Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №909/652/26 — Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/652/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисхутролюкс", вул. Вербова, буд. 9, м. Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77400

про стягнення заборгованості у розмірі 2 726 895, 00 грн.

за участю:

представника позивача: Барабаш М.Ю. (в режимі відеоконференції);

представника відповідача: Чебачевої О.О.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисхутролюкс" (далі – відповідач) про стягнення пені в сумі 2 726 895,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов державного контракту (договору) №85/03-24-РМ від 19.03.2024 в частині своєчасної поставки товару, за що позивач нарахував штрафні санкції у розмірі 2 726 895,00 грн.

Представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисхутролюкс" подано відзив на позов за вх. № 11406/26 від 16.06.2026 року, в якому проти позову заперечує в повному обсязі. Водночас контррозрахунку пені не надав, як і не заперечував порушення строків поставки відповідачем. Проте, просив зменшити пеню на 90 % мотивуючи тим, що ТОВ "Тисхутролюкс" не здійснило поставку в терміни передбачені в договорі № 85/03-24-РМ від 19.03.2024 року, однак такі порушення відбулись не з вини відповідача, а в силу форс-мажорних обставин, що підтверджені належним чином сертифікатами ТПП та були направлені належним чином позивачу (клопотання про зменшення штрафних санкцій за вх. № 15888/26 від 31.08.2026 року).

Представником позивача Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" подано заперечення на клопотання про зменшення штрафних санкцій за вх. № 16293/26 від 03.09.2026 року, в яких він просить суд відмовити у задоволенні клопотання у повному обсязі. Вважає надані ТОВ "Тисхутролюкс" сертифікати неналежними та недопустимими доказами, оскільки в них визнано форс-мажорними обставинами ті, які в силу статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України не вважаються надзвичайними і невідворотними обставинами, а посилання на загальні обставини воєнного часу не можуть розглядатися як непередбачувані для відповідача та не звільняють його від обов`язку належного виконання зобов`язань за договором, укладеним у 2024 році.

Наказом Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу – державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" та яким прямо визначено, що державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу".

Наказом Міністерства оборони України № 647 від 30.09.2025 внесено зміни до наказу Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025, якими продовжено строк завершення заходів з реорганізації державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" до 31 грудня 2025 року.

Наказом Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" його правонаступнику - державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель".

З моменту затвердження передавального акта усі права та обов`язки державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" перейшли до державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель".

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Виходячи з приписів статті 107 Цивільного кодексу України, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

У разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц дійшов висновку про те, що у статтях 104 Цивільного кодексу України та 107 Цивільного кодексу України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2023 у справі № 910/16900/19 зазначив, що передавальний акт є підтвердженням факту та допустимим доказом переходу прав та обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання до іншої юридичної особи.

Таким чином, з урахуванням наказів Міністерства оборони України про реорганізацію, затвердженого передавального акта та положень чинного законодавства, ДП "Агенція оборонних закупівель" є належним правонаступником усіх прав та обов`язків ДП "Державний оператор тилу", у тому числі прав та обов`язків за договорами, укладеними останнім.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши та об`єктивно оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що 19 березня 2024 року Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тисхутролюкс" укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 85/03-24-РМ .

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити замовнику Кепі бойове (кашкет польовий) з тканини тип 4, клас 7, найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток № 1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель – ID: UA-2024-02-14-012897-a), а замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни (п. 1.2 Договору).

Цей Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 "Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни" відповідно до: Порядку використання державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція закупівель у сфері оборони" коштів, передбачених у державному бюджеті для оборонних закупівель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 р. наказу Міністерства оборони України від 02.12.2023 № 716/нм "Про уповноваження державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція закупівель у сфері оборони" на виконання функції служби державного замовника у сфері оборони".

Згідно з п. 4.1 Договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток № 1), або в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору .

Заявка на поставку Товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення Договору (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 4.3.2 Договору протягом 2 (двох) робочих днів після отримання заявки на поставку товару постачальник зобов`язаний підтвердити замовнику свою готовність поставити товар або, у разі, якщо строк поставки у заявці на поставку товару є коротшим ніж строк поставки, визначений у Специфікації (Додаток № 1), надати мотивоване звернення щодо зміни дати поставки товару, вказаної замовником у заявці на поставку товару.

Таке підтвердження або мотивоване звернення направляються замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором. У разі ненадання постачальником підтвердження готовності поставити товар або мотивованого звернення щодо зміни дати поставки товару протягом 2 (двох) робочих днів після отримання від замовника заявки на поставку товару така заявка вважається підтвердженою постачальником.

Пунктом 5 Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору, передбачено, що кінцевими датами, до яких здійснюється поставка (включно), є: 100 000 штук у строк до 30.04.2024 включно, 100 000 штук у строк до 31.05.2024 включно, 100 000 штук до 30.06.2024 включно.

На виконання умов Договору позивачем сформовані та надіслані постачальнику заявки на поставку товару - кепі бойового (кашкет польовий) з тканини тип 4, клас 7: - №R000139 від 19.03.2024 у кількості 50 000 штук до 30.04.2024 року включно; - №R000142 від 19.03.2024 у кількості 50 000 штук до 30.04.2024 року включно; - №R000140 від 19.03.2024 у кількості 50 000 штук до 31.05.2024 року включно; - №R000143 від 19.03.2024 у кількості 50 000 штук до 31.05.2024 року включно; - №R000141 від 19.03.2024 у кількості 50 000 штук до 30.06.2024 року включно; - №R000144 від 19.03.2024 у кількості 50 000 штук до 30.06.2024 року включно.

Заявки на поставку № R000139, № R000140, № R000141, № R000142,№ R000143, № R000144 від 19.03.2024 направлені постачальнику 19.03.2024, тобто більш ніж за 10 днів до кінцевої дати поставки товару, що відповідає строку, визначеному в п. 4.3 Договору.

Заперечень (звернень) від постачальника щодо строків (умов) поставки за заявками в порядку п. 4.3.2 Договору на адресу замовника не надходили.

У разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача (п. 6.7 Договору).

Як встановлено судом, товар, визначений пунктом 1.1 Договору, поставлений із порушенням встановлених строків, що підтверджується актами приймання-передачі товару:

- № 209 від 15.05.2024 на суму 4 766 400,00 грн - за заявкою R000139 кінцева дата поставки 30.04.2024;

- № 127 від 19.06.2024 на суму 2 383 200,00 грн - за заявкою R000140 кінцева дата поставки 31.05.2024;

- № 717 від 19.07.2024 на суму 3 177 600,00 грн та № 423 від 31.07.2024 на суму 4 766 400,00 грн - за заявкою R00014 кінцева дата поставки 30.06.2024;

- № 311 від 28.06.2024 на суму 4 194 000,00 грн - за заявкою R000143 кінцева дата поставки 31.05.2024;

- № 703 від 12.07.2024 на суму 3 495 000,00 грн та № 195 від 31.07.2024 на суму 2 796 000,00 грн - за заявкою R000144 кінцева дата поставки 30.06.2024.

Положеннями п. 8.2. Договору встановлено, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Враховуючи те, що товар був поставлений з порушенням строку, то відповідно до п. 8.2 договору, позивач нарахував відповідачу 2 726 895 грн пені.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога про стягнення пені у сумі 2 726 895,00 грн (два мільйони сімсот двадцять шість тисяч вісімсот дев`яносто п`ять гривень 00 копійок) за неналежне виконання умов державного контракту (договору) про закупівлю № 85/03-24-РМ від 19.03.2024 р.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша ст. 202 Цивільного кодексу України).

В силу приписів статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Між сторонами виникли правовідносини на підставі державного контракту (договору) про закупівлю № 85/03-24-РМ від 19.03.2024 р., який за правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.Відповідно до частини першої статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша ст. 629 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару за державним контрактом (договором) про закупівлю № 85/03-24-РМ від 19.03.2024 р. у строк, визначений у специфікації (додаток № 1). Зазначеною специфікацією передбачено, що кінцевими датами, до яких здійснюється поставка, є: 100 000 штук - у строк до 30.04.2024 включно, 100 000 штук - у строк до 31.05.2024 включно, 100 000 штук - до 30.06.2024 включно. Однак товар у повному обсязі у встановлений договором строк відповідач не поставив, у зв`язку з чим допустив прострочення виконання зобов`язання з постачання товару.

Частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положення про штрафні санкції та пеню за неналежне виконання зобов`язань або порушення строків їх виконання, які передбачені законодавцем в чинному Цивільному кодексі України, викликані необхідністю стабільної і ефективної підприємницької діяльності усіх суб`єктів господарювання та інших учасників ринкових відносин, а також дотримання прав споживачів.

Будь-яке невиконання умов договору щодо якості, кількості або строків його виконання тягне за собою порушення стабільності підприємницької діяльності таких суб`єктів господарювання та ринку в цілому, призводить до порушення прав споживачів, створює перешкоди у використанні очікуваного (запланованого) результату та може завдавати збитки. Тому, передбачені законодавцем санкції дисциплінують сторін договірних відносин і стримують недобросовісних контрагентів.

Як зазначено вище, відповідно до п. 8.2 Договору, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Тисхутролюкс" здійснило поставку товару за державним контрактом (договором) про закупівлю № 85/03-24-РМ від 19.03.2024 р. із недотриманням строків, визначених у специфікації (додаток № 1), чим порушило умови Договору, то на підставі вимог Цивільного кодексу України та умов договору позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі 2 726 895,00 грн, дотримуючись встановлених строків, порядку нарахування та сталої судової практики.

Поряд з цим, представником відповідача заявлено клопотання про зменшення пені на 90 %.

Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України надають право суду зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на судову практику, вирішуючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів для виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

Одночасно з викладеним суд зазначає, що при вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього, категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 Цивільного кодексу України є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 04.07.2021 у справі № 916/878/20.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі вичерпного переліку обставин, як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя ст. 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Такий же за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання ), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципу права (правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

Разом з тим, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18.

Водночас суд враховує, що завданням неустойки є стимулювання боржника до виконання зобов`язання. Вона має компенсаційний, а не каральний характер і не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника або джерело отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (аналогічний висновок викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013). Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо вони надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому закон не вимагає обов`язкової наявності одночасно всіх умов для зменшення неустойки, достатньою може бути наявність лише однієї з них (постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17).

Як зазначила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки є дискреційним повноваженням суду, яке реалізується з огляду на конкретні обставини справи за внутрішнім переконанням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України (постанова від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

Судом враховано:

– інтереси сторін та значний розмір нарахованої позивачем пені;

– факт поставки відповідачем товарів, визначених Договором, без будь-яких зауважень позивача щодо їхньої якості тощо;

– те, що позивач не надав доказів, які свідчили б про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання йому збитків унаслідок дій відповідача.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, задля запобігання настання негативних наслідків для обох сторін - вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, адекватним та співмірним і таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, висновок щодо зменшення розміру штрафу на 20 відсотків.

Принагідно, суд звертає увагу, що зменшення пені на 90%-99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що в свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що у п. 7.31. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначено, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати.

Доказами у справі, відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими, речовими і електронними доказами;

- висновками експертів;

- показаннями свідків (частина друга ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

Суд, надавши оцінку, як зібраним у справі доказам вцілому, так і кожному зокрема, приходить до висновку про часкове задоволення позову, а з огляду на викладене та враховуючи збереження балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 20% та стягнути з відповідача 2 181 516,00 грн (два мільйони сто вісімдесят одна тисяча п`ятсот шістнадцять гривень 00 копійок).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що згідно з платіжною інструкцією № 11263 від 21.05.2026 р. позивачем сплачено судовий збір у розмірі 32 722,74 грн за подання вищезазначеного позову.

Водночас, суд зазначає, що у разі, коли господарський суд зменшує розмір неустойки, судові витрати позивача, пов`язані з розглядом справи, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За наведеного, суд вважає за правомірне судовий збір у розмірі 32 722,74 грн (тридцять дві тисячі сімсот двадцять дві гривні 74 копійки) відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисхутролюкс" (вул. Вербова, буд. 9, м. Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77400, код ЄДРПОУ 32882199) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074, код ЄДРПОУ 44725823) 2 181 516,00 грн (два мільйони сто вісімдесят одна тисяча п`ятсот шістнадцять гривень 00 копійок) пені за неналежне виконання зобов`язань за державним контрактом (договором) № 85/03-24-РМ від 19.03.2024 р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисхутролюкс" (вул. Вербова, буд. 9, м. Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77400, код ЄДРПОУ 32882199) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074, код ЄДРПОУ 44725823) витрати по сплаті судового збору в розмірі 32 722,74 грн (тридцять дві тисячі сімсот двадцять дві гривні 74 копійки).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 12.10.2026.

Суддя Світлана КОБЕЦЬКА