Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №904/4579/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4579/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград, Дніпропетровська обл.

до Богданівської сільської ради, с. Богданівка, Павлоградський район, Дніпропетровська обл.

про визнання права власності

Представники:

від позивача: Медведєва Т.В.;

від відповідача: не з`явився.

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Богданівської сільської ради, в якому просить визнати за Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" право власності за набувальною давністю на будівлю північного підйому блоку № 3 шахти Західно-Донбаська ВСП ШУ “Тернівська”, загальною площею 856,7 кв.м, за адресою - Комплекс будівель та споруд № 1, Богданівська територіальна громада, Павлоградського району, Дніпропетровської області, реєстраційний номер технічного паспорту у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:2333-8824-6427-3419, розташована на земельній ділянці комунальної власності Богданівської територіальної громади кадастровий номер 1223581300:07:001:0351, за межами населених пунктів.

Ухвалою від 04.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

10.08.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 12.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 07.09.2026.

25.08.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позов визнав у повному обсязі.

07.09.2026 від позивача надійшла заява про повернення судового збору в розмірі 13 290,00 грн.

В судовому засіданні від 07.09.2026 позивач та відповідач свого представника в судове засідання не направили, про дату та час повідомлені належним чином.

Ухвалою від 07.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 05.10.2026.

05.10.2026 відповідач в судове засідання не з`явився.

В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Позивач підтримав свою правову позицію.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

05.10.2026 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГПК України, оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що єдиним користувачем та володільцем виробничого об`єкту нерухомого майна будівля північного підйому блоку № 3 шахти Західно-Донбаська ВСП ШУ “Тернівське”, літера А- 2, площею 856,7 кв.м., яка розташована за межами населених пунктів за адресою: комплекс будівель та споруд № 1, Богданівської територіальної громади, Павлоградського району, Дніпропетровської області, починаючи з 2005 року по теперішній час є ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", що, на думку позивача, дає підстави для визнання за ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" права власності на будівлю північного підйому блоку № 3 шахти Західно-Донбаська ВСП ШУ “Тернівське” за набувальною давністю в порядку ст. 344 Цивільного кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач позов визнав у повному обсязі, просив розглянути справу без його участі.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є наявність підстав для визнання за Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" права власності за набувальною давністю на будівлю північного підйому блоку № 3 шахти Західно-Донбаська ВСП ШУ “Тернівська”, загальною площею 856,7 кв.м, за адресою - Комплекс будівель та споруд № 1, Богданівська територіальна громада, Павлоградського району, Дніпропетровської області, реєстраційний номер технічного паспорту у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:2333-8824-6427-3419, розташована на земельній ділянці комунальної власності Богданівської територіальної громади кадастровий номер 1223581300:07:001:0351, за межами населених пунктів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" є юридичною особою та діє на підставі Статуту у новій редакції, затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 27 січня 2026 року (протокол позачергових Загальних зборів акціонерів ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» № б/н від 27.01.2026).

ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» є правонаступником майна, прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля", Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Павлоградвугілля», Державного Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» та Виробничого об`єднання «Павлоградвугілля», що закріплено в Статуті ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Відкрите акціонерне товариство «Державна холдингова компанія «Павлоградвугілля» була створена згідно з наказом Міністерства вугільної промисловості України від 18.09.1996 р. № 473 на базі Державного Відкритого товариства «Павлоградвугілля», в яке було перетворено Виробниче об`єднання «Павлоградвугілля», відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 16.09.1996 р. № 463, та реорганізоване відповідно до спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства палива та енергетики від 01.08.2003 р. № 403/1356.

Рішенням Загальних зборів акціонерів від 15.10.2004 року, Відкрите акціонерне товариство «Державна холдингова компанія «Павлоградвугілля» було перейменоване у Відкрите акціонерне товариство «Павлоградвугілля"

У зв`язку з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 р. Відкрите акціонерне товариство «Павлоградвугілля" за рішенням загальних зборів акціонерів від 19.04.2011 р. було перейменоване на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля».

Відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 19.04.2016 р. було змінено тип акціонерного товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, відповідно відбулася зміна найменування з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".

Позивач вказує, що володіє та користується об`єктом нерухомого майна – Будівля північного підйому Блоку № 3 шахти Західно-Донбаська ВСП ШУ «Тернівська», що розташований на території Богданівської територіальної громади, за межами населених пунктів, за адресою: комплекс будівель та споруд № 1, Богданівська територіальна громада, Павлоградського району, Дніпропетровської області.

Будівля північного підйому Блоку № 3 перебуває на балансі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», обліковується під інвентарним номером 000000157759/0000 та є невід`ємною складовою Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління Тернівське».

Виробничий структурний підрозділ «Шахтоуправління Тернівське» (надалі – Шахтоуправління) входить до організаційної структури Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" та є його виробничим підрозділом (п. 1.2. Положення про Виробничий структурний підрозділ «Шахтоуправління Тернівське» Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", надалі - Положення).

До складу Шахтоуправління входять шахта «Західно-Донбаська» та шахта «Тернівська» (п. 1.3 Положення).

Будівля північного підйому Блоку № 3 шахти Західно-Донбаська ВСП ШУ «Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», яка використовується у виробничому циклі щодо видобування вугіллі розташована на земельній ділянці площею 29,4249 га кадастровий номер 1223581300:07:001:0351. Вказана земельна ділянка в користуванні Позивача з 1998 року.

У 1998 році Позивачем отримано від Богданівської сільської ради народних депутатів Павлоградського району Дніпропетровської області в постійне користування згідно Акту на право постійного користування землею І-ДП № 007390 від 22.04.1998 р., зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 132 , земельну ділянку 31,3 га для господарських потреб (автошлях, проммайданчик, залізниця), на якій розташовані об`єкти, в тому числі будівлями, що є предметом цього позову

Позивач зазначає, що 2008 році сторони перейшли з постійного користування землею на орендні відносини. 15.12.2008 р. Павлоградська районна адміністрація уклала з Позивачем - на той час Відкрите акціонерне товариство «Павлоградвугілля» договір оренди землі № 09-0/183-А і надала в оренду земельну ділянку площею 29,4249 га (з 2012 року кадастровий номер 1223581300:07:001:0351) для розміщення промислових об`єктів – автодорога, проммайданчик № 3, залізниця шахти Західно-Донбаська на 49 років (з переважним правом його поновлення, після закінчення встановленого строку. Договір оренди зареєстровано у ПВ ДРФ ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 11.02.2009 р. за № 040912700297.

12.04.2012 р. додатковою угодою до договору оренди землі № 09-0/183-А від 15 грудня 2008 р. внесені зміни в частині зміни найменування Орендаря, а саме Відкрите акціонерне товариство «Павлоградвугілля» на Публічне акціонерне товариство «Павлоградвугілля».

20.09.2024 р. додатковою угодою до договору оренди землі від 15 грудня 2008 року № 09-0/183- А внесені наступні зміни: на підставі п. 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України внесені зміни до Договору в частині зміни Орендодавця на Богданівську сільську раду; змінено найменування орендаря на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".

Право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1223581300:07:001:0351 Позивача - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" код ЄДРПОУ 00178353, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач зазначає, що будівля підйомної машини блокового клітьового ствола призначена для керування вертикальним транспортом. Вона розміщує потужні лебідки, які забезпечують спуск-підйом людей, доставку обладнання, матеріалів та інструментів у шахту, а також видачу породи. Це головний логістичний вузол, що зв`язує поверхню з підземними виробками. Проведення періодичного технічного обстеження вказаної будівлі на придатність та безпечність експлуатації, свідчить про те, що Позивач доглядає за цим майном, відповідно до встановлених норм, про що свідчать: паспорт технічного стану будівлі підйомної машини північного підйому блокового клітьового стволу від 2009; технічний звіт за результатами обстеження будівля підйому (інвентарний № 000000157759/0000) шахти «Західно -Донбаська». Блок № 3, остання дата проведення 2023 р.); експертно-технічний звіт про технічний стан і можливість подальшої експлуатації шахтної підйомної машини ЦР-6х3,4/0,6 вантажолюдського підйому (північного) блоку № 3 (Шахта Західно-Донбаська ) ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 2025 р.

Позивач зазначає, що майно знаходиться під цілодобовою охороною ТОВ «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ-СЛАВУТИЧ» відповідно до договору № 161-ПВ від 01.01.2026 р.

Рішенням Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 27.05.2026 р. № 119 «Про найменування та присвоєння адреси поіменованому об`єкту за межами населених пунктів на території Богданівської територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області», згідно до наказів Міністерства юстиції України від 09.06.2025 р. № 1598/5 та від 29.07.2025 р.№ 2075/5 «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України», зокрема до Порядку ведення словників ДРРП від 06.07.2012 р. № 1014/5 , Комплекс будівель та споруд – будівля північного підйому Блоку № 3 шахти Західно-Донбаська ВСП ШУ «Тернівська» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», який розташований за межами населених пунктів на території Богданівської територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області:

-найменовано як новий поіменний об`єкт – Комплекс будівель та споруд № 1, які розташовані на території Богданівської територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області;

- присвоєно поштову адресу об`єкту нерухомого майна – комплекс будівель та споруд № 1, Богданівська територіальна громада, Павлоградський район Дніпропетровська область (додаток 15).

Позивач зазначає, що, починаючи з 2005 року та станом на дату звернення з цією позовною заявою, тобто більше 21 року, користується цим майном, яке є невід`ємною складовою виробничої діяльності шахти.

Позивач повідомляє, що протягом вказаного часу право власності на дане майно ні за ким не визнавалось та не було зареєстроване, у зв`язку з чим ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» вважає, що законно, добросовісно, відкрито та безперервно володіє вказаним нерухомим майном.

У зв`язку з відсутністю будівлі у Переліку об`єктів нерухомого майна (будівель і споруд), що ввійшло до статутного фонду ПрАТ «Павлоградвугілля» під час корпоратизації станом на 01.07.1995, затвердженого Міністерством палива та енергетики України 27.12.2002 р., Позивачем зроблений запит до Фонду державного майна України (ФДМУ) щодо його наявності в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності щодо державного майна. Фонд державного майна України своїм листом від 21.07.2026 р. № 10-62-19927 «щодо надання інформації про майно», повідомив, що відомості про нерухоме майно, зокрема будівлю північного підйому блоку № 3 шахти Західно-Донбаська ВСП ШУ «Тернівська» загальною площею 856,7 кв.м., за місцезнаходженням: Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, Богданівська територіальна громада, комплекс будівель та споруд № 1, від суб`єктів управління, у тому числі Міністерства енергетики України до Фонду з метою внесення до Реєстру не надавалися (не ідентифіковано за результатами пошуку) .

Також, Позивач звернувся до Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області ради із запитом про надання інформації (довідки) щодо відсутності об`єкту нерухомості у Єдиному реєстрі об`єктів комунальної власності. Згідно отриманої відповіді від 02.06.2026 р. № 1073/0/2-26 Будівля північного Блоку № 3 шахти «Західно-Донбаська» ВСП ШУ «Тернівська», загальною площею 856,7 кв.м., розташована за межами населених пунктів за адресою: комплекс будівель та споруд № 1, Богданівської територіальної громади, Павлоградського району, Дніпропетровської області, не є об`єктом комунальної власності. Крім того було зазначено, що Богданівська територіальна громада не заперечує щодо оформлення право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ПрАТ «Павлоградвугілля».

У довідці № 14 від 25.06.2026 р., наданої КП Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації, право власності на будівлю північного підйому Блоку № 3 шахти Західно-Донбаська ВСП ШУ «Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», яка розташована за межами населених пунктів за адресою: Комплекс будівель та споруд № 1, Богданівська територіальна громада, Павлоградського району, Дніпропетровської області не зареєстровано.

Згідно балансової довідки про вартість об`єктів основних засобів від 02.07.2026 р., вказаний об`єктом нерухомого майна з 31.10.2005 р. на балансі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», інвентарний номером 000000157759/0000, балансова вартість на 31.03.2026 р. 4595854,31 грн (Додаток 12).

Позивач зазначає, що включав інформацію про будівлю у свою фінансову та статистичну звітність, яка подавалась до державних органів, що підтверджує відкритий характер володіння майном.

Позивач повідомляє, що зазначений об`єкт нерухомого майна безпосередньо задіяний у виробничій діяльності Позивача, будівля є місцем розміщення шахтне устаткування, та включає в себе: приміщення маслостанції, компресорну, майстерні, приміщення роторних опорів, роздягальню, машинне відділення, операторську, склади.

На замовлення ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у червні 2026 р. ТОВ «АТЛАНТГЕО» було виготовлено Технічний паспорт на Будівлю північного підйому Блоку № 3 Західно-Донбаська ВСП ШУ «Тернівське», розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Богданівська територіальна громада, комплекс будівель та споруд № 1, та внесений відповідний запис до Реєстру будівельної діяльності в системі електронного будівництва (ЄДЕССБ) – реєстраційний номер технічного паспорту TI 01:2333-8824-6427-3419.

Таким чином, зазначена будівля експлуатується Позивачем у виробничій діяльності вже більше 21 року.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на нерухоме майно (ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ 01.3602893.4856756.20260508.13.0000.55), що є предметом позову, не зареєстровано.

Позивач зазначає, що усе наведене вище свідчить, що єдиним користувачем та володільцем виробничого об`єкту нерухомого майна Будівля північного підйому Блоку № 3 шахти Західно-Донбаська ВСП ШУ «Тернівське», літера А- 2, площею 856,7 кв.м., яка розташована за межами населених пунктів за адресою: комплекс будівель та споруд № 1, Богданівської територіальної громади, Павлоградського району, Дніпропетровської області, починаючи з 2005 року по теперішній час є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що в свою чергу дає підстави для визнання за ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» права власності на Будівлю північного підйому Блоку № 3 шахти Західно-Донбаська ВСП ШУ «Тернівське» за набувальною давністю в порядку ст. 344 Цивільного кодексу України.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з приписами ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з приписами статті 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Разом з тим, статтею 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 4 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

В постанові від 14.05.2019 року у справі №910/17274/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом ст.2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом.

Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність.

Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абз.2 ч.3 ст.344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2020 року у справі №910/858/19, від 10.02.2020 року у справі №923/82/19, від 16.01.2020 року у справі №916/455/10, від 02.08.2019 року у справі №915/945/18, від 02.08.2019 року у справі №915/962/18, від 09.07.2019 року у справі №920/999/16, від 11.06.2019 року у справі №922/1574/17, від 11.06.2019 року у справі № 917/2156/17.

У постанові від 01.08.2018 року у справі №201/12550/16-ц Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Дана правова позиція підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року №910/17274/17, і, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Таким чином, згідно з висновком щодо застосування норм права, сформованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 року у справі №910/17274/17 умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

За змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

У постановах Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі №296/6949/17, від 24.01.2019 року у справі №755/16913/16-ц, від 14.05.2019 року у справі №910/17274/17 викладена правова позиція, відповідно до якої за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого, його власнику було відмовлено.

Враховуючи викладене, зважаючи на визнання позову відповідачем, а також те, що позивач відкрито користується спірним майном вже більше 20 років безперервно, правовласності на спірне майно за іншими особами не зареєстровано, наявні підстави для визнання права власності за позивачем за набувальною давністю на Майно - Будівля північного підйому Блоку № 3 шахти Західно-Донбаська ВСП ШУ «Тернівська», за технічним паспортом літ.А-2, загальною площею 856,7 кв.м., яке розташовано на території Богданівської територіальної громади, за межами населених пунктів, за адресою: комплекс будівель та споруд № 1, Богданівська територіальна громада, Павлоградського району, Дніпропетровсько області.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Стаття 130 Господарського процесуального кодексу України регламентує розподіл судових витрат у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини першої названої статті у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, частина перша статті 130 ГПК України встановлює спеціальні правили, які стосуються певних окремих випадків розподілу судового збору, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Такі положення статті 130 ГПК України кореспондуються із частиною третьою статті 7 Закону України "Про судовий збір", де, зокрема відзначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 ГПК України до питань, що суд вирішує при ухваленні судового рішення належать, зокрема питання розподілу судових витрат.

Системний аналіз положень частини першої статті 130, частини першої статті 129, пункту 5 частини першої статті 237 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

При цьому, як відзначив Верховний Суд у постанові від 30.01.2025 у справі № 910/1157/24, з аналізу цих норм убачається, що відсутня умова повернення позивачу із державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, саме за заявою чи клопотанням учасника справи: як-то позивача чи відповідача.

Частина перша статті 130 цього Кодексу передбачає, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги в повному обсязі, позивачу відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України підлягає поверненню з Державного бюджету судовий збір у сумі 26 580,00грн, про що суд зазначає в судовому рішенні.

Крім того, Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки, при зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру в розмірі 4430000,00 грн., то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 53 160,00 грн. За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 66450,00грн., про що свідчить платіжна інструкція № 4657979 від 21.07.2026.

Таким чином, позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Позивач надав клопотання про повернення судового збору в розмірі 13 290,00 грн.

Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 13 290,00грн.

Також позивач в судовому засіданні заявив про відмову від стягнення з відповідача судового збору в розмірі 26 580,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Богданівської сільської ради про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76, ідентифікаційний код 00178353) право власності за набувальною давністю на Будівлю північного підйому Блоку № 3 шахти Західно-Донбаська ВСП ШУ «Тернівська», загальною площею 856,7 кв.м, за адресою - Комплекс будівель та споруд № 1, Богданівська територіальна громада, Павлоградського району, Дніпропетровської області, реєстраційний номер технічного паспорту у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:2333-8824-6427-3419, розташована на земельній ділянці комунальної власності Богданівської територіальної громади кадастровий номер 1223581300:07:001:0351, за межами населених пунктів.

Повернути Приватному акціонерному товариству "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, 76, ідентифікаційний код 00178353) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 39 870,00 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією № 4657979 від 21.07.2026 на суму 66450,00 грн, про що постановити ухвалу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано - 13.10.2026.

СуддяН.Г. Назаренко