Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №905/1298/25 — Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.10.2026р. Справа № 905/1298/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “МАТСН” (50089, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Доватора, буд. 27, код ЄДРПОУ 20237879)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Слов`янський крейдо-вапняний завод” (84162, Донецька область, Слов`янський район, смт. Черкаське, код ЄДРПОУ 00290587)

про стягнення 594 440,26 грн., з яких: 350 900,00 грн. – попередня оплата, 40 637,00 грн. - 3% річних, 202 903,26 грн. – інфляційні нарахування, -

без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю “МАТСН” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Слов`янський крейдо-вапняний завод” про стягнення 594 440,26 грн., з яких: 350 900,00 грн. – попередня оплата, 40 637,00 грн. - 3% річних, 202 903,26 грн. – інфляційні нарахування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №02/11 від 29.11.2021 в частині поставки товару, внаслідок чого виникли підстави для повернення суми попередньої оплати в розмірі 350 900,00 грн. та нарахування на вказану суму 3% річних в сумі 40 637,00 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 202 903,26 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/1298/25, яку визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 3 та 4 статті 120 ГПК України передбачено, що повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що відповідач у справі зареєстрував електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд”, тому відповідно до ч. 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд вручає будь-які документи у справі виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету таких сторін, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету вказаного учасника справи в підсистемі "Електронний суд" про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку документу до електронного кабінету.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу, яке 12.01.2026 повернулось на адресу суду із відміткою про вручення його представнику позивача. Отже, за висновком суду, позивач також є належним чином повідомленим про розгляд справи № 905/1298/25.

Крім того, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також в матеріалах справи наявна телефонограма від 13.04.2026, зроблена секретарем судового засідання Лушпай В.О., згідно якої у вказану дату не вдалося встановити зв`язок з Приватним акціонерним товариством «Слов`янський крейдо-вапняний завод» (телефон 067-621-67-56) та передати інформацію про рух справи №905/1298/25.

Разом із тим, станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України” суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Крім того слід зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету.

Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В

29.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАТСН» (далі – покупець) та Приватним акціонерним товариством «Слов`янський крейдо-вапняний завод» (далі – продавець) було укладено договір поставки №02/11 (далі-договір), відповідно до п.п. 1.1 якого його предметом є тепловоз маневровий ТГМ4, заводський номер №635, що був у експлуатації, характеристики відповідно специфікації (додаток №1 до цього договору), що є невід`ємною частиною цього договору (надалі – товар).

Згідно п. 2.1 договору товар за даним договором постачається на наступних умовах: продавець виконав своє зобов`язання по постачанню, коли він надав покупцеві комплектний товар, згідно додатку №1, та технічної документації (додаток №2), за актом приймання –передачі (додаток №3), на узгоджене місце призначення території покупця, за адресою: м. Харків, проспект Московський 275. Транспортування тепловозу здійснюється шляхом пересилання його як вантажу на своїх осях в холодному стані по коліях АТ «Укрзалізниці». Узгодженим місцем приймання-передачі товару є територія покупця, за адресою: м. Харків, проспект Московський,275.

Продавець за власний рахунок зобов`язаний оформити всі необхідні перевізні документи для транспортування Товару як вантажу на своїх осях по коліях «Укрзалізниці» з накладанням електронного цифрового підпису (п.2.3 договору)

Передача товару здійснюється продавцем протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту перерахування покупцем попередньої оплати згідно п. 4.2. п. 4.2.2 Продавець зобов`язаний не меншу ніж за три робочих дні повідомити покупця про готовність поставити товар та узгодити з покупцем дату поставки товару за адресою: м. Харків, проспект Московський,275 (п.2.5 договору).

Відповідно до п. 2.6 договору документом, що засвідчує факт передачі товару покупцю, є відповідний акт прийому-передачі (додаток №3) та видаткова накладна, що підписується представниками обох сторін. Повноваження фізичної особи – представника покупця, яка отримує товар, підтверджуються довіреністю. Повноваження фізичної особи – представника продавця, яка передає товар, також підтверджуються довіреністю. Після підписання акту приймання-передачі товару сторонами (додаток №3), претензії по укомплектованості та якості товару продавцем не приймаються.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати виконання умов п.п.4.2.1., 4.2.2, 4.3 даного договору, тобто після 100% оплати вартості товару (п. 2.7 договору).

Згідно п. 3.2. договору загальна сума договору складає 1 100 000 грн. (один мільйон сто тисяч гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ 20% грн.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем безготівкових грошових коштів на рахунок продавця в національній валюті України.

Згідно п. 4.2 договору оплата за товар здійснюється на умовах передплати:

4.2.1 перша передоплата в розмірі 50 000 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) з ПДВ здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання цього договору з обох сторін, а також додатку №1 та додатку №2 з обох сторін.

4.2.2 друга передплата в розмірі 600 000 грн. (шістсот тисяч гривень 00 копійок) з ПДВ здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання з обох сторін акту прийому-передачі документації на товар згідно з додатком №2.

Остаточна оплата за товар в розмірі 450 000 грн. (чотириста п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) з ПДВ здійснюється протягом 1 (одного) – 2 (двох) банківських днів з моменту підписання з обох сторін акту прийому-передачі, додаток №3 і поставки товару продавцем на територію покупця, за адресою: м. Харків, проспект Московський,275 (п. 4.3 договору).

Згідно п. 11.1 договору термін його дії – з моменту підписання і до 31.12.2022 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Розірвання договору можливе за обопільною згодою сторін або при невиконанні умов договору.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Також в Додатку №2 до Договору сторони погодили Перелік технічної документації, яку продавець зобов`язується передати покупцю.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату №СM990 від 30.12.2021 на суму 50 600,00 грн. з ПДВ та №49 від 19.01.2022 на суму 300 300,00 грн.

Позивачем на виконання п. 4.2 договору здійснено передоплату на суму 350 900,00 грн. з ПДВ, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями №1416 від 04.01.2022 на суму 50600,00 грн. та №1441 від 21.01.2022 на суму 300 300,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем не були виконані вимоги п.4.2.2.договору по передачі покупцеві в повному обсязі документації на товар з оформленням акту приймання-передачі, не були оформлені необхідні перевізні документи для транспортування товару, а також у встановлений п. 2.5 договору строк не було поставлено товар.

В подальшому від відповідача на адресу позивача надійшов лист (а.с.18), в якому він повідомив останнього про розірвання договору в односторонньому порядку у зв`язку з порушенням покупцем п.4.2.2. договору. Відповідач просив повернути оригінали технічної документації, яка за його твердженням була передана позивачу, після чого він поверне попередню оплату за договором.

У відповідь на вищевказаний лист позивач листом вих. №01-12-2023 від 01.12.2023 повідомив відповідача про готовність сплатити остаточну вартість товару відповідно до п.4.3 договору одразу після виконання відповідачем п. 2.2, 2.3 та 2.4 договору, та, відповідно, після постачання тепловозу ТГМ-4 №635 за адресою покупця для кінцевого розрахунку.

Разом із тим, як зазначає позивач, в порушення умов договору відповідач не здійснив поставку товару та не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати за договором у зв`язку з чим позивач вимагає повернення внесеної ним попередньої оплати на підставі п.2 ст. 693Цивільного кодексу України.

Наведені обставини зумовили звернення позивача із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином в силу статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, постачальник зобов`язувався передати у власність покупця товар, на умовах, викладених в даному договорі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №02/11 від 29.11.2021 є належною підставою для виникнення у сторін зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У Договорі сторони погодили оплату товару на умовах передплати та встановили строки та умови її здійснення. Зокрема, перша передплата товару, в розмірі 50 000грн здійснюється протягом 10 днів банківських днів з моменту підписання договору, Додатку №1 та №2 з обох сторін.

На виконання зазначених умов договору позивачем здійснено першу передплату у розмірі 50600грн, що підтверджується платіжним дорученням №1416 від 04.01.2022.

Умовами п.4.2.2 договору сторони встановили, що друга передплата в розмірі 600 000грн здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання з обох сторін акту прийому-передачі документації на товар згідно з Додатком №2.

Позивач зазначає, що відповідачем технічна документація у відповідності до Додатку №2 до договору не передана у повному обсязі. В матеріалах справи міститься Акт приймання документації складений в односторонньому порядку представником позивача в якому зазначено, що на «Новій пошті» представником позивача були отримані документи від відповідача , які не відповідають повному переліку Додатку №2 до договору.

Дослідивши зазначений акт приймання документації, судом встановлено, що на адресу позивача надіслано 7 технічних документів по переліку, замість погоджених 12. Також зазначений акт не є двостороннім, як того вимагають умови договору.

Отже на підставі наведеного суд доходить висновку, що відповідачем порушені умови договору щодо обов`язку надання позивачу повного переліку технічної документації та складання акту прийому-передачі документації на товар, що є обов`язковою умовою для внесення позивачем другої передплати в розмірі 600 000грн.

Позивач в свою чергу, здійснив другу передплату за договором, але в розмірі 300 300грн., тобто частково.

За приписами п.1, 4 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Умовами п.2.1 договору встановлено, що продавець виконав своє зобов`язання по постачанню, коли він надав покупцеві комплектний товар, згідно Додатку №1 та технічної документації за актом приймання-передачі на узгоджене місце призначення території покупця.

Як встановлено матеріалами справи відповідач свій обов`язок щодо передачі технічної документації за актом приймання-передачі не виконав, чим порушив умови договору. Протилежного відповідачем під час розгляду даної справи не доведено.

Відповідно до ст.631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Умовами п.11.1 договору встановлено, що термін його дії – з моменту підписання і до 31.12.2022 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Розірвання договору можливе за обопільною згодою сторін або при невиконанні умов договору.

Щодо листа відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку (а.с.18), то воно не приймається судом до уваги з тих підстав, що умовами договору не передбачено розірвання договору в односторонньому порядку.

Як встановлено судом, позивач, маючи правомірні очікування на постачання товару звернувся до відповідача з вимогою про виконання умов договору поставки №02/11 від 29.11.2021 в частині поставлення товару, яка була отримана відповідачем 09.12.2025. Отже, з огляду на приписи чинного законодавства, відповідач зобов`язаний був виконати свій обов`язок з поставки товару у строк до 16.12.2023 включно. Відтак, з 17.12.2023 він є таким, що прострочив зобов`язання з поставки товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту ст. 693 Цивільного кодексу України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

У постанові від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17 Верховним Судом викладено правову позицію, згідно з якою умовою застосування ч.2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. Аналогічні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 922/2131/19, від 22.06.2023 у справі № 925/1238/22.

Позивач, шляхом подання позову до суду в однозначній формі висловив своє бажання повернути сплачені грошові кошти.

У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось, позивач шляхом подання позову до суду висловив своє бажання повернути сплачені грошові кошти. Отже з моменту пред`явлення вимоги про повернення внесеної попередньої оплати, зобов`язання відповідача становиться грошовим та у відповідача виникає обов`язок повернути грошові кошти позивачу.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача внесеної суми попередньої оплати в розмірі 350 900грн є законними та обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні нарахування за період з лютого 2022 по листопад 2025 в сумі 202 903,26 грн. та 3 % річних за період з 22.01.2022 по 01.12.2025 в сумі 40 637,00 грн.

Суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Проте грошовим зобов`язання стало лише з моменту пред`явлення вимоги (позову) про повернення внесеної попередньої оплати – з 24.12.2025 (з урахуванням семиденного строку від дня пред`явлення вимоги).

Як вбачається з розрахунку позивача, початковим строком нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань є дата наступна після внесення ним попередньої оплати, а кінцевою є дата до подання вимоги про повернення попередньої оплати.

На підставі вищенаведеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань за період з лютого 2022 по листопад 2025 в сумі 202 903,26 грн. та 3 % річних за період з 22.01.2022 по 01.12.2025 в сумі 40 637,00 грн.

Суд зазначає, що за приписами п.3 ст.693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Крім того умовами п.8.2. Договору встановлено, що за прострочення постачання товару продавець сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Отже позивач не позбавлений права здійснити нарахування відповідних сум у передбачений законом та договором спосіб.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “МАТСН” до Приватного акціонерного товариства “Слов`янський крейдо-вапняний завод” про стягнення 594 440,26 грн., з яких: 350 900,00 грн. – попередня оплата, 40 637,00 грн. - 3% річних, 202 903,26 грн. – інфляційні нарахування, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Слов`янський крейдо-вапняний завод” (84162, Донецька область, Слов`янський район, смт. Черкаське, код ЄДРПОУ 00290587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МАТСН” (50089, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Доватора, буд. 27, код ЄДРПОУ 20237879) попередню оплату в сумі 350 900,00 грн., судовий збір в сумі 5263,35 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2026.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман