Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №904/4614/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4614/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГАЗІНЖИНІРИНГ", м. Дніпро

до Дочірнього підприємства "ЗАХІДТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРГАЗІНЖИНІРИНГ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "ЗАХІДТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради про стягнення заборгованості за договором № ДУГІ-25.1992-ПВН на надання послуг з організації проведення перевірки від 30.04.2025 у розмірі 77 502, 70 грн, з яких: 60 850 грн - основна заборгованість, 9 509, 27 грн - пеня, 2 170, 59 грн - 3 % річних, 4 972, 84 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 05.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/4614/26. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.

Згідно із частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального суду України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України ухвала суду вручалася йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Зі змісту повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 05.08.2026 була доставлена в кабінет системи “Електронний суду” 05.08.26 18:04 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалам

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № ДУГІ-25.1992-ПВН на надання послуг з організації проведення перевірки від 30.04.2025 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

30.04.2025 між Дочірнім підприємством " ЗАХІДТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "УКРГАЗІНЖИНІРИНГ" (виконавець) укладено договір № ДУГІ-25.1992-ПВН.

Відповідно до п. 1.1 договору, за цим договором виконавець зобов`язується надати послуги, пов`язані з організацією проведення повірки, ремонту, наладки газового обладнання (згідно ДК 021: 2015 71630000-3 Послуги з технічного огляду та випробувань) та надання підмінного фонду газового обладнання у тимчасове платне користування для встановлення його на об`єкті “Замовника” вул. Гавриленка, 1, м. Дніпро: лiчильник газу Курс-01 G40 А1 заводський № 1121; коректор об`єму газу «КПЛГ» заводський, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконанi послуги, на передбачених цим, договором умовах.

Пункт 2.1 договору, встановлено, що вартість послуг за цим договором складає 60 850 грн в т.ч. ПДВ 20 % 10 141, 67 грн та визначається протоколом погодження договірної ціни (додаток № 1), який є обов`язковим для сторін та являється невід`ємною частиною цього договору.

Пункт 2.2 договору, визначено, що у разі необхідності проведення додаткових послуг або послуг, які не передбачені цим договором, сторони укладають відповідні угоди про внесення змін, які являються невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору, виконавець приступає до виконання послуг протягом 3 днів з моменту отримання 100 % передоплати за вказані у пункті 1.1 цього договору послуги, отримання дозволу (при необхідності) від УЕГГ на виконання послуг та надання замовником доступу до об`єкту на виконання послуг.

Пунктом 3.3 договору, замовник зобов`язаний здійснити 100 % попередню оплату протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку від виконавця.

Сторони погодились, що датою сплати являється дата фактичного зарахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п. 3.4 договору).

Пунктом 4.1 договору, погоджено, що замовник зобов`язується здійснити 100 % оплати вартості робiт, яка вказана у п. 2.1 та додатку №: 1 до цього договору.

Виконавець приступає до надання послуг протягом 3 робочих днів з моменту здійснення замовником 100 % попередньої оплати, надання замовником дозволу (дозвіл на розпломбування / опломбування) від УЕГГ (при необхідності) та надання доступу до об`єкту для надання послуг (п. 4.2 договору).

Виконавець зобов`язується надати послуги, передбачені п. 1.1 цього договору, протягом 30 робочих днів (п. 4.3 договору).

На підтвердження надання передбачених послуг сторони підписують акт приймання- передачі виконаних послуг протягом 2 днів з моменту завершення надання послуг (п. 4.5 Договору).

Відповідно до п.6.1 договору, здача послуг виконавцем та приймання їх замовником, оформляється актом прийому-передачі виконаних послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2025 включно, а в частині розрахунків – до повного їх виконання (пункт 13.1 договору).

Сторонами підписано додаток № 1 до договору – Протокол погодження договірної ціни, яким погоджено, що розмір послуг складає – 60 850 грн в т.ч. ПДВ 20 % 10 141, 67 грн.

На виконання умов договору, позивачем надано відповідачу послуги пов`язані з організацією проведення повірки, ремонту, наладки газового обладнання та надання підмінного фонду газового обладнання у тимчасове платне користування для встановлення його на об`єкті Замовника по вул. Гавриленка, 1, місто Дніпро, лічильник газу Курс-01 G40 А1 заводський №1121, коректор об`єму газу «КПЛГ», а замовником прийняті вказані послуги загальною вартістю 60 850 грн з ПДВ, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 374 від 16.05.2025.

16.05.2025 виконавцем виставлено відповідачу рахунок № 375 за надані послуги на суму 60 850 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем не надано суду.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

З огляду на наявний у матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг.

Щодо суми основного боргу

Згідно зі статтею ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 4.5 договору, сторонами погоджено, що на підтвердження надання передбачених послуг сторони підписують акт приймання- передачі виконаних послуг протягом 2 днів з моменту завершення надання послуг.

Факт надання позивачем відповідачу послуг за договором та наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 60 850 грн підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 374 від 16.05.2025.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. ', () , , .

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.3 договору, сторонами погоджено, що замовник зобов`язаний здійснити 100 % попередню оплату протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку від виконавця.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що у відповідача виникає обов`язок щодо перерахування грошових коштів виключно після отримання відповідного рахунку від позивача.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази щодо надання (направлення) позивачем відповідачу рахунку для здійснення оплати наданих послуг.

Долучена позивачем до матеріалів справи вимогу № 23 від 06.04.2026 про стягнення заборгованості за спірним договором у розмірі 60 850 грн, також не містить доказів її направлення на адресу відповідача.

Докази отримання відповідачем рахунку № 375 від 16.05.2025 або/чи вимоги № 23 від 06.04.2026 до позовної заяви позивачем не надано.

Позивачем долучено до матеріалів акт звірки взаємних рахунків, який відповідачем не підписано

Таким чином, позивачем не надано доказів в підтвердження ненастання моменту оплати до звернення позивачем з позовною заявою до суду.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що позивачем надано послуги за договором № ДУГІ-25.1992-ПВН на надання послуг з організації проведення перевірки від 30.04.2025.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Враховуючи вищевикладене, а також умови п. 3.3 договору, обов`язок оплати виконаних робіт у відповідача виник після отримання рахунку № 375 від 16.05.2025, який є додатком до позовної заяви.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги в сумі 60 850 грн є доведеними та обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають до задоволення.

Решта позовних вимог залишається судом без задоволення у зв`язку з недоведеністю позивачем виникнення обов`язку у відповідача з оплати наданих послуг до звернення з даним позовом до суду.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позивач заявив вимогу про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яку викладено в прохальній частині позовної заяви, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про розподіл таких витрат.

Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "ЗАХІДТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 7, код ЄДРПОУ 38974619) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГАЗІНЖИНІРИНГ" (49101, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, буд. 56А, офіс 14, код ЄДРПОУ 40767207) основної заборгованості у розмірі 60 850 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 090, 34 грн.

В іншій частині відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відкласти вирішення питання про розподіл витрат сторін на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко