Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №909/461/26 — Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/461/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Оріана"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпус Захисту"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1

про визнання недійсною додаткової угоди

за участю:

від позивача: Вороняк Ганна Євгенівна, Тодарчук Тетяна Володимирівна,

від відповідача: Михайлюк Назар Миколайович

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Акціонерне товариство "Оріана" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпус Захисту" про визнання недійсною Додаткової угоди від 11 квітня 2023 року до Договору оренди №341-юр-487 від 01 листопада 2016 року, укладену між Акціонерним товариством "Оріана" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпус Захисту".

Хід процесуальних дій та вирішення процесуальних питань у цій справі відображений в протоколах судових засідань та ухвалах, постановлених за наслідками розгляду поданих сторонами клопотань, які містяться в матеріалах справи.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Додаткова угода від 11.04. 2023 до Договору оренди №341-юр-487 від 01.11. 2016, яка в розумінні ст. 654 ЦК України є правочином, з боку АТ "Оріана" підписана особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для її підписання, у зв`язку із чим не додержано необхідної вимоги для чинності правочину, встановленої частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України що, в свою чергу, є підставою для визнання недійсності правочину згідно із частиною 1 статті 215 цього Кодексу. Зміна цим правочином цивільних прав та обов`язків, які виникли на підставі основного Договору оренди №341-юр-487 від 01.11.2016 не відповідають інтересам АТ "Оріана", оскільки не спрямовані на забезпечення досягнення мети діяльності товариства у вигляді досягнення економічного ефекту та ефективного управління майном господарського товариства. Позов обґрунтований ст. 92, 97, 202, 203, 215 ЦК України.

У відповіді на відзив позивач вказав, що посилання відповідача на те, що судами в справі № 344/133/24 встановлені обставини, що ОСОБА_1 виконував обов`язки генерального директора, видавав накази від імені товариства, діяв як службова особа підприємства є безпідставними, такі обставини не носять преюдиційного характеру при розгляді Господарським судом Івано-Франківської області справи №909/461/26.

Щодо посилання відповідача на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 917/1335/18, в тому числі й щодо дотримання принципу юридичної визначеності, зазначив, що питання наявності у ОСОБА_1. повноважень на час підписання ним 11.04.2023 Додаткової угоди до Договору оренди № 341-юр-487 від 01 листопада 2016 року судом в справі, на яку посилається відповідач, не досліджувалося та жодних обставин щодо цього не встановлювалося, тобто така обставина не входила до предмета доказування у справі № 344/133/24.

Також вказав, що позиція відповідача щодо преюдиційного характеру судового рішення у справі № 909/195/23 є хибною, оскільки предметом спору у цій справі є вимога ОСОБА_1. про визнання недійсними рішення наглядової ради відповідача, що оформлене протоколом №19/2022 від 27.12.2022, яким в т.ч. прийнято рішення про припинення його повноважень, як виконуючого обов`язки генерального директора та члена дирекції АТ "Оріана". Вказаним судовим рішенням не вирішувалось питання поновлення ОСОБА_1 на посаді та допуску його до виконання обов`язків генерального директора АТ "Оріана".

Зазначив, що суперечливою є поведінка відповідача, оскільки в листуванні між підприємствами щодо зміни розміру орендної плати та припинення дії договору оренди майна він жодного разу не зазначив про наявність додаткової угоди до Договору оренди № 341-юр-487 від 01.11.2016, яка начебто була укладена з АТ "Оріана" 11.04.2023 та підписана зі сторони позивача ОСОБА_1. Про існування Додаткової угоди від 11.04.2023 стало відомо 25.02.2026 з клопотання представника ТОВ "Корпус Захисту" про долучення доказів з метою спростування тверджень відповідача у справі №909/1406/25. Тобто не зважаючи на тривалий спір між АТ "Оріана" та ТОВ "Корпус захисту" щодо продовження дії договору оренди, відповідач фактично не посилався на вказану додаткову угоду як на законну підставу

користування майном.

Зазначив, що незрозумілим також для позивача є твердження відповідача, що сторони

фактично виконали правочин та прийняли його результати, а тому сторона не вправі посилатися на відсутність повноважень свого представника після спливу 3-річного терміну на таке виконання. Звернув увагу суду, що оспорювана додаткова угода не була виконана, так як Договір оренди №341-юр-487 від 01.11.2016 фактично був припинений за ініціативою АТ "Оріана" з 01.08.2025.

Щодо порушеного права позивача, АТ "Оріана" зазначило, що укладення Додаткової угоди від 11.04.2023 фактично відстрочило строк дії договору оренди від 01.11.2016 №341-юр-487 на непрогнозований час без будь-яких компенсацій для АТ "Оріана", чим порушило баланс інтересів позивача та зумовило недоотримання АТ "Оріана" орендної плати в значному розмірі.

У поясненнях в порядку надання відповіді на пояснення третьої особи, позивач зазначив, що здійснення управлінських функцій ОСОБА_1. у вказаний період вчинено на підставі самоправного поновлення себе на посаді в.о.генерального директора, згідно особисто виданого ним наказу, однак без поновлення його повноважень відповідно до п. 17.3.(12), п.17.3.(14), 18.2, 18.15 Статуту. ОСОБА_1. справді 31.03.2024 видав наказ № 44 та самостійно з порушенням порядку та без відповідного рішення Наглядової ради АТ "Оріана"

приступив до виконання обов`язків виконуючого обов`язки генерального директора Товариства.

Цей наказ виданий ним на момент дії рішення Наглядової ради, що оформлене протоколом №19/2022 від 27.12.2022 , згідно якого припинені повноваження ОСОБА_1 як в.о.Генерального директора АТ "Оріана". Зазначене рішення станом з 31.03.2023 до 11.04.2023 включно (дати спірної угоди) Наглядовою радою не скасовувалось, в судовому порядку теж не скасовувалось і недійсним не визнавалось.

Вказав, що наявність в ЄДРПОУ запису про перебування ОСОБА_1 на посаді керівника Товариства не є безумовним підтвердженням наявності у нього повноважень на управління підприємством. Державна реєстрація має лише обліковий характер і не визначає момент набуття повноважень.

Зазначив, що голослівними є також твердження ОСОБА_1 про те, що додаткова угода до договору оренди, яка укладена 11.04.2023, передана разом з усіма документами та договорами попередньому керівнику ОСОБА_2 , оскільки жодні передавальні акти на підтвердження факту такої передачі не були складені. Сам ОСОБА_1 не навів доказів про реальне здійснення передавання документів новому керівнику, не зазначив обставин і дати вчинення таких дій, переліку складених і підписаних документів, якими засвідчено факт передачі-прийняття тощо.

Також звернув увагу суду, на те, що ТОВ "Корпус Захисту" здійснило оплату орендної плати за серпень 2025 року згідно платіжних інструкцій від 04.07.2025 №11874 та від 18.07.2025 №11876 на рахунок вказаний в оспорюваній угоді, проте АТ "Оріана" повернуло ці кошти як помилково сплачені.

В подальшому відповідач перерахував кошти на рахунок, який не міститься в реквізитах спірної угоди та тривалий час не використовувався АТ "Оріана", після припинення дії договору оренди та повернення Орендодавцем сплачених за оренду коштів, щоб створити видимість наявності підстав для продовження строку дії Договору оренди

приміщення.

Крім того, ОСОБА_1 , як залучена на стороні позивача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, не зазначив взагалі, чим він керувався при укладенні спірної угоди і який економічний інтерес переслідував, за умови явно невигідних для АТ "Оріана" умов як основного договору оренди, так і умов додаткової угоди.

Просив позов задовольнити.

Позиція відповідача.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки базуються на взаємовиключній правовій позиції позивача.

03.01.2024 АТ "Оріана" звернулося до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, обґрунтовуючи вимоги тим, що саме він, будучи керівником, видав наказ про звільнення працівника, отже був наділеним повним спектором повноважень директора на звільнення працівника.

Таким чином, позивач одночасно визнає ОСОБА_1 керівником (коли це вигідно), і заперечує його повноваження (у цій справі), що є класичним проявом суперечливої поведінки.

Вказав, що у судових справах за участю АТ "Оріана" вже встановлені обставини щодо

статусу ОСОБА_1 . Зокрема, суди встановили, що ОСОБА_1 виконував обов`язки генерального директора; видавав накази від імені товариства; діяв як службова особа підприємства. Отже, позивач не має права у цій справі заперечувати ті обставини, які вже були встановлені судами за його ж участю.

Зазначив, що позивач не навів жодних доказів та не довів порушення вимог ст. 203 ЦК України, а також наявності підстав недійсності за ст.215 ЦК України, відсутності волі юридичної особи, оскільки договір виконувався, а позивач тривалий час не заперечував його чинність, що свідчить про його фактичне схвалення.

Також вказав про відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного права позивача, зокрема позивач не зазначає конкретного суб`єктивного права, яке було порушене; не доводить настання негативних наслідків саме внаслідок укладення угоди; не обґрунтовує причинно-наслідковий зв`язок між укладенням правочину та можливими збитками або обмеженням прав, а використовує позов як спосіб перегляду власних управлінських рішень, та намагається здійснити контроль за діяльністю свого органу через суд.

Просив суд в позові відмовити.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 .

У письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що спірну додаткову угоду від 11.04.2023 підписав у період фактичного здійснення повноважень виконувача обов`язків генерального директора АТ "Оріана". У період з 31.03.2023 до 18.04.2023 здійснював управлінські функції товариства, видавав накази, представляв інтереси товариства та діяв як службова особа підприємства.

Зазначив, що позивач тривалий час не оспорював спірну додаткову угоду, а договірні відносини між сторонами фактично виконувалися. Вказав, що як йому відомо, позивач не повернув орендну плату відповідачу за нібито період недійсності такої угоди, а відповідно своїми фактичними діями підтвердив чинність самої угоди та фактичних правовідносин.

Вказав, що спірна Додаткова угода була передана разом з усіма документами та договорами попередньому керівнику, віддані печатка, ознайомлено з номенклатурою справ та рахунками. Таким керівником був ОСОБА_3 , начальником юридичного відділу був ОСОБА_4 .

Також зазначив, що у період з 31.03.2023 до 28.04.2023 вів табель обліку робочого часу усіх працівників АТ "Оріана", що також підтверджує фактичне здійснення функцій виконувача обов`язків генерального директора товариства. Ця обставина достеменно відома позивачу у цій справі. Ведення табелю обліку робочого часу є управлінською та організаційною функцією роботодавця, яка належить до компетенції керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

АТ "Оріана" протягом зазначеного періоду не заперечувало проти виконання ним відповідних функцій, не усувало його від здійснення управлінських повноважень та фактично визнавало особою, яка здійснювала керівництво діяльністю товариства. Табелі обліку робочого часу використовувалися у господарській діяльності підприємства, приймалися бухгалтерією та кадровою службою товариства, що свідчить про фактичне визнання повноважень керівника самим позивачем, а також сплатою усіх податків та зборів (ЄСВ, ПДФО, військового збору), тому доводи позивача про відсутність повноважень є безпідставними та спростовуються фактичними діями самого товариства.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

01.11.2016 АТ "Оріана" в особі керуючого санацією Юрківа В.В. (Орендодавець) та ТОВ "Корпус Захисту" в особі директора Гунько О.Ю. (Орендар) уклали договір оренди №341-юр-487, за умовами якого Орендар у строкове платне користування отримав нежитлові приміщення: будинок для гостей "Меркурій" інв. №105 площею 2 тис. 374 м.кв., будівлю авто гаражу інв. №9452 та інше майно площею 3 тис. 245 м.кв. відповідно до переліку Акта прийому-передачі, які розташовані за адресою: вул. Чорновола, 52, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300.

Згідно з актом прийому-передачі основних засобів в оренду за договором №341-юр-487 від 01.11.2016 передано майно згідно списку в кількості 120 одиниць.

До укладення вказаного договору передувало письмове звернення директора ТОВ "Корпус Захисту" Гунька О.Ю. , яке зареєстроване АТ "Оріана" 10.03.2016 за №168, в якому останній просив надати в оренду готельно-розважальний комплекс "Меркурій" терміном на 5 років з щомісячною оплатою 15 000 грн.

Відповідно до рішення конкурсної комісії з питань оренди майна від 26.04.2016, яке викладене у протоколі №1, що затверджений керуючим санацією за умови ефективного використання об`єкту оренди - з метою розміщення готельно- ресторанного комплексу здійснена передача майна строком на 2 роки 11 місяців та визначений розмір щомісячної орендної плати - 15 000 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору, розмір орендної плати, яку Орендар сплачує Орендодавцю незалежно від результатів своєї господарської діяльності, складає 15 000,00 гривень з ПДВ за кожен місяць оренди.

В п. 7.4 договору передбачено право Орендаря щодо передачі орендованого майна в суборенду третім особам.

Згідно із п. 11.1 Договору оренди термін оренди приміщення встановлено у два роки та одинадцять місяців та розраховується з часу підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта оренди.

Відповідно до п.11.2. Договору оренди визначено, що якщо жодна із Сторін в 30 денний термін до закінчення цього Договору не заявить про намір його припинити або змінити, цей Договір щоразу автоматично продовжується на кожен наступний термін, та на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Як ствердив позивач та не заперечив відповідач, АТ "Оріана", керуючись положеннями п. 11.1 та п.11.2 Договору оренди повідомило ТОВ "Корпус Захисту" про намір припинення договору оренди з 01.08.2025, оскільки строк його дії закінчувався.

04.12.2025 ТОВ "Корпус Захисту " не погоджуючись із позицією АТ "Оріана" про припинення права користуватися вказаним майном, звернувся із позовом до суду про усунення перешкод в користуванні цим майном (справа № 909/1406/25). В підтвердження права користування спірним майном долучив до матеріалів справи Додаткову угоду від 11 квітня 2023 року до Договору оренди №341-юр-487 від 01.11.2016 відповідно до якої:

1. Внесені доповнення до пункту 11.2. розділу 11 договору, у такій редакції: "У випадку, якщо строк дії даного Договору закінчується у період дії воєнного стану в Україні, такий договір автоматично продовжується на період дії воєнного стану та діє впродовж чотирьох місяців після його припинення, без оформлення будь-яких угод про продовження його дії". Договір вважається автоматично пролонгованим за відсутності у сторін заяв про намір його припинити в 30 денний термін до дня завершення чотиримісячного строку, який обчислюється з дня припинення воєнного стану.

2. Всі інші умови Договору та додатки до нього залишаються без змін Сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

3. Дана Додаткова угода складена у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із Сторін.

4. Дана Додаткова угода набуває чинності з моменту підписання її Сторонами і є невід`ємною частиною Договору оренди №341-юр-487 від 01.11.2016 року.

Додаткова угода підписана зі сторони АТ "Оріана" в.о. генерального директора ОСОБА_1., який діяв на підставі Статуту.

Позивач вказав, що про існування спірної Додаткової угоди йому стало відомо 25.02.2026 з клопотання представника ТОВ "Корпус Захисту" про долучення доказів з метою спростування тверджень у справі №909/1406/25. Примірник Додаткової угоди від 11.04.2023 року у АТ "Оріана" відсутній.

Відповідно до п.п.1.3,1.4. Статуту ВАТ "Оріана", затвердженого протоколом №11 загальних зборів ВАТ "Оріана" від 08.11.2018, який діяв (станом на 11 квітня 2023 року (дата підписання Додаткової угоди) товариство є юридичною особою приватного права. Засновником товариства є держава в особі Фонду державного майна України.

Відповідно до пункту 3.1 Статуту метою діяльності товариства є одержання прибутку. Товариство здійснює свою діяльність на основі власного майна та/або майна, що знаходиться у користуванні Товариства (п.9.1 Статуту).

Відповідно до п.4.5 Статуту товариство має право від свого імені вчиняти правочини, укладати договори, угоди, контракти, набувати майнові та немайнові права, нести зобов`язання.

Згідно з пунктом 5.4 Статуту товариство набуває прав та обов`язків через органи, які діють з урахуванням повноважень і обмежень, наданих цим Статутом, внутрішніми документами Товариства та чинним законодавством.

В пункті 5.5. Статуту зазначено, що орган Товариства та особа, що відповідно до наданих повноважень виступає від імені Товариства зобов`язані діяти в інтересах Товариства добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень й компетенції. Якщо особи чи органи Товариства, які діють від імені Товариства порушують свої обов`язки, вони несуть відповідальність за збитки, завдані такими діями Товариству.

До складу органів товариства, які здійснюють управління та контроль останнього, належать загальні збори, наглядова рада, виконавчий орган Товариства (колегіальний) - Дирекція, ревізійна комісія, які діють в межах своїх повноважень та компетенції, що визначаються цим статутом та законодавством (п.п. 15.1-15.3 Статуту).

У пунктах 16.2 Статуту передбачено, що загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності Товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції Наглядової ради законом або Статутом.

Наглядова рада є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів Товариства і в межах компетенції, визначеної Статутом та Законом України "Про акціонерні товариства", здійснює управління Товариством, а також контролює та регулює діяльність Дирекції (п. 17.1)

Відповідно до п. 17.3.29 до виключної компетенції Наглядової ради належить прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину або про попереднє надання згоди на вчинення такого правочину у випадках, передбачених статтею 70 Закону України "Про акціонерні товариства" та/або Статуту, та про надання згоди на вчинення правочинів із заінтересованістю у випадках, передбачених ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" та/або Статуту.

В пункті 17.3.40 Статуту визначено, питання, що належать до виключної компетенції Наглядової ради, не можуть вирішуватися іншими органами Товариства, за винятком випадків, встановлених Законом України "Про акціонерні товариства".

Згідно з абз.5 п. 20.1.1. Статуту незалежно від вартості значними правочинами є договори оренди земельних ділянок та іншого нерухомого майна або основних засобів Товариства.

Виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво поточною діяльністю поточною діяльністю Товариства, є Дирекція (колегіальний виконавчий орган), яку очолює та керує її діяльністю - Генеральний директор, який обирається та повноваження якого припиняються Наглядовою радою ( п. 18.1, 18.2 Статуту).

Згідно з пунктами 18.8, 18.9, 18.10, 18.11 Статуту питання повноважень, умов діяльності, оплати праці та матеріального забезпечення Генерального директора та директорів визначаються в Статуті Товариства, трудовому договорі (контракті) та Положенні про винагороду членів Дирекції.

Прийняття Наглядовою радою рішення про обрання особи на посаду Генерального директора та/або директора є підставою для укладення з особою, обраною на вказану посаду трудового договору (контракту) із Товариством. Посадові повноваження особи, обраної на посаду Генерального директора та/або директора, дійсні з моменту її обрання, якщо інше не встановлено у відповідному рішенні Наглядової ради. Особа, обрана на посаду Генерального директора та/або директора здійснює свої повноваження на підставі цього Статуту та укладеного з нею трудового договору (контракту).

Контракт з Генеральним директором та або директором укладає (підписує) та/або розриває (припиняє) від імені Товариства - Наглядова рада в особі Голови чи особою, уповноваженою на таке підписання Наглядової ради. Відповідно до пункту 18.15 Статуту Наглядова рада має право у будь-який момент прийняти рішення про припинення повноважень генерального директора та/або директора та розірвання з ним трудових відносин, а також трудового контракту. Таке рішення Наглядова рада має право прийняти незалежно від строку перебування обраної особи на посаді генерального директора та/або директора.

Згідно з пунктом 18.16 Статуту повноваження особи, яка була обрана на посаду генерального директора та/або директора, припиняються в момент прийняття Наглядовою радою рішення про припинення повноважень генерального директора та/або директора, якщо інше не встановлено в рішенні Наглядової ради. Наслідком прийняття Наглядовою радою рішення про припинення повноважень генерального директора є розірвання з ним трудового договору (контракту) та припинення трудових відносин із товариством.

Відповідно до п. 18.28 Генеральний директор діє в інтересах Товариства. Генеральний директор діє від імені Товариства в межах, передбачених законодавством, цим Статутом та іншими актами Товариства, рішеннями Загальних зборів та Наглядової ради.

За умовами пункту 18.29 (3) Статуту Генеральний директор має право представляти Товариство без довіреності в його відносинах з іншими юридичними та фізичними особами, банківськими та фінансовими установами, органами державної влади та місцевого самоврядування, установами та організаціями, незалежно від форм власності та підпорядкування, вести переговори, самостійно укладати та підписувати від імені Товариства будь-які угоди, договори, контракти та інші правочини, а для здійснення яких, відповідно до цього Статуту та внутрішніх положень Товариства, необхідне рішення Наглядової ради, та або Загальних зборів Товариства, та/або Дирекції після отримання рішення вказаних органів Товариства про вчинення таких правочинів.

04.09.2018 ОСОБА_1 , як з виконуючий обов`язки Голови правління ВАТ "Оріана" та голова Наглядової ради ОСОБА_6 , як роботодавець, який діяв відповідно до повноважень наданих йому статутом, відповідно до рішення Наглядової ради (протокол №1 від 16.07.2018) уклали Контракт №755.

Відповідно до Додаткової угоди від 28.12.2018 №1 до Контракту №755 від 04.09.2018 в тексті Контракту слова "відкрите акціонерне товариство", "в.о. Голови правління", "Голова правління" та "Правління" замінено словами "акціонерне товариство", "в.о. Генерального директора", "Генеральний директор", "Дирекція".

Контракт і Угода підписані головою Наглядової ради та ОСОБА_1 як керівником товариства та скріплені печаткою товариства.

За умовами цього Контракту Керівник зобов`язується здійснювати поточне управління (керівництво) Роботодавцем, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження належного Роботодавцю майна, в тому числі державного майна, що не увійшло до складу статутного капіталу Роботодавця, забезпечувати виконання рішень Загальних зборів акціонерів та Наглядової ради, Керівник є посадовою особою Роботодавця і діє відповідно до повноважень, визначених для Керівника Статутом Роботодавця та/або покладених на Керівника (делегованих Керівнику) згідно із рішенням Наглядової ради та/або Загальних зборів акціонерів ( п.1.1, 1.3).

Згідно з п.п.3.1.4, 3.1.5 Контракту для належного здійснення управління (керівництва) Роботодавцем, керівник має право укладати та припиняти угоди, договори, а також вчиняти інші правочини, з усіх питань діяльності Роботодавця, з урахуванням обмежень, встановлених Статутом Роботодавця, розпоряджатися усім належним Роботодавцю майном та грошовими коштами, з урахуванням обмежень, встановлених Статутом Роботодавця.

Керівник зобов`язаний всіма своїми рішеннями та діями сприяти розвитку Роботодавця, збільшенню ним показників прибутковості та ефективності, нарощуванню темпів господарської діяльності, збереженню майна та забезпеченню матеріального благополуччя працівників Роботодавця, забезпеченню прибуткової діяльності Роботодавця, виконання фінансового плану, інвестиційної програми, ефективної реалізації (збуту) товарів, робіт та послуг, що виробляються, постачаються або надаються Роботодавцем, користуватися своїми повноваженнями виключно в інтересах Роботодавця та акціонерів Роботодавця ( п.п.3.2.1, 3.2.2.2, 3.2.3).

Відповідно до п. 7.4. Керівник може бути звільнений з посади, а Контракт розірваний у будь-який час до закінчення строку його дії за рішенням Наглядової ради.

В день звільнення (припинення дії Контракту), незалежно від причин такого звільнення (припинення), Керівник зобов`язаний повернути Роботодавцю печатки, штампи та бланки Роботодавця, документи суворої звітності, документи, в яких міститься інформація про фінансово-матеріальний стан Роботодавця, поточні та стратегічні плани розвитку та/або особливості управління Роботодавцем, а також інші документи, які стосуються Роботодавця та були отримані Керівником у зв`язку із виконанням обов`язків за цим Контрактом (п.7.6).

Контракт набуває чинності з моменту його підписання Сторонами, тобто з дати вказаної у правому верхньому куті першої сторінки та діє до обрання Голови правління товариства (Генерального директора)(п.8.1.).

Відповідно до Наказу № 36 від 04.09.2018 ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків голови правління ВАТ "Оріана" з 04 вересня 2018 року.

28.12.2018 згідно з Наказом № 61 від ОСОБА_7 приступив до виконання обов`язків в.о. генерального директора АТ "Оріана" з 28.12.2018.

27.12.2022 відбулося засідання Наглядової ради АТ "Оріана", за результатами якого складений протокол № 19/2022 та прийняте рішення про: 1) припинення з 27.12.2022 повноважень виконуючого обов`язки генерального директора та члена дирекції АТ "Оріана" ОСОБА_7 та розірвання укладеного з ним Контракту № 755 від 04.09.2018 на підставі пп. 7.3.3 п. 7.3 Контракту без виплати вихідної допомоги у розмірі шестимісячного заробітку відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України; 2) обрання з 28.12.2022 ОСОБА_8 генеральним директором та членом дирекції АТ "Оріана"; 3) уповноваження ОСОБА_8 на вчинення всіх необхідних дій, пов`язаних із реєстрацією змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців щодо припинення повноважень ОСОБА_1 та обрання ОСОБА_8 генеральним директором АТ "Оріана", а також на внесення змін щодо зміни підписанта товариства.

29.05.2023 відповідно до рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/195/23 рішення оформлене протоколом № 19/2022 від 27.12.2022 визнане недійсним.

29.12.2022 відповідно до Наказу №87-к від ОСОБА_8 приступив до виконання обов`язків в.о. гендиректора товариства, а виконуючого обов`язки генерального директора АТ "Оріана" ОСОБА_1 звільнено з роботи з 29.12.2022 на підставі пп. 7.3.3. п. 7.3. Контракту № 755 від 04.09.2018 згідно з п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених Контрактом.

Відповідно до протоколу №20/2022 засідання Наглядової ради АТ "Оріана" від 28.12.2022 р. припинено повноваження двох (з трьох) членів дирекції АТ "Оріана", ОСОБА_9 з 01.01.2023, ОСОБА_10 з 28.12.2022.

12.05.2023 АТ "Оріана" в особі Голови Наглядової ради Кузюка Р. та Генеральний директор АТ "Оріана" Бойцов Ю.О. уклали контракт.

31.03.2023 на підставі наказу Міністра юстиції України № 1188/5 від 31.03.2023 ОСОБА_1. підписав наказ № 44 "Про виконання обов`язків" та приступив до виконання обов`язків генерального директора АТ "Оріана" 31.03.2023.

03.04.2023 відповідно до Наказу №45 ОСОБА_8 відсторонений від виконання повноважень генерального директора АТ "Оріана".

Відповідно до Наказу № 1188/5 від 31.03.2023 Міністр юстиції України задоволив скаргу ОСОБА_1 та скасував реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.12.2022. № 1001201070056000740 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" (про зміну керівника ОСОБА_1 ).

05.04.2023 Наглядова рада АТ "Оріана" прийняла рішення, яке оформлене протоколом № 23/2023 про погодження на посаду в.о. Генерального директора АТ "Оріана" кандидатури ОСОБА_2 та проведення у найближчий можливий час засідання з метою призначення останнього на вказану посаду.

18.04.2023 Наглядова рада АТ "Оріана" прийняла рішення, яке оформлене протоколом № 25/2023, відповідно до якого припинила повноваження в.о. Генерального директора та члена дирекції АТ "Оріана" ОСОБА_1 з 18.04.2023 та розірвала укладений з ним Контракт № 755 від 04.09.2018; обрала з 19.04.2023 ОСОБА_2 в. о. генерального директора члена дирекції АТ "Оріана".

19.04.2023 Наглядова рада АТ "Оріана" уклала Контракт №02/2023 з ОСОБА_2 , як з виконуючим обов`язки Генерального директора - членом Дирекції акціонерного товариства "Оріана".

Позивач вважає, що Додаткова угода від 11.04. 2023 до Договору оренди №341-юр-487 від 01.11. 2016 , яка в розумінні ст. 654 ЦК України є правочином, з боку АТ "Оріана" підписана особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для її підписання, у зв`язку із чим не додержано необхідної вимоги для чинності правочину, встановленої частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України що, в свою чергу, є підставою для визнання недійсним правочину. Керуючись ч. 1 статті 215 ЦКУ позивач звернувся в суд за захистом порушеного права шляхом подання позову про визнання недійсною додаткової угоди.

В заперечення проти позову відповідач зазначив, що у судових справах за участю АТ "Оріана" вже встановлені обставини щодо статусу ОСОБА_1 . Зокрема, суди встановили, що ОСОБА_1 виконував обов`язки генерального директора; видавав накази від імені товариства; діяв як службова особа підприємства. Отже, позивач не має права у цій справі заперечувати ті обставини, які вже були встановлені судами за його ж участю.

Як вбачається з матеріалів справи питання припинення повноважень виконуючого обов`язки генерального директора ОСОБА_1 у період з 30.12.2022 до 18.04.2023 було предметом розгляду у справі №909/567/23 за позовом ОСОБА_1 до АТ "Оріана" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до рішення Господарського суду від 05.10.2023 суд ухвалив визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора акціонерного товариства "Оріана" № 87-к від 29 грудня 2022 р. про припинення повноважень виконуючого обов`язки генерального директора акціонерного товариства "Оріана" ОСОБА_1 та звільнення з роботи 29 грудня 2022 р.; стягнути з АТ "Оріана" на користь ОСОБА_1 96 933 грн 20 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2022 р. до 30 березня 2023 р. з утриманням з цієї суми податків й інших обов`язкових платежів в порядку, визначеному Податковим кодексом України та 5 857 грн 13 коп. витрат на правову допомогу;

в позові ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Оріана" в частині вимоги про поновлення на роботі та стягнення 13397 грн 57 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2024, суд постановив визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора акціонерного товариства "Оріана" № 87-к від 29 грудня 2022 р. про припинення повноважень виконуючого обов`язки генерального директора акціонерного товариства "Оріана" ОСОБА_1 та звільнення з роботи 29 грудня 2022 р.; рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2023 року у справі 909/567/23 скасувати в частині стягнення з акціонерного товариства "Оріана" на користь ОСОБА_1 96 933 грн 20 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2022 до 30 березня 2023 з утриманням з цієї суми податків й інших обов?язкових платежів в порядку, визначеному Податковим кодексом України. В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з акціонерного товариства "Оріана" на користь ОСОБА_1 110 330, 76 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2022 по 18 квітня 2023 з утриманням з цієї суми податків й інших обов`язкових платежів в порядку, визначеному Податковим кодексом України. В решті рішення залишити без змін.

18.09.2024 Верховний Суд у цій справі прийняв постанову, в якій зазначив, що поновлення позивача на посаді здійснюється не шляхом скасування записів у ЄДРПОУ, а шляхом видання відповідного рішення Наглядової ради АТ "Оріана", викладеного у формі Протоколу, тобто в той самий спосіб що і припинення повноважень та перебування на посаді; час вимушеного прогулу позивача потрібно рахувати з 30.12.2022 до 18.04.2023.

Відтак суд встановив, що ОСОБА_1 , який 11.04.2023 зі сторони АТ "Оріана" підписав додаткову угоду до Договору оренди №341-юр-487 від 01.11.2016 на дату підписання цієї додаткової угоди перебував у вимушеному прогулі за час якого йому виплачено 110 330 грн 76 коп., докази чого приєднані до матеріалів справи.

З матеріалів справи, а саме з Акта передачі-прийняття документації від 22.05.2024 підписаного т.в.о. Генерального директора АТ "Оріана" та членом (головою) Наглядової ради AT "Оріана" вбачається відсутність рішення Наглядової ради АТ "Оріана" про надання дозволу на укладення Додаткової угоди щодо зміни істотних умов основного Договору оренди нерухомого майна готельно-ресторанного комплексу "Меркурій" .

Отже суд встановив, що ОСОБА_1 в порушення п.17.3.29, 18.28, 18.29 (3), 20.1.1. Статуту без рішення Наглядової ради та у період вимушеного прогулу підписав спірну додаткову угоду, що є підставою для визнання недійсним правочину, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України). Щодо обмеження повноважень на представництво юридичної особи у відносинах із третіми особами суд констатує, що відповідачу було відомо про триваючий корпоративний конфлікт та усунення ОСОБА_1 з посади Генерального директора, оскільки останній був учасником провадження у справі №909/195/23.

Твердження відповідача про схвалення правочину позивачем шляхом отримання орендних платежів суд оцінює критично, оскільки частково платежі позивач повернув, а частково кошти перераховані на недіючі рахунки.

Крім того суд взяв до уваги пояснення позивача про те, що відповідно до п.1.3 Договору оренди від 01.11.2016 №341-юр-487 готельно-ресторанний комплекс переданий в оренду для цільового використання. Проте, згідно доступних відомостей з державних реєстрів встановлено, що ТОВ "Корпус Захисту" здійснює основну діяльність відповідно до КВЕД 80.10 "Діяльність приватних охоронних служб", інші види діяльності: 80.20 обслуговування системи безпеки, 80.30 проведення розслідувань, 69.10 діяльність у сфері права. Здійснення діяльності за КВЕД 55.10 "Функціонування готелів і подібних засобів тимчасового розміщування" за ТОВ "Корпус Захисту" не зареєстрована. Відповідно до відомостей з витягу ЄДР в ТОВ "Корпус Захисту" не зареєстровано жодного працівника. З наведеного вбачається, що орендар не міг ефективно використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням.

Також суд вказує на відсутність в матеріалах справи доказів передачі ОСОБА_1 при звільненні з посади в.о. Генерального директора АТ "Оріана" ОСОБА_1. печатки, штампи та бланки товариства, документи суворої звітності, документи, в яких міститься інформація про фінансово-матеріальний стан, поточні та стратегічні плани розвитку та/або особливості управління АТ "Оріана", а також будь-які інші документи, які стосуються товариства та були отримані ним у зв`язку із виконанням посадових обов`язків, в тому числі і Додаткової угоди до Договору оренди №341-юр-487 від 01.11.2026, укладену 11.04.2023.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

За умовами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтями 202, 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Приписами частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов`язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів. Члени наглядової ради або ради директорів юридичної особи мають такі самі обов`язки щодо відповідної юридичної особи та повинні діяти в інтересах цієї юридичної особи та всіх її власників (акціонерів, учасників) (абз. 1 ч. 3 ст. 92 ЦК України).

Отже припис абзацу 1 ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є насамперед вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №910/23621/17, від 03.08.2023 у справі №904/7930/21, від 01.06.2022 у справі №912/642/20 та інших.

Статтею 13 Цивільного кодексу України встановлені межі здійснення цивільних прав та передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав, необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19-ц).

Частиною 2 статті 207 цього Кодексу визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.3 ст.13 Цивільного кодексу України не допускається дії особи, що вчиняються з намірами завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Добросовісність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов`язок із доказування належить розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновок суду.

Виходячи із викладеного вище, суд дійшов висновку про визнання недійсною додаткової угоди від 11 квітня 2023 року до договору оренди №341-юр-487 від 01 листопада 2016 року.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3 328 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №10069 від 02 квітня 2026 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 3 328 грн 00 коп. належить покласти на відповідача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

задовольнити позов Акціонерного товариства "Оріана" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпус Захисту" про визнання недійсною додаткової угоди.

Визнати недійсною додаткову угоду від 11 квітня 2023 року до договору оренди №341-юр-487 від 01 листопада 2016 року, укладену Акціонерним Товариством "Оріана" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпус Захисту".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпус Захисту", пр. Червонозоряний, буд. 19 / пр. Лобановського, буд. 115, м. Київ, 03039 (код 39555570) на користь Акціонерного товариства "Оріана", вул. Євшана, буд.9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77303 (код 05743160) 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.10.2026

Суддя Т. В. Максимів