`єкти Катеринівського, Калинівського та Новосафронівського комплексів - відповідно в с. Рівне, с. Калинівка та с. Новосафронівка, що підтверджує розташування переданих об`єктів на земельних ділянках, за які позивач сплачував земельний податок.

Починаючи з 01.01.2026 єдиним балансоутримувачем і фактичним користувачем зазначеного нерухомого майна є відповідач - Державна установа «Українські гідромеліоративні системи», що підтверджується листом Позивача від 25.05.2026 № 809/04, актами приймання-передачі та переліком майна, переданого згідно з наказом № 281/55 від 10.04.2025.

Спільний наказ від 15.12.2025 № 688/201 визначив дату початку виконання відповідачем обов`язків балансоутримувача як 01.01.2026.

Цією ж датою, « 01» січня 2026 року, затверджено Акти приймання-передачі державного майна, що підтверджує перехід майна до відповідача саме з 01.01.2026.

Будівлі та споруди передані відповідачу, розташовані на земельних ділянках державної власності, які перебувають у користуванні позивача.

Як визначений у Податковому кодексі України платник плати за землю, позивач подав до ГУ ДПС у Миколаївській області податкові декларації з плати за землю на 2026 рік за такими земельними ділянками, на яких розташовані передані відповідачу об`єкти: с. Кам`янка, Миколаївський район, Миколаївська область - річна сума земельного податку 32 611,50 грн (15,0000 га); об`єкти Кам`янського водогосподарського комплексу; с. Рівне, Миколаївський район, Миколаївська область - 102 182,70 грн (47,0000 га); об`єкти Кам`янського / Катеринівського комплексів; с. Новосафронівка, Миколаївський район, Миколаївська область - 2 761,11 грн (1,2700 га); об`єкти Новосафронівського водогосподарського комплексу; с. Новопетрівське, Миколаївський район, Миколаївська область - 652,23 грн (0,3009 га); с. Себине, Миколаївський район, Миколаївська область - 30 154,77 грн (13,8700 га); об`єкти Кандибінського водогосподарського комплексу (включно з ГНС «Кандибинська»).

Загальна річна сума земельного податку за вказані ділянки становить 168 362,31 грн, у розрахунку на 1 місяць - 14 030,19 грн.

За період з 01.01.2026 по 31.05.2026 позивач фактично сплатив до бюджету земельний податок за вказані земельні ділянки у загальній сумі 70 150,95 грн (14 030,19 грн * 5 міс.), що підтверджується платіжними інструкціями: за січень 2026: № 230 від 20.02.2026 (2 567,25 грн), № 231 від 20.02.2026 (7 190,91 грн), № 234 від 20.02.2026 (11 232,85 грн); за лютий 2026: № 353 від 12.03.2026 (11 232,85 грн), № 355 від 12.03.2026 (2 567,25 грн), № 356 від 12.03.2026 (7 190,91 грн); за березень 2026: № 547 від 10.04.2026 (2 567,25 грн), № 548 від 10.04.2026 (7 190,91 грн), № 550 від 10.04.2026 (11 232,85 грн); за квітень 2026: № 684 від 05.05.2026 (2 567,25 грн), № 685 від 05.05.2026 (7 190,91 грн), № 687 від 05.05.2026 (11 232,85 грн). за травень 2026: № 966 від 18.06.2026 (2 567,25 грн), № 967 від 18.06.2026 (7 190,91 грн), № 969 від 18.06.2026 (11?232,85 грн).

Розрахунок сплаченого земельного податку за період з 01.01.2026 по 31.05.2026: 168 362,31 грн / 12 міс. * 5 міс. = 70 150,95 грн.

Листом від 25.05.2026 № 809/04 позивач звернувся до відповідача з вимогою компенсувати витрати на сплату земельного податку за вищезазначений період у сумі 70 150,95 грн, додавши копії податкових декларацій з плати за землю на 2026 рік та копії платіжних інструкцій.

Лист направлено на адресу відповідача та електронну адресу infougms@ukr.net, однак станом на день подання цього позову вимога позивача залишилася без задоволення, кошти на рахунок позивача не надійшли, мотивована відповідь не надана.

З урахуванням викладеного, позивач вказує, що відповідач без правової підстави, за рахунок позивача, зберіг кошти у сумі сплаченого позивачем земельного податку за період з 01.01.2026 по 31.05.2026 у розмірі 70 150,95 грн, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За приписами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Зазначене викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 № 910/1238/17, від 26.06.2018 № 910/9072/17.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Вказаний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 № 904/2444/18, від 23.04.2019 № 918/47/18, від 23.01.2020 № 910/3395/19.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач розрахувався з позивачем за сплачений останнім земельного податку за період з 01.01.2026 по 31.05.2026 у розмірі 70 150,95 грн, як і не надано доказів законного їх утримання.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано, хоча про розгляд справи відповідачу відомо, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

З врахуванням викладеного Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вимога позивач про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України грошових коштів у розмірі 70 150,95 грн підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної установи "Українські гідромеліоративні системи" (04053, місто Київ, вул. Тургенєвська, будинок 82-А, ідентифікаційний код 23586474) на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області (54005, Миколаївська область, місто Миколаїв, вул. Марка Кропивницького, будинок 14, ідентифікаційний код 01038921) грошові кошти у розмірі 70 150 (сімдесят тисяч сто п`ятдесят) грн 95 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко